Рішення № 40803055, 10.09.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2014 р. Справа № 911/3184/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Лавошник Г. В. (довіреність № 07-216-14 від 21.07.2014 р.);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства „Банк Руский Стандарт", м. Київ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, с. Восход, Красногвардійський район, Автономна Республіка Крим

про стягнення 5 676, 12 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПАТ „Банк Руский Стандарт" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ФОП ОСОБА_3 про стягнення 5 075, 00 грн основної заборгованості, 201, 89 грн пені, 366, 69 грн інфляційних збитків, 32, 54 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо повернення у повному обсязі грошових коштів згідно договору про організацію безготівкових розрахунків від 22.01.2014 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.08.2014 р. порушено провадження у справі № 911/3184/14 за позовом ПАТ „Банк Руский Стандарт" до ФОП ОСОБА_3 про стягнення 5 676, 12 грн і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 27.08.2014 р.

27.08.2014 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 10.09.2014 р.

10.09.2014 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

22.01.2014 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про організацію безготівкових розрахунків, згідно умов п. 2.1. якого даний договір встановлює порядок і умови взаємодії сторонами по організації документообігу і безготівкових розрахунків, що виникають при обслуговуванні клієнта, що купує у організації товар з оплатою товару за рахунок кредиту.

Згідно з п. 3.6. договору банк надає клієнту кредит шляхом зарахування суми кредиту на рахунок клієнта в банку. Після зарахування суми кредиту на рахунок клієнта банк по розпорядженню клієнта здійснює перерахування на користь організації грошових коштів, належних до оплати товару за рахунок кредиту.

Відповідно до п. 5.13. договору грошові кошти, належні до перерахування в банк при поверненні товару чи його обміну на товар меньшої вартості, перераховуються організацією на відповідний рахунок банку не пізніше 20 робочих днів з моменту оформлення запиту на відміну операції чи запиту на повернення грошових коштів, згідно правил.

Пунктом 8.1. договору визначено строк його дії, згідно якого даний договір вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє протягом одного календарного року з дати його підписання.

Одночасно із укладенням договору між позивачем та відповідачем було підписано додаток № 1 до договору - Правила по організації безготівкових розрахунків, додаток № 2 до договору - акт прийому-передачі ПО, додаток № 3 до договору - інформаційна картка організації, додаток № 4 до договору - інформаційна картка торгових точок організації, додаток № 5 до договору - повідомлення, додаток № 6 до договору - перелік кредитних продуктів банку, додаток № 7 до договору - акт взаєморозрахунків, додаток № 8 до договору - реєстр виданих кредитів.

На виконання умов договору позивачем 03.03.2014 р. було надано фізичній особі ОСОБА_4 кредит на купівлю у відповідача товару та відповідно перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 5 075, 00 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 91209 від 03.03.2014 р. на суму 5 075, 00 грн, випискою з банківського рахунку позивача за 03.03.2014 р., наявними у матеріалах справи.

13.03.2014 р. відповідач та фізична особа ОСОБА_4 звернулись до позивача із запитом про повернення позивачу грошових коштів у розмірі 5 075, 00 грн у зв'язку із поверненням фізичною особою ОСОБА_4 товару відповідачу.

У квітні 2014 р. позивач звернувся до відповідача із листом № 6/4/1-05-1745 від 02.04.2014 р., у якому просив останнього повернути грошові кошти у розмірі 5 075, 00 грн у зв'язку із поверненням товару по кредитному договору.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із обслуговуванням банківського рахунку здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо повернення позивачу у повному обсязі грошових коштів, у зв'язку із поверненням товару, не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 5 075, 00 грн, що підтверджується договором про організацію безготівкових розрахунків від 22.01.2014 р., меморіальним ордером № 91209 від 03.03.2014 р. на суму 5 075, 00 грн, випискою з банківського рахунку позивача за 03.03.2014 р., запитом про повернення грошових коштів, наявними у матеріалах справи.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 5 075, 00 грн за договором про організацію безготівкових розрахунків від 22.01.2014 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором про організацію безготівкових розрахунків від 22.01.2014 р., за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по поверненню грошових коштів з 10.04.2014 р. по 26.06.2014 р. всього на загальну суму 201, 89 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у випадку виконання зобов'язань, пізніше строків, встановлених в п.п. 5.4., 5.13. даного договору винна сторона зобов'язана сплатити іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 201, 89 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по поверненню грошових коштів з 10.04.2014 р. по 26.06.2014 р. всього на загальну суму 366, 69 грн та 32, 54 грн відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обгрунтованим та вірним, тому суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 366, 69 грн.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обгрунтованим та вірним, тому суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 32, 54 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства „Банк Руский Стандарт" (ідентифікаційний код 34186061) 5 075 (п'ять тисяч сімдесят п'ять) грн 00 (нуль) коп. основної заборгованості, 201 (двісті одна) грн 89 (вісімдесят дев'ять) коп. пені, 366 (триста шістдесят шість) грн 69 (шістдесят дев'ять) коп. інфляційних збитків, 32 (тридцять дві) грн 54 (п'ятдесят чотири) коп. 3 % річних та судові витрати 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 (нуль) коп. судового збору.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

17 вересня 2014 р.