Рішення № 40806464, 03.10.2014, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/2765/14-ц

Провадження № 2/552/1974/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.10.2014 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

Головуючий суддя Кузіна Ж.В.

При секретарі Павленко Л.М.

З участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Мироненко Н.Г., представника третьої особи ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_1 до комунального підприємства « Житлово-експлуатаційна організація №2» про визнання права користування квартирою, визнання наймачем квартири та укладення договору найму, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина про визнання права користування квартирою, визнання наймачем квартири та укладення договору найму посилаючись на те, що згідно ордеру № 43 на АДРЕСА_1, він заселився в дане житлове приміщення . Даний ордер позивач здав до 43 управління будинками 6 дистанції будівель і споруд станції Полтава та на його ім»я відкритий особовий рахунок № 1038, видані розрахункові книжки. У подальшому адреса будинку змінена на АДРЕСА_1. З 2001 року у даній квартирі з позивачем став постійно проживати його син ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач звертався до відповідача з заявою про укладення договору найму житлового приміщення, проте згоди на укладення такого договору не надійшло.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та пояснив, що згідно відміток в його паспорті він не був зареєстрований в АДРЕСА_1, хоча з 1989 року постійно там проживає. Він неодноразово звертався щодо реєстрації , проте йому постійно відмовляли. У судовому засіданні він дізнався, що у 2013 році він був знятий з реєстраційного обліку,хоча такої заяви не подавав. Просив задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала та пояснила, що з 1989 року позивач постійно проживає в спірній квартирі, іншого житла не має. За цією адресою він також утримує домашню худобу. До 2012 року ним сплачувались рахунки за комунальні платежі, у послідуючому зі зміною рахунку, він позбавлений можливості оплачувати такі платежі. Відсутність реєстрації позивача у даній квартирі не позбавляє позивача та його сина, який з 2001 року став постійно проживати у цій квартирі, права користування нею. Просила задовольнити позовні вимоги, стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Представник відповідача Мироненко Н.Г. позовні вимоги не визнала та пояснила, що відповідач проживає в АДРЕСА_1 без достатніх правових підстав , з 2013 року знятий з реєстраційного обліку. Ордер ,який виданий у 1989 році втратив свою силу. Вважає позовні вимоги безпідставними та просила відмовити у їх задоволенні.

Представник третьої особи - ОСОБА_4 позовні вимоги не підтримав та пояснив, що позивачем не доведено порушення, невизнання чи оспорення його прав відповідачем. Дія ордеру, на який посилається позивач, втратила свою силу у 1989 році. Позивач не перебуває на квартирному обліку, а тому не має права на отримання у користування жилого приміщення, що належить до державного житлового фонду. Неповнолітній ОСОБА_1 зареєстрований та набув право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_2. Просив відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно, причина неявки невідома.

Суд, заслухавши пояснення сторін, представника третьої особи, свідків, дослідивши докази по справі, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Київської районної ради народних депутатів № 128 від 21 лютого 1989 року дозволено провести обмін , відповідно до якого ОСОБА_1 має проживати: роз»їзд «АДРЕСА_1 в 1-кімнатній квартирі площею 26,4 м2, сім»я з одного чоловіка .

Відповідно до ордеру № 43 від 24 лютого 1989 року виданого виконавчим комітетом Київської районної ради народних депутатів , який виданий на ім»я ОСОБА_1 ( сім»я з 1 чоловіка), йому надано право на зайняття однієї кімнати загальною площею 26,4 м2 в квартирі АДРЕСА_1.

У судовому зсіданні позивач пояснив, що договір найму між ним та балансоутримувачем будинку не укладався, комунальні платежі ним сплачувались до 2012 року. У подальшому були змінені розрахункові рахунки, а тому сплата коштів не проводилась.

Відомості щодо зміни адреси зазначеного житлового будинку та зміни нумерації квартир сторонами суду не надані, як і не надано позивачем рішення уповноваженого органу на зайняття в цілому всієї квартири АДРЕСА_1.

Згідно рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради № 205 від 27 червня 2002 року «Про прийняття житлових будинків Полтавської дистанції цивільних споруд Південної залізниці у комунальну власність» будинок по АДРЕСА_1, в якому чотири квартири прийнято у комунальну власність м. Полтави.

КП «Житлово-експлуатаційна організація № 2» на час розгляду справи є балансоутримувачем даного будинку.

Як вбачається з по квартирної картки, позивач з 14 березня 1989 року зареєстрований в АДРЕСА_1 як наймач. Дата зняття з реєстрації за вказаною адресою зазначена 13 лютого 2013 року.

Заперечення позивача, що ним не надавалась заява про зняття його з реєстраційного обліку за даною адресою та це відбулось поза його бажанням є неприйнятними, оскільки суду не надано доказів, що позивач звертався до компетентних органів з приводу неправомірних дій щодо зняття його з реєстрації .

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що позивач - це її чоловік. З метою оформлення опіки над її малолітньою онукою, позивач знявся з реєстраційного обліку за адресою АДРЕСА_1 та зареєструвався як член її сім»ї у її приватному будинку 80 по вул.. Спартака м. Полтави. У послідуючому , він також знявся з реєстраційного обліку за цією адресою . Позивач постійно проживає в АДРЕСА_1.

Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 суду пояснили, що відповідач з сином постійно проживають за адресою АДРЕСА_1, утримують домашню худобу та птицю.

Згідно зі ст.. 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Судом встановлено, що позивач вселився в спірну квартиру у 1989 році на підставі ордеру, де був зареєстрований як наймач та у послідуючому 13 лютого 2014 року знявся з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Після зняття позивача з реєстраційного обліку з АДРЕСА_1 дане житлове приміщення набуло статусу вільного та підлягало заселенню відповідно до норм діючого законодавства.

Як встановлено у судовому засіданні, спірна квартира відноситься до державного житлового фонду, є власністю територіальної громади м. Полтави і перебуває у розпорядженні виконавчого комітету Полтавської міської ради.

Таким чином, дана квартира набула статусу вільної та порядок її розподілу визначається ЖК України, а отже позивачем обраний неналежний відповідач, оскільки до повноважень КП «ЖЕО №2» не відноситься розподіл вивільненого житлового приміщення.

Згідно ст.. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред»явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Суд позбавлений права за власної ініціативи змінювати неналежного відповідача на належного , оскільки згідно ч.2 ст. 11 ЦПК України особа, яке бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

У судовому засіданні позивачем та представником позивача не заявлено клопотання щодо заміни неналежного відповідача чи залучення співвідповідача, а тому відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог.

За таких обставин позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Оскільки суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, тому не підлягають відшкодуванню позивачеві понесені ним судові витрати.

Керуючись ст..ст.10,11,60,88, 209, 212-215 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий Ж.В.Кузіна