Ухвала суду № 40801218, 30.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2014 р. м. Київ К/800/35473/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.11.2013 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014 р.

у справі № 823/3223/13-а

за позовом ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області

про визнання протиправними та скасування рішення, податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Черкасах) про визнання протиправними та скасування рішення, податкової вимоги.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18.11.2013 р. у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014 р. постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.11.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.11.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014 р. скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.05.2012 р. ОСОБА_4 направлено податкове повідомлення-рішення № 0007431703, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата за землю з фізичних осіб.

Оскільки позивач не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені законом строки, відповідачем надіслано податкову вимогу № 1008-17 від 24.09.2013 року, а 26.09.2013 року винесено рішення про опис майна у податкову заставу № 575/17-116.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у позивача за користування земельною ділянкою виникав обов'язок сплачувати орендну плату.

Суд касаційної інстанції не може повністю погодитися з таким висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 11 вересня 2006 року фізична особа - підприємець ОСОБА_4 («Землекористувач») уклав з Черкаською міською радою («Землевласник») угоду про відшкодування власнику землі заподіяних збитків.

У зв'язку з припиненням позивачем підприємницької діяльності, 08.02.2011 року до зазначеної угоди внесено зміни з заміною по тексту словосполученя «приватний підприємець ОСОБА_4» на слова «громадянин ОСОБА_4», зареєстровані в Управлінні земельних ресурсів та землеустрою департаменту архітектури, будівництва та землеустрою виконавчого комітету Черкаської міської ради, про що у книзі обліку угод про відшкодування власнику землі заподіяних збитків зроблено запис № 425.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 припинив діяльність 19.05.2011 р.

Колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що судами попередніх інстанцій не з'ясовано, яким правовим статусом платника податку відповідав ОСОБА_4 на момент виникнення спірних правовідносин, а також не з'ясовано існування податкового боргу з орендної плати.

Крім того, колегія суддів зауважує, що судам попередніх інстанцій необхідно звернути увагу на доводи позивача щодо рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.06.2014 р., яким відмовлено Черкаській міській раді про стягнення заборгованості за угодою про відшкодування збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

2.Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.11.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014 р. скасувати.

3.Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов