Постанова № 40811718, 24.09.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2014 р. Справа № 589/1711/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумського обласного військового комісаріату на постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 03.06.2014р. по справі № 589/1711/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Сумського обласного військового комісаріату

про визнання протиправними дій, стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань ,

ВСТАНОВИЛА:

03.04.2014 року позивач - ОСОБА_1 - звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Сумського обласного військового комісаріату по невиплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2013 рік в розмірі місячного грошового забезпечення в сумі 4427,85 грн., стягнути з Сумського обласного військового комісаріату матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2013 рік в розмірі місячного грошового забезпечення в сумі 4427,85 грн.

За результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження постановою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 03.06.2014 року позов задоволено.

Визнано дії Сумського обласного військового комісаріату щодо невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2013 рік неправомірними.

Стягнуто з Сумського обласного військового комісаріату матеріальну допомогу для вирішення соціального бутових питань за 2013 рік згідно наказу начальника 152 військового представництва МО України від 04.07.2013 року за №55 у розмірі місячного грошового забезпечення, що складає 4427,85 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Виходячи з приписів абз. 4 ч. 8 ст. 183-2 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач - підполковник ОСОБА_1 проходить військову службу у 152 військовому представництві Міністерства оборони України, що підтверджується довідкою від 31.03.2014 року №187. (а.с. 3)

22.04.2013 року позивач подав рапорт на ім'я начальника 152 військового представництва Міністерства оборони України з проханням надати йому матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2013 рік.

Наказом начальника 152 військового представництва Міністерства оборони України №55 від 04.07.2013 року, виданим на підставі рапорту підполковника ОСОБА_1, заступника начальника 152 військового представництва Міністерства оборони України, погодженого заступником Міністра оборони України 04.06.2013 року, призначено до виплати ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2013 рік згідно наказу Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260 у розмірі місячного грошового забезпечення для лікування після операції. (а.с. 4).

Згідно довідки Сумського обласного військового комісаріату від 23.05.2014 року №2039 розмір місячного грошового забезпечення станом на 04.07.2013 року складає 4427,85 грн. (а.с.15)

Як убачається із листа Сумського обласного військового комісаріату від 23.05.2014 року за вих. №2038, матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань за 2013 рік ОСОБА_1 Сумським ОВК не надавалась і не виплачувалась. (а.с. 14)

Не погодившись з діями відповідача щодо невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2013 рік, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наказ начальника 152 представництва МО України, яким ОСОБА_1 нарахована матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань за 2013 рік, не скасований та є чинним, виплата допомоги не здійснена, тому зазначена допомога підлягає стягненню в судовому порядку.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі по тексту - Закон), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 9 Закону, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За приписами пункту 1.10 розділу 1 Інструкції "Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом Міністром оборони України від 11.06.2008 року №260, грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачене йому або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років із дня виникнення права на їх отримання.

Відповідно до пунктів 33.1, 33.2 розділу 33 вказаної Інструкції особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом начальника 152 військового представництва Міністерства оборони України №55 від 04.07.2013р. підполковнику ОСОБА_1 призначено до виплати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2013 рік в сумі 4427,85 грн.

Вищезазначений наказ в установленому законом порядку не скасований.

Оскільки зазначена матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань ОСОБА_1 не виплачувалась, а наказ начальника 152 військового представництва Міністерства оборони України №55 від 04.07.2013 року не скасований, тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач має право на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціального бутових питань за 2013 рік згідно наказу начальника 152 військового представництва МО України від 04.07.2013 року за №55 у розмірі місячного грошового забезпечення, що складає 4427,85 грн.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на ненадходження коштів для проведення виплат матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_1, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання своїх зобов'язань стосовно виплати зазначеної допомоги. Адже, така позиція відповідача призводить до звуження прав позивача на належний соціальний захист, гарантованих ст.46 Конституції України, обмеження яких не допускається відповідно до ст.64 Конституції України.

Крім того, відповідач робить висновок про пропущення позивачем строку звернення до суду, виходячи з дати прийняття наказу № 55 від 04.07.2013 року. Проте, з моменту видання начальником 152 військового представництва Міністерства оборони України вказаного наказу позивач набув право на отримання матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань, дата виплати коштів в наказі не зазначена.

Із матеріалів справи убачається, що позивач звертався до відповідача з питань щодо виплати йому матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань за 2013 рік.

Між тим, відповідач листом від 12.03.2014 року за вих. №882 повідомив заявнику, що станом на 01.03.2014 року фактична заборгованість з виплати грошового забезпечення відсутні. ( а.с.6).

Отже, про порушення свого права позивач дізнався лише в березні 2014 року, а з відповідним позовом звернувся до суду в квітні 2014 року, тобто, в межах строків, визначених ч.3 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, судом першої інстанції порушено норми процесуального права.

Так, згідно ч.1 ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

- адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам;

- усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

- усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

- адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої цієї статті.

Згідно Указу Президента від 15.12.1999 року № 1572/99 "Про систему центральних органів виконавчої влади" до системи центральних органів виконавчої влади України входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Центральні органи виконавчої влади можуть мати свої територіальні органи, що утворюються, реорганізовуються і ліквідовуються в порядку, встановленому законодавством.

Сумський обласний військовий комісаріат, відноситься до органів виконавчої влади.

Частиною 2 статті 18 КАС України визначено, що окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Виходячи із системного аналізу зазначених правових норм та враховуючи, що стороною у справі, що розглядається, є Сумський обласний військовий комісаріат, який за своїм статусом є органом виконавчої влади, тому вказана справа предметно підсудна окружному адміністративному суду.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що справу розглянуто неповноважним судом, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

При цьому, відповідно до положень ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України , колегія суддів вважає, що для захисту порушених прав позивача слід прийняти рішення, яким визнати неправомірною бездіяльність Сумського обласного військового комісаріату щодо невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2013 рік та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціального -побутових питань за 2013 рік згідно наказу начальника 152 військового представництва МО України від 04.07.2013 року №55 у розмірі місячного грошового забезпечення, що складає 4427,85 грн.

Згідно ч.2 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 197 п. 3 ч.1 ст. 198, ст. 202, ч.2 ст.205, ст.ст. 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Сумського обласного військового комісаріату задовольнити частково.

Постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 03.06.2014р. по справі № 589/1711/14-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Сумського обласного військового комісаріату щодо невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2013 рік.

Зобов'язати Сумський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціального - побутових питань за 2013 рік згідно наказу начальника 152 військового представництва МО України від 04.07.2013 року №55 у розмірі місячного грошового забезпечення, що складає 4427,85 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Курило Л.В.Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В.