Ухвала суду № 40807641, 06.10.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 741/373/14-к Головуючий у І інстанції Киреєв О. В. Провадження № 11-кп/795/591/2014 Категорія - ч. 2 ст. 121 КК України Доповідач Лазоренко М. І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіЛазоренка М. І. суддів Миронцова В.М., Трейтяк О.П.

при секретарі Олійник О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Носівського районного суду Чернігівської області від 01 серпня 2014 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012260200000033, за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Червоні Партизани Носівського району Чернігівської області, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, розлученого, не працюючого, пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

за участю прокурора Гапеєвої М.В.

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Носівського районного суду Чернігівської області від 01 серпня 2014 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначено покарання у виді семи років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою.

Початок відбуття покарання ОСОБА_3 визначено рахувати з моменту його затримання, з 08 лютого 2014 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Фінансового управління Носівської РДА грошові кошти в сумі 595 грн. 20 коп. у рахунок відшкодування витрат Носівської ЦРЛ на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_4

Питання про речові докази вирішено в порядку статті 100 КПК України.

Як встановлено судом першої інстанції, 17 липня 2007 року, близько 21 години, в будинку АДРЕСА_2, ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, за допомогою наявного в нього ножа, умисно наніс два удари ножем в область черевної порожнини ОСОБА_4, спричинивши при цьому останньому тілесні ушкодження у виді двох колото-різаних поранень: одне в області передньої поверхні грудної клітки зліва, проникаюче в ліву плевральну порожнину з пошкодженням верхньої частки лівої легені, яке супроводжувалося пневмотораксом, і одне поранення передньої черевної стінки зліва, проникаюче в черевну порожнину з овентрацією (випадінням) сальника, пошкодженнями тонкого та товстого кишечника, великого сальника з рясною кровотечею в черевну порожнину, яке ускладнилось серозним перитонітом, абдомінальним сепсисом і інтоксикацією організму, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 268 від 01.10.2007 року є небезпечними для життя та відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, від яких ОСОБА_4 помер.

Не погоджуючись з рішенням суду адвокат ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, в якій просить вирок суду щодо ОСОБА_3 скасувати та закрити кримінальне провадження, а в разі визнання його винуватим просить вирок суду змінити щодо ОСОБА_3 та призначити йому більш м'яке покарання, із застосуванням ст. 69 КК України.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги адвокат зазначає, що докази, на які послався суд, не можна вважати належними і вони не можуть бути покладені в основу вироку. Зокрема, свідчення свідків, допитаних в судовому засіданні, суттєво відрізняються від їх пояснень, даних під час досудового розслідування. Показання свідка ОСОБА_5 про те, що потерплий розпочав бійку, він більший та сильніший ніж ОСОБА_3, свідчать про відсутність у обвинуваченого умислу на нанесення тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть, але судом належної оцінки цьому не надано. Також судом не враховано, що згідно висновку судово-медичної експертизи та показань експерта ОСОБА_6, що при таких пораненнях як у ОСОБА_4 благоприємний вихід для життя залежить від часу надання кваліфікованої допомоги. Медична допомога надана із запізненням. Також зазначає, що в разі відсутності підстав для закриття даного кримінального провадження, при призначенні покарання просить врахувати поважний вік обвинуваченого, визнання вини та щире каяття, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, характеризується виключно позитивно, та застосувати ст. 69 КК України.

В запереченнях на апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 прокурор, вважаючи вирок суду законним, справедливим та обґрунтованим, просив його залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідача, прокурора, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, ґрунтується на сукупності досліджених у судовому засіданні доказах, яким дана належна юридична оцінка.

Будучи допитаним в суді першої інстанції в якості обвинуваченого ОСОБА_3 свою вину визнав та показав, що 17 липня 2007 року він приїхав до господарства АДРЕСА_2, яке належало ОСОБА_7, де розпивав спиртні напої. У будинку між ним та потерпілим виник конфлікт, в ході якого він вдарив ОСОБА_4 кулаком в живіт. Він та потерпілий впали на підлогу, в ході бійки він схопився за ніж та вдарив ним потерпілого. Злякавшись, він з місця скоєння події втік. Про те, що ОСОБА_4 помер він дізнався через рік. В скоєному щиро розкаявся.

Вказані свідчення обвинуваченого ОСОБА_3 щодо спричинення ним потерпілому ножового поранення суд обґрунтовано поклав в основу вироку, оскільки вказані покази послідовні, містять детальні подробиці скоєння кримінального правопорушення, які могла знати лише та особа, яка його вчинила.

Твердження обвинуваченого про те, що потерпілий першим вдарив його у живіт, він наносив удари швайкою ненавмисно, його дії були обумовлені станом необхідної оборони суд першої інстанції вірно розцінив як захисну версію останньої з метою пом'якшення відповідальності за вчинення зазначеного діяння.

Окрім показів ОСОБА_3 щодо обставин події, вина останнього у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується іншими доказами у кримінальному провадженні.

Як вбачається з протоколу проведення слідчого експерименту від 21.02.2014 року за участю обвинуваченого ОСОБА_3, останній в присутності захисника добровільно розповів та показав на місці, яким чином наносив удари ножем потерпілому, внаслідок якого останній помер (т. 1 а.п. 215-218).

Показання обвинуваченого про нанесення ударів ножем не суперечать висновкам судово-медичної експертизи № 268 від 27 липня 2007 року, згідно якого у громадянина ОСОБА_4 мали місце два колото-різаних поранення, обидва пошкодження разом і кожне окремо і в область грудної клітки, і живота, як небезпечні для життя кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження. Смерть ОСОБА_4 настала від проникаючого поранення черевної порожнини з пошкодженнями тонкого та товстого кишечника, великого сальника з рясною кровотечею в черевну порожнину, яке ускладнилося серозним перитонітом, абдомінальним сепсисом і інтоксикацією організму, що і виявилось безпосередньою причиною смерті (том 1 а.п. 64-72).

Допитана в суді першої інстанції експерт ОСОБА_6 підтвердила висновки судово-медичної експертизи від 27.07.2007 року та показала, що потерпілий втратив багато крові, перебував у геморагічному шоці, у нього розвинувся психоз. Лікарі кваліфіковано надали медичну допомогу, але вона, як експерт, у висновку зазначила, що медична допомога надана із запізненням. Це означає, що потерпілий мав більше шансів залишитися живим, якби відразу після заподіяння ножових поранень в с. Червоні Партизани був розвернутий операційний стіл і було проведено операцію, до лікарні потерпілого привезли через дві години після заподіяння йому тілесних ушкоджень.

З показань свідка ОСОБА_8, допитаної в суді першої інстанції, слідує, що 17.07.2007 року, близько 21 години 30 хвилин, ОСОБА_5 вийшов зі свого господарства та говорив, що ОСОБА_4 підрізали в їхньому господарстві. Зі слів сусідів їй відомо, що ОСОБА_3 підрізав ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_9, яка під час судового провадження пояснила, що 17.07.2007 року близько 22 години до неї в будинок приходила ОСОБА_10, просила викликати швидку допомогу. Від сусідів вона довідалася, що був підрізаний ОСОБА_4

Допитана в суді першої інстанції свідок ОСОБА_10, показала, що 17.07.2007 року поблизу господарства АДРЕСА_2 сидів на лаві ОСОБА_4 та просив врятувати, говорив, що його підрізали. Вона викликала швидку допомогу, яка відвезла потерпілого в лікарню.

Свідок ОСОБА_11, допитана в судовому засіданні суду першої інстанції, показала, що в липні 2007 року вона працювала в лікарні, пам'ятає, що привозили чоловіка з ножовими пораненнями, якого оперували. Наступного дня потерпілого допитували працівники міліції в її присутності. Вона не пам'ятає тієї інформації, яку повідомляв потерпілий, але з її слів показання потерпілого були записані вірно.

Допитана в суді першої інстанції свідок ОСОБА_12 показала, що у липні 2007 року вона працювала санітаркою в операційному відділенні Носівської ЦРЛ. Потерпілий ОСОБА_4 був доставлений в лікарню у тяжкому стані та прооперований. Слідчому потерпілий розповідав про те, що його підрізали.

Допитаний в суді першої інстанції свідок ОСОБА_5 показав, що 17.07.2007 року протягом дня він з матір'ю та ОСОБА_3 розпивали спиртні напої. Увечері цього ж дня до нього прийшов ОСОБА_4 Між обвинуваченим та потерпілим на ґрунті ревнощів виникла сварка. ОСОБА_3 хотів вигнати потерпілого з господарства та першим ударив потерпілого по обличчю. Між ними зав'язалась бійка, в ході якої вони впали на підлогу, при цьому обвинувачений сидів зверху на потерпілому. Як ОСОБА_3 наносив удари ножем не бачив, а лише почув крик ОСОБА_4 Потім обвинувачений вискочив з будинку, потерпілий також побіг на вулицю. У потерпілого збоку він бачив дві дірки. ОСОБА_3 останні дні носив у себе за поясом швайку для коління худоби.

Наведені свідчення свідків суд обґрунтовано поклав в основу вироку, дав їм оцінку та правильно визнав їх достовірними, оскільки вони підтверджують обставини вчинення ОСОБА_3 інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Доводи захисника про те, що суд неправомірно посилається на покази свідків, як на належний доказ, на думку колегії суддів, не заслуговують на увагу та спростовуються вище вказаними доказами.

Згідно протоколу огляду місця події від 17 липня 2007 року, біля господарства за адресою: АДРЕСА_2, є лавка, на якій виявлено газету «По Київські», забруднену рідиною бурого кольору, схожою на кров. В ході огляду ОСОБА_13 зазначила, що саме на даній лавці 17 липня 2007 року, близько 21 години 30 хвилин, вона виявила ОСОБА_4 з ножовими пораненнями та газетою в руках (том 1 а.п. 16-18).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, що спричинило смерть потерпілого, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, ґрунтується на сукупності досліджених у судовому засіданні доказах і дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України.

Також, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги захисника про те, що обвинувачений ОСОБА_3 намагався захиститися від протизаконних посягань потерпілого ОСОБА_4, який розпочав бійку, був більшим та сильнішим від обвинуваченого, оскільки будь-які докази протизаконного насильства з боку потерпілого відносно обвинуваченого відсутні. Крім того, як показав свідок ОСОБА_5 в суді 1 інстанції ОСОБА_3 першим ударив потерпілого по обличчю, в ході бійки вони впали на підлогу, при цьому обвинувачений сидів зверху на потерпілому.

Відповідно до ст. 94 КПК України, суд оцінив зібрані у кримінальному провадженні докази і дав у вироку аналіз усіх доказів, які підтвердили вину обвинуваченого. При цьому суд на виконання вимог закону мотивував у вироку прийняття одних і відхилення інших доказів та поклав в основу вироку лише належні та допустимі докази, досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції повно та об'єктивно досліджені обставини кримінального провадження і є безпідставними доводи апелянта, що висновки суду містять істотні суперечності.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд, у відповідності до вимог ст.ст. 65-67 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини справи, наслідки, що настали від злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, особу винного, його похилий вік та стан здоров'я, позитивні характеристики з місця роботи та обґрунтовано дійшов висновку про призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, у розмірі мінімального покарання передбаченого санкцією статті, що йому інкримінують, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав для застосування ст.69 КК та пом'якшення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, колегія суддів не вбачає, враховуючи при цьому конкретні обставини кримінального провадження та тяжкість скоєного злочину.

Порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування чи зміну судового рішення, у кримінальному провадженні не вбачається, тому вирок суду є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Вирок Носівського районного суду Чернігівської області від 01 серпня 2014 року щодо ОСОБА_3 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

СУДДІ:

Лазоренко М.І. Миронцов В.М. Трейтяк О.П.