Ухвала суду № 40800943, 16.09.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1326/1-257/11 Головуючий у 1 інстанції: Гулієва М.І.

Провадження № 11/783/202/14 Доповідач: Партика І. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 року Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючої-судді Партики І.В.,

суддів: Белени А.В., Гончарук Л.Я.,

за участю прокурора Добровольського П.О.

захисника ОСОБА_2

засудженого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом 1 інстанції, на вирок Франківського районного суду м. Львова від 27 грудня 2013р. щодо ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Рава-Руська, Жовківського району, Львівської області, українця, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, проживаючого у АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ч.1 ст. 175 КК України до штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права займати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями строком на 1 рік.

За ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364 КК України ОСОБА_3 виправдано.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 у виді підписки про невиїзд - скасовано.

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за те, що він, відповідно до наказу Міністерства промислової політики України № 75Д від 12.06.2008р., з 17.06.2008р. по 29.03.2012р., виконуючи обов'язки директора ДП «Львівського науково - дослідного радіотехнічного інституту», що знаходиться по вул. Науковій, 7 у м. Львові та будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями, безпідставно не виплачував заборгованість по заробітній платі більш ніж за один місяць, а саме - за період з 01.07.2008р. по 2011р., що призвело до виникнення заборгованості в сумі 7312800 грн., з 01.01.2011р. по 01.06.2011р. в сумі 2765340 грн., з 01.06.2011р. по 01.03.2012р. в сумі 14863000 грн.

Крім того, органами досудового розслідування ОСОБА_3 звинувачується у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364 КК України, а саме у тому, що він, він відповідно до наказу Міністерства промислової політики України № 75 Д від 12.06.2008р., з 17.06.2008р., виконуючи обов'язки директора ДП «Львівського науково-дослідного радіотехнічного інституту» та будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями, являючись відповідно до ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст. 9, 11 Закону України «Про систему оподаткування» відповідальним за організацію ведення бухгалтерського обліку, за повноту нарахування та своєчасність сплати до бюджету податків, зборів та обов'язкових платежів, за наявності коштів на рахунку підприємства, умисно в порушення вимог ст.ст. 2, 14 Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», п.п. 8.1.2, 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», зловживаючи своїм службовим становищем, діючи всупереч інтересам служби, в період з 01.07.2008р. по 31.12.2009р. не скерував їх на сплату податку з доходів фізичних осіб, а використав на інші потреби, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах у сумі 1 637 993, 76 грн.

Не погоджуючись з вироком суду прокурор подав апеляцію, у якій просить вирок скасувати у зв'язку із неправильним застосуванням норм кримінального закону, невідповідністю висновків суду, викладеним у вироку, фактичним обставинам справи та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину, а справу скерувати на новий судовий розгляд. Свої вимоги мотивує тим, що вина ОСОБА_3 у вчиненні злочинах, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364 КК України повністю доведена всіма зібраними досудовим слідством доказами. Вказує, що не відповідає дійсності твердження про те, що на момент порушення кримінальної справи податки були сплачені з рахунку відокремленого підрозділу «Гуртожиток», оскільки на основний рахунок підприємства накладено арешт та з даного питання є рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2010р. Вказує, що кримінальну справу за ч. 2 ст. 364 КК України порушено 30.01.2010р., а за ч. 3 ст. 212 КК України - порушено 31.04.2010р., тобто до прийняття рішення Львівським окружним адміністративним судом. Окрім цього, позов ДПІ у Франківському районі до ДП «ЛНДРТІ» про стягнення заборгованості по податку з доходів фізичних осіб задоволено частково (стягнуто 420 525 грн). Зазначає, що суд надав віри та оцінив лише пояснення обвинуваченого, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2010р. та поклав їх в основу вироку. Проте, не взяв до уваги покази свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, дані на досудовому слідстві, та покази свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, дані у судовому засіданні, а також суд не взяв до уваги акт позапланової перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова № 1319/17-2/14311429 від 14.04.2010р., акт ревізії КРУ у Львівській області № 06-25-01/31 від 15.10.2010р., рух коштів на розрахунковий рахунках ДП «ЛНДРТІ» за період з 01.01.2007р. по 24.11.2009р.

Вважає, що з урахуванням обставин справи та вимог ст. 65 КК України, призначене ОСОБА_3 покарання повинно бути необхідним і достатнім для його виправлення, усвідомлення та попередження нових злочинів.

Заслухавши суддю - доповідача, прокурора, який підтримав подану апеляцію, ОСОБА_3 та його захисника адвоката ОСОБА_2, які заперечили проти поданої апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляція підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Виходячи із змісту вказаної норми закону, вирок є обґрунтованим, якщо він постановлений на матеріалах, повністю зібраних, всебічно досліджених і правильно оцінених судом, а висновки суду про винуватість підсудного у вчиненні злочину достовірно випливають із матеріалів справи. Для цього у вироку повинні бути проаналізовані та оцінені всі розглянуті у судовому засіданні докази, які підтверджують висновки суду.

Проте ці вимоги закону під час розгляду справи в суді першої інстанції виконані не були.

Органами досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 212 ч. 3, 364 ч. 2 КК України, оскільки він ухилявся від сплати податку з доходів фізичних осіб, умисно, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби за наявності коштів не скерував їх на сплату податку з доходів фізичних осіб, а використав на інші потреби, що призвело до ненадходження до бюджету коштів в сумі 1 637 993 грн. 76 коп., що є особливо великим розміром. Однак, суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_3 за вказаними статтями, в достатній мірі не врахував усіх фактичних обставин справи, не дослідив усієї сукупності доказів та не дав їм належної правової оцінки .

Так, суд поклав в основу вироку твердження ОСОБА_3 про те, що на момент порушення кримінальної справи усі податки були сплачені з рахунку відокремленого підрозділу « Гуртожиток», оскільки на основний рахунок підприємства накладено арешт Франківським ВДВС м. Львова, що підтверджується рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2010 року. Проте, суд першої інстанції не врахував, що кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищем службовими особами ДП ЛНДРТІ за ознаками злочину , передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України порушено 30 січня 2010 року, а за ч. 3 ст. 212 КК України 31.04.2010 р., не дав оцінки тому факту, що заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в сумі 420 525 грн. стягнуто до місцевого бюджету Франківського району м. Львова. Судом не взято до уваги показання ряду свідків, акти позапланової перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова від 14.04.2010 р., акт ревізії КРУ у Львівській області від 15.10.2010 р., рух коштів на розрахункових рахунках ДП ЛНДРТІ за період з 1.01.2007 р. по 24.11.2009 р. , та не дано їм належної правової оцінки .

Окрім того, суд зазначив, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад злочину передбачений ч. 2 ст. 363 КК України, хоча органом досудового розслідування обвинувачення за вказаною статтею йому пред'явлено не було.

За таких обставин, судове рішення не може вважатись законним та обґрунтованим , а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи , суду необхідно дати оцінку всім доказам у справі та на підставі цього вирішити питання про винуватість ОСОБА_3, правильно кваліфікувати його дії, постановивши обґрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального законодавства.

Враховуючи викладене , керуючись ст.ст. 362, 366, 367, 374, 382 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом 1 інстанції - задоволити.

Вирок Франківського районного суду м. Львова від 27 грудня 2013р. щодо ОСОБА_3 - скасувати а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.

С у д д і

Партика І.В. Белена А.В. Гончарук Л.Я.