Рішення № 40803107, 01.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15079/14 01.10.14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське"до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"про про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 34954,65 грн.Суддя Блажівська О.Є.

за участю представників:

позивача:Бородіна Ю.В. за дов. №211 від 15.05.2014 року (безстрокова).відповідача:не з'явились.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхове звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" про відшкодування шкоди в порядку регресу 34 954,65 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києві від 25.07.2014 року порушено провадження у справі № 910/15079/14, розгляд справи призначено на 10.09.2014 року.

10.09.2014 року через канцелярію Господарського суду міста Києві від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

10.09.2014 року розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва Паламаря П.І., у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. у відрядженні справу № 910/15079/14 передано для розгляду судді Головатюку Л.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 року справу № 910/15079/14 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 01.10.2014 року.

12.09.2014 року розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва Паламаря П.І., у зв'язку з виходом судді Блажівської О.Є. з відрядження, справу № 910/15079/14 передано для розгляду судді Блажівській О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2014 року справу № 910/15079/14 прийнято до провадження.

01.10.2014 року представник позивача у судове засідання з'явився.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 12.09.2014 року № 0103029861963.

Судом оголошено про перехід розгляду справи по суті.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Представник позивача зазначив, що вимоги позовної заяви відповідачем не виконані.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 01.10.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

В судовому засіданні суд повідомив про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами у справі був укладений Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспорту № АА/3835598 від 13.05.2011 року, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

05.10.2011 року водій ОСОБА_3, керуючи технічно несправним автомобілем ВАЗ 21074 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, несправність якого полягала в сумарному люфту кермового управління, проявила неуважність в дорожній обстановці, не впоралася з керуванням автомобіля, виїхала на тротуар де скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_4

Вироком Заводського районного суду міста Миколаєва № 1-1412-229/12 від 26.09.2012 року, ОСОБА_3 визнано винною у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст.286 Кримінального кодексу України.

При цьому судом враховано, що відповідно до ч. 4 статті 35 ГПК Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

08.10.2012 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до, Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» та ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 20.08.2013 року позовну заяву ОСОБА_4 було задоволено частково та стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське») матеріальну та моральну шкоду в сумі

Також, судом враховано, що згідно з ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

На підставі постанови відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві за вих. № 1359/6 від 27.01.2014 року позивачем було сплачено ОСОБА_4 34 954,65 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1124 від 13.02.2014 р.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача в межах суми 34 954,68 грн. перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Позивач звертався до відповідача з вимогою (лист № 345-рв від 05,03.2014 року) здійснити відшкодування шкоди у розмірі 34 954,68 грн.

Однак, вказана вимога задоволена відповідачем не була.

Як свідчать матеріали справи, вина водія - ОСОБА_3, який керував автомобілем ВАЗ 21074, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить відповідачу, підтверджується вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 26.09.2012 року № 1-1412-229/12.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Факт перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах з відповідачем судом встановлено.

З урахуванням наведеного Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що оскільки власником автомобіля ВАЗ 21074 є відповідач, а водій - ОСОБА_3 під час вчинення ДТП перебувала у трудових відносинах з відповідачем, то позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 34 954,65 грн. страхового відшкодування обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.11 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхового компанії «ОРАНТА» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д; ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 38 Б, ідентифікаційний код 25186738) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення суму 34 954 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 65 коп. відшкодування шкоди в порядку регресу, 1827 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено: 03.10.2014 року.

Суддя О.Є. Блажівська