Постанова № 40794467, 30.09.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2014 р. Справа№ 910/7195/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко О.В.

Тарасенко К.В.

секретар Бутакова О.Ю.

за участю представників:

від позивача - Шевченко О.Г. (представник за довіреністю)

від відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Буддеталь"

на рішення господарського суду міста Києва

від 05.08.2014 р. у справі №910/7195/14 (суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Сістар"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Буддеталь"

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Сістар" звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Буддеталь" про стягнення заборгованості за договором поставки металопродукції №ДОП-00204/12 від 02.01.2013 року в сумі 91489,39 грн., з яких основного боргу - 67730,00 грн., пені - 1040,12 грн., штрафу - 20319,00 грн. та 30% річних - 2400,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договором поставки металопродукції №ДОП-00204/12 від 02.01.2013 року щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлений товар, внаслідок чого і виникла заборгованість.

В подальшому позивач подав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Сістар" просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Буддеталь" заборгованість за договором поставки металопродукції №ДОП-00204/12 від 02.01.2013 року в сумі 85260,99 грн., з яких: основного боргу - 61569,00 грн. (заборгованість станом на 14.07.2014 р.), пені - 1019,75 грн., штрафу - 20319,00 грн. та 30% річних - 2353,24 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.08.2014 р. у справі №910/7195/14 позов задоволено частково. Стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Буддеталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Сістар" грошові кошти: основного боргу - 61569,00 грн. (шістдесят одна тисяча п'ятсот шістдесят дев'ять гривень), пені - 1 008,71 грн. (одна тисяча вісім гривень 71 копійка), 30% річних - 2327,75 грн. (дві тисячі триста двадцять сім гривень 75 копійок), штрафу - 20319,00 (двадцять тисяч триста дев'ятнадцять гривень) та судові витрати - 1826,27 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять шість гривень 27 копійок). В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2014 р. у справі №910/7195/14.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2014 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Буддеталь" на рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2014 р. у справі №910/7195/14 до провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 30.09.2014 року.

В судове засідання апеляційної інстанції представник відповідача не з'явився.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати апеляційну скаргу у відсутність представника відповідача.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2014 р. у справі №910/7195/14 - без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

02 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Сістар", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "СП Буддеталь", як покупцем, було укладено договір поставки металопродукції №ДОП-00204/12, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язаний продати і передати у власність покупця, а покупець зобов'язаний прийняти і оплатити металопродукцію.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що оплата товару здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний у відповідному договорі.

Відповідно до п. 5.2. договору, покупець здійснює оплату відповідно до умов договору на підставі рахунку постачальника у вигляді 100% попередньої оплати за поставлений товар протягом 1 (одного) банківського дня з моменту підписання Специфікації до договору на здійснення поставки конкретної партії товару, якщо інший строк оплати не передбачений в самій Специфікації.

Згідно з п. 4 підписаних сторонами Специфікацій до Договору №№: 1 від 13.01.2014, 12.02.2014 від 12.02.2014, 14.2.14-2 від 14.02.2014 відповідач зобов'язаний оплатити отриману металопродукцію протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту відвантаження.

Відповідно до п.13.4 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання представниками сторін та діє до 31.12.2013 р., а в частині невиконаних зобов'язань - до повного їх виконання.

30.12.2013 р. сторонами підписана додаткова угода №1 до договору поставки металопродукції №ДОП-00204/12 від 02.01.2013 р., в якій сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2014 р.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору в період з січня 2014 року по лютий 2014 року включно позивач передав товар на загальну суму 143382,50 грн., що підтверджується видатковими накладними №№КСиС0000009 від 14.01.2014, КСиС0000064 від 14.02.2014, КСиС0000070 від 17.02.2014 та КСиС0000069 від 17.02.2014, а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом отримувача (покупця) на відповідних накладних за підписом та відбитком штампу відповідача та довіреностями на отримання продукції №№2401 від 13.01.2014, 2429 від 13.02.2014р.

Відповідач здійснив часткову оплату на суму 81813,50 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№58 від 28.01.2014р., 142 від 14.02.2014р., 190 від 14.03.2014р., 235 від 27.03.2014р., 475 від 25.06.2014р., 483 від 26.06.2014р., 287 від 11.04.2014р., 292 від 16.04.2014р., 312 від 16.04.2014р. та 333 від 30.04.2014р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням, на думку позивача, відповідачем зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлений товар, у зв'язку з чим позивач вказує на обов'язок відповідача сплатити суму основного боргу - 61569,00 грн., пені - 1019,75 грн., штрафу - 20319,00 грн. та 30% річних - 2353,24 грн.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, тоді як відповідач порушив зобов'язання щодо строків та порядку розрахунку за отриманий товар, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 61569,00 грн. (станом на 14.07.2014 р.).

Твердження відповідача про те, що позивачем не доведено, що саме відповідач отримав товар за неоплаченими накладними №№КСиС0000009 від 14.01.2014, КСиС0000064 від 14.02.2014, КСиС0000070 від 17.02.2014 та КСиС0000069 від 17.02.2014, а також те, що з доданих позивачем до справи платіжних доручень неможливо встановити, за якими конкретно видатковими накладними здійснено оплату, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки з видаткових накладних №№КСиС0000009 від 14.01.2014, КСиС0000064 від 14.02.2014, КСиС0000070 від 17.02.2014 та КСиС0000069 від 17.02.2014 вбачається про прийняття з боку покупця товару, що підтверджується проставленим останнім підписом та відміткою штампу про отримання товару і виданими покупцем довіреностями №№2401 від 13.01.2014, 2429 від 13.02.2014р. на отримання товару.

Крім того, як вбачається з товарно-транспортних накладних №№ КСиС0000064 від 14.02.2014, КСиС0000070 від 17.02.2014 та КСиС0000069 від 17.02.2014, товар отримала уповноважена відповідачем особа.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 61569,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 1008,71 грн. пені, 2327,75 грн. 30% річних, 20319,00 грн. штрафу.

Враховуючи те, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлений товар не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом та договором відповідальності.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виходячи зі змісту п.9.3. договору, за прострочення оплати поставленого товару, покупець сплачує на корить постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діє в період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням встановлення факту прострочення відповідачем терміну виконання зобов'язання з оплати товару, колегія суддів вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1008,71 грн. пені за прострочення оплати поставленого товару за договором (в межах 182 днів прострочення).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п. 9.3. договору сторони погодили, що постачальник має право витребувати від покупця, який прострочив виконання грошового зобов'язання, виплати суми боргу з врахуванням тридцяти відсотків річних від простроченої суми.

З урахуванням встановлення факту прострочення відповідачем терміну виконання зобов'язання з оплати товару, колегія суддів вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2327,75 грн. 30% річних.

Пунктом 9.4. Договору передбачено, що при поставці товару на умовах відстрочення платежу, у випадку повної або часткової несплати покупцем вартості отриманого товару після закінчення перших 30 календарних днів від настання строку виконання грошових зобов'язань, покупець, окрім пені, вказаної в п. 9.3. Договору, зобов'язується сплатити постачальнику штраф у розмірі 30% від суми простроченого платежу.

З урахуванням встановлення факту прострочення відповідачем терміну виконання зобов'язання з оплати товару, колегія суддів вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 20319, 00 грн. штрафу (30% від суми простроченого платежу).

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання по оплаті за договором, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 61569,00 грн. основного боргу, 1008,71 грн. пені, 2327,75 грн. 30% річних, 20319,00 грн. штрафу.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Буддеталь" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2014 р. у справі №910/7195/14 - без змін.

2. Матеріали справи №910/7195/14 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді О.В. Тищенко

К.В. Тарасенко