Постанова № 40794171, 30.09.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 р. Справа № 804/7305/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Коренева А.О.,

при секретарі судового засідання - Литвин Ю.Ю.,

за участю

представника позивача - Прокопенко І.М., Крят Л.Б., Барьська А.О.,

представника відповідача - Максимової А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «Елетровозобудування» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ДП «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «Елетровозобудування», звернувся до суду з позовом до ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.11.2013 №0000252201 та № 0000282201, видані ДПІ за результатами плано вої документальної виїзної перевірки на суму 3 231 838,00 грн., яке включає суму зави щення від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 1976567,00 грн., суму гро шового зобов'язання за основним платежем (збільшення) в розмірі 1004217,00 грн. та суму грошового зобов'язання штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 251 054,00 грн. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що коригування податкових зобов'язань з ПДВ в бік їх зменшення було проведено позивачем на підставі відповідних розрахунків коригування за листопад та грудень 2012р., січень 2013р., реквізити яких наведені в акті перевірки відповідачем, факт направлення яких контрагентам позивача - ТОВ «Копи системс» та ТОВ «ТД «Вітар» відповідачем не заперечується, а попередня оплата таким контрагентам була повернута, що підтверджується банківськими виписками. Щодо факту завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ в сумі 411 355 грн., про який відповідач зазначає в акті перевірки, позивачем зазначено, що оригінали податкових накладних були в наявності у позивача як на момент формування відповідного податкового кредиту, так і на момент проведення перевірки, факт ненадання таких податкових накладних до перевірки відповідачем не підтверджений. В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, проти задоволення позову заперечував. Мотиви незгоди зводяться до того, що позивачем безпідставно здійснено коригування сум ПДВ у бік їх зменшення, адже до перевірки вказані позивачем розрахунки коригувань податкових зобов'язань не надані, відсутність розрахунків коригування сум податку на додану вартість, не дає право суб'єкту господарювання проводити коригування податкових зобов'язань та включати їх до податкової звітності. Також відповідачем зазначено, що перевіркою позивача, за результатами якої прийняті спірні рішення, встановлено, що податковий кредит в сумі 411 355 грн. за листопад та грудень 2012р. не підтверджений відповідними податковими накладними.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши представників сторін та свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

З оскаржених податкових повідомлень-рішень ДПІ від 15.11.13 №0000252201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 1 255 271 грн. (1 004 217 грн. - основний платіж, 251 054 грн. - штрафні санкції), та № 0000282201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 1 976 567 грн. (а.с.60-61), вбачається, що вони винесені відповідачем на підставі Акту перевірки від30.09.13№262/2201/32495626. Зі змісту вказаного Акту вбачається, що він складений про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.03.2013 (том 1 а.с.7-49, далі - Акт).

За висновками згаданого Акту перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п.198.6 ст.198, п.201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством заниженні податкові зобов'язання і завищено податковий кредит, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 004 217 грн., в тому числі: за липень 2012 року на суму 7589 грн, за грудень 2012 року на суму 828 162 грн, за січень 2013 року на суму 168 466 грн., а також до завищення залишку від'ємного значення з ПДВ на загальну суму 1 976 567 грн, в т. ч. за червень 2012 року на суму 1 552 грн, березень 2013 року на суму 1 975 015 грн.

Підставою для наведених висновків слугували судження посадових осіб, котрі проводили перевірки позивача, про те, що: - оскільки до перевірки відповідні розрахунки коригування податкових зобов'язань не надані позивачем, у останнього відсутнє право на коригування сум ПДВ у бік їх зменшення; - в листопаді 2012 кредит у сумі 365 880,2 грн не підтверджено документально; відсутні оригінали податкових накладних; аналогічне порушення встановлено і у грудні 2012 р.; при відсутності оригіналів податкових накладних на суму 36 334,09 грн, а лише за їх копіями підприємством зареєстровано податковий кредит в сумі 76 810 грн у грудні 2012 р.; - підприємством в податковому обліку відображені взаємовідносини з 3-ома постачальниками в травні 2012 року та липні 2012 року, проте документи, які підтверджували здійснення взаєморозрахунків до перевірки не надані.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

За змістом положень п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Положеннями п.192.1. ст.192 ПКУ визначено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг (пп.192.1.1 п.192.1 ст.192 ПКУ).

За приписами п.198.6. ст.198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу; у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності)податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених в п.201.1. ст.201 ПКУ; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 ПКУ). При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200 ПКУ). Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п.200.4 ст.200 ПКУ).

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Сторонами визнано, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до договору від 01.06.12 №24, укладеного між позивачем та ТОВ «Копи системс», позивач зобов'язувався виготовити та здійснити постачання запасних частин до тягових агрегатів на умовах 100% попередньої оплати. На виконання умов договору ТОВ «Копи системс» перераховано кошти на розрахунковий рахунок позивача, який свої зобов'язання по виготовленню запасних частин виконав частково, у зв'язку з чим 28.11.12 та 29.11.12 позивачем з розрахункового рахунку на рахунок отримувача - ТОВ «Копи системс» частково повернуто попередню оплату на загальну суму 2 678 172,58 грн., в т.ч. ПДВ - 446 362,10 грн. Факт повернення постачальником-позивачем суми попередньої оплати не заперечується відповідачем та підтверджується платіжними дорученнями від 28.11.12 №3658, від 29.11.2012 №3664 та №3674.

Судом встановлено, представниками сторін визнано, що позивач-постачальник відповідно зменшив суму податкових зобов'язань за результатами такого податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надіслав отримувачу - ТОВ «Копи системс» розрахунок коригування податку. У зв'язку з відсутністю спору щодо вказаних обставин, котрі визнані сторонами в ході розгляду справи, суд не вбачає необхідності в долучені до матеріалів справи доказів надіслання таких розрахунків коригування податку ТОВ «Копи системс». Також матеріалами справи підтверджено, відповідачем не заперечується, що позивачем складені відповідні розрахунки коригування сум ПДВ в листопаді 2012 року: від 28.11.2012 №32, від 29.11.2012 №33, від 29.11.12 №34 та від 29.11.12 №35 на (-) 446 362 грн з ТОВ «Копи системс», які були направлені до ДПІ в електронному вигляді як додаток до декларації з ПДВ та отримані останнім, що підтверджується відповідними квитанціями, копії яких наявні в матеріалах справи.

Судовим оглядом таких розрахунків коригувань встановлено, що за формою та змістом вони відповідають Додатку 1 до Податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.11 №1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (чинним на час виникнення спірних правовідносин).

Також матеріалами справи підтверджено, сторонами визнано, що відповідно до договору від 23.02.2012 №14, укладеного між позивачем та ТОВ «ТД «Вітарт», позивач зобов'язувався виготовити та здійснити постачання тягових агрегатів; на виконання умов договору позивачем забезпечено виготовлення та передачу на адресу замовника, однак останній не розрахувався у повному обсязі, тому 20.08.12 отримувачем- ТОВ «ТД «Вітарт» постачальнику - позивачу було частково повернуто виготовлену продукцію на загальну суму 25 671 696 грн, в т.ч. ПДВ - 4 278 616,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі від 20.08.12 №6 та не заперечується відповідачем.

Судом встановлено, представниками сторін визнано, що позивач-постачальник у зв'язку з поверненням йому товару здійснив перерахунок та відповідно зменшив суму податкових зобов'язань за результатами такого податкового періоду, надіславши отримувачу - ТОВ «ТД «Вітарт» розрахунок коригування податку. У зв'язку з відсутністю спору щодо вказаних обставин, котрі визнані сторонами в ході розгляду справи, суд не вбачає необхідності в долучені до матеріалів справи доказів надіслання таких розрахунків коригування податку ТОВ «ТД «Вітарт». Також матеріалами справи підтверджено, відповідачем не заперечується, що позивачем на адресу ДПІ направлені відповідні розрахунки коригування сум ПДВ: - в грудні 2012 р. на (-) 1 921 466,66 грн. з ТОВ «ТД «Вітарт» (розрахунок коригування від 20.08.12 №12); - в січні 2013 р. на (-) 201 600 грн з ТОВ «ТД «Вітарт» (розрахунки коригування від 20.08.12 №10, від 20.08.12 №11), що також підтверджується квитанціями щодо направлення 3-х розрахунків-коригувань податкових зобов'язань по ТОВ «ТД «Вітарт» 2 123 066,66 грн. (100 800,00 + 100 800,00+ 1 921 466,66), копії яких наявні в матеріалах справи.

Судовим оглядом таких розрахунків коригувань встановлено, що за формою та змістом вони відповідають Додатку 1 до Податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.11 №1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (чинним на час виникнення спірних правовідносин).

Враховуючи наведені обставини, суд доходить до висновку, що доводи відповідача про відсутність у позивача під час перевірки відповідних розрахунків коригувань сум ПДВ є недоречними, висновки про заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість на загальну суму 2 569 429 грн. є необґрунтованим, адже позивач зменшив спірну суму податкових зобов'язань за наявністю правових підстав, визначених приписами п.192.1.ст.192 ПКУ, з дотриманням порядку, визначеного пп.192.1. п.192.1 ст.192 ПКУ.

Щодо доводів відповідача про завищення позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість на загальну суму 411 355 грн, в т.ч.: за травень 2012 р. в сумі 1 552 грн., за липень 2012 р. на суму 7 589 грн., за листопад 2012 р. на суму 365 880 грн., за грудень 2012 р. на суму 36 334 грн., наведених стор.23 Акту перевірки.

Суд відмічає, що будь-яких доводів, належних доказів в підтвердження висновків, викладених в акті перевірки щодо завищення позивачем податкового кредиту за травень 2012р. в сумі 1 552 грн. та липень 2012р. в сумі 7 589 грн., представником відповідача не наведено ані в письмових запереченнях проти позову, ані в ході розгляду справи. Як вбачається зі змісту акту перевірки, такі висновки зроблені перевіряючими особами у зв'язку з ненаданням позивачем до перевірки документів, що підтверджують здійснення взаєморозрахунків між позивачем та ТОВ «РТПК «Укрелектромонтажснаб» у травні 2012 року на суму 1 552 грн., позивачем та ПП «Альтекс Еко Груп» у липні 2012 року на суму 1 610 грн., позивачем та ФОП ОСОБА_8 у липні 2012 року на суму 5 979 грн.

Суд зважує, що наявність у позивача відповідних податкових накладних відповідачем не заперечується.

Також суд зазначає, що аналіз положень вищенаведених статей ПКУ не дає підстави для висновку, що право платника податку на податковий кредит залежить від факту здійснення взаєморозрахунків з постачальником.

Разом з тим, здійснення вищезазначених операцій підтверджується наступними документами: - платіжне доручення від 25.04.2012 №1377 щодо перерахування на рахунок ТОВ «РТПК «Укрелектромонтажснаб» коштів на суму 9 314,40 грн (в т.ч. ПДВ 1 552 грн); видаткова накладна від 18.05.2012 №50 щодо отримання від ТОВ «РТПК «Укрелектромонтажснаб» товару (алюмінію) на суму 9 314,40 грн (в т.ч. ПДВ 1 552 грн); прибутковий ордер №324 щодо оприбуткування на складі отриманого від ТОВ «РТПК «Укрелектромонтажснаб» товару (алюмінію) на суму 7 762 грн (без урахування ПДВ); - платіжне доручення від 19.07.2012 №2371 щодо перерахування на рахунок ПП «Альтекс Еко Груп» коштів на суму 9 660 грн (в т.ч. ПДВ 1 610 грн); акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-260701 щодо надання послуг по збиранню, зберіганню, перевезенню гальваноскопів для подальшої утилізації на суму 9 660 грн (в т.ч. ПДВ 1610 грн); - платіжне доручення від 19.07.2012 №2288 щодо перерахування на рахунок ФОП ОСОБА_8 коштів на суму 35 874,00 грн (в т.ч. ПДВ 5 979 грн); видаткова накладна від 31.07.12 №31/07/03 щодо отримання від ФОП ОСОБА_8 товару (смоли) на суму 35 874,00 грн (в т.ч. ПДВ 5 979 грн); прибутковий ордер №256 щодо оприбуткування на складі отриманого від ФОП ОСОБА_8 товару (смоли) на суму 29 896 грн (без урахування ПДВ).

Причини неврахування зазначених первинних документів, що підтверджують здійснення позивачем взаєморозрахунків по вказаним операціям, не наведені відповідачем ані в акті перевірки, ані в ході судового розгляду справи.

Стосовно доводів відповідача про завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 402 214 грн., в т.ч. за листопад 2012р. в сумі 365 880 грн., за рудень 2012р. на суму 36 334 грн., які гуртуються на ненаданні до перевірки позивачем оригіналів податкових накладних виписаних підприємствами - постачальниками, які внесені до реєстру отриманих податкових накладних та відображені у складі податкового кредиту.

На підтвердження наявності у позивача оригіналів податкових накладних, на підставі яких ним сформована спірна сума податкового кредиту в розмірі 402 214 грн., та які наведені відповідачем в акті перевірки в реєстрі копії податкових накладних (а. акту 23-24), позивачем надані до суду такі податкові накладні та їх копії долучені до матеріалів справи. Даними реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за листопад та грудень 2013р. підтверджується факт отримання позивачем таких податкових накладних у відповідних періодах. Наведеним спростовуються доводи відповідача щодо відсутності у позивача податкових накладних, зазначених на стор.23-24 акту перевірки в реєстрі копії податкових накладних, на підставі яких останнім сформовано спірну суму податкового кредиту в розмірі 402 214 грн. у листопаді та грудні 2014р. та невідповідність яких вимогам ст. 201 ПКУ відповідачем не наведена, а судом в ході розгляду справи не встановлена.

На підставі викладеного, враховуючи наведені вище приписи податкового законодавства, суд зазначає, що висновки відповідача щодо порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п.198.6 ст.198, п.201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 ПКУ та заниження податкових зобов'язань і завищення податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 004 217 грн., в тому числі: за липень 2012 року на суму 7589 грн, за грудень 2012 року на суму 828 162 грн, за січень 2013 року на суму 168 466 грн., а також до завищення залишку від'ємного значення з ПДВ на загальну суму 1 976 567 грн, в т. ч. за червень 2012 року на суму 1 552 грн, березень 2013 року на суму 1 975 015 грн., не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, є безпідставними та необґрунтованими, відтак спірні рішення, прийняті на підставі таких висновків, не узгоджується з вимогами ПКУ, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Беручи до уваги наведене, позовні вимоги Державного підприємства «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «Елетровозобудування» підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 15.11.2013 №0000252201 та № 0000282201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «Елетровозобудування» (код ЄДРПОУ 32495626) витрати по сплаті судового збору в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 06.10.14.

Суддя А.О. Коренев