Рішення № 40811200, 02.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14804/14 02.10.14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»

До Комунального підприємства «Київпастранс» в особі відокремленого підрозділу «Подільське трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо»

Про стягнення 2 624,66 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Подкуйко О.Ю. представник за довіреністю № 8 від 02.01.14.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (далі - позивач) до Комунального підприємства «Київпастранс» в особі відокремленого підрозділу «Подільське трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо» (далі - відповідач) про стягнення 2 624,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування, внаслідок чого позивачем в порядку статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.14. порушено провадження у справі № 910/14804/14 та призначено її до розгляду на 09.09.14.

09.09.14. представник позивача через відділ діловодства суду подав письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 09.09.14. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 18.09.14., про що сторони були повідомлені під розписку.

В судовому засіданні 18.09.14. представником відповідача було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому Комунальне підприємство «Київпастранс» в особі відокремленого підрозділу «Подільське трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо» проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.14. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 02.10.14. та продовжено строк вирішення спору у справі № 910/14804/14 на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 02.10.14. представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 02.10.14. не з'явився, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/14804/14.

В судовому засіданні 02.10.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.02.13. між позивачем (Страховиком) та ОСОБА_5 (Страхувальником) було укладено Договір № 250537207.13 добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків (далі - Договір), відповідно до якого позивач прийняв під страховий автомобіль марки Ssang Young, д.р.н. НОМЕР_1.

05.08.13. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась в місті Києві на вул. В.Вал, автомобіль марки Ssang Young, д.р.н. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою № 9242732 Державтоінспекції МВС України.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм трамвая, бортовий номер 5795 вимог Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Подільського районного суду міста Києва від 16.08.13. в адміністративній справі № 758/10304/13-п.

25.10.13. Страхувальник звернувся до позивача з повідомленням про страхову подію.

Відповідно до Звіту № 795 про оцінку автомобіля Ssang Young, д.р.н. НОМЕР_1, вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу та вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля Ssang Young, д.р.н. НОМЕР_1 склала 3 350,72 грн.

Вказаний звіт складеного суб'єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3

На підставі страхового акту № 105226 від 29.10.13. позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 2 624,66 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 13258 від 07.11.13.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Крім того, відповідно до пункту 22.1. ст. 22 та ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

За змістом статті 34 вказаного Закону розмір шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може бути визначено як експертом, так і аварійним комісаром, визначення яких містяться в пункту 2 Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.01.98. №8 та Положенні щодо укладення угоди на проведення експертної оцінки майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 08.01.98. № 16.

Таким чином, належним доказом розміру відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу може бути висновок особи, яка згідно чинного законодавства України має право на проведення експертної оцінки майна (суб'єкт оціночної діяльності або аварійний комісар).

При цьому, документи виконавця робіт по відновленню транспортного засобу (рахунок, акт виконаних робіт тощо) не можуть вважатися належним підтвердженням розміру відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу.

Все викладене вище спростовує доводи відповідача про те, що звіт № 795 від 16.08.13. не є належним доказом у справі.

З огляду на викладене, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток в межах суми 2 624,66 грн.

Судом встановлено, та відповідачем підтверджено, що трамвай, бортовий номер 5795, належить на праві власності відповідачу.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_4, який керував трамваєм, бортовий номер 5795, встановлена у судовому порядку.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло у межах фактично здійсненої страхової виплати право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.

Суд критично ставить до доводів відповідача стосовно того, що страхове відшкодування має бути зменшено на розмір франшизи в сумі 1 000,00 грн., яка встановлена Договором № 250537207.13 добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків від 06.02.13., з огляду на наступне.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 510 Кодексу встановлено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та являється обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Приписами ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Статтею 628 Кодексу законодавець визначив, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, цивільно-правові відносини між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_5, як страхувальником, виникли на підставі укладеного ними Договором № 250537207.13 добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків від 06.02.13.

У той же час, відносини між відповідачем, як особою, яка на праві власності володіє трамваєм, бортовий номер 5795, тобто особою, винною в завданні шкоди позивачу, та Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна», виникли на підставі чинного законодавства України.

Згідно зі ст. 630 ЦК України, договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

Отже, порядок, розмір, строк виплати страхового відшкодування відповідачем здійснюється у відповідності до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Як вбачається з приписів ст. 511 Цивільного кодексу України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

У той же час, суд, здійснивши аналіз умов Договору № 250537207.13 добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків від 06.02.13., не вбачає підстав для застосування його положень до відносин між позивачем та відповідачем з приводу здійснення виплати страхового відшкодування.

Так, статтею 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що на відповідача, як особу, яка не являється стороною Договору № 250537207.13 добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків від 06.02.13., не погоджувала його умов та не брала на себе жодних зобов'язань за вказаним Договором, не може бути поширено та застосованоположення Договору, умови якого були погоджені між позивачем та ОСОБА_5.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 624,66 грн., внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

При чому, оскільки власником трамвая, бортовий номер 5795 є саме Комунальне підприємство «Київпастранс», то грошові кошти в розмірі 2 624,66 грн. підлягають стягненню не з відокремленого підрозділу «Подільське трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо», а з юридичної особи - Комунального підприємства «Київпастранс».

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, вул. Набережне Шосе, 2; ідентифікаційний код 31725604) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (01054, м. Київ, вул. Боровського, б. 33; ідентифікаційний код 16285602) 2 624 (дві тисячі шістсот двадцять чотири) грн. 66 коп. - страхового відшкодування в порядку регресу та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.10.14.

Суддя Т.М. Ващенко