Ухвала суду № 40812415, 30.09.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 р.Справа № 818/1566/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.07.2014р. по справі № 818/1566/14

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - відповідач) в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002601701/8642 від 14.02.2014 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15.07.2014 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області №0002601701/8642 від 14.02.2014 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 40030) судовий збір у розмірі 182 грн. 70 коп. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.07.2014 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач по справі здійснює підприємницьку діяльність на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця виданого Виконавчим комітетом Сумської міської ради 17.06.1997 року, є платником єдиного податку за ставкою 3% на підставі Свідоцтва платника єдиного податку виданого Державною податковою службою України Серія НОМЕР_5 та платником податку на додану вартість на підставі Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 15.02.2007 року Серія НОМЕР_4

Згідно наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки № 39 від 14.01.2014 року, направлення на перевірку № 42 від 14.01.2014 року, № 54 та 55 від 17.01.2014 року фахівцями відповідача з 14.01.2014 року по 20.01.2014 року була проведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання достовірності нарахування суми податкового зобов'язання та суми податкового кредиту по податку на додану вартість, за період з 01.09.2013 року по 30.09.2013 року.

За результатами вищевказаної перевірки було складено акт № 214/18-19-17-01-17/1785300091/4 від 25.01.2014 року, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем п.198.3 ст.198, п.199.1 ст.199, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті проведеної перевірки донараховано до сплати в бюджет податку на додану вартість, в сумі 4338,00 грн., в тому числі за вересень 2013 р. - 4338 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем по справі було ухвалено податкове повідомлення-рішення №0002601701/8642 від 14.02.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 5422 грн. 50 коп., у тому числі: за основним платежем - 4338 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1084 грн. 50 коп.

Позивачем по справі в адміністративному порядку було оскаржено вищевказане податкове повідомлення-рішення до Головного управління Міндоходів у Сумській області та Міністерства доходів і зборів України, якими за результатами розгляду скарг було залишено без змін податкове повідомлення-рішення, а скарги позивача без задоволення.

Не погодившись з ухваленням податкового повідомлення-рішення №0002601701/8642 від 14.02.2014 року позивач звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції на підставі наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 ПК України від 02.12.2010 року ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до абз а. та б п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи придбання позивачем двохосного причепа з гальмами на торсіонній підвісці моделі «Сантей 1300» номер шасі НОМЕР_6 реєстраційний номер НОМЕР_2 підтверджується договором № 13396 від 30.09.2013 року, рахунком - фактури№С-00000347 від 30.09.2013 року на суму 29800,00 грн. в т.ч. ПДВ 4966,67 грн., випискою по рахунку № НОМЕР_3 за 30.09.2013 року, податковою накладною № 319 від 30.09.2013 року на суму 29800,00 грн. в т.ч. ПДВ 4966,67 грн., видатковою накладною № С-00000291 від 24.10.2013 року на суму 29800,00 грн. в т.ч. ПДВ 4966,67 грн., актом прийому-передачі документів на причіп від 25.10.2013 року, актом приймання-передачі транспортного засобу серії ТОВ № 077958 від 25.10.2013 року, свідоцтвом № 543/1 з технічними характеристиками та сертифікатом відповідності.

Згідно свідоцтва № 543/1 про погодження транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху виданого ТОВ "Санте" Державним підприємством "Державтотрансндіпроект" та сертифікату відповідності № UA1.032.0153366-13 виданого Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, причіп автомобільний ідентифікаційний номер НОМЕР_6 (цей же номер вказано в акті прийому-передачі документів на причіп від 25.10.2013 року та акті приймання-передачі транспортного засобу серії ТОВ № 077958 від 25.10.2013 року, що надавались відповідачу для проведення перевірки) віднесений до ТУ У 34.2-31218802-002:2006 "Причепи автомобільні "Сантей" загального призначення".

Колегія суддів зазначає, що твердження відповідача відносно того, що даний причеп призначений виключно для перевезення квадроциклу не є обґрунтованим, оскільки придбаний позивачем причеп, згідно вищезазначених документів віднесений до ТУ У 34.2-31218802-002:2006 «Причепи автомобільні «Сантей" загального призначення», а отже може використовуватись для перевезення і іншого виду вантажів, ніж це зазначено в акті перевірки.

Використання зазначеного причепа у власній господарській діяльності позивача підтверджується договором №1/11-11 на надання транспортних послуг автомобільним транспортом від 01.11.2011 року, відповідно до якого, позивач зобов'язується, по усній вказівці ТОВ "СІТБ", надавати останньому послуги перевезення вантажів, в тому числі і автомобільним причепом "Сантей 1300».

Фактнадання послуг згідно зазначеного договору підтверджується товарно-транспортними накладними, рахунками, видатковими накладними.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" надані до суду копії документів бухгалтерського обліку доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій, здійснення руху активів у позивача, зміни, що відбулись у його зобов'язаннях.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо визнання протиправним та таким, що підлягає скасуванню податкове - повідомлення рішення відповідача за №0002601701/8642 від 14.02.2014 року.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 15.07.2014 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача по справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.07.2014р. по справі № 818/1566/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бершов Г.Є.Судді Катунов В.В. Ральченко І.М. Повний текст ухвали виготовлений 06.10.2014 р.