Ухвала суду № 40812396, 01.10.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 р.Справа № 816/1600/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представників сторін: позивача - Москаленко І.О., відповідача - Клименко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2014р. по справі № 816/1600/14

за позовом Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Державнї податковї інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

28 квітня 2014 року Дочірнє підприємство "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі по тексту - позивач, ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України") звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 02 квітня 2014 року № 0001962203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 37500 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2014р. по справі №816/1600/14 у задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - відмовлено.

Стягнуто з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (ідентифікаційний код 30742456, місцезнаходження: с. Попове, Великобагачанський район, Полтавська область) до Державного бюджету України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 644 (чотири тисячі три) гривні 30 копійок.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин, що мають значення для справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2014р. по справі №816/1600/14; прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001962203 від 02 квітня 2014 року.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом СПД-ФО ОСОБА_3 підтверджується первинними документами, що наявні у матеріалах справи. Зазначив, що недоліки у видаткових накладних не можуть свідчити про безтоварність господарських операції. Вказав на те, що відмінності у відстанях, відображених у актах здачі-приймання робіт та товарно-транспортних накладних зумовлені наявністю різних об`єктів для проведення дорожньо-ремонтних робіт. Також, пояснив, що той факт, що деякі товарно-транспортні накладні містять однакові реєстраційні номери, не спростовує реальності поставки товару, оскільки у кожному документі є ідентифікуючі відомості про автоперевізника, державний номер транспортного засобу, ПІБ водія, обсяги та предмет поставки, печатки постачальника та отримувача, що підтверджує реальність перевезення щебеню до пункту розвантаження. Вважає помилковим висновок податкового органу про завищення позивачу податкового кредиту з ПДВ за спірний період по взаємовідносинах з СПД-ФО ОСОБА_3 Таким чином, вважає оскаржуване повідомлення - рішення протиправним та таким, що має бути скасовано, а рішення суду першої інстанції - винесеним з порушенням ст.159 КАС України.

У надісланих додаткових поясненнях до апеляційної скарги зазначив, що реальність здійснення господарських операцій, обсяги поставки підтверджується видатковими накладними, актами здачі-приймання робіт, рух щебеневої продукції відображено у витратних накладних. Вказав на наявність копій паспортів якості товару. Стверджує, що основна маса отриманої щебеневої продукції відповідає номенклатурі поставки за договором від 06.08.2012 р., а решту товару в кількості 598,9152 тони, що була передбачена умовами договору постачальником поставлено не було, незважаючи на повну передплату. З огляду на викладене, вважає помилковим висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на суму 25000 грн.

В судовому засіданні його представник викладені доводи та вимоги підтримав.

Відповідач, у надісланих письмових запереченнях на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Посилається на відсутність факту передачі товарів від СПД-ФО ОСОБА_3 на адресу контрагентів - покупців, одним з яких є позивач. Вказує на наявність недоліків у видаткових накладних, їх розбіжностей у кількості поставленого товару між кількістю товару, що оплачена згідно платіжних доручень та податкових накладних. Крім того, зазначив, що податкові накладні заповнені з порушенням порядку їх заповнення. Також, вказав на те, що кількість та вартість поставлених товарів згідно актів виконаних робіт не відповідає інформації, вказаній у ТТН та видаткових накладних. Зазначив, що ТТН також містять недоліки у їх оформлені. Таким чином, вважає, що наявні розбіжності свідчать про неналежне оформлення первинних документів по взаємовідносинам позивача із СПД-ФО ОСОБА_3 Отже, стверджує, що позивач не мав права на віднесення суми до податкового кредиту по взаємовідносинах із зазначеним контрагентом, у зв`язку з не доведенням реальності здійснення господарських операцій між позивачем та СПД-ФО ОСОБА_3 З огляду на викладене, вважає рішення суду першої інстанції правомірним, винесеним із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Дочірнє підприємство "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (ідентифікаційний код 30742456, місцезнаходження: с. Попове, Великобагачанський район, Полтавська область) зареєстровано як юридична особа, взято на облік як платник податків 27 травня 2002 року за № 6656 (а. с. 10-15).

Відповідно до рішень ДПІ у м. Полтаві, оформлених наказами № 515 від 28 лютого 2014 року, № 579 від 11 березня 2014 року у період з 04 березня по 11 березня 2014 року посадовими особами податкового органу було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" з питань взаємовідносин з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) за вересень 2012 року.

За наслідками перевірки ДПІ у м. Полтаві було складено акт від 18 березня 2014 року № 1566/16-01-22-03/32017261, згідно із висновками якого встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.6, 198.9 статті 198, пункту 201.1 статті 201, Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на 25 000 грн. за вересень 2012 року по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3 та заниження податку на додану вартість за вересень 2012 року на 25 000 грн. (а.с. 18-32).

На підставі висновків акту перевірки від 18 березня 2014 року № 1566/16-01-22-03/32017261, відповідачем 02 квітня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001962203, яким ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 37 500 грн., в тому числі за основним платежем 25 000 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 12 500 грн. (а.с. 16).

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням від 02.04.2014 року, ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" звернулось до суду з даним позовом про визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, а також з правомірності прийнятого відповідачем оскаржуваного повідомлення-рішення.

Так, судом першої інстанції зазначено, що позивачем не підтверджено здійснення господарських операцій з придбання у ФОП ОСОБА_3 товарно-матеріальних цінностей, що в свою чергу свідчить про правильність висновків податкового органу щодо заниження позивачем сум задекларованих податку на додану вартість по господарських операціях з ФОП ОСОБА_3 та завищення податкового кредиту на 25 000 грн. за вересень 2012 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 02 квітня 2014 року № 0001962203 прийнятим без урахування фактичних обставин, без наявності правових підстав для винесення з огляду на те, що висновки ДПІ у м. Полтаві щодо нереальності здійснення господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_3 не відповідають дійсності, оскільки ці правовідносини підтверджені письмовими договорами та іншими документами первинного бухгалтерського обліку. Стверджує, що відмінності у податкових та видаткових накладних щодо номенклатури товару, відмінності у відстанях, відображених у актах здачі-приймання робіт та товарно-транспортних накладних, однакові реєстраційні номери у деяких товарно-транспортних накладних не реальність фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Колегія суддів вважає такі твердження позивача хибними з наступних підстав.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Колегія суддів зазначає, що вимоги до первинних документів визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88, зареєстрованого в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

У відповідності до ст. 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За визначенням п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Згідно з вимогами ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Матеріалами справи підтверджено, що 06 серпня 2012 року між позивачем (Покупець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (Постачальник) укладено договір про закупівлю товарів, згідно якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити наступний товар: щебенева продукція та бітум. Постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP (склад покупця) та EXW (склад постачальника) (пункт 5.1 Договору) (а.с. 33-35).

Так, ФОП ОСОБА_3 виписані видаткові накладні, податкові накладні (а. с. 36-38, 40-41, 47-48, 55-56).

Оплату за товар було здійснено позивачем у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (а. с. 67-69).

Як встановлено судом першої інстанції, в позовній заяві позивач зазначив, що товар ФОП ОСОБА_3 відвантажував в пункт розвантаження смт. Глобино та м. Карлівка, на підтвердження чого позивачем надані копії товарно-транспортних накладних (а. с. 43-45, 50-53, 58-60). В подальшому товар було передано для проведення ремонтних (будівельних) робіт на філію "Глобинський райавтодор" ДП "Полтавський облавтодор" та філію "Карлівський райавтодор" ДП "Полтавський облавтодор".

Дослідивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, колегією суддів встановлено, що первинні бухгалтерські документи оформлені з помилками, а саме: у видаткових накладних № 18 від 21 вересня 2012 року зазначено (товар - щебінь фр. 5-20 Комсомольськ") та № 11 від 10 вересня 2012 року, № 12 від 21 вересня 2012 року (товар - щебінь фр. 5-20 Крюковський кар'єр") не розкриває змісту господарської операції та не відповідає назві вказаній у податкових накладних.

Колегія суддів зауважує, що згідно видаткових накладних від 19 вересня 2012 року № 11 зазначено товар - щебень фр. 5-25 Крюковський кар'єр, кількість - 52,8 тн.; від 21 вересня 2012 року № 12 зазначено товар - щебень фр. 5-25 Крюковський кар'єр, кількість - 47,650 тн. Такий же товар зазначено в витратній накладній (а.с. 49), в товарно-транспортних накладних (а. с. 50-53) та в акті виконаних робіт № 4 від 21 вересня 2012 року /а. с. 46/.

Також, в видаткових накладних від 05 жовтня 2012 року № 21 визначено товар - щебень фр. 5-10 Комсомольськ, кількість 129,4 тн.), від 11 жовтня 2012 року № 22 (товар - щебень фр. 3-10 Редути, кількість - 72,4 тн.), від 05 жовтня 2012 року № 20 (товар - щебень фр. 3-1- Редути, кількість - 67,8 тн.). Такий же товар зазначено в витратних накладних (а.с. 70, 74, 78, 83), в товарно-транспортних накладних (а.с. 72-73, 76-77, 82, 85-86) та в актах виконаних робіт (а.с. 71, 75, 80, 84).

Наведені розбіжності свідчать про неналежне оформлення первинних документів по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3, та ставлять під сумнів реальність господарської операції між ними.

Також, слід відмітити, що кількість та вартість поставленого товару згідно наданих товарно-транспортних накладних не відповідає видатковим накладним, а також кількість та вартість поставлених товарів згідно актів виконаних робіт не відповідає інформації, вказаній в товарно-транспортних накладних та видаткових накладних.

Частиною 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Колегія суддів зазначає, що товарно-транспортні накладні від 21 вересня 2012 року щодо перевезення товару - щебень фр. 5х25, від 21 вересня 2012 року (товар - щебень фр. 5х25), від 19 вересня 2012 року (товару - щебень 5х25) та від 19 вересня 2012 року (товар щебень 5х25) мають один і той же номер - 8928484 (а. с. 50-53).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що товарно-транспортні накладні, оформлені не належним чином, не є підтвердженням переміщення (транспортування) товару за договором, укладеним між позивачем та його контрагентом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем під час розгляду справи не було надано належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт транспортування товару покупцю ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".

З огляду на вищезазначене, за відсутності у позивача належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, дорожніх листів на перевезення вантажів не видається можливим встановити факт передачі таких товарів від ФОП ОСОБА_3 на адресу позивача, що в свою чергу свідчить про безтоварний характер згаданих господарських операцій.

Також суд зауважує, що позивачем під час розгляду справи не було надано жодних доказів, які б засвідчували здійснення навантажувально-розвантажувальних послуг та зберігання придбаного товару, вказували на відповідальних осіб за їх зберігання, не надано доказів, що за адресою відвантаження наявні необхідні виробничі та складські потужності для зберігання партій товару.

Крім того, суд зазначає, що згідно із пунктом 9 Наказу Міністерства фінансів України від 20.10.1999, № 246 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць.

Крім того, відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за № 293/1318 (далі по тексту - Інструкція) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Пунктом 3 вище зазначеної Інструкції передбачено, що бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства.

Згідно з п. 6 Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Відповідно до п. 13 Інструкції довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не будо надано а ні довіреностей, а ні копій журналу реєстрації довіреностей, які б вказували на видачу довіреності на отримання товару.

З огляду на вищезазначене, за відсутності у позивача належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, дорожніх листів на перевезення вантажів та довіреностей на право отримання товарно-матеріальних цінностей не видається можливим встановити факт виконання укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_3 договору, що в свою чергу свідчить про безтоварний характер згаданих господарських операцій.

Крім того, матеріалами справи підтверджено та не заперечується позивачем, що придбаний товар в кількості 598,9152 тони, що був передбачений умовами договору ФОП ОСОБА_3, поставлено не було.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів зазначає, що надані до суду первинні документи, які на думку позивача підтверджують факт вчинення господарських операцій за угодою між ФОП ОСОБА_3, оформлені з порушенням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не можуть вважатися належним доказом реальності господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом.

Щодо доводів позивача про те, що розбіжності у номенклатурі товару у податкових та видаткових накладних не свідчать про безтоварність господарських операцій позивача із ФОП ОСОБА_3, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Вимоги до оформлення податкової накладної передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Пунктом 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 № 1379 (далі-Порядок № 1379), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 р. за № 1333/20071, визначено, що усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Підпунктом 12.11 пункту 12 Порядку визначено, що до розділу I податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, а саме у графу 12 - загальна сума коштів, що підлягає сплаті.

Матеріалами справи підтверджено, що в податкових накладних від 18 вересня 2012 року № 4 в графі "номенклатура товарів/послуг продавця" зазначено "щебень фр. 5-20 мм", кількість - 420,1684 тн; від 12 вересня 2012 року № 1 товар - щебень фр. 5-20 редути, кількість - 420,1684 тн; від 17 вересня 2012 року № 2 зазначено товар - щебень фр. 5-20 редути, кількість - 420,1684 тн. Тобто, згідно податковим накладним за спірний період позивачем було придбано саме товар - щебінь фр. 5-20 у кількості 1260,5052, і за який позивачем було зроблено передоплату у розмірі 150 000 грн., в т. ч. ПДВ у розмірі 25 000 грн., що не заперечувалось сторонами ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції (а. с. 36-38).

Пунктами 6.2, 6.3 Порядку № 1379 передбачено, що податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку, та не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту при порушенні порядку заповнення податкової накладної.

Враховуючи встановлені в ході судового розгляду порушення порядку заповнення податкових накладних, виписаних позивачеві постачальником ФОП ОСОБА_3, колегія суддів вважає, що податкові накладні від 18 вересня 2012 року у розумінні п.201.10 ст.201 ПК України не є належною підставою для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 року №1492, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами не підтверджено правомірності формування податкового кредиту у розмірі 25000 грн. за результатами відносин із ФОП ОСОБА_3, що свідчить про правильність висновків відповідача щодо заниження ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" сум задекларованих податку на додану вартість по господарських операціях з ФОП ОСОБА_3 та завищення податкового кредиту на 25 000 грн. за вересень 2012 року.

З огляду на досліджені у справі докази в їх сукупності колегія суддів не приймає до уваги твердження позивача про реальність господарських операцій між ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та його контрагентом - ФОП ОСОБА_3, так як позивачем не надано до суду належних, достатніх та переконливих доказів реальності надання товарів від зазначеного суб'єкта господарювання, а також не надано доказів дотримання засад розумності та добросовісності у спірних взаємовідносинах. З наявних у справі документів слідує, що фактично господарських операцій саме між позивачем, та його контрагентом не відбувалось, а тому надані до справи копії первинних документів не можуть бути взяті до уваги навіть за наявності формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Інших документів на підтвердження реальності здійснених з ФОП ОСОБА_3 господарських операцій, позивачем як під час проведеної перевірки, так і під час розгляду справи надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0001962203 від 02 квітня 2014 року, яким ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 37 500 грн., в тому числі за основним платежем 25 000 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 12 500 грн., діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а отже, підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2014р. по справі № 816/1600/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 06.10.2014 р.