Ухвала суду № 40801019, 23.09.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Соколової В.В.

суддів: Усика Г.І., Нежури В.А.,

при секретарі Меєчко Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24.03.2013 у справі за позовом Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в м. Києві до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа: Державна служба України з надзвичайних ситуацій про виселення з приміщення, -

в с т а н о в и л а:

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24.03.2013 позовні вимоги Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в м. Києві до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа: Державна служба України з надзвичайних ситуацій про виселення з приміщення - задоволено.

Виселено ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) із кв. АДРЕСА_1 без надання йому іншого житлового приміщення;

Виселено ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер невідомий) із кв. АДРЕСА_1 без надання йому іншого житлового приміщення;

Стягнуто з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в м. Києві судовий збір в розмірі 57 (п'ятдесят сім) грн. 35 коп. з кожного;

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність та необґрунтованість рішення суду у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянтом зазначає про те, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що ГТУ МНС в м. Києві не є належним позивачем, а відповідно й власником майна, право користування якого порушене.

Справа 755/9168/14-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/10398/2014Головуючий у суді першої інстанції: Диба О.В. .Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.Також, судом не було належним чином з'ясовано та надано оцінку, який статус має спірне житлове приміщення (майно): службового приміщення чи сімейний гуртожиток, також не взято до уваги той факт, що з початки дії договору відповідачем у повному обсязі сплачуються платежі за користування спірним приміщенням, електроенергію, газ, у тому числі комунальні послуги, що підтверджується відповідними квитанціями. Таким чином, ухвалюючи рішення про виселення відповідача із спірного житлового приміщення без надання іншого жилого приміщення судом першої інстанції було порушено вимогу матеріального права - ст. 125 Житлового кодексу України, а саме, що без надання іншого жилого приміщення не може бути виселено осіб, які працювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років. Тобто, суд ухвалюючи рішення про виселення ОСОБА_1 із спірного житлового приміщення повинен був зобов'язати третю особу - ДСНС України надати відповідачу інше житлове приміщення, придатне для проживання.

В зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в частині виселення ОСОБА_1 із кв.АДРЕСА_1, без надання йому іншого житлового приміщення.

В судовому засіданні представник позивача підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Інші особи в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, за наведених обставин, колегія суддів, виходячи з положень ст.ст. 303-1, 305 ч.2 ЦПК України, вважає за доцільне розглянути справу за відсутності вказаних осіб.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є повністю доведеними, оскільки строк дії договору № 387Г/10-06 від 20.10.2006 про тимчасове користування службовим приміщенням ГУ МНС України в м. Києві закінчився 20.10.2009, а тому, відповідачі користуються жилим приміщенням без належних правових підстав, чим порушують норми чинного законодавства та договору, що не допускається.

Колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції додатково зазначивши наступне.

Судом встановлено, що 20.10.2006 між ГУ МНС України в м. Києві та ОСОБА_1 було укладено договір № 387Г/10-06 про тимчасове користування службовим приміщенням ГУ МНС України в м. Києві. Умовами вказаного договору, а саме п. 5.1 визначено термін дії договору 36 місяців з моменту підписання, тобто, строк дії договору закінчується 20.10.2009 /а.с.5-7/.

Відповідно до розпорядження Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації від 19.02.2008 № 115, та довідки Головного територіального управління МНС України в м. Києві від 21.02.2013 № 65/6/522, 2-х кімнатне житлове приміщення АДРЕСА_1, перебуває на балансі Головного територіального управління МНС України у м. Києві при 10-ДПРЧ УЦЗ у Оболонському районі ГТУ МНС України у м. Києві.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2013 № 33 "Про утворення територіальних органів Державної служби України з надзвичайних ситуацій та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України", Головне територіальне управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у м. Києві припинило свою діяльність шляхом злиття, в результаті якої утворена юридична особа - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (код ЄДРПОУ 38620155, місцезнаходження: вул. Володимирська, 13, м. Київ, 01601), що є правонаступником прав і обов'язків Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у м. Києві.

Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві, Головне управління є правонаступником прав і обов'язків Головного територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у м. Києві та Головного управління Держтехногенбезпеки у м. Києві.

Таким чином, посилання апелянта стосовно того, що позивач не є власником спірної квартири, а тому є неналежним позивачем у справі є безпідставними.

В доводах апеляційної скарги відповідач, також, вказує на те, що судом першої інстанції при ухваленні вказаного рішення невірно встановлений той факт, що у період з січня 2013 року по квітень 2013 року відповідачі у вказаному житловому приміщенні не перебували та не проживали. Проте, колегія суддів вказані доводи до уваги не приймає виходячи з наступного.

Повідомленнями від 13.10.2009, 19.09.2012 та 20.02.2013 відповідача ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність звільнення спірної квартири однак, відповідачі станом на 24.04.2013 цього не здійснили, чим порушили умови договору та права позивача. А також встановлено, що згідно актів, які були надані позивачем за період з січня 2013 року по квітень 2013 року , вбачається, що відповідачі в спірній квартирі не перебували та не проживали, проте приміщення не звільнили. В ході розгляду справи, відповідачем жодним чином вказані факти не спростовані, та жодних доказів, які підтверджували його постійне перебування та проживання у вказаному житловому приміщенні та відсутність іншого житла до суду не надав.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 386 ЦК України передбачено, що з метою захисту свого права власності, власник може звернутися до суду.

20.10.2006 між ГУ МНС України в м. Києві та ОСОБА_1 було укладено договір № 387Г/10-06 про тимчасове користування службовим приміщенням ГУ МНС України в м. Києві. Умовами вказаного договору, а саме п. 5.1 визначено термін дії договору 36 місяців з моменту підписання, тобто, строк дії договору закінчується 20.10.2009.

Відповідачі на момент звернення до суду із вказаним позовом спірне житлове приміщення позивачу не передали, чим порушили вимоги п. 5.3 договору про тимчасове користування службовим приміщенням від 20.10.2006 та права позивача, як власника вказаного житлового приміщення.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати обов'язки відповідно до договору.

У зв'язку з тим, що з відповідачем був укладений договір тимчасового користування житловим приміщенням на певний період, то по закінченню вказаного періоду він зобов'язаний був звільнити вказане житлове приміщення. Але в порушення вимог п. 5.3 вказаного договору та ст.ст. 530, 626, 631 ЦК України, відповідачі вказане житлове приміщення не звільнив та позивачу не передав.

Отже, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, позовні вимоги належним чином розглянуті, всім встановленим обставинам та дослідженим доказам дана належна правова оцінка, що обґрунтовано доводами судового рішення і не спростовується доводами апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги правового значення для вирішення справи не мають і не впливають на законність ухваленого рішення.

В порядку ст. 391 ЦК України, ст. 150 ЖК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24.03.2013 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: