Рішення № 40794732, 29.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13296/14 29.09.14

За позовомКомунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"доПодільського районного в місті Києві Центру клубів за місцем проживання "Поділ"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаДепартамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) простягнення 7453,11 грн. Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача Цимбаліст В.В., довіреність №155/1/03-3633 від 11.09.2014;від відповідачане з'явилися;від третьої особиОстапчук В.П., довіреність №062/2/5-3593 від 12.05.2014.

Суть спору: Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Подільського районного в місті Києві Центру клубів за місцем проживання "Поділ" про стягнення 11005,76 грн., з яких 10619,52 грн. заборгованість з компенсації витрат підприємства, 37,20 грн. заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 349,04 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №849 від 20.11.2012 позивач передав відповідачу в оренду майно, проте відповідач в порушення умов договору зобов'язання по компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем в сумі 10656,72 грн., що зумовило нарахування 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.07.2014 порушено провадження у справі №910/13296/14, на підставі ст. 27 ГПК України, залучено до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 11.08.2014 справу №910/13296/14 передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2014 справу №910/13296/14 прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено до розгляду.

19.08.2014 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про уточнення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 7104,07 грн. - заборгованість з компенсації витрат підприємства та 349,04 грн. - 3% річних.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва від 29.09.2014 справу №910/13296/14 передано на розгляд судді Васильченко Т.В., у зв'язку з виходом судді з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2014, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу №910/13296/14 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду.

Розглянувши в судовому засіданні заяву позивача про уточнення позовних вимог, яка за своєю природою є заявою про зменшення позовних вимог, суд прийшов до висновку про її задоволення з огляду на наступне.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є: 7453,11 грн., з яких 7104,07 грн. - заборгованість з компенсації витрат підприємства, 349,04 грн. - 3% річних.

В судовому засідання 29.09.2014 представники позивача та третьої особи підтримали позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просили задовольнити.

Відповідач своїх представників в судове засідання 29.09.2014 не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 29.09.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників позивача та третьої особи, які приймали участь під час розгляду справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.11.2012 між Головним управлінням комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (нова назва Департамент комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Подільським районним у місті Києві центром фізичного здоров'я населення «Спорт для всіх» (нова назва Подільський районний в місті Києві Центр клубів за місцем проживання «Поділ») (орендар) та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (підприємство) укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №849, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 22.09.2011 №34/6250 та Протоколу Постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 09.10.2012 №131 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлове приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі об'єкт оренди, яке знаходиться за адресою: вул. Маршала Гречка, будинок №14 літера А для розміщення організації, яка здійснює діяльність у галузі фізкультури і спорту, що утримуються за рахунок державного або місцевого бюджетів (п.1.1 договору).

Згідно п.п. 2.1, 2.2 договору об'єктом оренди є нежитлове приміщення, загальною площею 270,00 кв.м., у т.ч. 1 поверх - 10,90 кв.м., 2 поверх - 7,40 кв.м., 3 поверх - 249,70 кв.м., підвал - 2,00 кв.м., згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору та вартість об'єкта оренди, згідно з актом оцінки нерухомого майна (стандартизована оцінка) станом на 31.07.2012 становить 363618,46 грн.

П.п. 3.1, 3.2 договору сторони погодили, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розмір якої згідно з Методикою розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м.Києва, затвердженою рішенням Київради від 22.09.2011 №34/6250 встановлено 1 грн. на рік, який за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому в поточному місяці.

Відповідно до п.п.3.3, 3.5 договору крім орендної плати орендар сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, яка за серпень 2012 складає 258,47 грн. на місяць; компенсацію витрат підприємства, яка за серпень 2012 складає 737,47 грн. на місяць та додатково до орендної плати та компенсації витрат підприємства нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Орендна плата, компенсація витрат підприємства та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (балансоутримувача) КП «Київжитлоспецексплуатація» починаючи з дати підписання акта приймання-передачі, незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа наступного місяця (п.п. 3.6, 3.7 договору в редакції додаткового договору від 30.04.2014).

Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 20.11.2012 по 18.11.2015 (п.9.1 договору оренди).

20.11.2012 сторони підписали акт приймання-передачі нерухомого майна, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування згідно з договором оренди від 20.11.2012 №849 приміщення у нежилому будинку, що перебуває на балансі КП «Київжитлоспецексплуатація», загальною площею 270,0 кв.м., розташоване за адресою: м.Київ, вул. Маршала Гречка, 14 літер А.

За змістом ст. 283 Господарського кодексу України та ст. 759 Цивільного кодексу України орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За умовами договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №849 від 20.11.2012, в редакції додаткового договору від 30.04.2014, відповідач зобов'язався сплачувати компенсацію витрат підприємства та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою незалежно від наслідків господарської діяльності щомісячно не пізніше 5 числа наступного місяця.

Втім, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оренди від 20.11.2012 №849 щодо здійснення платежів з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою та компенсації витрат підприємства, сплату належним чином не здійснив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 7104,07 грн., яка заявлена до стягнення.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної сплати компенсації витрат підприємства підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 7104,07 грн.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення сплати компенсаційних витрат підприємства, позивачем нараховано за період з 01.05.2013 по 24.06.2014 та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за прострочення сплати компенсації витрат підприємства та з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою в загальній сумі 349, 04 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 293,98 грн., оскільки у розрахунках позивача не вірно визначено період початку прострочення, з огляду на п.3.7 договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №849 від 20.11.2012.

Таким чином, загальна сума 3% річних за прострочення сплати компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, яка підлягає стягненню з відповідача, за розрахунком суду становить 293,98 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 55,06 грн. позивачу належить відмовити.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Подільського районного в місті Києві Центру клубів за місцем проживання "Поділ" (04208, м.Київ, вул. Світлицького, 35-Б; ідентифікаційний код 38930242) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, ідентифікаційний код 03366500) 7104 (сім тисяч сто чотири) грн. 07 коп. - основного боргу, 293 (двісті дев'яносто три) грн. 98 коп. - 3 % річних та 1813 (одна тисяча вісімсот тринадцять) грн. 50 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.10.2014.

Суддя Т.В. Васильченко