Постанова № 40814159, 21.05.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 р. Справа № 804/5814/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Тулянцевої І.В.,

при секретарі Шевцовій М.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт Групп» до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

23.04.14 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Граніт Групп» (далі - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач) в якому просить визнати протиправними та скасувати: 1) податкове повідомлення - рішення № 0003192211 від 18.12.2013 р. про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 1960966,00 грн. за період - жовтень 2013 року; 2) податкове повідомлення - рішення № 0000142211 від 15.01.2014 р. про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 1710763,00 грн. за період - листопад 2013 року.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що висновки податкового органу, викладені в Актах про результати камеральних перевірок даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за період жовтень і листопад 2013 року щодо порушення ТОВ «Граніт Групп» норм п. 200.4 ст. 200, п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за жовтень 2013 року на суму 1960966,00 грн. та за листопад 2013 р. на суму 1710763,00 грн., є помилковими та не ґрунтуються на нормах податкового законодавства, у зв'язку із чим винесені за результатами перевірки податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Відповідач - Криворізька північна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проти позову заперечував, подав до суду письмові заперечення які приєднані до матеріалів справи (а.с. 61-62), з яких вбачається, що враховуючи ту обставину, що на момент перевірки тривало судове оскарження податкового повідомлення - рішення, винесеного Криворізькою північною МДПІ від 14.09.2012 р. № 0000072220, суми завищення залишку від'ємного значення, які були встановлені в ході перевірок не мали права на формування податкової звітності по рядку 24 декларації з ПДВ до закінчення судового оскарження. За таких обставин, висновки, викладені в Актах перевірки про завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за жовтень 2013 року на суму 1960966,00 грн. та за листопад 2013 р. на суму 1710763,00 грн., є правомірними, і підстави для скасування спірних податкових повідомлень - рішень, відсутні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Відповідно до п. 4 ст. 122, п. 6 ст. 128 КАС України, розгляд справи здійснюється в письмовому провадженні, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесенні рішення виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі п.200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, в порядку ст. 76 Податкового кодексу України, Криворізькою північною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведені камеральні перевірки даних, задекларованих ТОВ «Граніт Групп» у податковій звітності з податку на додану вартість за жовтень та листопад 2013 року. За результатами перевірок 26.11.2013 року складений Акт №49/22.11/34752520 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ» за період - жовтень 2013 року (а.с. 13-16) та 27.12.2013 року складений Акт №58/22-03/34752520 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ» за період - листопад 2013 року (а.с. 17-20), згідно висновків яких, платником податків в порушення п. 200.4 ст. 200, п.102.5 ст. 102 Податкового кодексу України завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за жовтень 2013 року на суму - 1960966,00 грн., за листопад 2013 р. на суму - 1710763,00 грн.

З вищезазначеними висновками Криворізької північної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровської області Товариство не погодилось і надало свої заперечення на Акти перевірок (№ 339 від 04.12.2013р. та № 4 від 13.01.2014р.), які були залишені відповідачем без задоволення.

З посиланням на Акт перевірки № 49/22.11/34752520 від 26.11.2013 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 18.12.2013 року №0003192211 про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 1960966,00 грн. за період - жовтень 2013 року (а.с. 11).

З посиланням на Акт перевірки №58/22-03/34752520 від 27.12.2013 року відповідачем також винесено податкове повідомлення - рішення № 0000142211 від 15.01.2014 р. про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 1710763,00 грн. за період - листопад 2013 року (а.с. 12).

26 грудня 2013 року та 22 січня 2014 року Товариство подало скарги за № 376, 20 до ГУ Міндоходів у Дніпропетровський області. Рішенням № 1260/10/04-36-10-08-09 від 28.02.2014р. про результати розгляду первинних скарг ГУ Міндоходів у Дніпропетровський області повідомило, що податкові повідомлення-рішення Криворізької північної ОДПІ від 18.12.2013 року № 0003192211 та від 15.01.2014р. № 0000142211 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 960 966 грн. та 1 710 763 грн. залишає без змін, а скарги платника податків - без задоволення (а.с. 21-24).

Не погодившись з вище зазначеним Рішенням товариство подало скарги за № 67 та № 68 від 06.03.2014р. до Міністерства доходів і зборів України. 01.04.2014 р. Товариством отримано Рішення про результати розгляду скарг Міністерством доходів і зборів України, відповідно до якого податкові повідомлення-рішення Криворізької північної ОДПІ від 18.12.2013 року № 0003192211 та від 15.01.2014р. № 0000142211, та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, залишено без змін, а скарги без задоволення (а.с. 25-27).

Вважаючи податкові повідомлення - рішення Криворізької північної ОДПІ від 18.12.2013 року № 0003192211 та від 15.01.2014р. № 0000142211 протиправними, позивач звернувся до суду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі висновків спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Як свідчить з матеріалів справи, позивачем до Криворізької північної ОДПІ подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2013 року (№ 9073550088 від 15.11.2013 р.) в якій залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) визначено у розмірі 3829991,00 грн. (а.с. 29-30). Згідно Довідки про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Додаток 2 до декларації), залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів у сумі 3829991,00 грн. сформований за період липень 2008 р. - березень 2012 р. (а.с. 32).

Судом також встановлено, що 16.12.2013 року позивачем до Криворізької північної ОДПІ подано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2013 року (№ 9080542567) в якій залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) визначено у розмірі 3584340,00 грн. (а.с. 34-35). Згідно Довідки про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Додаток 2 до декларації), залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів у сумі 3584340,00 грн. сформований за період липень 2008 р. - березень 2012 р. (а.с. 37).

Судовим оглядом актів перевірки № 49/22.11/34752520 від 26.11.2013 року та №58/22-03/34752520 від 27.12.2013 року встановлено, що перевіряючи повноту декларування та своєчасності сплати ПДВ, правомірності декларування сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню, податковим органом зазначено, що позивачем у порушення вимог п. 102.5 ст. 102, п. 200.4 ст. 200 ПК України безпідставно включено до складу податкового кредиту по податковим деклараціям за жовтень та листопад 2013 року по рядкам 21 «залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» та 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» залишок від'ємного значення податкових декларацій з ПДВ за липень 2008 р. - травень 2009 р. у загальному розмірі 1831662,00 грн. (за жовтень 2013 р.) та 1586011,00 грн. (за листопад 2013 р.) (а.с. 15,19).

Крім того, на думку податкового органу, позивачем у порушення вимог п. 200.2 та п. 200.4 ст. 200 ПК України безпідставно включено до рядка 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» податкової декларації з ПДВ за грудень 2013 року, як фактично погашений у розмірі 129304,00 грн. позитивним значенням різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (рядок 18 зазначеної податкової декларації).

Також, із зазначених актів перевірки вбачається, що за наслідками позапланової перевірки позивача з питань правомірності формування залишку від'ємного значення по декларації з ПДВ за червень 2012 року (Акт перевірки від 05.09.2012 р. № 95/222-34/34752520) винесено податкове повідомлення - рішення форми «В4» від 14.09.2012 р. №0000072220 про зменшення розміру від'ємного значення з ПДВ на суму 4150363,00 грн. за червень 2012 р., сформованого за період липень 2008 р. - травень 2009 р. Однак, не зважаючи на оскарження в судовому порядку вказаного рішення, позивач продовжує декларувати залишок від'ємного значення в рядку 24 декларацій, хоча, на думку відповідача, не повинен був цього робити до набрання законної сили рішення суду щодо оскаржуваного рішення.

Суд зазначає, що до 01.01.2011р. зазначені правовідносини були врегульовані Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 із змінами в доповненнями (далі - Закон № 168).

Так, згідно з п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підставі п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Таким чином, у відповідності до п.п. 7.7.3 і 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168 платнику податків надається право обрати один із способів використання податкового кредиту -отримати бюджетне відшкодування або зарахувати належну йому суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI (далі - ПК України) і з цього часу порядок обчислення і сплати податку на додану вартість регламентується згідно із його вимогами.

Статтею 200 Податкового кодексу України врегульований порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Пунктом 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, на момент розгляду даної справи ТОВ «Граніт Групп» не скористалось таким правом (а не обов'язком) та не зверталось до податкового органу за бюджетним відшкодуванням цього залишку шляхом подання відповідної заяви. Дана обставина також підтверджена висновками перевірки відповідача.

Таким чином, аналіз вищезазначених норм дає можливість зробити висновок про те, що законодавство не містить ніяких обмежень до порядку формування складу вказаного залишку від'ємного значення, в т.ч. і часових обмежень, за умови, звичайно, дотримання платником податків правил формування податкового кредиту. Як не містить таких обмежень і попереднє законодавство, що регулювало аналогічні відносини до 01.01.2011 року, норми якого аналізувалися вище.

Аналогічна позиція викладена в листі № 10155/7/15-3417-03 від 06.04.2012р. Державною податковою службою України, а саме: «Пунктом 200.5 статті 200 Кодексу визначено перелік осіб та умови, за яких такі особи не мають права на отримання бюджетного відшкодування. Разом з тим Кодексом не передбачено можливості позбавлення права таких осіб на формування податкового кредиту на підставі відсутності у них права на бюджетне відшкодування. Згідно із підпунктом 4.6.6 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011р. № 41, залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду). Таким чином, за підприємствами зберігається право на використання накопиченого ними податкового кредиту у майбутньому, зокрема в рахунок погашення платежів з ПДВ наступних податкових періодів (рядок 23.2 декларації) чи в рахунок податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації)».

Також суд зазначає, що податковим органом безпідставно застосовано норми п.102.5 ст. 102 ПК України щодо врахування строків позовної давності для формування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Виходячи зі змісту пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України вбачається, що вказана норма права врегульовує виключно граничні строки повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або їх відшкодування. Норма встановлює обмеження у часі (1095 днів) тільки для подання заяв на повернення сум переплат з податків та декларування бюджетного відшкодування ПДВ, і не обмежує строк, протягом якого платник податку має право декларувати у податковій звітності залишок від'ємного значення ПДВ.

Виходячи з положень статей 102, 200 Податкового кодексу України, подання заяви про бюджетне відшкодування ПДВ є правом платника податків, яким він може скористатися протягом встановленого в пункті 102.5 статті 102 Податкового кодексу України періоду, а не обов'язком платника податків.

Законодавством не передбачено правових наслідків за непред'явлення платником податків сум до бюджетного відшкодування ПДВ, в тому числі втрату права платника податків на віднесення цих сум до податкового кредиту та відповідно формування від'ємного значення, а також не передбачено зменшення розміру від'ємного значення сум податку на додану вартість з виключенням їх з декларації з ПДВ.

Також, пунктом 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, визначаються напрямки декларування від'ємного значення ПДВ звітного періоду (бюджетне відшкодування та/або податковий кредит наступного періоду) та не містять положень, які б обмежували право платника на врахування залишку від'ємного значення ПДВ у податковій звітності до повного його погашення.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що Товариство має всі правові підстави для включення зазначеної суми в податкову декларацію і за ним зберігається право на використання накопиченого податкового кредиту у майбутньому, зокрема, в рахунок погашення платежів з ПДВ наступних податкових періодів (рядок 23.2 декларації) чи в рахунок податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації).

Суд також зазначає, що відповідно до п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до абз. 2 п. п. 56.15, ст. 56 Податкового Кодексу України «Скарга зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомлені-рішенні, на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою».

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Слід відзначити, що ТОВ «Граніт Групп» в лютому 2013р. оскаржило в судовому порядку податкове повідомлення-рішення від 14 вересня 2012 року за № 0000072220.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №804/2806/13-а від 16.05.2013 р. в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Граніт Групп» до Криворізької північної МДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000072220 від 14.09.2012р. було відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного судц від 03 квітня 2014 року апеляційну скаргу Товариства та винесено Постанову, якою апеляційну скаргу ТОВ «Граніт Групп» - задоволено в повному обсязі, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2013р. у справі №804/2806/13-а - скасовано (а.с. 63-64).

Податкове повідомлення - рішення Криворізької північної ОДШ Дніпропетровської області ДПС № 0000072220 від 14.09.2012р. в частині визначення суми завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі З 948 169,00 (три мільйони дев'ятсот сорок вісім тисяч сто шістдесят дев'ять) грн. визнано неправомірним та скасовано.

Як було зазначено вище, оскаржуване в апеляційному порядку повідомлення-рішення було винесене за результатами документальної позапланової виїзної перевірки за червень 2012 року. У даній перевірці досліджувались періоди, які складаються із сум ПДВ, що виникли, зокрема в тих самих звітних періодах на загальну суму 3 948 169.00 грн. (травень 2008 - травень 2009 р.).

Таким чином, податкові повідомлення-рішення № 0003192211 від 18.12.2013 року та № 0000142211 від 15.01.2014 року, що оскаржується у даній позовній заяві, винесені за результатами перевірки одного й того ж періоду, що й повідомлення-рішення № 0000072220 від 14.09.2012 року, яке на момент подання до суду даного уточнення скасоване судом апеляційної інстанції, а саме періоди липень-грудень 2008 року та січень-травень 2009 року.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням вказаних норм суд вважає, що позивачем правомірно було визначено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в декларації за спірний податковий період, оскільки норми податкового законодавство не містять положень, згідно з якими платник ПДВ втрачає право на декларування залишку від'ємного значення ПДВ до повного його погашення у разі, якщо він не скористався правом на декларування бюджетного відшкодування ПДВ протягом 1095 днів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Суд відзначає, що відповідач правомірність своїх висновків належним чином не довів, висновки акту перевірки не підкріплені належними доказами. За викладених обставин, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені з посиланням на акти перевірок, висновки яких не знайшли свого підтвердження судовим розглядом справи, підлягають скасуванню. Беручи до уваги наведене, позовні вимоги ТОВ «Граніт Групп» підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт Групп» до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003192211 від 18.12.2013 р. про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 1960966,00 грн. за період - жовтень 2013 року.

Визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000142211 від 15.01.2014 р. про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 1710763,00 грн. за період - листопад 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт Групп» (код ЄДРПОУ - 34752520, 53012, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Недайвода, вул.. Рората, 103) витрати по сплаті судового збору в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн.. 20 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними 186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева