Постанова № 40813492, 22.09.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/3304/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ковальова Д.О.,

представника позивача - Шапочкіна Д.Ю.,

представника відповідача - Гриценка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський лікеро-горілчаний завод" до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

19 серпня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавський лікеро - горілчаний завод" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 10.04.2014 р. №№ 0000372310, 0000382310.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на безпідставність висновків акту перевірки, належним чином оформленими документами первинного обліку та податкової звітності повністю підтверджується виконання сторонами зобов'язань за договорами поставки товарів, а результатом вчинення правочину є настання реальних наслідків у вигляді придбання продукції для використання у виробництві.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні. В письмових запереченнях наполягав на обґрунтованості висновків, викладених у акті перевірки від 25.03.2014 р. № 1667/16-01-22-07-13/32174761.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступні обставини.

Судом встановлено, що 25.03.2014 р. ДПІ у м. Полтаві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Полтавський ЛГЗ" з питань дотримання вимог законодавства при здійсненні господарських взаємовідносин з ТОВ "Украгро-тек", ТОВ "Капексбуд", ТОВ "Каліон" за період з 01.01.2011 р. по 01.11.2013 р., за результатами якої 25.03.2014 р. складено акт № 1667/16-01-22-07-13/32174761.

У висновках акту перевірки відображено порушення ТОВ "Полтавський ЛГЗ" пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищене від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток на суму 211936 грн., в т.ч. по періодах: за 3 кв. 2012 р. на суму 15174 грн., за 4 кв. 2012 р. на суму 92286 грн., за 2013 рік на суму 104475 грн.; пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 42388 грн., в т.ч. по періодам: за липень 2012 року на суму 3035 грн., за жовтень 2012 року на суму 11806 грн., за грудень 2012 року на суму 6652 грн., за січень 2013 року на суму 5228 грн., за березень 2013 року на суму 15667 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкові повідомлення-рішення від 10.04.2014 р. № 0000372310, яким ТОВ "Полтавський ЛГЗ" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 211936 грн.; №0000382310, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в загальному розмірі 52985 грн., з них за основним платежем - 42388 грн., штрафними санкціями - 10597 грн.

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішення та оскаржив їх до суду.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

На виконання пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту а) пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із аналізу вказаних правових норм можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що у перевіряємий період позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини із ТОВ "Украгро-тек", ТОВ "Капексбуд", ТОВ "Каліон" за договорами поставки продукції.

На підтвердження реальності здійснення зазначених господарських операцій позивачем надано договори поставки, податкові та видаткові накладні, подорожні листи вантажного автомобіля, договір оренди автомобіля, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, платіжні доручення, банківські виписки, добові рапорти руху готових виробів, накладні на передання алкогольних напоїв з виробництва до складу готової продукції, копії яких містяться у матеріалах справи.

Вартість придбаного товару віднесено позивачем до складу валових витрат, суму ПДВ до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Полтавський ЛГЗ" здійснювало закупівлю у ТОВ "Украгро-тек", ТОВ "Капексбуд", ТОВ "Каліон" фарфорових виробів, скляних пляшок та штофів фарфорових з метою розливу алкогольних напоїв, та подальшого постачання на експорт, що підтверджується вантажними митними деклараціями, копії яких долучено до матеріалів справи.

Таким чином, судом з'ясовано та підтверджено матеріалами справи, що позивач придбав у ТОВ "Украгро-тек", ТОВ "Капексбуд", ТОВ "Каліон" товар для використання у власній господарській діяльності.

Виходячи з викладеного, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Украгро-тек", ТОВ "Капексбуд", ТОВ "Каліон" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використаний у господарській діяльності позивача.

Крім того, суд враховує, що відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Украгро-тек", ТОВ "Капексбуд", ТОВ "Каліон" на момент здійснення господарських операцій та виписки податкових накладних судом не встановлено.

Позивачем до матеріалів справи в повному обсязі надані документи первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких сформований склад податкового кредиту та валових витрат ТОВ "Полтавський ЛГЗ" по взаємовідносинах із ТОВ "Украгро-тек", ТОВ "Капексбуд", ТОВ "Каліон" за спірні періоди, які повністю відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

ДПІ у м. Полтаві не надано доказів, які б спростовували правильність документального оформлення операцій, за проведення яких ТОВ "Полтавський ЛГЗ" сформовані податковий кредит та валові витрати, не доведено відсутність товарів чи відсутність об'єктивних можливостей поставки товарів постачальниками на користь позивача.

Суду не надано належних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладенні та виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ТОВ "Украгро-тек", ТОВ "Капексбуд", ТОВ "Каліон", судом не встановлено.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат вартість придбання товару від ТОВ "Украгро-тек", ТОВ "Капексбуд", ТОВ "Каліон" та сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України, а отже донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість є необґрунтованим.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 10.04.2014 р. №№ 0000372310, 0000382310.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Згідно з пунктом 21 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільняються від сплати судового збору.

Отже, з Державного бюджету України на користь ТОВ "Полтавський ЛГЗ" підлягають стягненню сплачені позивачем під час подання адміністративного позову 10 відсотків розміру ставки судового збору в сумі 487,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський лікеро-горілчаний завод" до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 10.04.2014 р. №№ 0000372310, 0000382310.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський лікеро-горілчаний завод" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 487,20 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 29 вересня 2014 року.

Суддя А.Б. Головко