Вирок № 40799091, 11.06.2014, Козівський районний суд Тернопільської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/601/14-к

Справа № 1-кп/600/32/2014

11 червня 2014 року

Козівський районний суд

Тернопільської області

в складі головуючого судді: Кренцель М.І.

при секретарі: Колодій Р.С.

прокурора: Барилко М С.

підсудний: ОСОБА_1

адвоката: ОСОБА_2

адвоката: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні Козівського районного суду кримінальне провадження № 12014210110000037 від 02 березня 2014 року стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Тернопіль, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, тимчасово не працюючого, розлученого, маючи на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого, не депутата

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

01 березня 2014 року близько 18 год. 30 хв. водій ОСОБА_1, керував технічно справним автомобілем марки «ВАЗ-21013» р.н.з. НОМЕР_1 та рухався з увімкненим світлом фар, в межах населеного пункту с.Геленки Козівського району автодорогою «смт.Козова-м.Зборів» в сторону м.Зборів.

Рухаючись даним населеним пунктом асфальтною дорогою, яка пряма в плані та з чисельними вибоїнами ОСОБА_1, в порушення вимог п.п.1.5 ч.1,1.10 (в частині визначення поняття (дорожні умови», « дорожня обстановка» та «узбіччя») Правил дорожнього руху України, не ураховував дорожні умови та обстановку, не обрав такі прийоми керування транспортним засобом, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним і в такий спосіб своїми діями не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрозу життю і здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Унаслідок цього і в порушення п.п.2.3 «б»; 10.1, 12.1, 13.1, 13.3 ПДР України, водій ОСОБА_1 у продовження такого руху, не був уважним, належно не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, не вибрав оптимальний швидкісний режим, під час зміни руху не переконався, що це буде безпечно і не створить небезпеки іншим учасникам руху, під час об'їзду перешкоди у вигляді вибоїн, не дотримав безпечного інтервалу щоб не створити небезпеки для дорожнього руху виїхав на праве узбіччя дороги (елемент проїзної частини дороги який прилягає до зовнішнього краю проїзної частини дороги, розташований з нею на одному рівні та не призначений для руху транспортних засобів), в с.Геленки Козівського району навпроти господарства ОСОБА_4 та здійснив наїзд правою передньою частиною керованого ним автомобіля «ВАЗ-21013» р.н. НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, який в цей день йшов по узбіччі вказаної дороги в попутньому йому напрямку.

У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 утримав тілесні ушкодження у вигляді повного вивиху над плечового (акроміального) кінця правої ключиці, які супроводжуються тривалим (більше як 21 день) розладом здоров'я та за цією ознакою належить до тілесних ушкодження середнього ступеня важкості.

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п.1.5 ч.1.1.10, 2.3 «б»; 10.1,12.1, 13.1, 13.3 ПДР України перебуває у прямому причинному зв'язку із настанням даної ДТП та спричинило потерпілому ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні підсудній ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що 01 березня близько 17:00 годин він їдучи в с.Геленики, що веде із смт.Козова в м.Зборів, він рухався правою смугою свого руху.

Проїжджаючи дане село почув якийсь стук з правої сторони, так нібито в машину вдарився камінь. Даному стуку уваги не привернув, а поїхав до свого місця проживання. Залишивши автомобіль в дома він вийшов на автодорогу, де зупинив попутній транспорт і поїхав в смт.Козову до дівчини у якої пробув до наступного дня. На наступний день він взнав, що здійснив наїзд на ОСОБА_5 Прийшовши до нього до дому він запитав потерпілого, що сталося, де останній відповів що його зачепив автомобіль внаслідок чого він впав. Свою вину визнає повністю, щиро розкаюється та просить застосувати до нього амністію. З пред'явленим цивільним позовом в частині вартості понесених витрат на лікування потерпілого в сумі 3500 грн. він погоджується, а щодо стягнення з нього моральної шкоди в сумі 50 000 грн. підсудній не згідний і просить зменшити враховуючи його важке матеріальне становище.

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що 01 березня 2014 року близько 18:40 год. він із дружиною, прямували від місця свого проживання, що в с.Геленки до приміщення храму. Йдучи правим грунтовим узбіччям дороги він почув позаду себе звук двигуна автомобіля, тобто в попутному напрямку відносно нього. Йдучи узбіччям, він повернувся назад, де побачив автомобіль марки ВАЗ 21013 д.н.з. НОМЕР_1 який рухаючись правою смугою руху здійснив наїзд на нього. Від даного наїзду він впав на праве узбіччя дороги. По приїзду в Козівську ЦРКЛ йому було надано першу медичну допомогу.

Щодо обрання міри покарання покладається на думку суду.

Оскільки підсудний в судовому засіданні повністю визнав свою вину в скоєнні кримінального правопорушення, розкаявся, дав показання згідно змісту пред'явленого йому обвинувачення, погодився зі всіма доказами по справі, досліджувати будь-які інші докази по справі крім його власного зізнання, не потрібно, вимоги ст. 349 КПК України йому зрозумілі

Покази підсудного є достовірними, узгодженими з матеріалами справи.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості.

При вирішенні питання про призначення покарання, суд, відповідно до ст.ст. 65-67 ККУкраїни, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

При обранні міри та виду покарання ОСОБА_1, суд враховує його особу, обставини що пом`ягшують та обтяжують покарання, суспільно небезпечність вчиненого злочину, характеристики, який визнав свою вину, щиро розкаявся, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, на утриманні має малолітню дитину, суд вважає, за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді штрафу.

Захисником підсудного в судовому засіданні заявлено клопотання про звільнення від покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році», з огляду на те, що підсудній, який на день набрання цим Законом, має на утриманні малолітню дитину.

Прокурор, представник потерпілого у судовому засіданні проти задоволення даного клопотання не заперечували.

Згідно ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні», амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

Відповідно до положень ч.2 ст. 86 КК України, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Суд вважає, що клопотання захисника підсудного про застосування до нього амністії згідно п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» і звільнення його від покарання підлягає задоволенню, оскільки він скоїв злочин з необережності, якій не є особливо тяжким, та має на утриманні малолітню дитину.

Потерпілим подано позовну заяву про відшкодування майнової та моральної шкоди, внаслідок ДТП де просить стягнути з підсудного ОСОБА_1 в його користь 3500 грн. майнової шкоди та 50 000 грн. моральної шкоди. Просить цивільний позов задоволити в повному обсязі.

Заявлений потерпілим цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 майнової та моральної шкоди, суд, керуючись положеннями ст.1166, ст.1187 ЦК України, - вважає можливим задовольнити частково.

Цивільний позов в частині стягнення майнової шкоди суд вважає можливим задовольнити в сумі 3500 грн. - вартості понесених витрат на лікування, що підтверджується в судовому засіданні.

Моральна шкода потерпілого ОСОБА_5, яка виразилась у незручностях які він поніс у зв'язку з отриманням тілесних ушкоджень, позбавило його можливості займатися своїми справами у звичний спосіб.

З урахуванням викладеного, на підставі ст.23 ЦК України, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості та враховуючи характер правопорушення, глибину душевних страждань, суд прийшов до висновку, що заявлений позов про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню у розмірі 5000 гривень.

Цивільний позов Прокуратури Козівського району Тернопільської області: про стягнення з ОСОБА_1 кошти витрачені Тернопільською міською комунальною лікарнею швидкої допомоги на лікування потерпілого ОСОБА_5 в сумі 1552,38 гривень, слід задоволити.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до положень КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1-3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» , ст.ст. 349, 368-371, 373-376 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1, визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 3400 / три тисячі чотириста /гривень без позбавлення права керування транспортними засобами.

Звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання внаслідок амністії-на підставі п. (в) ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році»

Стягнути з ОСОБА_1, код НОМЕР_2, в користь ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя АДРЕСА_1, матеріальну шкоду в сумі 3500 / три тисячі п'ятсот /гривень - вартості понесених витрат на лікування, моральну шкоду в сумі 5000 /п'ять тисяч/ гривень.

Стягнути з ОСОБА_1, код НОМЕР_2, в користь Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги 1552,38 /одна тисяча п'ятсот п'ятдесят дві/гривні 38 коп. на р/р 31413544700002 УДК у м.Тернопіль, банк утримувача: ГУДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, ідентифікаційний код 37977726 КБК 240603 «інші надходження» (за лікування потерпілого внаслідок злочину).

Стягнути з ОСОБА_1, за проведення:судово дактилоскопічної експертизи № 08/30/14 від 31.03.2014 року - 48,90 грн., судово автотехнічної експертизи № 5-156/14 від 02.04.2014 року - 368,94 грн.,за судово транспортно-трасологічної експертизи №5-157/14 від 02.04.2014 року - 491,92 грн., на загальну суму- 909,76 гривень, утримувач платежу Держбюджет р/р 31110115700002 одержувач УДК м.Тернопіль /м.Тернопіль/ 24060300 код 37977726, Банк ГУДКУ у Тернопільській області МФО 838012.

Скасувати раніше накладений арешт на майно, а саме автомобіль марки «ВАЗ-21013» реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні на спецмайданчику Козівського РВ УМВСУ в Тернопільській області, чохли із сидіння водія, переднього пасажирського сидіння, заднього пасажирського сидіння, чоловічу шапку, дзеркало заднього виду автомобіля, штани чорного кольору, куртку темно коричневого кольору та повернути ОСОБА_1.

Повернути ОСОБА_1 автомобіль марки «ВАЗ-21013» реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні на спецмайданчику Козівського РВ УМВСУ в Тернопільській області, чохли із сидіння водія, переднього пасажирського сидіння, заднього пасажирського сидіння, чоловічу шапку, дзеркало заднього виду автомобіля, штани чорного кольору, куртку темно коричневого кольору.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Козівський районний суд Тернопільської області.

Суддя: підпис.

З оригіналом: вірно.