Рішення № 40812637, 07.10.2014, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" жовтня 2014 р.Справа № 924/1446/14

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів", смт. Пісківка, Бородянський район, Київська область

до дочірнього підприємства "Деражнянський плодоконсервний завод облспоживспілки", м. Деражня

про стягнення 90 990, 53 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача - Коваленко Р.О. за довіреністю

від відповідача - не з'явився

встановив:

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 90 990, 53 грн. заборгованості, яка складається з 26 627, 28 грн. пені, 38 165, 25 грн. 30% річних та 26 198 грн. інфляційних. Вказана заборгованість заявлена внаслідок невиконання відповідачем рішення суду від 12 травня 2014 року (справа № 924/458/14), за яким з відповідача на користь позивача стягнуто основну заборгованість (а також пеню, 30% річних та інфляційні за інший період, а ніж заявлено за даним позовом), яка утворилася через неналежне виконання договору № 66 від 21 вересня 2013 року. Обгрунтовуючи позов, позивач посилається на п. 5 договору, який передбачає можливість нарахування пені за два роки, а також на ст. 625 ЦК України про нарахування річних та інфляційних за весь час прострочення. Враховуючи ж, що після винесення рішення у справі № 924/458/14, за яким з відповідача стягнуто основну заборгованість, остання залишається не повністю погашеною, позивач нарахував на вказану заборгованість річні, інфляційні і пеню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Повідомлений належним чином відповідач (про час та місце судового розгляду справи), про що свідчить поштове повідомлення про вручення йому ухвали про порушення провадження у справі (з підписом представника про отримання) свого представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не подав, причин невиконання вимог суду не повідомив.

Таким чином, суд, в порядку ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З матеріалів справи вбачається.

21 вересня 2012 року між сторонами укладено договір № 66 згідно якого продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупця (відповідача), а покупець оплатити і прийняти банку скляну і кришку на умовах договору.

В подальшому, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов вказаного договору позивач звернувся із позовом до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості, яка становить: 280 000 грн. основного боргу, 28 788, 37 грн. пеня, 65 390, 87 грн. 30% річних та 3 863, 17 грн. інфляційних (копія позовної заяви міститься в справі).

12 травня 2014 року господарським судом Хмельницької області винесено рішення у справі № 924/458/14 за позовом ТОВ „Пісківський завод скловиробів" до ДП „Деражнянський плодоконсервний завод облспоживспілки" про стягнення заборгованості за неналежне виконання договору № 66 від 21 вересня 2012 року яким позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача (які мають такий же статус і у даній справі) 278 000 грн. основної заборгованості, 14 394, 18 грн. пені, 65 390, 87 грн.30% річних та 3 863, 17 грн. інфляційних. У частині позовних вимог про стягнення 2 000 грн. основного боргу провадження у справі припинено (у зв'язку зі сплатою), у частині позовних вимог про стягнення 14 394. 19 грн. пені відмовлено. (копія рішення міститься у матеріалах справи).

На підтвердження часткової оплати заборгованості відповідачем у розмірі 2 000 грн. (провадження за якими у справі № 924/458/14 припинено) позивачем подано виписки по рахунках від 30 квітня та 8 травня 2014 року про сплату 2 000 грн. Часткова оплата боргу після прийняття рішення у справі № 924/458/14 на суму 20 600, 94 грн. підтверджується випискою з банку від 3 вересня 2014 року.

11 серпня 2014 року позивач направив на адресу відповідача вимогу про виконання рішення суду у справі № 924/458/14. Докази направлення містяться в справі - копія поштового повідомлення від 11 серпня 2014 року з штампом пошти про відправку та отримання відповідачем.

Крім того, у справі подано розрахунок позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши додані докази та давши їм оцінку в сукупності, судом враховується таке.

Заявлені до стягнення суми річних та інфляційних нараховані позивачем у зв'язку з наявністю заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання договору № 66 від 21 вересня 2013 року. Правовідносини сторін за договором підтверджуються рішенням суду від 12 травня 2014 року у справі № 924/458/14. Договір відносяться до господарських, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Наявність договірних зобов'язань між сторонами за договором № 66 від 21 вересня 2013 року., порушення таких зобов'язань відповідачем та виникнення в останнього, у зв'язку з цим, заборгованості підтверджується рішенням суду від 12 травня 2014 року у справі № 924/458/14. Так, відповідно до п. 2. 6. Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 „Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 66 є доведеним фактом, який приймається судом при вирішенні даної справи. Відповідно до рішення суду у справі № 924/458/14 заборгованість відповідача перед позивачем, яка виникла через неналежне виконання вищевказаного договору становить 278 000 грн. основного боргу, 14 394, 18 грн. пені, 65 390, 87 грн. 30% річних та 3 863, 17 грн. інфляційних. Після прийняття даного рішення 3 вересня 2014 року відповідач сплатив частину боргу у розмірі 20 600, 94 грн., що підтверджується випискою банку. Докази сплати повного розміру боргу станом на час прийняття рішення у даній справі у суду відсутні.

Наявність заборгованості, в силу ст. 625 ЦК України є підставою для нарахування інфляційних та річних, оскільки за ст. 202 ЦК України господарське зобов'язання (в цьому випадку в частині оплати) припиняється виконанням, проведеним належним чином (відсутність же виконання належним чином - оплати у повному обсязі у обумовлені строки свідчить про продовження існування у відповідача зобов'язання). Так, згідно вищевказаної ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, судом враховується правова позиція ВГС України, викладена у п. 7.1. Постанови Пленуму ВГС України від 17.12.13р. № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", де вказано, що якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За таких обставин, наявність ст. 625 ЦК України, несплата заборгованості (проведеня оплати з простроченням) за договором (в тому числі встановленої за рішенням суду) дає підстави позивачу до нарахування річних та інфляційних, що в свою чергу свідчить про виникнення у відповідача обов'язку (встановленого законом) щодо її погашення.

При цьому, судом відзначається, що заявлені до стягнення річні та інфляційні розраховані позивачем на суму основної заборгованості, яка існувала у проміжок часу, що наступив після періоду стягнення інфляційних та річних у справі № 924/458/14 до моменту подання позову. Так, кінцевою датою нарахування річних та інфляційних у справі № 924/458/14 є 4 квітня 2014 року. Нарахування ж річних та інфляційних у даній справі здійснено відповідно починаючи з 5 квітня 2014 року (річні) та з квітня 2014 року (інфляційні). При цьому, нарахування річних здійснено з урахуванням 30% річних, що передбачено договором (п. 5. 8.) та не суперечить ст. 625 ЦК України. Розмір заявлених до стягнення річних та інфляційних підтверджується перевіреним судом розрахунком, здійсненим позивачем, з урахуванням часткових оплат та дат вказаних оплат.

Згідно ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За таких обставин, враховуючи встановлений судом факт наявності заборгованості за договором, а також обумовлене договором застосування пені (що підтверджується рішенням суду у справі № 924/458/14), позивач набуває право на нарахування заявленої за даним позовом пені.

При цьому судом відмічається, що нарахування пені позивачем здійснено за проміжок часу, який починає свій перебіг після періоду стягнення пені у рішенні № 924/458/14, а саме з 5 квітня 2014 року, що відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору (п. 5.6. - період нарахування пені складає два роки). Розмір заявленої пені підтверджується наданим позивачем та перевіреним судом розрахунком.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з дочірнього підприємства „Деражнянський плодоконсервний завод облспоживспілки" (Хмельницька область, м. Деражня, вул. Миру, 126, код 01729677) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Пісківський завод скловиробів" (Київська область, Бородянський район, смт. Пісківка, вул. Жовтнева, 1, код 33894121) 26 627, 28 грн. (двадцять шість тисяч шістсот двадцять сім грн. 28 коп.) пені, 38 165, 25 грн. (тридцять вісім тисяч сто шістдесят п'ять грн. 25 коп.) 30% річних, 26 198 грн. (двадцять шість тисяч сто дев'яносто вісім грн.) інфляційних та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн.) судового збору.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу

3 - відповідачу ( 32200, Хмельницька обл., м. Деражня, вул. Миру, 126).