Постанова № 40808462, 06.10.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2014 р. Справа № 922/1133/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В. , суддя Россолов В.В.

при секретарі судового засідання Кузнецовій І.В.

за участю представників сторін:

позивача-Черняка А.А., за довіреністю від 03 липня 2014 року №14/20-167-14

відповідача-Колосова А.В., за довіреністю від 09.09.2014 року б/н,

розглянувши апеляційну скаргу позивача - ДПАТ"Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (вх. №2384 Х/1-42) на ухвалу господарського суду Харківської області від 15.08.14 у справі № 922/1133/14

за позовом Державного ПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м.Киів,

до Сільськогосподарського ТОВ "Відродження" ,смт.Золочів,Харківська обл.,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.08.2014 року у справі №922/1133/14 (суддя Жельне С.Ч.) заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" про відстрочку виконання рішення суду було задоволено частково. Відстрочено виконання рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2014 року по справі № 922/1133/14 до 15 липня 2015 року.

Позивач-Державне ПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" з зазначеною ухвалою не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права при винесенні ухвали, просить її скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви в повному обсязі.

12 вересня 2014 року від відповідача надійшла заява (вх.№7702) про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи.

15 вересня 2014 року з огляду на клопотання позивача та відповідача про продовження строку розгляду справи та про відкладення розгляду справи, з метою забезпечення необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, колегію суддів було продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд справи.

У судове засідання яке відбулось 01 жовтня 2014 року з’явились належні представники сторін.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 02.06.2014 року господарським судом Харківської області по справі № 922/1133/14 винесено рішення, яким позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" заборгованість за лізинговими платежами в сумі 378083,04 грн., 12619,52 грн. пені, 3% річних в сумі 2985,59 грн., інфляційні втрати в сумі 2540,50 грн. та 7924,58 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2014 року зазначене рішення залишено без змін.

25.07.2014 року на виконання рішення був виданий відповідний наказ.

01.08.2014 року до Господарського суду Харківської області від СТОВ "Відродження" надійшла заява про відстрочення виконання рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2014 року по справі № 922/1133/14 до 15 липня 2016 року.

Як вбачається зі змісту заяви про відстрочку виконання рішення суду відповідач посилається на скрутне матеріальне становище підприємства, та зазначає, що СТОВ «Відродження» не має фінансової можливості одночасно виконати у повному обсязі судове рішення. Також ним зазначено, що дана обставина є наслідком несприятливих погодних умов, що в свою чергу призвело до збирання у 2013 та 2014 році низького врожаю та безпосередньо недоотримання коштів.

В заяві про відстрочення виконання рішення суду, відповідачем було акцентовано увагу на тому факті, що заходи примусового виконання рішення суду у період збирання врожаю паралізують взагалі діяльність підприємства.

Господарський суд Харківської області з огляду на об’єктивні обставини, що унеможливлюють негайне виконання рішення суду, дійшов висновку про часткове задоволення заяви боржника, та відстрочив виконання рішення суду до 15 липня 2015 року.

Позивач з даною правовою позицією суду категорично не погоджується, вважає її хибною з огляду на той факт, що відповідачем не доведено факт скрутного матеріального стану. ДП ПАТ «НАК «Украгролізинг» також наголошує, що відстрочка виконання рішення суду завдасть позивачу в особі держави збитків та призведе до неотримання державним бюджетом України коштів.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, вважає його обґрунтованим та таким що відповідає нормам чинного законодавства. Така позиція ґрунтується на наступному.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Так вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Згідно з вказівками, що містяться в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Відповідно до п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" N 9 від 17.10.2012 р. підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Утім, у будь-якому випадку відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку має бути пов'язане з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому, колегія суддів зауважує, що положення діючого господарського процесуального законодавства України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З наведеного випливає, що суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.

Дослідивши обставини справи, колегія суддів звертає увагу, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження" є сільськогосподарським підприємством, а тому, має сезонний дохід від діяльності, пов’язаної із збиранням врожаю.

Законодавство України пов'язує виникнення, зміну та припинення визначених правовідносин саме з конкретним сезоном (етапом виробництва). Відповідні приписи містяться у п. 2.7 ст.2 Закону України про "Державну підтримку сільського господарства України" (визначення маркетингового року як період, що починається від збирання врожаю поточного року до збирання наступного врожаю) та інших норм законодавства.

Саме тому, вирішуючи заяву про надання відстрочки, подану сільськогосподарським підприємством, суд повинен обов'язково приймати до уваги сезонний характер виробництва такого підприємства, а саме той факт, що реалізація зібраного врожаю можлива лише після його збирання, обробки, видержування у відповідних умовах та перерахування грошових коштів з боку переробних виробничих підприємств, які в свою чергу одержуть грошові кошти від торговельної діяльності.

Як зазначалось відповідачем, у 2013 році СТОВ “Відродження” понесло суттєвих фінансових витрат пов'язаних з посівом та збиранням зернових. Так для посіву зернових у 2013 році підприємство витратило 6 181,5 тис. грн., з яких 724,2 тис. грн. на посівного матеріалу, 125,3 на придбання мікродобрив, 158,5 грн. на органічні добрива, 709 тис. грн. на ПММ, 75 тис. грн. на засоби захисту рослин та 173,3 тис. грн. на мінеральні добрива. Для збирання врожаю було також затрачено 1200 тис. грн.

Колегія суддів приймає до уваги надзвичайну ситуацію, яка виникла в агропромисловому комплексі Золочівського району Харківської області в результаті несприятливих погодних умов, що спровокувало неможливість збирання сільськогосподарських культур. Так дощі, які спостерігалися на території Золочівського району з 27 серпня по 04 жовтня 2013 року негативно вплинули на проведення сільськогосподарських робіт, а з 15 вересня 2013 року дані роботи зовсім припинилися. Протягом вересня було зареєстровано 21 дощовий день, випало 115,6 мм опадів, що складає 232% місячної норми. Починаючи з 15 вересня верхній шар ґрунту був перезволожений, запаси продуктивної вологи шару ґрунту дорівнювали 26-28 мм, або 110-122% від норми, що підтверджується протоколом № 9 від 11.10.2013 року позачергового засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Золочівської районної державної адміністрації.

Так саме вищезазначена обставина вплинула на зменшення фінансових надходжень сільськогосподарського підприємства, та як результат спровокувала заборгованість з виплати орендної плати по паям в розмірі 876 998,7 грн.

Колегія суддів звертає увагу на понесення відповідачем витрат пов'язаних з різким зростанням ціни на паливо в Україні, з огляду на той факт, що в поточному році підприємство витратило 38 620 тон дизельного палива, за яке повинно розрахуватись до кінця поточного року.

Проаналізувавши доводи СТОВ «Відродження», апеляційна інстанція погоджується з фактом відсутності у відповідача фактичної можливості сплати суми боргу позивачу, що ускладнює своєчасне виконання рішення суду.

При цьому, примусове стягнення заборгованості на теперішній час призведе до арешту майна підприємства, що зробить неможливим проведення сільськогосподарських робіт та отримання прибутку від господарської діяльності, а також може призвести до банкрутства підприємства.

Таким чином, враховуючи, що СТОВ «Відродження» є сільськогосподарським підприємством, прибуток якого та його платоспроможність залежить від можливості здійснення ним безперервної діяльності (зрощування сільськогосподарських культур), ступінь вини відповідача, та той факт, що на теперішній час існують обставини, що роблять одночасне виконання судового рішення неможливим, а заходи примусового виконання рішення суду можуть призвести до банкрутства підприємства, колегія суддів розцінює наведені відповідачем обставини, як виняткові, що дають право для відстрочення примусового виконання рішення суду і вважає, що місцевий господарський суд задовільнив заяву боржника маючи для цього достатні підстави

Колегія суддів відхиляє твердження позивача стосовно недоведеності відповідачем факту скрутного матеріального становища, з огляду на наступне.

Так, як вбачається матеріали справи, відповідачем були надані фінансові звіти суб’єкта малого підприємництва (том 1 а.с. 105-110), які свідчать про недостатність коштів у боржника для погашення заборгованості, і як наслідок негайного виконання рішення суду.

Довідкою від 27 червня 2014 року (том 1 а.с.145) відповідачем було підтверджено, що станом на 26 червня 2014 року останній має заборгованість з виплати орендної плати по земельним паям за 2013 рік в розмірі 876 998,70 грн. Погасити вказану заборгованість СТОВ «Відродження» планує погасити впродовж 2014 року.

Відповідачем також надана довідка (том 1 а. с. 147), відповідно до якої станом на 01.07.2014 загальна кредиторська заборгованість СТОВ «Відродження» складає 11013,20 грн. Загальна дебіторська заборгованість складає 24807,00 грн.

Відповідно до довідки від 27.07.2014 року, відповідачем щомісячно сплачується заробітна платня у розмірі 45-50 тис. грн. та відповідно 33-34 тис. грн. податків та зборів пов’язаних з виплатою зарплатні.

Колегія суддів критично відноситься до твердження позивача, що відстрочення виконання рішення суду завдасть позивачу в особі держави збитків, з огляду на інфляційні процеси в державі, а також призведе до неотримання державним бюджетом України коштів у відповідні роки .

Так вказаною ухвалою господарським судом, в межах передбачених ст. 121 ГПК України повноважень, було виключно відстрочено виконання рішення суду, і жодним чином не змінено рішення суті.

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов’язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Чинне законодавство не пов’язує припинення зобов’язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання або відстроченням виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов’язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанови Верховного Суду України: від 12 вересня 2011 року у справі № 6/433-42/183, від 20.12.2010 р. у справі № 3057 гс, від 04.07.2011 р. у справі № 3-65 гс11, від 1209.2011 р. у справі № 3-73гс11; від 24.10.2011 р. у справі № 3-89 гс11;. Від 14.11.2011 р. у справі № 3-116гс11 ) та Вищий господарський суд України ( Постанова пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, інформаційний лист від 20.11.2008 р. № 01-8/685,Оглядовий лист від 29.04.2013 р. № 01-06/767/2013).

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку інфляційних нарахувань аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, позивач не тільки не позбавлений права вимоги щодо стягнення з відповідача за рішенням суду заборгованості за лізинговими платежами в сумі 378083,04 грн., 12619,52 грн. пені, 3% річних в сумі 2985,59 грн., інфляційні втрати в сумі 2540,50 грн. та 7924,58 грн. судового збору, а ще також й можливості звернення з вимогою про стягення інфляційних втрат за період відстрочення рішення суду.

І тому, жодних підстав стверджувати про факт нанесення збитків державі та про недоотримання коштів державним бюджетом України у зв’язку з відстроченням рішення суду колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність об’єктивних обставин, які унеможливлюють негайне виконання рішення суду, і як наслідок, погоджується з відстроченням виконання рішення суду до 15 липня 2015 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при винесенні ухвали господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, керуючись ст.ст. 49, 99 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ДПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 15 серпня 2014 року у справі № 922/1133/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 06 жовтня 2014 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.