Ухвала суду № 40801432, 06.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/33602/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Приватного підприємства «Хутір»

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28.12.2010 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011

у справі №2-а-4785/10/0270

за позовом Приватного підприємства «Хутір»

до 1) в.о. начальника Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції Томіної Наталії Іванівни, 2) старшого державного податкового ревізора інспектора Ш рангу ДПА у Вінницькій області Попова Віталія Миколайовича, 3) головного державного податкового ревізора-інспектора радника Ш рангу ДПА у Вінницькій області Чеснокова Григорія Васильовича

про визнання дій посадових осіб протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.12.2010, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011, в задоволенні позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про задоволення позову, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для прийняття податковим органом рішення №0000492308 від 27.09.2010 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1360 грн. стали висновки акта перевірки №1105/02/32/23-31250595 від 22.09.2010, проведеної ДПА у Вінницькій області, про порушення позивачем вимог п. 9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що зазначені в акті перевірки порушення знайшли своє підтвердження, позивачем не спростовані, а, отже, у відповідача були наявні правові підстави для прийняття оскаржуваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач, не заперечуючи по суті виявлених порушень, доводи касаційної скарги обґрунтовує неправомірністю проведення перевірки, у зв?язку з чим складений за її наслідками акт не може бути підставою для прийняття оспорюваного рішення.

Перевірки з питань здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання встановленого порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, проводяться відповідно до повноважень органів державної податкової служби, визначених Законом України «Про державну податкову службу в Україні» (чинному на час виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, пунктом 2 ст. 11 цього Закону встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Загальні умови і порядок контролю за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги) встановлені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Так, статтями 15 та 16 Закону визначено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок.

При здійсненні контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), органи державної податкової служби керуються вимогами Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яким контроль за проведенням готівкових розрахунків покладено на органи державної податкової служби, статтею 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», в частині дотримання умов допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових перевірок та чинними наказами Державної податкової адміністрації України.

Платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, у подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Отже, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Зазначене узгоджується з приписами ст.67 Конституції України, відповідно до яких кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у розмірі і в порядку, встановленими законом. Тому процедурні порушення, допущені контролюючим органом при призначенні та/або проведенні перевірки не можуть бути обставиною, яка звільняє платника податків від відповідальності за невиконання його податкового обов'язку.

За встановлених обставин, висновки суду першої та апеляційної інстанції свідчать про правильне застосування ними норм матеріального права. Підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Хутір» відхилити, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28.12.2010 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун