Рішення № 40800298, 17.09.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2014 р. Справа № 901/1662/13

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомЗаступника Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України в інтересах держави в особі 1.Міністерства оборони України; 2.Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Поліс-Крим»про визнання права власності та витребування з чужого незаконного володіння

за участю представників сторін:

від позивача-1: від позивача-2:Ольховець В.П. (довіреність №220/509/д від 29.10.2013); не з'явився;від відповідача: від прокуратури:Севериненко В.А. (довіреність б/н від 10.02.2014); Пантюков О.В. (посвідчення №011863 від 28.10.2012).секретар судового засідання: Лаврікова О.В.

Обставини справи:

Заступник Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (позивач-1) та Державного підприємстваМіністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» (позивач-2) звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі-відповідач) про визнання за державою України в особі Міністерства оборони україни та Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» право власності на нерухоме майно, а саме спальний корпус №3, інв. №11031004 ( у справі БТІ корпус основна частина літер «В», що включає веранду літери «в», «в1», «в2») по вулиці Свердлова/ провулок Свердлова, 43/1, м. Ялта; спальний корпус №4, інв. №11031005 (у справі БТІ спальний корпус осн. частина літер «А», що включає веранду літер «а») по вулиці Басейна, 25 в м. Ялта; спальний корпус №5, інв. №11031006 ( у справі БТІ корпус осн.частина літер «Г»); спальний корпус №6-а, інв. №11031032 ( у справі БТІ корпус основна частина літер «Е»); стоматологію, інв. №11031033 (у справі БТІ осн.частина літер «А», веранда літер «а», тамбур літер «а1»); більярдну інв. №11031087 (у справі БТІ більярдна літер «Д»); приміщення технагляду, інв. №11031025 (у справі БТІ осн. Частина літер «Б», веранда літери «б», « 61», « 62»), розташовані по вулиці Свердлова/провулок Свердлова, 43/1, м. Ялта, загальною вартість 2 934 927,60 грн. та витребувати з незаконного володіння нерухоме майно, а саме спальний корпус №3, інв. №11031004 (у справі БТІ корпус основна частина літер «В», що включає веранду літери «в», «в1», «в2») по вулиці Свердлова/ провулок Свердлова, 43/1, м. Ялта; спальний корпус №4, інв. №11031005 (у справі БТІ спальний корпус осн. частина літер «А», що включає веранду літер «а») по вулиці Басейна, 25 в м. Ялта; спальний корпус №5, інв. №11031006 ( у справі БТІ корпус осн.частина літер «Г»); спальний корпус №6-а, інв. №11031032 ( у справі БТІ корпус основна частина літер «Е»); стоматологію, інв. №11031033 (у справі БТІ осн.частина літер «А», веранда літер «а», тамбур літер «а1»); більярдну інв. №11031087 (у справі БТІ більярдна літер «Д»); приміщення технагляду, інв. №11031025 (у справі БТІ осн. Частина літер «Б», веранда літери «б», « 61», « 62»), розташовані по вулиці Свердлова/провулок Свердлова, 43/1, м. Ялта, загальною вартість 2 934 927,60 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.07.2013 у справі №901/1662/13 позовні вимоги Заступника Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліс-Крим» про визнання права власності та витребування з чужого незаконного володіння задоволені повністю.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.07.2013 у справі №901/1662/13 скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.03.2014 постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.07.2013 у справі №901/1662/13 скасовані, справа передана на новий розгляд.

19.06.2014 матеріали справи №901/1662/13 супровідним листом від 10.06.2014 передані до господарського суду Київської області для розгляду по суті.

Згідно автоматизованої системи розподілу справ між суддями справу №901/1662/13 передано 27.06.2014 на розгляд судді Антоновій В.М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.07.2014 справа №901/1662/13 прийнята до провадження суддею Антоновою В.М. та призначено її до розгляду на 14.08.2014.

12.08.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від представника Міністерства оборони України надійшло клопотання б/н від 13.08.2014 (вх. №16340/14) про відкладення розгляду справи.

13.08.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від представника відповідача по справі надійшло клопотання б/н від 13.08.2014 (вх. №16447/14) про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 14.08.2014 представники позивачів та відповідача, які належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не з'явились, вимоги ухвали суду від 01.07.2014.

У судовому засіданні 14.08.2014 представник прокуратури по справі подав клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів. Подане клопотання господарським судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.08.2014 продовжено строк вирішення спору у справі №901/1662/13 на пятнадцять днів з 03.09.2014 по 17.09.2014 та відкладено розгляд справи на 17.09.2014.

19.08.2014 через канцелярію господарського суду Київської області представник позивача подав заяву б/н від серпня 2014 року (вх. №16880/14) про ознайомлення з матеріалами справи.

10.09.2014 через канцелярію господарського суду Київської області представник позивача подав пояснення б/н, б/д (вх. №18967/14), в яких просить задовольнити позовні вимоги та подав заяву б/н, б/д (вх. №18968/14).

17.09.2014 до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду Київської області, представник відповідача надав заперечення на позов б/н від 17.09.2014 (вх. №19596/14) та клопотання про залучення доказів до матеріалів справи б/н від 17.09.2014 (вх. №19597/14).

У судовому засіданні 17.09.2014 представник позивача-1 підтримав вимоги позовної заяви викладені в позовній заяві, з врахуванням додаткових пояснень.

У судовому засіданні 17.09.2014 представник відповідача заперечив проти позовних вимог, з підстав викладених у запереченнях.

У судовому засіданні 17.09.2014 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

22.12.2004 між Державним підприємством Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» (позивач у справі, продавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроойл» (покупець за договором) укладено контракт №2212/01 (далі-контракт).

Відповідно до п.1.1. контракту продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти власність (склад, кількість і вартість кожної позиції в специфікації, яка є додатком №1 до цього контракту, далі-майно) і заплатити за нього грошову суму продавцю відповідно до умов цього контракту.

Згідно зі статтею 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до частини третьої статті 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, є укладеним з моменту державної реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що контракт №2212/01 від 22.12.2004 укладений у простій письмовій формі, його не було нотаріально посвідчено та він не пройшов державну реєстрацію.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 у справі №2-19/4965-2005 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроойл» до Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» про визнання дійсним контракту рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 1-3 березня 2005 року скасовано та у задоволенні позову про визнання дійсним контракту №2212/01 від 22.12.2004 відмовлено з тих підстав, що контракт є неукладеним.

Відповідно до ч.3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 у справі №2-19/4965-2005 колегія суддів дійшла висновку, що правила ст. 220 ЦК України не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до Цивільного кодексу України, пов'язується з державною реєстрацією, то контракт №2212/01 від 22.12.2004 є неукладений та не породжує для сторін жодних прав та обов'язків.

Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно ІНІД 4829998 від 13.06.2013 нежитлові будівлі, а саме спальний корпус №3 літ. В, літ.в, літ. В1, літ в2 заг. прощ. 469,9 кв.м., спальний корпус №5. Г заг. площ. 176.8 кв.м., спальний корпус №6-а літ. Е заг.площ.47.9 кв.м., більярдна літ. Д заг. площ. 24.6 кв.м., приміщення технагляду літ. Б, літ.б, літ.б1, літ.б2 заг.площ.128.0 кв.м. винесено рішення про державну реєстрацію 21.05.2007 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліс-Крим».

Згідно з приписами статті 387 цього Кодексу власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У разі, коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України (постанова Верховного Суду України від 17.10.2011 у справі №5002-8/5447-2010).

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у постанові №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (пункт 10), майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Частиною 1 статті 330 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Частиною 2 статті 388 Цивільного кодексу України зазначено, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безпідставно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (ч.3 ст. 388 Цивільного кодексу України).

Зі змісту наведеної статті вбачається, що до кола обставин, які необхідно встановити під час розгляду позовних вимог про витребування майна, належить, зокрема оплата набувачем вартості спірного майна, належить, зокрема оплата набувачем вартості спірного майна, відсутність волі власника або утримувача цього майна на його відчуження.

Крім того, постановою Вищого господарського суду України від 05.03.2014 у справі №901/1662/13 зазначено, що судами попередніх інстанцій не встановлювалися обставини фактичної оплати майна та об'єктивної можливості відповідача бути обізнаним з відсутністю у ТОВ «Євроойл» права відчужувати майно.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліс-Крим» придбало і Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроойл» спірні нежитлової будівлі згідно до договору купівлі продажу нерухомого майна №1460624 від 09.09.2005.

З інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно ІНІД 4829998 від 13.06.2013 вбачається, що підставою виникнення права власності є свідоцтво про право власності від 21.05.2007, Виконавчий комітет Ялтинської міської ради.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліс-Крим» набуло право власності на спірне майно відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна №1460624 від 09.09.2005, який не оскаржувався.

Суд приходить до висновку, що на час укладення договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліс-Крим» не знало і не могла знати про постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 у справі №2-19/4965-2005, в якій визнано недійсним контракт №2212/01 від 22.12.2004.

Відповідно до частини п'ятої статті 12 Цивільного Кодексу України добросовісність набувача презюмується. якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 № 9).

Проте, ні прокурором, ні позивачем не надано доказів, які б свідчили про вибуття майна поза волею власника, а також про те, що відповідач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину щодо відчуження спірного майна.

Встановивши відсутність у даному випадку підстав, з якими закон пов'язує можливість витребування майна від добросовісного набувача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову заступника Севастопольського прокурора з нагляду та додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліс-Крим» є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна.

Крім того, постановою Вищого господарського суду України від 05.03.2014 у справі №901/1662/13 зазначено, судам слід встановити фактичну наявність спору між Міністерством оборони України та ТОВ «Поліс-Крим», а разі його існування, необхідно визначити статус Міністерства оборони України як належного власника, так і статус майна як державного, яке тимчасово вибуло із володіння, втім не з власності держави України в особі органу уповноваженого управляти цим майном.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини).

Згідно з Положенням про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1919, також визначено, що військова частина -це військова частина, заклад, установа, організація, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету і входять до складу Збройних Сил, а військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами Збройних Сил.

Статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» встановлено, що Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Стаття 3 цього закону встановлює структуру Збройних Сил України: Генеральний штаб; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; з'єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації, що не належать до видів Збройних Сил України.

Виходячи з викладеного, прокурор та позивач - Міністерство оборони України повинні були довести, що Державне підприємство «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» входить до структури Збройних Сил України.

Крім того, стаття 3 Закону України «Про Збройні Сили України» встановлює, що до структури Збройних Сил входять саме установи та організації, що не входять до видів Збройних Сил України, та не передбачає, що до складу Збройних Сил України взагалі можуть входити державні підприємства, (яким є санаторій «Ялтинський»).

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись, законом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 06.10.2014 року