Постанова № 40800680, 09.09.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2014 року Справа № П/811/2141/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравчук О.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега-Екотехнологія"

до відповідача - Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

До Кіровоградського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Омега-Екотехнологія" (далі - позивач) з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області ( далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 травня 2014 року №0000782202 та №0000772202.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Омега-Екотехнологія" податковим органом протиправно, без наявності достатніх на те підстав, зроблено висновок про порушення позивачем приписів Податкового кодексу України щодо формування позивачем податкового кредиту та витрат за взаємовідносинами з ТОВ "Созидатель". Відтак, безпідставно, на думку позивача, винесено і оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідач до суду подав заперечення на позовну заяву, у яких позов не визнав. Такі заперечення мотивовано тим, позаплановою перевіркою ТОВ "Омега-Екотехнологія" було виявлено укладення позивачем правочинів із ТОВ "Созидатель" та формування за такими взаємовідносинами витрат і податкового кредиту, відображення відповідних показників у податковій звітності без мети настання реальних правових наслідків. Відповідач наголошує, що ТОВ "Созидатель", не маючи належних виробничих потужностей, здійснює діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам, у тому числі і позивачеві. З огляду на викладене відповідач вважає, що ним законно та обґрунтовано винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення (а.с.27-32).

У судове засідання представники сторін не прибули. За клопотаннями представника позивача подальший розгляд та вирішення справи судом було здійснено у порядку письмового провадження (а.с.143).

Розглянувши у письмовому провадженні подані представниками позивача і відповідача документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Омега-Екотехнологія" зареєстроване як юридична особа 17 січня 2001 року (а.с.72-73) та з того часу взяте на облік як платник податків, а з 13 квітня 2011 року перебуває на обліку у податковому органі як платник податку на додану вартість (а.с.71).

У період з 07 по 11 квітня 2014 року посадовими особами Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції була проведена документальна позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Омега-Екотехнологія" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Созидатель" за період з 01 січня 2013 року по 31 березня 2013 року.

За результатами перевірки податковим органом було складено Акт документальної позапланової виїзної перевірки від 18 квітня 2014 року №86/11-23-22-02/37502715, згідно якого контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем: пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України №2755-ІV від 02.12.2010 року в частині заниження податку на додану вартість за січень, лютий, березень 2013 року в сумі 99636,00 грн. та пунктів 138.2,138.4,138.8 статті 138, пп.139.1.9 п.139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік в сумі 94653,00 грн. (а.с.10-19)

На підставі висновків вказаного Акта перевірки податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення від 06 травня 2014 року:

- №0000772202, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 149454,00 грн (із них за основним платежем - 99636,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 49818,00 грн.);

- №0000782202, за яким ТОВ "Омега-Екотехнологія" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 141980,00 грн. (із них за основним платежем - 94653,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 47327,00 грн.) (а.с.8-9).

Як вбачається матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення базуються на висновках акту перевірки про завищення позивачем витрат та податкового кредиту в результаті безпідставного формування таких витрат та кредиту за господарськими операціями з ТОВ "Созидатель", які, на думку податкового органу, не мали реального характеру.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.

За приписами статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу, а також дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Водночас, відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У свою чергу, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України містить застереження, за яким не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Зокрема, відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді або в електронній формі. При цьому, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.

Що стосується правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суд вважає за необхідне вказати таке.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

З аналізу наведених правових норм у їх системному зв'язку, суд дійшов висновку, що необхідною умовою правомірності формування податкового кредиту та валових витрат є фактичне здійснення господарської операції платником податків.

У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне дослідити правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ "Созидатель" у розрізі фактичного здійснення відповідних господарських операцій.

Основними видами діяльності ТОВ "Омега-Екотехнологія" за КВЕД є, зокрема, оптова торгівля хімічними продуктами (46.75), неспеціалізована оптова торгівля (46.90), вантажний автомобільний транспорт (49.41).

Судом встановлено, що 13 січня 2013 року між ТОВ "Омега-Екотехнологія" (покупець) та ТОВ "Созидатель" (постачальник) було укладено договір поставки №9/01-13 (а.с.128-129).

На виконання договірних зобов'язань за вказаним договором ТОВ "Созидатель" у січні, лютому, березні 2013 року здійснило позивачеві обумовленого договором товару - котельного палива.

Факт поставки товару за вищезазначеним договором підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними від 23 січня 2013 року №59; від 17 січня 2013 року №50; від 16 січня 2013 року №47; від 11 січня 2013 року №38; від 28 січня 2013 року №63; від 29 січня 2013 року №6; від 24 січня 2013 року №5; від 18 січня 2013 року №3; від 17 січня 2013 року №2; від 12 січня 2013 року №4; від 01 лютого 2013 року №2; від 14 лютого 2013 року №37; від 15 лютого 2013 року №2; від 01 лютого 2013 року №1; від 02 березня 2013 року №6;(а.с.88,90,92,94,96,98,99,102,104,111,113,115,117,124,), видатковими накладними (а.с.88,90,92,94,96,98,100,102,104,106,111,113,115,117,123,) на загальну суму 1 132 798,40 грн. (із них ПДВ - 188 799,74)

Судом встановлено, що розрахунок за поставлений товар ТОВ "Омега-Екотехнологія" здійснювало у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента (а.с.86-87,108-110,119-122,).

На підтвердження факту транспортування придбаного палива до місцезнаходження орендованих виробничих потужностей позивача, а також до місцезнаходження суб'єкта господарювання, якому позивач у подальшому реалізував такий товар, ТОВ „Омега-Екотехнологія" надало до суду відповідні товарно-транспортні накладні (а.с.89,91,93, 95,97, 99,101, 103, 105, 107, 112, 114, 116, 118,125).

Так, частина придбаного палива була у подальшому реалізована позивачем, інша частина - використана для роботи орендованої бітумної установки для зневоднення бітуму, мазуту та гудрону (а.с.126-127,131-142).

Системний аналіз вищезазначених правових норм, дослідження наявних в матеріалах справи договорів, податкових, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, актів виконаних робіт свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач включив понесені витрати до складу витрат та сформував податковий кредит, відповідають критеріям первинного документу, а відтак - дії позивача щодо формування валових витрат та податкового кредиту є правомірними. Подані позивачем банківські документи, за якими здійснювалася оплата товарів та послуг, є достовірними доказами виконання контрагентом позивача зобов'язань, обумовлених договором поставки.

Даючи правову оцінку наведеним доказам, суд вважає, що ними підтверджується реальний характер господарських операцій ТОВ "Омега-Екотехнологія" та ТОВ "Созидатель", а відтак - і правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що при перевірці позивача податковим органом не було взято до уваги первинні бухгалтерські документи ТОВ "Омега-Екотехнологія", а висновки про безтоварність господарських операцій позивача зумовлені відомостями про недостовірність даних, відображених його контрагентом - ТОВ "Созидатель" у податковій звітності. Такі висновки податкового органу суперечать загальноправовим принципам. При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Встановлений судом факт правомірності формування позивачем податкового кредиту та витрат дає підстави для висновку про протиправне застосування до позивача і штрафних санкцій на суму 49818,00 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України податковим повідомленням-рішенням №0000772202 та у сумі 47327,00 грн., застосованих податковим повідомленням-рішенням №0000782202.

За приписами частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Однак, у дані справі відповідач не довів правомірності своїх рішень.

Викладене вище дає підстави вважати, що позивачеві було протиправно донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість за основним платежем і за штрафними санкціями, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та для скасування оскаржуваних повідомлень-рішень.

Згідно частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем документально підтверджена сплата судового збору в розмірі 487,20 грн. (а.с.7), а тому зазначена сума підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2, 17, 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області №0000772202 від 06 травня 2014 року, яким ТОВ "Омега-Екотехнологія" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 149454,00 грн (із них за основним платежем - 99636,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 49818,00 грн.).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області №0000782202 від 06 травня 2014 року, яким ТОВ "Омега-Екотехнологія" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 141980,00 грн. (із них за основним платежем - 94653,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 47327,00 грн.).

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю "Омега-Екотехнологія" судовий збір у розмірі 487,20 грн. з Державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд в десятиденний строк з дня отримання копії цієї постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.В. Кравчук