Постанова № 40808610, 06.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 жовтня 2014 року № 826/12431/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Трест "Південзахідтрансбуд"

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.07.2014 в частині

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Трест «Південзахідтрансбуд» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.07.2014 №0007972203 в частині збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 707 937 грн. (за основним платежем 471 985 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 235 979 грн.).

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що спірне податкові повідомлення-рішення винесені неправомірно, оскільки формування податкового кредиту за господарською операцією з ТОВ «Компанія «Укрпромторг» підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві – заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та з яких вбачається, що господарські відносини позивача з ТОВ «Компанія «Укрпромторг» не мали реального характеру, оскільки останній за місцем реєстрації не знаходиться, відсутні трудові ресурси, складські приміщення, що свідчить про відсутність умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності.

В судовому засіданні відповідно до норм ч.4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України за згодою сторін ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 30.04.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 30.04.2014, за результатом якої складено акт від 25.06.2014 №258/1-26-50-22-03-01380677 (далі – акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки податковий орган вказує на порушення позивачем, зокрема, норм п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов’язань (завищення податкового кредиту) по операціям з ТОВ «Компанія «Укрпромторг» за березень 2013 року на суму 471 958 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 31.07.2014 №0007972203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 812 997 грн. (за основним платежем 541 998 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 270 999 грн.).

Як вбачається з акту перевірки, порушення податкового законодавства з боку ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд» обґрунтовано безтоварністю господарських відносин з ТОВ «Компанія «Укрпромторг».

Зокрема, відповідачем в ході перевірки встановлено, що актом ДПІ у Солом’янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23.06.2014 №619/26-58-22-07-17/38354571 встановлено відсутність основних засобів, трудових ресурсів ТОВ «Компанія «Укрпромторг».

Крім того, з акту перевірки вбачається, що експертним висновком від 07.04.2014 №281 встановлено, що довіреність, реєстраційна заява платника податку на додану вартість Ф1 ПДВ від 04.09.2012, статут ТОВ «Компанія «Укрпромторг» підписані не засновником (директором та головним бухгалтером) ТОВ «Компанія «Укрпромторг», а різними особами.

З огляду на викладене податковий орган вказує, що вказаними особами проведено документально фактично не здійснені господарські операції.

Щодо посилання податкового органу на експертний висновок від 07.04.2014 №281 суд зазначає, що предметом експертного дослідження не були підписи на бухгалтерських документах, що видавались ТОВ «Компанія «Укрпромторг» позивачу, а саме: договорі, видатковій та податковій накладній.

Підписання від імені ТОВ «Компанія «Укрпромторг» довіреності, реєстраційної заяви платника податку на додану вартість Ф1 ПДВ від 04.09.2012, статут ТОВ «Компанія «Укрпромторг», різними особами, не є доказом безтоварності господарських операцій між позивачем та вказаним товариством.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов’язані з рухом активів, зміною зобов’язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Компанія «Укрпромторг» укладено договір №15/01 від 01.01.2013, предметом якого є купівля-продаж будівельних матеріалів при будівництві групи житлових будинків з об’єктами соціальної інфраструктури за адресою: м. Київ, вул. Щорса , 44 (секції №4, №5), копія якого долучена до матеріалів справи.

Асортимент, кількість та ціна товару зазначена у специфікації, копія якої міститься в матеріалах справи.

Крім того, сторонами підписано видаткову та податкову накладні, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідно до умов договору №15/01 від 01.01.2013 поставка товару здійснюється за адресою: м. Київ, вул. Щорса , 44, тобто на будівельний майданчик.

Факт транспортування товару, придбаного відповідно до умов вказаного договору підтверджується товарно транспортними накладними, копії яких долучено до матеріалів справи.

Факт оплати товару підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи.

Позивач зазначає, що придбані відповідно до умов договору №15/01 від 01.01.2013 товари використані ним у господарській діяльності при будівництві групи житлових будинків з об’єктами соціальної інфраструктури за адресою: м. Київ, вул. Щорса , 44 (секції №4, №5), що підтверджується копіями наступних документів: звітом (форма М-29) про використані матеріали, договором №451 на виконання загально-будівельних робіт, додатком №1 до договору №451 (договірна ціна) на 2013 рік, локальним кошторисом кладки стін та перегородок секція №4, №5, актом приймання будівельних робіт за березень 2013 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2013 року, податковою накладною на виконані будівельні роботи за березень 2013 року.

Враховуючи, що позивачем надано суду належним чином оформлені документи, що свідчать про факт поставки (транспортування, оплати, приймання) ТОВ «Компанія «Укрпромторг» позивачу товару (будівельних матеріалів) та використання останнім таких будівельних матеріалів у господарській діяльності, суд приходить до висновку, що зобов’язання за договором№15/01 від 01.01.2013 між позивачем та ТОВ «Компанія «Укрпромторг» виконувались у повному обсязі.

перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України, п. 9.8 ст. 9 Закону №168/97-ВР реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача ТОВ «Компанія «Укрпромторг» зареєстрований в якості платників податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.

Податкова накладна за своєю формою та змістом відповідає ст. 7 Закону №168/97-ВР, ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” та Порядку №165, зокрема, містить такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Спірний договір у судовому порядку недійсними не визнавався.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як свідчать з матеріали справи, на момент підписання договору, видаткових, податкових накладних юридична особа ТОВ «Компанія «Укрпромторг» не була припинена.

З огляду на викладені обставини, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), “Булвес” АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Компанія «Укрпромторг» накладних за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов’язань (завищення податкового кредиту) по операціям з ТОВ «Компанія «Укрпромторг» за березень 2013 року на суму 471 958 грн. є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 31.07.2014 №0007972203 в частині збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 707 937 грн. (за основним платежем 471 985 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 235 979 грн.) є безпідставним та неправомірним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 122,158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.07.2014 №0007972203 в частині збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 707 937 грн. (за основним платежем 471 985 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 235 979 грн.).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда