Ухвала суду № 40803694, 09.10.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/2682/14-ц Головуючий у І інстанції Купрієнко С.І. Провадження № 22-ц/780/5728/14 Доповідач у 2 інстанції МалородКатегорія 1 09.10.2014

УХВАЛА

Іменем України

07 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Малорода О.І.

суддів: Поліщука М.А., Ігнатченко Н.В.

при секретарі Микитенко Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Київ цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 12 серпня 2014 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, третя особа: Димерська селищна рада Вишгородського району про визнання права спільної сумісної власності, усунення перешкод в реалізації права спільної сумісної власності на житловий будинок із земельними ділянками, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2014 року позивачка звернулася до суду та просила визнати за нею право спільної сумісної власності з ОСОБА_4 на самочинно збудований будинок, земельні ділянки площею 0,15 га та 0,0435 га; зобов'язати відповідачів по справі не чинити їй перешкод у здійсненні її права сумісної власності на вказане майно.

Крім того, позивачка просила до вирішення спору по суті накласти арешт на спірне майно.

Мотивувала вказане тим, що після смерті її колишнього чоловіка ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне йому на праві власності майно.

Вказувала, що спадкоємцями є відповідачі по справі та її з ОСОБА_4 донька ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вказувала, що свідоцтво про право на спадщину за законом жоден із спадкоємців ще не отримав.

Зазначала, що відповідачі по справі здійснили захоплення всього рухомого та нерухомого майна померлого ОСОБА_4, в тому числі спірного майна, що належить їй на праві спільної сумісної власності.

Вказувала, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою суду вищевказану заяву задоволено, забезпечено позов шляхом накладення арешту із забороною відчуження до вирішення спору по суті: на все самочинне будівництво за адресою АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 3221855300:19:085:0153; земельну ділянку площею 0,0435 га, кадастровий номер 3221855300:19:085:0154.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно.

Мотивує тим, що згідно положень ст. 152 ч. 1 п. 1 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться у нього або інших осіб.

Тому вважає, що підстави для накладення арешту на спірне майно відсутні, оскільки воно не належить відповідачам по справі та знаходиться у фактичному володінні позивачки.

Вказує, що спірне майно належало померлому ОСОБА_3, який є батьком відповідачів.

Зазначає, що на даний час триває процес прийняття спадщини, відповідно спірне майно ще не прийнято жодним із спадкоємців.

Вважає, що оскаржувана ухвала порушує її права на отримання спадщини, оскільки до моменту зняття арешту зі спадкового майна нотаріусом було зупинено видачу їй та іншим спадкоємцям свідоцтв про право на спадщину.

Вказує, що всупереч положенням ст. 209 ЦПК України та п. 7 Постанови ВСУ від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали не зазначено мотивів, із яких суд дійшов висновку про необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту.

Апеляційну скаргу слід відхилити.

Задовольняючи заяву позивачки, суд виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч.1,3ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, шляхом накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Згідно з ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами.

Згідно з п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

На думку колегії, враховуючи наведені вимоги закону та клопотання позивачки про забезпечення позову, суд відповідно до вимог ст. 152 ЦК України обґрунтовано вжив заходів для його забезпечення.

Так, з матеріалів справи та змісту позовних вимог вбачається, що предметом вказаного спору є спірне майно.

Колегія вважає, що доводи позивачки в заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту є обґрунтованими, оскільки вчинення будь-який дій щодо спірного майна може унеможливити чи ускладнити виконання рішення суду.

Крім того, відповідачкою не доведено, яким чином оскаржувана ухвала порушує її права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням вимог закону, а тому згідно з ст. 312 ч. 1 ЦПК України колегія відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін.

Керуючись ст. 312 ч. 1, 315 ЦПК України колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відхилити.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 12 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: