Рішення № 40794295, 03.10.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "03" жовтня 2014 р. Справа № 906/1081/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

при секретарі: Поливко М.С.

за участю представників сторін:

- від позивача: Ясюнецький О.О. - представник за дов. від 18.08.2014 р.;

- від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв - Житомир" (м. Житомир)

до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м. Житомир)

про стягнення 228030,04 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв - Житомир" (м Житомир) подало до господарського суду Житомирської області позов до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м. Житомир) про стягнення 228030,04 грн., з яких: 219028,07 грн. основного боргу, 6718,00 грн. 3% річних та 2283,97 грн. інфляційних.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №37 від 14.06.2013 р. в частині оплати товару на загальну суму 219028,07 грн.

Ухвалою від 08.08.2014 р. господарський суд прийняв позовну заяву, порушив провадження у справі, призначив засідання суду, витребував у сторін необхідні документи.

Ухвалами суду від 04.09.2014 р. та 26.09.2014 р. розгляд справи відкладався з метою надання сторонам часу для обґрунтування своїх доводів та заперечень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві; надав додаткові пояснення щодо правомірності нарахування та стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, передбачених ст. 625 ЦК України (а. с. 86).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить Реєстр Ф103 на відправку простої кореспонденції за 26.09.2014 р. (а. с. 87 - 89).

В засіданні суду 26.09.2014 р. представник відповідача проти позовних вимог заперечила, з викладених у відзиві на позовну заяву №1341 від 25.09.2014 р. мотивів (а. с. 76 - 80); зокрема, вказала, що відповідач не отримував жодних документів на доставку та передачу спірного товару, що виходячи з приписів ст. 664 ЦК України свідчить про невиконання позивачем поставок та передчасність позовних вимог; що рахунки на оплату, які знаходяться в матеріалах справи, є неналежними доказами, бо дати виставлення рахунків різняться з датами видаткових накладних та не містять посилання ані на Договір, ані на Акт приймання - передачі товару та взагалі виставлені не в момент передачі товару; що відсутність доказів отримання відповідачем супроводжуючих до товару документів, не створює для нього обов'язку сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних; що в будь-якому випадку відповідальність відповідача по Договору не може перевищувати 1% від загальної вартості порушених зобов'язань.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між ТОВ "Хімрезерв - Житомир" (позивач/постачальник) та Дочірнім підприємством "Житомирський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (відповідач/замовник) Договору поставки №37 від 14.06.2013 р. (далі - Договір, а. с. 9 - 14), постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність замовника, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити наступні товари: Емаль ПФ-115, розчинники, фарба для розмітки доріг та склокульки (надалі - товар) (п. 1.1).

Згідно з п. 3.1 Договору загальна вартість товару складається із вартості кожної партії товару, поставленої в межах строку дії цього Договору, відповідно до видаткових накладних, специфікацій та інших документів, доданих до Договору.

Загальні умови поставки товару погоджені сторонами в Розділі 5 Договору. Зокрема, п. 5.4 цього Розділу встановлено, що після передачі товару та виконання обов'язку з поставки між сторонами оформлюється Акт приймання-передачі товару та видаткова накладна, які підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками сторін. Обов'язок з поставки є виконаним в момент передачі товару та надання документів, зазначених в п. 4.2 Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати замовником після пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару та підписання сторонами Акту приймання-передачі товару і передачі документів, зазначених пунктом 4.2 Договору.

Згідно з п. 4.2 Договору до рахунка додаються: документи, що підтверджують належну якість товару (сертифікат або паспорт якості), видаткові накладні, з/дорожні або товаро - транспортні накладні якщо товар поставлявся автотранспортом, податкові накладні та інші первинні документи, передбачені для даного виду товару чинним законодавством. В разі ненадання зазначених цим пунктом Договору документів постачальник зобов'язується відшкодувати спричинені замовнику збитки (витрати).

На виконання умов Договору позивачем було виписано рахунки на оплату товару, відповідно, №1016 від 12.06.2013 р., №1086 від 20.06.2013 р., №1269 від 17.07.2013 р. та №1864 від 19.09.2013 р. на загальну суму 424237,67 грн. (а. с. 15, 20, 26, 32).

Матеріалами справи підтверджено, що згідно з видатковими накладними № 787 від 14.06.2013 р., №827 від 20.06.2013 р., №1035 від 18.07.2013 р., №1544 від 01.10.2013 р. (а. с. 16, 21, 27, 33), позивачем було поставлено на адресу відповідача та останнім прийнято товару на загальну суму 424237,67 грн., визначеного умовами Договору поставки №36 від 14.06.2013 р.

Слід зазначити, що прийняття товару здійснювалося представниками відповідача на підставі виписаних довіреностей на отримання матеріальних цінностей (а. с. 72 - 75) та при наданні постачальником разом з видатковою накладною документів, що підтверджують належну якість товару (а. с. 17 - 19, 22 - 25, 28 - 31, 34 - 35).

При цьому, з усних пояснень позивача вбачається, що всупереч умовам Договору поставки, Акти приймання - передачі товару не складались, всі операції по передачі товару проводилися згідно з видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін, які засвідчили, що обов'язок з поставки товару є виконаним.

В підтвердження суми поставленого товару, позивачем було надано суду копії податкових накладних за 14.06.2013 р., 20.06.2013 р., 18.07.2013 р. , 01.10.2013 р. на загальну суму 424237,67 грн.

Як передбачено ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.3 Договору сторони погодили, що замовник зобов'язується розрахуватись з постачальником за отриманий товар протягом 30 днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначених в п. 4.1, п. 4.2 цього Договору.

Водночас суд враховує, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Отже, накладні, за якими відповідач отримав товар, є самостійними підставами виникнення обов'язку відповідача здійснити розрахунки з позивачем, навіть за відсутності підписаних між сторонами та визначених умовами Договору поставки Актів приймання - передачі товару.

Відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунків за отриманий ним товар виконав частково на загальну суму 205209,60 грн., сплативши на рахунок позивача 09.07.2013 р. - 50000,00 грн., 26.07.2013 р. - 30000,00 грн., 30.07.2013 р. - 20000,00 грн., 29.08.2013 р. - 28000,00 грн., 09.10.2013 р. - 10000,00 грн., 01.11.2013 р. - 50000,00 грн., 27.12.2013 р. - 7209,60 грн., 10.02.22014 р. - 10000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача (а. с. 47 - 56).

Частина коштів була зарахована позивачем в оплату товару по призначенню платежу згідно з платіжними документами відповідача, інша частина - в рахунок погашення заборгованості, що виникла в минулі періоди. Кошти сплачені 27.12.2013 р. були зараховані в оплату заборгованості по поставці товару за рахунок переплати по іншому рахунку у розмірі 7209,60 грн.

Звідси, борг відповідача згідно з Договором поставки №36 від 14.06.2013 р. склав 219028,07 грн. (424237,67 - 205209,60), що підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків, підписаним та скріпленим печатками сторін (а. с. 36).

В подальшому, у зв'язку із здійсненням відповідачем розрахунків за отриманий товар лише частково, 08.07.2014 р. позивач направив відповідачу лист - вимогу вих. №33 від 07.07.2014 р. про сплату заборгованості за договором. До вимоги позивачем було повторно додано копії супроводжуючих документів на товар (а. с.41 - 45).

Згідно з витягом з сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" вимога була вручена відповідачу через представника за довіреністю 16.07.2014 р. (а. с. 46).

Враховуючи викладене, твердження відповідача щодо неотримання супроводжуючих документів на товар судом оцінюється критично з огляду на отримання їх разом з вимогою та безпосередньо при поставці товару разом з видатковими накладними.

Оскільки, за даними позивача, вимога про сплату коштів була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, то внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань у нього утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день судового розгляду справи становить 219028,07 грн.

У відповідності до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положення аналогічного змісту містяться в ст.ст. 525 і 526 ЦК України.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення позивачем 219028,07 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підтверджуються наявними в матеріалах справі документами.

Що стосується заявлених позивачем до стягнення з відповідача 6718,00 грн. 3% річних та 2283,97 грн. інфляційних, господарський суд враховує, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 625 ЦК України.

За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Поряд з цим суд зазначає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто 3% річних та інфляційні втрати підлягають стягненню на підставі закону як вид відшкодування за завдані втрати незалежно від укладення договору та не є штрафними санкціями, право на нарахування яких виникає у зв'язку з невиконанням або несвоєчасним виконанням зобов'язань за договором.

Звідси, п. 7.3.10 Договору поставки, який передбачає обмеження відповідальності боржника за порушення зобов'язань, стосується лише нарахування штрафу та пені, тобто санкцій, передбачених п. 7.3 пп. 7.3.4, 7.3.6 Договору, та не поширюється на нараховані до сплати 3% річних та інфляційних.

Перевіривши проведені позивачем нарахування інфляційних, господарський суд встановив, що їх суми обґрунтовані та вірні.

Однак, здійснивши перерахунок річних, виходячи з вказаного позивачем згідно з розрахунком початку періоду їх нарахування, суд вважає правомірно заявленою до стягнення їх суму у розмірі 6698,15 грн. У стягненні 19,85 грн. 3% річних слід відмовити.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав. При цьому заперечення, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву №1341 від 25.09.2014 р., спростовуються наведеними в рішенні доводами суду.

З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного Договору та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 228010,19 грн., з яких: 219028,07 грн. боргу, 6698,15 грн. 3% річних та 2283,97 грн. інфляційних.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 10003, Житомирська обл., місто Житомир, вул. Перемоги, будинок 75, код ЄДРПОУ 32008278)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімрезерв - Житомир" (10019, Житомирська обл., місто Житомир, вул. Комерційна, будинок 4, кімната 204, код ЄДРПОУ 33686536):

- 219028,07 грн. основного боргу;

- 6698,15 грн. 3% річних;

- 2283,97 грн. інфляційних нарахувань;

- 4560,21 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 08.10.14

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу - рек.