Ухвала суду № 40801384, 06.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/37118/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «БІ ПАЛ»

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09.02.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2011

у справі №2а/1770/49/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІ ПАЛ»

до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції у Рівненській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 09.02.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2011, в задоволенні позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем на підставі акта перевірки № 1097/23-34508242 від 23.11.2010, за порушення вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при формуванні позивачем валових витрат за господарськими операціями з ПП «Західлісбуд», які не підтверджені документально, прийнято податкове повідомлення-рішення №0000712341/0 від 14.12.2010, яким визначено податкові зобов?язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 40761,00 грн., у т.ч. 27174,00 грн. основного платежу та 13587,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається позивач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП «Західлісбуд» на виконання усної угоди було видано позивачу видаткові накладні №6 від 01.10.2008 та №593 від 19.12.2008 щодо поставки піддонів у кількості 530 шт. на загальну суму 25616,67 грн. та брусу зрощеного торців в кількості 41,538 м3 на загальну суму 83076,00 грн. Позивачем суму в розмірі 108692,67 грн. по господарським операціям з ПП «Західлісбуд» віднесено до складу валових витрат ІУ кварталу 2008 року. Розрахунок позивачем проведено шляхом видачі простого векселя серії АА №1833191, номінальною вартістю 130431,20 грн.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, за змістом п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Надаючи оцінку обставинам справи, суди першої та апеляційної інстанцій правомірно звернули увагу на відсутність можливості підтвердити факт товарності зазначених господарських операцій, з огляду на наявність у позивача виключно видаткових накладних, у той час як первинних документів які б підтверджували факт транспортування товарів, їх передачі від продавця до покупця тощо позивачем не надано.

У той час як фіктивність фінансових операцій позивача, що зумовили донарахування зобов?язань з податку на прибуток підтверджена вироком Рівненського міського суду у кримінальній справі № 1-386/10 від 25-26 травня 2010 року, яким визнано винними групу осіб, у т.ч. ОСОБА_2, яким підписано первинні документи від імені ПП «Західлісбуд», за ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво), та підтверджено що ПП «Західлісбуд» було створено з метою здійснення незаконної діяльності. В мотивувальній частині вироку встановлено, що діяльність вказаних осіб, як організованої групи, була спрямована на конвертацію в готівку грошових коштів, які надходили на розрахункові рахунки нібито за виконання господарських правочинів, і подальше її використання на власний розсуд для особистих потреб. Вироком встановлено відсутність основних та оборотних засобів, найманих працівників у такого платника податків, як ПП «Західлісбуд» та констатовано відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) здійснення господарської діяльності та відсутність можливості виконання будь-яких господарських зобов'язань. Цим же вироком надано оцінку документації, якою оформлені правовідносини між ПП «Західлісбуд» та ТОВ «БІ ПАЛ», як неправдивій, складеній з метою маскування безтоварних операцій, яка оформлялася з метою мінімізації податкових зобов'язань останнього. Вирок набрав законної сили.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій, з якими погоджується і колегія суддів касаційної інстанції, дійшли вірного висновку, що надані позивачем первинні документи не підтверджують реального здійснення господарських операцій, а тому визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток на підставі оспорюваного податкового повідомлення-рішення здійснено правомірно.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІ ПАЛ» відхилити, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09.02.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун