Постанова № 40796728, 06.10.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 жовтня 2014 р. № 820/5048/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Гуда К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Дверная Служба" в особі ліквідатора ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Приватне підприємство "Дверная Служба" в особі ліквідатора ОСОБА_1 (далі - ПП "Дверная Служба"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд з урахуванням уточнених позовних вимог визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 20.01.2014р. №0000122201, прийняте ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів в Харківській області; податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 20.01.2014р. №0000132204, прийняте ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів в Харківській області; податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 20.01.2014р. №0000152204, прийняте ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів в Харківській області; податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 17.06.2013 року №001942220, прийняте ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС; податкове повідомлення-рішення форми "У" від 29.01.2014р. №0000192204, прийняте ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів в Харківській області; податкове повідомлення-рішення форми "У" від 23.04.2014р. №0001442201, прийняте ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів в Харківській області; податкове повідомлення-рішення форми "У" від 23.04.2014р. №0001432201, прийняте ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів в Харківській області.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками викладеними в акті перевірки №1994/22.2-05/32562863 від 30.05.2013 року, на підставі яких були прийняті спірні рішення. Позивач вважає, що висновки податкового органу про заниження податку на прибуток на загальну суму 23511168 грн. є необґрунтованими та безпідставними. При цьому, посилався на те, що вексельні взаєморозрахунки були здійснені між ПП "Дверная Служба" та його контрагентами згідно вимог діючого законодавства. Векселя не були добровільно сплачені, оскільки не були пред'явлені до оплати. А, отже, на думку позивача, спірні господарські відносини з контрагентами, по яким взаєморозрахунки відбувались за векселями, не мали безоплатний характер. Крім того, позивач зазначив, що витрати по спірним відносинам ним були включені до складу витрат, що також, на думку позивача, виключає безоплатність отриманих послуг. Позивач також не погоджується з висновком податкового органу щодо нереальності господарських операцій з контрагентами - ТОВ «Сат Імпекс», ТОВ «Світ Кассандри-350», ТОВ «Спарта 10», по яким також були проведені вексельні взаєморозрахунки. Позивач зазначив, що реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку згідно з вимогами чинного законодавства України, отримані послуги ним були використані в господарській діяльності. Щодо грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб позивач посилався на те, що предметом укладених з іноземними юридичними особами спірних договорів є експедиювання вантажів клієнта (ПП "Дверная Служба") та організація перевезення цих вантажів (пошук перевізників). Отже, позивач вважає, що податковим органом було неправильно надано оцінку вказаним договорам, зокрема, неправильно було визначено предмети вищевказаних договорів, а, як наслідок і неправомірно застосовано п. 13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та донараховано відповідні суми податку за спірним податковим повідомленням-рішенням. Щодо грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів та послуг позивач посилався на те, що податковий кредит ПП "Дверная Служба", сформований ним у жовтні 2010 року за рахунок ТОВ «Сат Імпекс»ё підтверджений первинними документами (договором поставки, видатковими накладними) та належним чином складеними податковими накладними. Отже, на думку позивача, податковим органом необґрунтовано та безпідставно збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів та послуг. Щодо збільшення відповідачем грошового зобов'язання з податку на додану вартість за порушення п.п. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач вважає, що таке збільшення є безпідставним, оскільки послуги за спірними відносинами надавались поза митної території України. Тобто імпорту послуг не відбувалося. Позивач також не погоджується з висновками податкового органу про порушення ПП "Дверная Служба" ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки розрахунки за спірним контрактом ним було здійснено своєчасно та в повному обсязі. Банк як валютний агент не заявляв про будь-які порушення ПП "Дверная Служба" в сфері розрахунків, а тому, на думку позивача, нарахування пені за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є необґрунтованими. Таким чином, позивач вважає, що оскаржувані рішення є незаконними, необ'єктивними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. При цьому посилався на те, що під час проведення перевірки позивача встановлені, зокрема, наступні порушення: п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток; п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2010 року; п. 13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме не стягнуто та не внесено до бюджету податок з доходу нерезидента із джерелом їх походження з України (фрахт за ставкою 6%); п.п. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість; ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», на підставі ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» на прострочену суму заборгованості нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗБД за контрактом №U-5609 від 15.01.2009 року укладеним з «PT Pabrik Kertas Tjiwi Kimia Tbk» Indonezia (Індонезія). Представник відповідача зазначив, що заниження позивачем податку на прибуток відбулось внаслідок того, що спірні господарські відносини з контрагентами позивача, по яким були вексельні взаєморозрахунки, мали безоплатний характер, а тому, на думку відповідача, позивач повинен був врахувати це при обчислені податку на прибуток. Представник відповідача також посилався на те, що господарські операції з контрагентами - ТОВ «Сат Імпекс», ТОВ «Світ Кассандри-350», ТОВ «Спарта 10», мали ознаки нереальності, оскільки відсутні докази отримання послуг саме від даних контрагентів, в результаті чого, відповідач вважає, що позивачем неправомірно сформовано склад витрат та склад податкового кредиту по цим взаємовідносинам. Крім того, представник відповідача посилався на те, що згідно актів перевірок цих контрагентів встановлена нереальність здійснення вказаними підприємствами фінансово-господарських операцій. Представник відповідача також зазначив, що на підставі договорів, укладених позивачем з іноземними юридичними особами, щодо надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування, ПП "Дверная Служба" здійснило виплату вищевказаним нерезидентам з джерелом походження в Україні на загальну суму 3082325,24 грн. Сертифікат резиденції (Республіка Кіпр) на 2010 - 2011 роки до перевірки не надано. Міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування між Україною та Панамою і Гонг Конг не існують. Таким чином, податковий орган вважає, що позивачем в порушення п. 13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 160.2 ст.160 Податкового кодексу України не нараховано та не сплачено до бюджету податок з доходів нерезидента (фрахт за ставкою 6%) у загальній сумі 173725,00 грн. Представник відповідача також зазначив, що у перевіряємий період ПП "Дверная Служба" отримало транспортні послуги на митній території України від іноземних юридичних осіб, однак не нарахувало та не сплачувало до бюджету ПДВ на суму 579078,00 грн. Також представник відповідача зазначив, що за контрактом №U-5609 від 15.01.2009 року укладеним з «PT Pabrik Kertas Tjiwi Kimia Tbk» Indonezia (Індонезія) ПП "Дверная Служба" не дотримано строків розрахунків в іноземній валюті, які до 19.11.2012 року повинні були здійснюватись у строк, що не перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, а з 19.11.2012 року повинен здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу. Висновку Міністерства економіки України щодо подовження строків розрахунків за вказаним контрактом, позивачем до перевірки не надано, а отже, відповідач вважає, що нарахування пені за вказане порушення є правомірним та обґрунтованим. У зв'язку з чим, представник відповідача вважає спірні рішення є правомірними та обґрунтованими, а отже ці рішення не підлягають скасуванню.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Господарського суду Харківської області від 10.04.2012 року по справі №5023/9705/11 визнано ПП "Дверная Служба" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором боржника ОСОБА_1 (а.с. 39-42 том 1).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі направлень від 25.04.2013 року №732, 735,734, 735, 736, 738 (а.с. 75-77 том 1), згідно наказу від 25.04.2013 року №683 (а.с. 74 том 1), на виконання постанови слідчого Харківської обласної прокуратури про проведення перевірки від 12.03.2013 року щодо внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42012220000000036 від 28.12.2012 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 364 Кримінального Кодексу України (а.с. 73 том 1), відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка ПП "Дверная Служба" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 23.05.2013 року, за результатами якої складено акт №1994/22.2-05/32562863 від 30.05.2013 року (а.с. 78-149 том 1, а.с. 66-128 том 4).

Згідно висновків акту перевірки №1994/22.2-05/32562863 від 30.05.2013 року, зокрема, встановлені порушення позивачем: п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток; п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2010 року; п. 13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме не стягнуто та не внесено до бюджету податок з доходу нерезидента із джерелом їх походження з України (фрахт за ставкою 6%); п.п. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість; ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», на підставі ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» на прострочену суму заборгованості нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗБД за контрактом №U-5609 від 15.01.2009 року укладеним з «PT Pabrik Kertas Tjiwi Kimia Tbk» Indonezia (Індонезія).

На підставі вищезазначених висновків акту перевірки відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення - рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 17.06.2013 року №0001922220 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 29251461,25 грн., з них 23401169 грн. за основним платежем, 5850292,25 грн. за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення від 17.06.2013 року №0001942220 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додатну вартість на загальну суму 728875,00 грн., в тому числі за основним платежем 583100 грн., за штрафними санкціями 145775 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 17.06.2013 року №0000312230 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 23117625 грн., в тому числі за основним платежем 84941,00 грн., за штрафними санкціями 46235,25 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 17.06.2013 року №0000322230 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додатну вартість із вироблених в Україні товарів та послуг на загальну суму 741841,00 грн., в тому числі за основним платежем 616465,00 грн., за штрафними санкціями 125376,00 грн. (а.с. 14, 16, 18, 20 том 1).

За результатами адміністративного оскарження ГУ Міндоходів у Харківській області рішенням від 13.09.2013 року №2014/10/20-40-10-04-17 (а.с. 150-157 том 1) скасовані податкові повідомлення - рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 17.06.2013 року №0001922220 в частині збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток (штрафні санкції) у сумі 316249 грн.; від 17.06.2013 року № 0000312230 в частині збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 22642,75 грн. (основний платіж - 11216 грн., штрафні санкції - 11 425,75 грн.); від 17.06.2013 року № 0000322230 в частині збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 46733,75 грн. (основний платіж - 37387 грн., штрафні санкції - 9 346,75 грн.); від 17.06.2013 року № 0001151720 в частині збільшення грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 18,52 гри. (штрафні санкції); в інших частинах, вказані рішення та податкове повідомлення-рішення від 17.06.2013 №0001942220 залишено без змін, а скарга ліквідатора ПП «Дверная Служба» ОСОБА_1 від 16.07.2013 року - без задоволення; та збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток (основний платіж) у сумі 109999 грн., визначені в податкову повідомленні - рішенні від 17.06.2013 року №0001922220 та суму пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 657849,64 грн. (штрафні санкції), визначену у податковому повідомленні - рішенні від 17.06.2013 року №0000292230.

Податкове повідомлення-рішення від 17.06.2013 року №0001942220 за результатами адміністративного оскарження залишено без змін.

На підставі вищезазначеного рішення ГУ Міндоходів у Харківській області відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення - рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 29.01.2014 року №0000192204 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та ШС за порушення вимог валютного законодавства на суму 657849,64 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 20.01.2014 року №0000122201 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 29045211,25 грн., в тому числі за основним платежем 23511168 грн., за штрафними санкціями 5534043,25 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 20.01.2014 року №0000132204 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 208534,50 грн., в тому числі за основним платежем 173725 грн., за штрафними санкціями 34809,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 20.01.2014 року №0000152204 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 695107,25 грн., в тому числі за основним платежем 579078 грн., за штрафними санкціями 116029,25 грн. (а.с. 15, 17, 19, 21 том 1).

Згідно ч.4 ст. 71 КАС України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Відповідно до ч.2 та ч.6 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Ухвалою суду від 21.05.2014 року витребувано у відповідача - Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області документи, що підтверджують виявлені під час проведення перевірки порушення позивачем п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, а саме заниження доходу за 9 місяців 2012 року на суму 92503630 грн. (стор. 14 акту перевірки); п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме завищення валових витрат у 4 кварталі 2010 року - 1 кварталі 2011 року на суму 16341626 грн. та податкового кредиту за листопад 2010 року на суму ПДВ 583100 грн. (стор. 38, 47 акту перевірки); ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" щодо порушення терміну розрахунків у сфері ЗЕД (стор. 72 акту перевірки); п.13.5 ст.13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 160.2 ст.160 Податкового кодексу України щодо не нарахування та не сплати до бюджету податку з доходів нерезидента (фрахт за ставкою 6%) у загальній сумі 173725,00 грн. (стор. 61 акту перевірки), п.п.7.3.6 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.185.1 "а" ст.185 Податкового кодексу України, а саме не нарахування та не сплата до бюджету ПДВ на суму 579078,00 грн. по взаємовідносинам з "Аlaventa Ltd", Сyprus, (Республіка Kіпр), "TSM Transport system management LTD", Cyprus (Республіка Кіпр), "Trans- pacieic inernational company Limited" (Гонг Конг), "Sea Gate Ltd S.A.", Republik of Panama (Панама) (стор. 63 акту перевірки); а також інформацію щодо руху кримінального провадження за №42012220000000036 від 28.12.2012 року за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364 Кримінального кодексу Україну.

В наданих відповідачем письмових поясненнях від 28.05.2014 року (а.с. 186-189 том 2) зазначено, що витребувані первинні документи відповідач не може самостійно надати, оскільки вони знаходяться в Прокуратурі Харківської області в матеріалах кримінального провадження №42012220000000036.

Ухвалою суду від 29.05.2014 року витребувано у Прокуратури Харківської області належним чином завірені копії документів фінансово-господарської діяльності ПП "Дверная Служба", які знаходяться в матеріалах кримінального провадження за №42012220000000036 від 28.12.2012 року та на підставі яких здійснювалась перевірка щодо додержання цим підприємством вимог податкового законодавства України на виконання постанови слідчого Прокуратури Харківської області від 12.03.2013 року.

Листом Прокуратури Харківської області від 27.06.2014 року №04/5-365-13 повідомлено, що матеріали кримінального провадження направлено до податкової міліції ГУ Міндоходів у Харківській області та до теперішнього часу вони не повертались.

Ухвалою суду від 03.07.2014 року витребувано у ГУ Міндоходів у Харківській області належним чином завірені копії документів фінансово-господарської діяльності ПП "Дверная Служба", які знаходяться в матеріалах кримінального провадження за №42012220000000036 від 28.12.2012 року та на підставі яких здійснювалась перевірка щодо додержання цим підприємством вимог податкового законодавства України на виконання постанови слідчого Прокуратури Харківської області від 12.03.2013 року.

Листом ГУ Міндоходів у Харківській області від 01.07.2014 року №2675/9/20-40-09-06 (а.с. 225 том 2) повідомлено, що всі первинні, бухгалтерські, податкові документи ПП "Дверная Служба" були повернуті.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу обшуку від 28.02.2013 року - 01.03.2013 року старшого прокурора відділу здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчими слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області - вилучено документи та речі, зазначені в цьому протоколі, опечатано та направлено до приміщення Прокуратури Харківської області.

Ухвалами суду від 30.07.2014 року, від 30.09.2014 року у Прокуратури Харківської області витребувано належним чином завірені копії документів фінансово-господарської діяльності ПП "Дверная Служба", які знаходяться в матеріалах кримінального провадження за №42012220000000036 від 28.12.2012 року та на підставі яких здійснювалась перевірка щодо додержання цим підприємством вимог податкового законодавства України на виконання постанови слідчого Прокуратури Харківської області від 12.03.2013 року.

Витребуваних документів від Прокуратури Харківської області до суду надано не було.

Листом ГУ Міндоходів у Харківській області від 15.09.2014 року №3794/9/20-40-09-07 повідомлено, що витребувані документи були повернуті СУ ФР ГУ Міндоходів у Харківській області представнику ПП "Дверная Служба" у жовтні 2013 року.

Ухвалою суду від 22.07.2014 року витребувано у позивача - ПП "Дверная Служба" в особі ліквідатора ОСОБА_1, додаткові докази по справі.

З наданих позивачем на виконання ухвали суду від 22.07.2014 року документів, судом встановлено наступне.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2014 року №0000122201 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 29045211,25 грн., в тому числі за основним платежем 23511168 грн., за штрафними санкціями 5534043,25 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки №1994/22.2-05/32562863 від 30.05.2013 року, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали встановлені в ході перевірки обставини порушення позивачем вексельного законодавства, а саме здійснення ПП "Дверная Служба" за перевіряємий період господарських операцій з контрагентами - ТОВ "Сат Імпекс", ТОВ "Світ Кассандри-350", ТОВ "Валрус Ексім", ТОВ "Торнадо", ТОВ "Самай 10", ТОВ "Футур 10", ТОВ "Східтехсервіс", ПП "Тевес Юніон", по яким взаєморозрахунки відбувались за простими векселями, заборгованість по яких вважається погашеною у зв'язку не пред'явленням кредиторських вимогу справі про банкрутство "Дверная Служба". А тому, на думку відповідача, зазначені господарські операції мали безоплатний характер, що призвело до заниження позивачем суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств.

Крім того, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення також стали встановлені в ході перевірки обставини віднесення позивачем за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року до складу валових витрат сум понесених з придбання послуг від ТОВ "Сат Імпекс", ТОВ "Світ Кассандри-350", ТОВ "Спарта 10", по яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів або податкова звітність визнана неподатковою.

Стосовно порушень законодавства вексельного обігу по взаємовідносинам позивача з контрагентами - ТОВ "Сат Імпекс", ТОВ "Світ Кассандри-350", ТОВ "Валрус Ексім", ТОВ "Торнадо", ТОВ "Самай 10", ТОВ "Футур 10", ТОВ "Східтехсервіс", ПП "Тевес Юніон", суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки позивача та матеріалів справи вбачається, що ПП "Дверная Служба" (замовник) мало господарські взаємовідносини з контрагентами (виконавцями) - ТОВ "Сат Імпекс", ТОВ "Світ Кассандри-350", ТОВ "Валрус Ексім", ТОВ "Торнадо", ТОВ "Самай 10", ТОВ "Футур 10", ТОВ "Східтехсервіс", ПП "Тевес Юніон", що підтверджується відповідними договорами про надання консультаційних послуг та послуг завантаження та розвантаження, маркетингових досліджень (а.с. 200-220 том 1, а.с. 13-15, 75-77, 110-112 том 2, а.с. 14-17б, 18-20, 29-35 том 3).

Розрахунки з вищезазначеними контрагентами позивачем було проведено простими векселями (а.с. 169-192, 195, 197-199 том 1, а.с. 8, 10-12, 95-109 том 2, а.с. 17г, 21 том 3), переданими за актами приймання-передачі векселів (а.с. 193-194, 196 том 1, а.с. 7, 9, 94 том 2, а.с. 18, 22 том 3).

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23.02.2006 р. № 3480-IV, вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

Як встановлено статтею 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Статтею 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що векселі (переказні і прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені).

Відповідно до ст. 77 Женевської Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі від 07.06.1930 р. (далі - Уніфікований закон), до якої Україна приєдналася згідно із Законом від 06.07.1999 року № 826-ХІV, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Перелік обов'язкових реквізитів для простого векселя наведено у ст. 75 Уніфікованого закону про переказний та простий векселі.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обіг векселів в Україні» платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі.

Згідно з п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 08.06.2007 року №5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» за вексельним законодавством виникають зобов'язання як прямих боржників, так і боржників у порядку регресу. Прямі боржники - це векселедавець простого векселя та акцептант переказного векселя. Вимоги до зазначених осіб, а також до авалістів за них (за їх наявності) можуть бути пред'явлені як у строк платежу, так і протягом усього строку вексельної давності незалежно від наявності протесту. При цьому підставою для заявлення вимог до прямих боржників є сам вексель, що знаходиться у кредитора.

У відповідності з вимогами ст. 43 Уніфікованого закону про переказний та простий векселі Держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб: при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений; навіть до настання строку платежу: (1) якщо мала місце повна або часткова відмова здійснити акцепт; (2) у разі банкрутства трасата, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або у разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не була встановлена судовим рішенням, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно; (3) у разі банкрутства трасанта за векселем, що не підлягає акцепту.

Згідно п. 2 ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» юридичні ситуації, зазначені в пунктах 2 і 3 статті 43, визначаються таким чином: зазначені у пункті 2 статті 43, - у разі порушення справи про банкрутство трасата, а також у разі визнання його банкрутом і незалежно від того, чи акцептував він вексель; зазначені у пункті 3 статті 43, - у разі визнання банкрутом трасанта за векселем, який не підлягає акцепту; порушення справи про банкрутство трасата, а також у разі визнання його банкрутом і незалежно від того, чи акцептував він вексель.

Відповідно до абз. 1 ст. 11 Уніфікованого закону про переказний та простий векселі будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.

Згідно висновків акту перевірки позивача (а.с. 82-85 том 4), прості векселя знаходились у ПП «Дверная служба», проте повинні були знаходиться у постачальників або у третіх осіб. А тому, на думку відповідача, послуги за спірними правочинами є безоплатно отриманими та вартість цих послуг повинна включатися позивачем до доходів звітного періоду, але в порушенням п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України позивачем вартість безоплатно отриманих послуг до складу доходів не була включена та є товарною заборгованістю.

Суд не погоджується з зазначеними твердженнями відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України до доходів, зокрема, включаються вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Отже, грошові зобов'язаннями за вищезазначеними договорами, укладеними з контрагентами ТОВ "Сат Імпекс", ТОВ "Світ Кассандри-350", ТОВ "Валрус Ексім", ТОВ "Торнадо", ТОВ "Самай 10", ТОВ "Футур 10", ТОВ "Східтехсервіс", ПП "Тевес Юніон", припинені з моменту передачі простих векселів за актами приймання-передачі цих векселів, що також відображено в акту перевірки (а.с. 82 том 4).

Таким чином, послуги надані вказаними контрагентами позивача не можна вважати безоплатно отриманими, оскільки розрахунки за ці послуги були проведені простими векселями, з моменту передачі яких припинені грошові зобов'язання за спірними договорами.

Крім того, відповідно до даних податкової декларації з прибутку підприємств за 2010 рік (а.с. 11-17 том 5), позивачем витрати з придбання послуг у звітному періоді були включені до складу валових витрат.

До суду позивачем також надано копію договору доручення від 16.12.2011 року (а.с. 158-160 том 3), який був укладений з громадянином ОСОБА_6, який виступає повіреним компанії "Atlasplus Group Corp.". Згідно вказаного договору доручення в обов'язки повіреного входить пред'явити до оплати вказані у договорі векселі, які видані ПП «Дверная служба» контрагентам - ТОВ "Сат Імпекс", ТОВ "Світ Кассандри-350", ТОВ "Валрус Ексім", ТОВ "Торнадо", ТОВ "Самай 10", ТОВ "Футур 10", ТОВ "Східтехсервіс", ПП "Тевес Юніон".

Доказів того, що векселя, які знаходились у ОСОБА_6 - повіреного компанії "Atlasplus Group Corp.", згідно договору доручення від 16.12.2011, пред`являлись до сплати позивачу та не були ним сплачені, відповідачем до суду надано не було.

Крім того, постановою Господарського суду Харківської області від 10.04.2012 року по справі №5023/9705/11 визнано ПП "Дверная Служба" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру (а.с. 39-42 том 1).

Відповідно до ч. 15 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції Закону 2012 року) після офіційного оприлюднення ухвали про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті судової влади України всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно із статтею 14 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції Закону 2012 року) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Згідно з ч. 5 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції Закону 2012 року) вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Податковим органом підтверджено, що протягом 30 днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство векселедержателями не подано до Господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також, документи, що їх підтверджують.

Тобто, заборгованість по простих векселях, емітентом яких є ПП «Дверная служба», вважається погашеною, що також зазначено податковим органом в акті перевірки позивача (а.с. 77 том 4).

Таким чином, суд не вбачає порушень ПП «Дверная служба» п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, а також законодавства щодо обчислення податку на прибуток підприємств.

Стосовно віднесення позивачем за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року до складу валових витрат сум понесених з придбання послуг від ТОВ "Сат Імпекс", ТОВ "Світ Кассандри-350", ТОВ "Спарта 10", суд зазначає наступне.

Правила формування валових витрат платниками податку на прибуток підприємств до 01.04.2011 року визначалися статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ", із змісту якої право формування валових витрат залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум витрат до складу валових витрат.

Так, положеннями п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або не матеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реативну), з урахувань обмежень, установленими пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно п.п. 5.3.1. п.5.3. ст.5 вказаного Закону не включаються до складу валових витрат потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п.5.3. ст.5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені, пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, належним чином оформленими.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТОВ "Сат Імпекс" (виконавець) було укладено договір про надання послуг завантаження та розвантаження №2010/1 від 01.11.2010 року з протоколом узгодження вартості наданих послуг за цим договором від 01.11.2010 року, договір про надання послуг маркетингових досліджень №03/09-1м від 03.09.2010 року з протоколом узгодження вартості наданих послуг за цим договором від 01.10.2010 року, договір про надання консультаційних послуг №01/10-1К від 01.10.2010 року з протоколом узгодження вартості наданих послуг за цим договором від 03.09.2010 року (а.с. 13-15, 75-77, 110-112 том 2, а.с. 144 том 4, а.с. 3-4 том 5).

ТОВ "Сат Імпекс" на адресу ПП «Дверная служба» надані відповідні послуги, про що було складено акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 31.12.2010 року, від 30.11.2010 року, від 30.12.2010 року, від 29.12.2010 року, від 17.12.2010 року, у тому числі акт виправлення технічних помилок при складанні акту від 30.11.2010 року (а.с. 22, 24, 26, 30, 32, 34, 36, 38, 40, 42, 84, 88, 90, 92, 113, 115, 123 том 2, а.с. 146-148 том 4).

Розрахунки за отримані послуги позивачем проведено як у безготівковій формі так і за допомогою простих векселів (як встановлено вище) (а.с. 164-168 том 3).

В підтвердження реальності виконання консультаційних послуг за договором №01/10-1К від 01.10.2010 року матеріали справи містять звіт виконавця ТОВ "Сат Імпекс" до цього договору з переліком потенційних постачальників (з найменуванням продукції) (а.с. 154-155 том 4), а також договір про надання консультаційних послуг №01/01-2009 від 05.01.2009 року з додатковими угодами до нього №1 та №2 (а.с. 149-153 том 4), виконані роботи в межах якого, які не закріплені документально актами прийому-передачі робіт, та сплата за ці роботи проводиться відповідно до умов договору №01/10-1К від 01.10.2010 року.

В підтвердження реальності виконання маркетингових досліджень за договором №03/09-1м від 03.09.2010 року матеріали справи містять маркетингове дослідження на тему: «Аналіз світового ринку книжкової галузі, тенденції та прогнози шляхів розвитку»; маркетингове дослідження ринку котеджних містечків під Харковом, створення котеджного містечка; маркетингове дослідження, складання бізнес-плану щодо створення логістичного центру в м. Харків (а.с. 156-244 том 4), які були передані замовником виконавцю.

В підтвердження пов'язаності отриманих послуг завантаження та розвантаження з господарською діяльністю, позивачем надано до суду договори поставки з контрагентами - ПП «Талант Трейдінг», ПП «Чайка», ПП «Юнісофт», та видаткові накладні, зі змісту яких вбачається, що позивач взяв на себе обов'язок поставити та передати у власність покупцям товар, визначений умовами цих договорів, шляхом самостійного вивозу товару покупцем зі складу постачальника або за домовленістю сторін товар поставляється постачальником на адресу покупців (а.с. 13-42 том 4).

Необхідність в замовленні позивачем зазначених послуг завантаження та розвантаження обумовлена відсутністю у штатному розкладі ПП «Дверная служба» (а.с. 65 том 4) відповідних посад та штатних одиниць для здійснення вантажно-розвантажувальних робіт.

Також, між позивачем та ТОВ "Світ Кассандри-350" було укладено договір про надання послуг завантаження та розвантаження №1110 від 15.11.2010 року з додатковою угодою №1 від 15.11.2010 року та додатковою угодою №2 від 31.12.2010 року, якими визначено ціну послуг та перелік предметів по договору (а.с. 200-220 том 1).

Між сторонами також було укладено протокол узгодження вартості наданих послуг за вищезазначеним договором від 15.11.2010 року (а.с. 145 том 4).

ТОВ "Світ Кассандри-350" на адресу ПП «Дверная служба» надані відповідні послуги, про що було складено відповідні акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 31.01.2011 року, від 01.12.2010 року (а.с. 221, 223, 225, 227, 229, 231, 233, 235, 237, 239, 241, 243, 245, 247, 249 том 1, а.с. 1-6 том 2).

Розрахунки за отримані послуги позивачем проведено як у безготівковій формі так і за допомогою простих векселів (як встановлено вище) (а.с. 169 том 3).

В підтвердження пов'язаності отриманих послуг завантаження та розвантаження з господарською діяльністю, позивачем надано до суду договори поставки з контрагентами - ПП «Талант Трейдінг», ПП «Чайка», ПП «Юнісофт», та видаткові накладні, зі змісту яких вбачається, що позивач взяв на себе обов'язок поставити та передати у власність покупцям товар, визначений умовами цих договорів, шляхом самостійного вивозу товару покупцем зі складу постачальника або за домовленістю сторін товар поставляється постачальником на адресу покупців (а.с. 13-42 том 4).

Необхідність в замовленні позивачем зазначених послуг завантаження та розвантаження обумовлена відсутністю у штатному розкладі ПП «Дверная служба» (а.с. 65 том 4) відповідних посад та штатних одиниць для здійснення вантажно-розвантажувальних робіт.

Також, між позивачем (довіритель) та ТОВ "Спарта 10" (повірений) було укладено договір доручення №01/11/10 від 01.11.2010 року, відповідно до умов якого повірений зобов'язався здійснити від імені та за рахунок довірителя певні дії, а саме: збір інформації, встановлення ділових контактів з іноземними підприємствами, з метою подальшого придбання та продажу товарів довірителем (а.с. 6-7 том 4).

Між сторонами також було укладено протокол узгодження вартості наданих послуг за вищезазначеним договором від 01.11.2010 року (а.с. 143 том 4).

ТОВ "Спарта 10" на адресу ПП «Дверная служба» надані відповідні послуги, про що було складено відповідні акти виконаних послуг за грудень 2010 року (а.с. 8-12 том 4).

Відповідно до умов зазначених актів повіреним знайдено потенційних партнерів у сфері ЗЕД - Xiamen Glory Brigt star Electronic Co, Ltd, ЗАО «Олексінська паперово-картонна фабрика», Midway International LLC, Max India Limited (Maxmet Division), Futon paper Pulp inc, та надано довірителю відповідну інформацію про цих партнерів.

Як встановлено вище, розрахунки за отримані послуги позивачем проведено за вексельним обігом (а.с. 170 том 3).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Дослідивши в судовому засіданні вищезазначені договори про надання послуг, суд не вбачає порушень закону в їх укладенні, оскільки ці правочини були укладені праводієздатними юридичними особами, їх предмет, зміст прав і обов'язків сторін не суперечать закону. Текст договорів засвідчений печатками суб'єктів господарювання, які є його сторонами.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції.

Більш детально поняття зміст господарської операції надає «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затверджене наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 р. № 88.

Так, відповідно до пункту 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пункт 2.4 зазначеного Положення зазначає, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Крім того, витрати на маркетинг відображаються у складі валових витрат лише у разі, якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи, які зазначені в підпункті 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". При цьому, відповідно до вказаного підпункту Закону, платник податку має право включити до складу валових витрат витрати на маркетинг стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) таким платником. Тобто, зазначені витрати мають бути безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю платника податку.

Отже, підставою для включення витрат, в тому числі витрат на сплату маркетингових послуг, до складу валових, є безпосередній зв'язок їх з господарською діяльністю та належне документальне оформлення цих операцій відповідно до правил ведення податкового обліку.

Суд зазначає, що вказані первинні документи відповідають приписам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Слід зазначити, що ні в акті перевірки, ні в подальших документах відповідачем не вказано, що виконавцями надані саме послуги, не обумовлені договорами про надання послуг і що отримана інформація не була використана у власній господарській діяльності підприємства.

Крім того, в акті перевірки позивача є посилання на укладені позивачем договори з партнерами у сфері ЗЕД щодо яких відбувався пошук за спірними договорами (а.с. 133 том 1).

Суд вважає, що з матеріалів справи вбачається економічна доцільність витрат позивача на отримані послуги, які спрямовані на максимізацію доходів підприємства, тобто отриманню прибутку в цілому.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки №1994/22.2-05/32562863 від 30.05.2013 року на висновки акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Сат Імпекс" від 08.04.2011 року №1329/18-010/32564148, суд вважає за необхідне зазначити, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2012 року по справі №2а-5111/11/2070 (з урахуванням ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2012 року), якою постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2011 р. по справі № 2а-5111/11/2070 скасовано в частині задоволення позовних вимог та прийнято нову постанову, якою визнати неправомірними дії ДПІ у Київському районі м. Харкова щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Сат Імпекс" з питання правильності визначення суми податку на додану вартість за грудень 2010 року-січень 2011 року на підставі якої було складено акт перевірки від 08.04.2011 року № 1329/18-010/32564148 (а.с. 245-250 том 4).

Щодо посилання відповідача в акті перевірки №1994/22.2-05/32562863 від 30.05.2013 року на висновки актів перевірок щодо неможливості проведення зустрічних звірок та актів перевірок контрагентів позивача - ТОВ "Сат Імпекс", ТОВ "Світ Кассандри-350", ТОВ "Спарта 10", суд зазначає наступне.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Щодо посилання відповідача на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 року по справі №2а-14150/11/2070 (а.с. 168-170 том 2), згідно якої колегія суддів прийшла до висновку про недоведеність факту здійснення господарської операції саме з ПП "Світ Кассандри-350" та ТОВ "Спарта 10", суд зазначає, що предметом дослідження по вказаній справі було дослідження правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по господарським відносинам з вказаними контрагентами за інші періоди ніж в даній справі по іншим актам приймання-передачі робіт.

Отже, на підставі вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що отримані послуги пов'язані з господарською діяльністю ПП «Дверная служба», в актах виконаних послуг зазначено, які саме послуги були надані позивачу; сам факт надання послуг підтверджується, доданими до матеріалів справи договорами, актами, звітами та іншими документами; будь-яких відомостей, що позивачу надавалися та ним були оплачені послуги за межами договорів та такі, що не пов'язані із господарською діяльністю ПП «Дверная служба» у акті перевірки не зазначено.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно віднесено за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року до складу валових витрат суми понесені з придбання послуг від ТОВ "Сат Імпекс", ТОВ "Світ Кассандри-350", ТОВ "Спарта 10".

Крім того, зі змісту спірного рішення вбачається, що воно прийнято на підставі акту перевірки №1994/22.2-05/32562863 від 30.05.2013 року, проте, в рішенні не зазначено порушень, що стали підставою для прийняття цього рішення.

З урахуванням вищевикладеного, збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 29045211,25 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 20.01.2014 року №0000122201 є необґрунтованим та безпідставним.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2014 року №0000152204 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 695107,25 грн., суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки позивача вбачається, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення стали встановлені в ході перевірки обставини включення позивачем до складу податкового кредиту у листопаді 2010 року сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Сат Імпекс", господарська діяльність якого має ознаки нереальності здійснення господарських операцій.

Суд зазначає, що до 01.01.2011 року порядок нарахування платником податку податкового кредиту встановлювався Законом України «Про податок на додану вартість».

Так, відповідно до п. 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих послуг з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції та з метою подальшого використання послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як встановлено вище, між позивачем та ТОВ "Сат Імпекс" було укладено договір про надання послуг маркетингових досліджень №03/09-1м від 03.09.2010 року та договір про надання консультаційних послуг №01/10-1К від 01.10.2010 року (а.с. 75-77, 110-112 том 2).

ТОВ "Сат Імпекс" на адресу ПП «Дверная служба» надані відповідні послуги, про що було складено акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 30.11.2010 року на загальну суму 3498600,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 5831000,00 грн.) (а.с. 84, 113 том 2, а.с. 146-148 том 4).

Контрагентом позивача було виписано податкові накладні від 30.11.2010 року (а.с. 85, 114 том 2).

Розрахунки за отримані послуги позивачем проведено як у безготівковій формі так і за допомогою простих векселів (як встановлено вище) (а.с. 164-168 том 3).

По взаємовідносинам з ТОВ "Сат Імпекс" позивачем у листопаді 2010 року віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ 583100,00 грн., що підтверджується даними податкової декларації з ПДВ за листопад 2010 року та розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, оглянутих у судовому засіданні.

Як встановлено вище, реальність виконання консультаційних послуг за договором №01/10-1К від 01.10.2010 року підтверджується звітом виконавця ТОВ "Сат Імпекс" до цього договору з переліком потенційних постачальників (з найменуванням продукції) (а.с. 154-155 том 4), а також договір про надання консультаційних послуг №01/01-2009 від 05.01.2009 року з додатковими угодами до нього №1 та №2 (а.с. 149-153 том 4), виконані роботи в межах якого, які не закріплені документально актами прийому-передачі робіт, та сплата за ці роботи проводиться відповідно до умов договору №01/10-1К від 01.10.2010 року.

Реальності виконання маркетингових досліджень за договором №03/09-1м від 03.09.2010 року підтверджено маркетинговим дослідженням на тему: «Аналіз світового ринку книжкової галузі, тенденції та прогнози шляхів розвитку»; маркетинговим дослідженням ринку котеджних містечків під Харковом, створення котеджного містечка; маркетинговим дослідженням, складання бізнес-плану щодо створення логістичного центру в м. Харків (а.с. 156-244 том 4), які були передані замовником виконавцю.

З матеріалів справи вбачається, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, відповідності спірних правочинів вимогам закону відповідачем ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не пред'являлось.

Як вбачається з акту перевірки №1994/22.2-05/32562863 від 30.05.2013 року відповідачем не спростовується, що на час здійснення фінансово-господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як платник податку в податковому органі та якому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Суд також зазначає, що вказані первинні документи відповідають приписам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» та не спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, що призводить до зміни в структурі активів платника податків.

Крім того, як вбачається з акту перевірки №1994/22.2-05/32562863 від 30.05.2013 року висновки податкового органу ґрунтуються, на висновках акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сат Імпекс", які свідчать про відсутність ознак реальності вчинення господарських операцій за період з 01.04.2010 року по 30.11.2010 року.

З цього приводу суд зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з вищезазначеним контрагентом були направлені на реальне настання правових наслідків, що підтверджується доданими до матеріалів справи податковими накладними, актами, договорами та іншими первинними документами, а саме реальне використання придбаних послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ та до складу валових витрат відповідні суми без ПДВ по спірним господарським операціям.

Крім того, зі змісту спірного рішення вбачається, що воно прийнято на підставі акта перевірки №1994/22.2-05/32562863 від 30.05.2013 року, проте, в рішенні не зазначено порушень, що стали підставою для прийняття цього рішення.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 695107,25 грн. за податковими повідомленнями - рішеннями № 0000152204 від 20.01.2014 року, є необґрунтованим та безпідставним.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2014р. №0000132204, суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки позивача вбачається, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки податкового органу про порушення позивачем п.13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 160.2 ст.160 Податкового кодексу України, а саме не стягнуто та не внесено до бюджету податок з доходу нерезидента із джерелом їх походження з України (фрахт, за ставкою 6 %).

Відповідно до п. 13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому: базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником цього податку чи ні, а також чи є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.

Згідно з п. 160.2 ст.160 Податкового кодексу України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до ст. 912 Цивільного кодексу України за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам.

Згідно з п. 1.35 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для цілей: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємий період позивачем були укладені договори транспортно-експедиційного обслуговування з наступними контрагентами: «Alaventa Ltd» - договір транспортно-експедиторського обслуговування №ТЕО/2303-1 від 23.03.2009р. з додатковими угодами, «TSM Transport system management LTD» - договір транспортного експедирування №0106/2010 від 01.06.2010р., «Trans-Pacific international company limited» - договір від 01.06.2010р., «Sea gate LTD S.A.» - договір транспортно-експедиторського обслуговування №12-03-2010 від 12.03.2010р. (а.с. 73-86 том 3, а.с. 43-46, 51-58 том 4).

Згідно умов вказаних договорів та актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) за вищезазначеними договорами (а.с. 47-50, 59-60 том 4, а.с. 5-10 том 5) контрагентами позивача виконані послуги з експедиювання вантажів клієнта (ПП «Дверная служба») та організації транспортного процесу цих вантажів за певним маршрутом.

Тобто, предметом зазначених договорів не було саме перевезення вантажів, що є предметом договору фрахтування, в розумінні положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, з листа ПАТ «Південком банк» від 18.03.2014 року (а.с. 143 том 2) вбачається, що за вищезазначеними договорами транспортно-експедиційного обслуговування позивачем валютні розрахунки були здійснені в повному обсязі і претензій банк, як валютний агент з приводу неповноти чи несвоєчасності розрахунків позивачем, не заявляв. Цей факт також підтверджується відповідачем в акті перевірки, в якому вказано, що розрахунки за вищевказаними контрактами здійснені в повному обсязі.

Відповідачем доказів укладення позивачем договорів фрахту, сума фрахту за якими оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів, до суду не надано.

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем п.13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 160.2 ст.160 Податкового кодексу України, а саме не внесення ним до бюджету податок з доходу нерезидента із джерелом їх походження з України (фрахт, за ставкою 6 %), є безпідставним та необґрунтованим.

Крім того, зі змісту спірного рішення вбачається, що воно прийнято на підставі акта перевірки №1994/22.2-05/32562863 від 30.05.2013 року, проте, в рішенні не зазначено порушень, що стали підставою для прийняття цього рішення.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення від 20.01.2014р. №0000132204 є необґрунтованим та безпідставним, а тому підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2014р. №0000152204, суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки позивача вбачається, що збільшення грошового зобов'язання за спірним податковим повідомленням-рішенням відповідачем здійснено за порушення п.п. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.07.2010 року по 23.05.2013 року по отриманим транспортним послугам на митній території України від «Alaventa Ltd», «TSM Transport system management LTD», «Trans-Pacific international company limited», «Sea gate LTD S.A.».

Відповідно до п.п. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунка платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Суд не погоджується з таким нарахуванням відповідача, оскільки, як встановлено вище, за контрактами, укладеними з «Alaventa Ltd», «TSM Transport system management LTD», «Trans-Pacific international company limited», «Sea gate LTD S.A.», послуги з перевезення вантажів не надавались, а надавались лише послуги з експедиювання вантажів клієнта (ПП «Дверная служба») та організації транспортного процесу цих вантажів за певним маршрутом, які надавались поза митної території України.

Отже, імпорту послуг за спірними контрактами не відбувалось.

Таким чином, суд вважає, що податкові зобов'язання, передбачені п.п. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у позивача не виникали, а тому податкове повідомлення - рішення від 20.01.2014р. №0000152204 є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.01.2014р. №0000192204, суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки позивача вбачається, що підставою для прийняття спірного рішення стали висновки відповідача про порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме порушення встановленого строку розрахунку за імпортний товар, за що нарахована пеня, керуючись ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Дверная служба» та іноземною фірмою «PT. Pabrik Kertas Tjiwi Kimia Tbk", Індонезія, було укладено контракт №U-5609 від 15.01.2009 року з додатковими угодами (а.с. 87-106 том 3).

На виконання умов вказаного контракту за ВМД (а.с. 107-136б том 3) позивачу було поставлено товар - папір торгової марки «ART PAPER» крейдований з обох сторін у аркушах, папір офсетний, торгівельної марки «SINAR ROYAL», папір у аркушах торговельної марки «А ОNЕ», офсетні алюмінієві пластини.

Розрахунки за контрактом №U-5609 від 15.01.2009 року були здійснені у повному обсязі, що не заперечується відповідачем.

Доказів того, що банк як валютний агент заявляв про будь-які порушення ПП «Дверная служба» в сфері розрахунків щодо повноти та термінів розрахунків, до суду не надано.

Крім того, в акті перевірки не наведено відповідного розрахунку (із зазначенням кількості днів) з якого вбачається таке порушення, також такого розрахунку та документів в підтвердження цього не надано до судового розгляду справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що нарахування позивачу пені за порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», є необґрунтованим та безпідставним, а тому податкове повідомлення-рішення від 29.01.2014р. №0000192204 підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності, законності та обґрунтованості прийнятих відповідачем спірних рішень до суду не надано.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Дверная Служба" в особі ліквідатора ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 20.01.2014 року №0000122201, прийняте Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 20.01.2014 року №0000132204, прийняте Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 20.01.2014 року №0000152204, прийняте Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 17.06.2013 року №001942220, прийняте Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Скасувати податкове повідомлення-рішення форми «У» від 29.01.2014 року №0000192204, прийняте Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 08.10.2014 року.

Суддя Піскун В.О.