Ухвала суду № 40812478, 29.09.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2014 р.Справа № 820/13817/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Бартош Н.С. , Старостіна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2014р. по справі № 820/13817/14

за позовом Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області

до Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод"

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державна податкова інспекція у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - ДПІ у Зміївському району ГУ Міндоходів у Харківській області), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду, з адміністративним позовом до казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" (далі - відповідач, КП "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод"), в якому просив суд стягнути з розрахункових рахунків відкритих казенним підприємством "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" в банківських установах заборгованість у сумі 167811,75 грн. в рахунок погашення його податкового боргу на користь місцевого бюджету на бюджетний рахунок одержувача №33217811700228, одержувач УДКСУ у Зміївському районі (код 37754227) банк одержувача ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року відмовлено в задоволенні позову.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року по справі № 820/13817/14 та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та на об'єктивність рішення суду першої інстанції, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представники сторін в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

На підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідачем було подано до контролюючого органу податкові декларації по платі за землю, в яких самостійно визначив собі суму грошового зобов'язання на загальну суму 167811,75 грн.

Згідно розрахунку суми боргу у казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" рахується борг у розмірі 167811,75 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах контролюючим органом не дотримана визначена законом процедура примусового виконання податкового обов'язку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

В силу приписів пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд зазначає, що правовідносини з приводу примусового виконання контролюючим органом податкового обов'язку платників податків - державних, казенних, комунальних підприємств регулюються положеннями статей 59, 87-89, 95, 96 Податкового кодексу України.

З аналізу вищевказаних положень кодексу встановлено, що законодавцем запроваджена обов'язкова до додержання послідовність реалізації суб'єктом владних повноважень - податковою інспекцією управлінської функції з контролю за своєчасністю надходження публічних платежів з податків і зборів, а саме: 1) формування і направлення на адресу платника податків - боржника (вручення платнику податків) податкової вимоги (не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання), 2) призначення податкового керуючого, 3) проведення податковим керуючим опису майна в податкову заставу, 4) реєстрація податкової застави в державному реєстрі обтяжень, 5) звернення до суду з вимогою про стягнення коштів (як в безготівковій, так і в готівковій формах) за податковим боргом (не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) платнику податків - боржнику податкової вимоги), 6) звернення до суду з вимогою про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, 7) звернення до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з приводу вжиття заходів, спрямованих на виконання податкового обов'язку, 8) подача позову про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно ( в разі неотримання письмової відповіді від органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади або в разі отримання від органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади відмови в погашення податкового боргу).

При цьому, кожний наступний етап реалізації управлінської функції може бути застосований контролюючим органом виключно або в разі фактичного виконання процедури за попереднім етапом, або в разі відсутності у платника податків - боржника власних коштів чи майна, котрі можуть бути визнані джерелом погашення податкових зобов'язань та податкового боргу.

Колегія суддів зауважує, що положення статті 96 Податкового кодексу України підлягають додатковому застосуванню до спірних податкових правовідносин за участі державних, казенних, комунальних підприємств, а відтак можуть бути поширені на спірні правовідносини лише після моменту реалізації контролюючим органом процедур стягнення згідно з вимогами статті 95 Податкового кодексу України, положення якої мають пріоритет у застосуванні.

Водночас, добуття контролюючим органом внаслідок реалізації управлінської функції фактичних даних, які достеменно засвідчують факт відсутності у платника податків - боржника власних коштів чи майна, котрі можуть бути визнані джерелом погашення податкових зобов'язань та податкового боргу, звільняє контролюючий орган від обов'язку формального виконання процедур стягнення згідно з ст. 95 Податкового кодексу України.

Як свідчать письмові докази, позивачем направлялась засобами поштового зв'язку відповідачу податкова вимога від 06.05.2014 року №135-25, та була отримана останнім 16.05.2014 року, про що свідчить підпис у зворотному поштовому повідомленні (а.с. 17).

Зі змісту положень пункту 96.2 статті 96 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків; досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до вимог пункту 96.3 статті 96 вищевказаного кодексу відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

На підставі викладеного вище, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, щодо порушення суб'єктом владних повноважень процедури реалізації управлінської функції, що зумовило передчасність заявлення вимоги про стягнення коштів, відтак відмова у задоволенні позовних вимог державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області є правомірною.

Отже, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2014р. по справі № 820/13817/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О.Судді(підпис) (підпис) Бартош Н.С. Старостін В.В.