Постанова № 40803568, 24.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 вересня 2014 року 09:50 № 826/11145/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., за участю секретаря судового засідання Шевченко М.В., вирішив адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтек Б»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.04.2014 року № 0003882201, прийняте державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Міндоходів у м. Києві.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України було прийнято протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість.

Під час розгляду справи представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, повідомив, що позапланова невиїзна перевірка проведена безпідставно з порушенням вимог ст. ст. 78,79 Податкового кодексу України. Перевірка фактично проводилась через те, що ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Делькар Груп" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ "Аркада ХХІ", ТОВ «Інтек Б» з 01.08.2014 року по 01.08.2014 року, хоча такої підстави для проведення перевірки як акт звірки Податковим кодексом не передбачено. Довідка складена за результатами зутрічної звірки, або акт про неможливість проведення зустрічної звірки - це податкова інформація, яка може бути використана органами ДПІ під час проведення перевірки, але не може слугувати підставою для проведення перевірки.

Також, зазначає, що наказ про проведення позапланової невиїзної перевірки № 748 від 24.03.2014 ТОВ «Інтек Б» отримало 26.03.2014р., а перевірка була поведена 25.03.2014р., тобто, про проведення перевірки Товариство дізналось лише після її закінчення, чим порушено право платника податку бути присутнім під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Крім цього, вказує, що перевірка здійснювалася формально, адже обставини господарської операції підприємства позивача фактично не досліджувались а вивчення документів взагалі не проводилось. Позивач посилався на те, що відповідачем не надано жодних доказів того, що виконання договорів носить безтоварний характер; не існує доказів недійсності первинних документів, а тому всі первинні документи є чинними.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів його необґрунтованості та безпідставності. При цьому свою позицію, обґрунтував тим, що ним на підставі та у спосіб, визначені законодавством проведено перевірку та складно акт перевірки ТОВ "Інтек Б", тому вважає своє рішення законним та обґрунтованим. У задоволенні позову просив відмовити.

Представник третьої особи - ТОВ «Делькар Груп» пояснив, що на запити ДПІ у Оболонському районі від 21.11.2013 від 16.12.2013 р.р. підприємством направлено на адресу податкової інспекції копії документів, що які підтверджують взаємовідносини з ТОВ «Інтек Б» за період вересень 2013 року. Товариство не отримувало від контролюючого органу будь-які акти, у висновках яких було б зазначено порушення податкового законодавства зі сторони Товариства, податкові повідомлення відносно нього не виносились.

У письмових поясненнях третя особа зазначила, що в повній мірі підтверджує всі взаємовідносини ТОВ «Інтек Б», які в свою чергу направлені на виконання угод з метою придбання товарів та послуг в цілях їх використання у своїй господарській діяльності з одного боку, та з метою надання послуг та торгівлі товарами в цілях задоволення потреб у господарській діяльності своїх контрагентів-покупців (контрагентів-замовників) - з іншого боку.

Так, в період з 01.08.2013р. по 30.09.2013р. товариство мало взаємовідносини з позивачем, направлені на реалізацію товарно-матеріальних цінностей, зокрема, макулатури. Вказані взаємовідносини підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, та відображені обома сторонами взаємовідносин в податковому обліку.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

ТОВ «Інтек Б» зареєстроване Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією, свідоцтво № 327667326507 від 13.10.2006 року, Код ЄДРПОУ: 32766730, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 09.01.2004 року за № 10516 та перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва. Індивідуальний податковий номер 3276673265507.

Основними напрямками діяльності ТОВ «Інтек Б» є оптова торгівля відходами та брухтом, неспеціалізована оптова торгівля, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі наказу від 24.03.2014 року № 748, згідно п.п. 20.1.4., п. 20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Інтек Б" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Делькар Груп» за період з 01.08.2014 року по 30.09.2014 року, за результатами якої складено Акт від 01 квітня 2014 року № 109/1-22-01-32766730 (далі - Акт перевірки від 01.04.2014 року № 109/1-22-01-32766730).

За результатами перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 054 806 грн., в т.ч. за серпень 2012 в сумі 469069 грн., за вересень 2013 в сумі 585737 грн.

На підставі Акту перевірки від 01.04.2014 року № 109/1-22-01-32766730 ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 17.04.2014 року № 0003882201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 1 054 806 грн., визначені штрафні (фінансові) санкції: 527 403 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач скористався правом адміністративного узгодження спірного податкового повідомлення рішення, відповідно до приписів от. 56 ПК України, за результатами якого податкове повідомлення рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, а також їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі і в порядку, а також у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України - посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно п.61.2 ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у ст. 41 ПКУ, в межах їх повноважень, встановлених цим кодексом.

Приписами п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові та позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Статтею 78.4 зазначеного Кодексу закріплено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки та за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Згідно із п. 2.3 Методичних рекомендацій щодо порядку організацій та проведення перевірок платників податків, затверджених Наказом ДПА України № 213 від 14.04.2011, при організації документальних планових, позапланових невиїзних перевірок необхідно врахувати особливості, визначені статтею 79 Податкового кодексу України, які полягають у тому, що документальна планова або позапланова перевірка здійснюється на підставі наказу про проведення, оформленого з дотриманням вимог, передбачених розділом І цих Методичних рекомендацій, а саме: із зазначенням підстав для проведення перевірки, дати її початку і тривалості та, за наявності, обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 78.1.1. ст.. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що на запити податкового органу про надання інформації щодо взаємовідносин ТОВ «Інтек Б» з ТОВ «Делькар Груп» №5814/26-50-15-01 від 23.10.2013р. та запит № 6312/26-50-15-01-22 від 21.11.2013 року позивачем надано письмові пояснення № 286 від 06.12.2013 року, пояснення № 257 від 05.11.2013 року та запитувані документи, що не спростовано відповідачем під час розгляду справи.

Як вбачається з наказу, підставою для проведення перевірки зазначено пп. 20.1.4., п. 20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, органом державної податкової служби було не дотримано передбачений законом порядок проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а сама вона була проведена безпідставно.

Згідно із Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 22.12.2010 року за №984 Акт перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (пункти 4-6 Порядку №984 від 22.12.2010 року).

Так, в ході документальної невиїзної позапланової перевірки встановлено, що ТОВ «Інтек Б» укладено з ТОВ «Делькар Груп» договори поставки:

від 19.07.2013 №19/17-01, відповідно до якого ТОВ «Делькар Груп» - «Продавець» зобов'язується продати для використання як вторинних сировинних ресурсів, а ТОВ «Інтек Б» «покупець» зобов'язується прийняти і оплатити Товар. Поставку макулатури марки 6Б-№ з білим покрівельним шаром проводити тільки за письмової згоди покупця;

від 01.08.2013р. №037 ГК, відповідно до якого ТОВ «Інтек Б» - «Постачальник» зобов'язується поставити та передати у власність ТОВ «Делькар Груп» «Покупець», а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, визначений Специфікаціями та накладними, що є невід'ємними частинами цього договору.

До перевірки позивачем були наданні копії договорів поставки від 01.08.2013 року № 037 ГК, від 19.07.2013 №19/17-01, податкові та видаткові накладні, копії реєстрів отриманих і виданих податкових накладних; копії платіжних доручень.

Перевіркою повноти визначення податку на додану вартість за період з 01.08.2014 року по 30.09.2013 року встановлено його завищення на 1 054 806,00 грн.

Як вбачається з акта перевірки та усних заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується виключно на обставинах отримання негативної інформації відносно контрагента позивача ТОВ «Делькар Груп», первинні документи позивача податковим органом не перевірялися, господарські операції не досліджувалися.

Відповідач зробив висновки про порушення ТОВ «Інтек Б» податкового законодавства при віднесенні до складу податкового кредиту суму 1 054 806 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Делькар Груп» за період 01.0.8.2013р. по 01.09.2013р. на підставі акту ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві по ТОВ «Делькар Груп» від 13.02.2014 № 136/2654-22-2/38735891 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Делькар Груп», щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ "Аркада ХХІ" та ТОВ "Інтек Б" за період з 01.08.2013 року по 30.09.2013 року».

Зокрема, податковий орган в акті перевірки позивача зазначає, що в ході проведення зустрічної звірки правомірності відображення ТОВ «Делькар Груп» у податковому обліку фінансово господарських операцій із ТОВ «Інтек Б» за період з 01.08.2013 року по 30.09.2013 року, було встановлено та враховано:

1.) Інформацію та висновки, що зазначено у акті № 358/20-36-22-03-07 від 28.10.2013 «про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АРКАДА-ХХІ» (код платника 38280945), щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2013 року по 31.08.2013року.

2) Інформацію та висновки, що зазначено у акті Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів 597/20-36-22-02-07 від 28.11.2013 (Акт про неможливість проведення зустрічної звірки) «про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Аркада-ХХІ» щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.2013 року по 31.09.2013 року.

Звіркою ТОВ «Аркада -ХХІ» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із постачальниками та покупцями, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування, та неможливість реального здійснення платником операцій ТОВ «Аркада-ХХІ» по ланцюгу постачання.

Податковий орган дійшов висновку про здійснення операцій, спрямованих на надання податкової вигоди переважно контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру

В акті перевірки позивача вказано, що податкове зобов'язання ТОВ «Делькар Груп» виникло в основному за рахунок продажу макулатури марок МС-5Б-1, МС-5Б-2, МС-5-Б-3, МС-6Б-1, МС-6Б-2, МС-6Б-3, ДСТУ 3500:2009 на суму 18 252 000,00 грн.

Перевіркою було встановлено завищення податкових зобов'язань ТОВ «Делькар Груп» по взаємовідносинам із ТОВ "Інтек Б" за перевіряємий період всього у сумі 875 001,00 грн.

Суд не бере до уваги висновки акту у Оболонському ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.02.2014 № 136/2654-22-2/38735891 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Делькар Груп», щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ "Аркада ХХІ" та ТОВ "Інтек Б" за період з 01.08.2013 року по 30.09.2013 року», оскільки такий Акт є службовим документом Відповідача, а тому не створює правових підстав для третіх осіб. Не може розглядатися в якості належного доказу правомірності зменшення ТОВ "Інтек Б" розміру податкового кредиту.

Ззаначена інформація визначена відповідачем як підстава для перевірки, що мала бути превірена належними та допустимими доказами (для відповідача це визначено ст. 83 Податкового Кодексу).

Також суд керується висновками суду вищої інстанції про те, що факт відсутності результатів звірки податкових органів з контрагентом позивача, у якого придбавалися товари вищезазначеним договорам постачання, не є підставою для висновків про необґрунтоване завищення позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (наприклад, ухвала ВАСУ від 24.01.2012 р. № К/999І/249І/11).

Крім того, відповідно до вимог п. 3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України із змінами та доповненнями встановлено, що докази одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зауваження до форми і змісту податкових накладних в акті перевірки відсутні.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Тобто, витрати, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до договорів від 19.07.2013 №19/07-01 (додаткова угода № 5 від 01.09.2013 року), ТОВ «Делькар Груп» у вересні 2013 року поставило на користь ТОВ «Інтек Б» папір вищевказаних марок на суму 3 514 422,00 грн., про що свідчать, як зазначено в акті від 13.02.2014 № 136/2654-22-2/38735891 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Делькар Груп», виписані податкові та видаткові накладні. Разом з тим, ДПІ у Оболонському районі м. Києва в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Делькар Груп», зазначено, що ТОВ «Інтек Б» у вересні 2013 року перерахувало на користь ТОВ «Делькар Груп» кошти всього на суму 2 550 000,00 грн., згідно платіжних доручень.

За договором від 01.08.2013р. №037 ГК, ТОВ «Інтек Б» поставило на користь ТОВ «Делькар Груп» папір, всього на суму 191 117,00 грн. з ПДВ, про що ТОВ «Інтек Б» виписало на користь ТОВ «Делькар Груп» видаткові та податкові накладні.

Таким чином до перевірки позивачем наданні первинні документи, які підтверджують факт здійснення реальних господарських операцій. За даними договорами було отримано товар, відповідно до господарської діяльності підприємства, що не спростовано відповідачем. На час укладання та виконання спірних угод сторони були у належному порядку зареєстровані платниками ПДВ та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Також податковим органом не доведено належними та допустимими доказами, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договори укладено без мети настання реальних наслідків, судових рішень щодо визнання угод недійсними до суду не надано, також не надано доказів, що позивач діяв без належної обачності й обережності та йому мало бути відомо про порушення податкового законодавства контрагентами. Судом не встановлено наявність обвинувального вироку суду щодо позивача або його контрагентів. Висновки акту перевірки по ланцюгу постачання не є належним доказом укладення позивачем не реальних угод, а отже доводи податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях. Тобто інших належних та допустимих доказів на підтвердження фактично не здійсненних господарських операцій до суду не надано.

Така позиція суду узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, яка викладена в рішеннях по справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України».

Під час розгляду справи судом також встановлено, що на вимогу слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Голосіївському районі у порядку ст. 93 КПК України від 16.05.2014 року позивачем 28.05.2014 року направлено на адресу податкового органу оригінали фінансово - господарських документів по взаємовідносинам з ТОВ «Делькар Груп» за період з 01.08.2013 року по 30.09.2013 року.

Суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не надано жодних доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинених операцій, про відсутність факту поставки товару, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Отже, ДПІ у Голосіївському районі ГУ Мін доходів у м. Києві не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідає дійсним намірам сторін, щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Суд враховує той факт, що відповідачем не доведено факту притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб та відповідальності посадових осіб контрагентів позивача за ухилення від сплати податків або за інші правопорушення. Сторонами по даній справі не було надано суду постанови про притягнення до кримінальної відповідальності відповідальних осіб та визнання їх винними у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 205 або 212 КК України, яка б набрала законної сили.

Також, на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директора ТОВ "Інтек-Б" на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків або з іншою протиправною метою. Крім того, і представником третьої особи - контрагентом позивача надано суду докази реальності та добросовісності сторін.

В зв'язку з тим, що ТОВ "Інтек-Б" була правомірно сформована сума податкового кредиту по взаємовідносинам з «Делькар Груп», висновки Акта від 01.04.2014 року № 109/1-22-01-32766730 про порушення позивачем норм Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI є помилковими.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 582 209,00 грн. здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 17.04.2014 року № 0003882201, у зв'язку із чим воно підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 17.04.2014 року № 0003882201.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтек Б" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003882201 від 17.04.2014 р. про донарахування податку на додану вартість в сумі 1 582 209,00 грн. видане ДПІ у Голосіївському районі Міндоходів у м. Києві.

Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтек Б" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Голосіївському районі Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій