Постанова № 40808165, 30.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8746/14 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області треті особи: Нікопольське комунальне підприємство "Нікопольтеплоенерго", Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання протиправним та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2014 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області треті особи: Нікопольське комунальне підприємство "Нікопольтеплоенерго", Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання протиправним та скасування вимоги, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області за № 2014/10013 від 30.05.2014 року, що пред'явлена 03.06.2014 року керівнику ПАТ «Укрсоцбанк».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2014 року та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" - задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2014 року - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що вимога Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області за № 2014/10013 від 30.05.2014 року винесена суб'єктом владних повноважень у відповідності та на підставі норм чинного законодавства, адже про арешт рахунків Нікопольське комунальне підприємство «Нікопольтеплоенерго» позивачу було достовірно відомо ще у 2013 році - з часу отримання ним постанови відповідача від 14.02.2013 року про арешт коштів боржника до виконання, доводи ПАТ «Укрсоцбанк» про те, що дана постанова була повернута Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області до виконання не ґрунтується на положеннях чинного законодавства та спростовується матеріалами справи.

Колегія суддів не погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в суді першої інстанції, 30.05.2014 року Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області винесено Вимогу №2.3-14/10013 державного виконавця в порядку ст.5, ст.11 Закону №606 та ст.62 Закону №2121, якою позивача зобов'язано негайно з моменту отримання даної вимоги усунути порушення законодавства про виконавче провадження, допущені ПАТ «Укрсоцбанк», шляхом перерахування відділу за рахунок власних коштів ПАТ «Укрсоцбанк» сум помилкових переказів з рахунку НКП «Нікопольтеплоенерего» №26006011163216 за період з 03.02.2014 року по 11.03.2014 року за наступними реквізитами: Головне управління юстиції у Дніпропетровській області, депозитний рахунок №37315004010743, ГУДКУ у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 34984907, МФО 805012.

Одночасно, в даній Вимозі №2.3-14/10013 зазначається про необхідність особисто з'явитись 05.06.2014 року до відділу за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 56, к.314 з метою надання доказів виконання даної вимоги, пояснень, відповідей на питання, у тому числі, стосовно причин руху коштів НКП «Ніколопольтеплоенерго» на рахунку №26006011163216 у ПАТ «Укрсоцбанк», необхідних для вирішення питання про притягнення винних осіб до відповідальності за порушення законодавства про виконавче провадження.

Вважаючи таку вимогу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області протиправною, позивач звернувся до суду.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння їм у реалізації своїх процесуальних прав. Пунктом 5 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державному виконавцю у процесі здійснення виконавчого провадження надано право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Вищевказана норма Закону кореспондується із п.п. 6 ч.3 ст. 11 вищевказаного Закону, відповідно до якої державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки у цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до ч.1, ч.2 та ч.4 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

В силу приписів ч.1 та ч.2 ст.57 вищевказаного Закону, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до ч.4 ст.65 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» суд першої інстанції виходив з того факту, що 14.02.2013 року відповідачем було винесено постанову про арешт коштів боржника від 14.02.2013 року, відповідно до якої було постановлено накласти арешт на кошти, що містяться на рахунках банківських установ (в тому числі і Нікопольській філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» №26081100048752 та №26033100048001) та належать боржнику (НКП «Ніколопольтеплоенерго»).

Вищевказана постанова відповідача від 14.02.2013 року про арешт коштів боржника була направлена позивачу із супровідним листом №123/4/33626 від 14.02.2013 року та отримана позивачем 20.02.2013 року. Одночасно, відповідно до супровідного листа відповідача №123/4/33626 від 14.02.2013 року, позивачу було роз'яснено положення ст.52 Закону №606, відповідно до якого арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Разом з тим, судом першої інстанції не було досліджено факту дійсної наявності у Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відкритих рахунків НКП «Ніколопольтеплоенерго», що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Так, колегія суддів звертає увагу на той факт, що позивачем неодноразово наголошувалось на тому, що після отримання 20.02.2013 року позивачем постанови Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, останнім було надано відповідь за Вих. № 10.5-186/37-2201 від 04.03.2013 року, відповідно до якої постанова державного виконавця залишається без виконання у зв'язку з тим, що боржник в системі ПАТ «Укрсоцбанк» не обслуговується, у позивача відсутні рахунки НКП «Ніколопольтеплоенерго».

Даний факт було підтверджено позивачем під час апеляційного розгляду справи. Так, у судовому засіданні представником позивача надано довідку за Вих.№ 10.5-186/37-10207 від 30.09.2014 року, підписану заст. директора Центру інформаційних і телекомунікаційних технологій та Бек-офісу О.Б. Попович, відповідно до якої, у період з 01.01.2008 року по 27.01.2014 року в ПАТ «Укрсоцбанк» не було поточних рахунків Нікопольського комунального підприємства «Нікопольтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 05472525). Протягом вищевказаного періоду Нікопольське комунальне підприємство «Нікопольтеплоенерго» не був клієнтом ПАТ «Укрсоцбанк».

Відповідно до ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Згідно п. 10.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 21.01.2004 року № 22, виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом.

З отриманням постанови про арешт коштів боржника банк, протягом операційного дня, відповідно до ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та розділу 10 Інструкції НБУ № 22 зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта та здійснює арешт усіх надходжень на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, що зазначена у документі про арешт коштів або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.

З наведеного вбачається, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами банк повинен здійснювати лише за наявності відкритого поточного рахунку клієнта та наявності постанови державного виконавця або суду про арешт коштів цього клієнта.

Як зазначалось вище, до 27.01.2014 року у позивача були відсутні відкриті поточні рахунки в системі ПАТ «Укрсоцбанк», а тому позивач не повинен був виконувати вимоги постанови відповідача від 14.02.2013 року про арешт коштів боржника.

Окрім того, судом першої інстанції не було враховано норми п. 10.3. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, відповідно до якої арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.

Як вбачається із матеріалів справи, в постанові державного виконавця про арешт коштів від 14.02.2013 року було зазначено конкретні номери рахунків, а тому виконати її позивач не мав можливості (з урахуванням того факту, що у позивача взагалі були відсутні відкриті поточні рахунки боржника).

Окрім того, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду звертає увагу на той факт, що чинним законодавством, що регулює діяльність банків, не передбачено ні обов'язку банку, ні відповідного правового механізму зберігання у себе постанов про накладення арешту на рахунки будь-яких осіб, що не є клієнтами банку. Постанова про арешт виконується негайно та не містить в собі відкладальної обставини на випадок, якщо боржник виявить бажання стати клієнтом банку і відкрити рахунок.

З матеріалів справи натомість вбачається, що договір банківського рахунку № 26006011163216, між позивачем та НКП «Ніколопольтеплоенерго» було укладено лише 27.01.2014 року, а тому підстави для виконання, в тому числі зберігання постанови державного виконавця від 14.02.2013 року у позивача взагалі були відсутні.

03.03.2014 року відповідачем було винесено постанову про арешт коштів, відповідно до якої було постановлено накласти арешт на кошти, що містяться на рахунках в Публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк» та належать боржнику (НКП «Ніколопольтеплоенерго»). Дана постанова була отримана позивачем 11.03.2014 року, разом із супровідним листом № 2314/3462.

Із матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Укрсоцбанк» Листом за Вих. № 10.5-186/37-1996 від 13.03.2014 року було повідомлено відповідача, що відповідно до положень п. 10.6. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті № 22, ним, 11.03.2014 року накладено арешт на поточний рахунок боржника № 26006011163216, постанова про арешт коштів боржника від 03.03.2014 року оприбуткована на позабалансовий рахунок № 9806, окрім того, позивачем зупинено видаткові операції за рахунком клієнта з дня їх отримання, а саме - з 11.03.2014 року, згідно п. 10.6. Інструкції НБУ № 22.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" було в повній мірі виконано вимогу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 03.03.2014 року, а тому підстави для винесення вимоги Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області за № 2014/10013 від 30.05.2014 року, що пред'явлена 03.06.2014 року керівнику Приватного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» були відсутні, а тому дана вимога підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було невірно встановлено фактичні обставини справи, надано не належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" - задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2014 року - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" - задовольнити.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254, 255 КАС України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2014 року - скасувати.

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області за № 2014/10013 від 30.05.2014 року, що пред'явлена 03.06.2014 року керівнику Приватного акціонерного товариства «Укрсоцбанк».

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 30.09.2014 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.