Рішення № 40794119, 30.09.2014, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1112/14

Справа №754/21780/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

30.09.2014 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Зотько Т.А.

при секретарі Самойловій М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" про визнання договору поруки недійсним та припинення поруки,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ "Дельта Банк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на той факт, що 08.12.2011 року між ними та ПАТ "УкрСиббанк" було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого до АТ "Дельта Банк" перейшло право вимоги за кредитним договором укладеним 10.07.2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1, за яким крім того, з метою виконання зобов'язань було укладено договір поруки від 10.07.2007 року з поручителем ОСОБА_2. Оскільки умови вищевказаних договорів належним чином не виконуються, розмір заборгованості становить 545.441 грн. 75 коп., а тому вони вимушені звертатись до суду з вказаним позовом.

В ході розгляду справи представник позивача - Павлюк А.А. подала суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просила суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 757.930,99 грн., що становить суму непогашеного кредиту у розмірі 389.859,59 грн. та несплачені відсотки за користування коштами в сумі 368.071,40 грн. за невиконання умов кредитного договору, а також просила суд стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічними позовними вимогами до ПАТ "Дельта Банк", 3-особа: ОСОБА_1 про визнання договору поруки недійсним та крім того, подав суду клопотання у якому просив суд, відповідно до вимог ст.559 ЦК України, припинити його поруку за вищевказаним договором. Свої зустрічні вимоги обґрунтовує тим, що 10.07.2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ним було укладено договір поруки, з метою виконання зобов'язань за кредитним договором, що був укладений між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 39.500,00 дол. США з розрахунку13,00% річних на строк до 10.07.2014 року. В подальшому між АТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" 08.12.2011 року було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, на підставі якого позивач набув права вимоги за вищевказаним кредитним договором. У зв'язку з тим, що після пред'явлення банком позову до суду та ознайомленням з наданим розрахунком суми заборгованості, ОСОБА_2 було виявлено, що відсоткова ставка була збільшена з 13% до 15% річних. Крім того, посилався на ту обставину, що на момент звернення позивача до суду з вказаним позовом, укладений між ним та АКІБ "УкрСиббанк" договір поруки є припиненим, оскільки, позивач звернувся до суду з позовом до нього, як до поручителя з порушенням встановленого шестимісячного строку від дня настання дострокового виконання основного зобов'язання, відповідно до направленої позивачем на його ім'я та на ім'я відповідача ОСОБА_1 досудової вимоги про дострокове виконання кредитних зобов'язань, а відтак просив суд визнати зазначений договір поруки недійсним та припиненим.

Представник позивача - Павлюк А.А. у судовому засіданні від 03.09.2014 року позовні вимоги ПАТ "Дельта Банк" підтримала у повному обсязі, просила суд про їх задоволення, посилаючись на обставини, що викладені у позовній заяві, проти заявлених ОСОБА_2 зустрічних позовних вимог заперечувала у повному обсязі. Пояснила, що твердження позивача за зустрічним позовом щодо збільшення обсягу відповідальності є хибними, оскільки банком не було збільшено відсоткову ставку про, що свідчить наявний в матеріалах справи новий розрахунок заборгованості, згідно якого відсоткова ставка становить - 13% річних, а в попередньому розрахунку було допущено арифметичну описку.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні, позовні вимоги не визнав, заявлені ним зустрічні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Зазначив, що укладений договір поруки повинен бути визнаний припиненим та недійсним, оскільки, як вбачається зі змісту позову, строк виконання основного зобов'язання настав - 29.04.2013 року, т.я. банком було направлено досудову вимогу, згідно якої встановлено новий строк виконання зобов'язання, а саме встановлено дострокове повернення кредиту, а банк звернувся до суду з позовом до нього як до поручителя лише 29.11.2013 року, тобто поза межами шестимісячного строку від дня настання дострокового виконання основного зобов'язання за кредитним договором, а відтак просив суд відмовити у задоволенні позову та визнати вказаний договір поруки недійсним та припиненим.

Згідно вимог ч.5 ст.74 ЦПК України, судова повістка направляється фізичним особам, які не мають статусу підприємців - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідач ОСОБА_1, у судове засідання повторно не з'явився, про розгляд справи повідомлявся судом належним чином за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, про що свідчать довідка адресного бюро, копії листів, повернута на адресу суду поштова кореспонденція за закінченням терміну зберігання (а.с.36, 39, 47, 48, 53, 60, 62, 63, 73, 84-86, 95, 97, 105, 106, 109, 115, 129, 132, 138-140).

Згідно вимог ч. 4 ст. 169 ЦК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За таких обставин, суд вважав за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача ОСОБА_1

Заслухавши пояснення представника позивача - Павлюк А.А., відповідача ОСОБА_2, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ "Дельта Банк" є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню судом, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно кредитного договору №11181312000 від 10.07.2007 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та відповідачем ОСОБА_1, останньому було надано кредит в розмірі 39.500,00 дол.США, терміном до 10.07.2014 року, зі сплатою 13% річних (а.с.6-14).

Для забезпечення повернення кредиту за кредитним договором було укладено договір поруки №126270 від 10.07.2007 р. з поручителем ОСОБА_2, який несе солідарну відповідальність за невиконання умов кредитного договору згідно договору поруки (а.с.18-19).

08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, згідно умов якого до позивача перейшли права вимоги за кредитами, в тому числі і за вищевказаним кредитним договором та договором поруки, що підтверджується актом прийому-передачі документації за зазначеним договором від 06.02.2012 року та витягом з Додатку №1 вищевказаним договором (а.с.25-26, 27, 65).

Відповідно до ч.1 ст.553, ч.1 ст.554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Із конструкції ст.554 ЦК України випливає, що хоча поручитель і пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, він є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Це підтверджується його правом висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч.2 ст.555 цього Кодексу).

Частиною 4 ст.559 ЦК України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно п.1.1.2 кредитного договору від 10.07.2007 року кредит наданий кредитором позичальнику з 10.07.2007 року по 10.07.2014 року.

22.03.2013 року позивач ПАТ «Дельта Банк» звернувся з досудовою вимогою до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з тексту якої вбачається, що у випадку невиконання позичальником зобов'язань, передбачених кредитним договором, АТ "Дельта Банк" має право вимагати дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі протягом встановленого договором строку з дати отримання відповідної вимоги, а саме повернення несплаченої суми кредиту, сплати процентів за його користування, комісії за обслуговування кредитної заборгованості, а також тарифних санкцій, передбачених кредитним договором (а.с.21, 22).

Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", а саме в п. 24 зазначено, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Відповідно до вимог ч.3 ст.10, ч.ч.1, 4 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Сторонам роз'яснювалось, що відповідно до вимог ст.ст.27, 31 ЦПК України, позивач, відповідач, третя особа для підтвердження своїх вимог та заперечень, зобов'язані надати суду всі наявні докази, або повідомити про них суд до початку розгляду справи судом по суті.

Тобто сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ст.59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно п.6.2 кредитного договору, терміни дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит - обов'язковим до повернення і сплати в повному обсязі банку з 32 (тридцять другого) календарного дня, рахуючи з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) банку про дострокове повернення кредиту за умови, що банк направив за адресою позичальника повідомлення (вимогу) про порушення зобов'язань позичальника за договором та/або кредитного договору та про дострокове повернення кредиту плати за кредит, а позичальник не усунув зазначених банком порушень зобов'язань позичальника за договором протягом 31 (тридцяти одного) календарного дня з дати одержання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що порука відповідача ОСОБА_2 за договором поруки від 10.07.2007 року припинилась, оскільки кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, встановленого відповідно до направленої відповідачам досудової вимоги про дострокове виконання кредитних зобов'язань, не пред'являв вимоги до поручителя, відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України, а відтак вимога відповідача ОСОБА_2 про припинення договору поруки підлягає задоволенню судом.

При цьому, суд не приймає, як доказ, твердження представника позивача - Павлюк А.А., про те, що за умовами договору поруки від 10.07.2007 року, він діє до повного виконання позичальником чи поручителем основного зобов'язання, оскільки абзацом 4 п.24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року визначено, що сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення зустрічних позовних вимог відповідача ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним з тих підстав, що в судовому засіданні представник позивача - Павлюк А.А. пояснила, що твердження позивача за зустрічним позовом щодо збільшення обсягу відповідальності є хибними, оскільки банком не було збільшено відсоткову ставку з 13% до 15% про, що свідчить наявний в матеріалах справи новий розрахунок заборгованості, згідно якого відсоткова ставка становить - 13% річних, а в попередньому розрахунку, що був доданий до первинної позовної заяви, було допущено арифметичну описку, а відтак збільшення обсягу відповідальності поручителя ОСОБА_2 за вищевказаним кредитним договором не знайшло свого обґрунтування в ході розгляду справи судом.

Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За вимогами ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Як вбачається з розрахунку, заборгованість позичальника ОСОБА_1 перед банком станом на 30.07.2014 року становить 757.930,99 грн., що складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 32.479,67 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 389.859,59 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 30.664,47 дол.США, що за курсом НБУ еквівалентно 368.071,40 грн.(а.с.118).

Оскільки відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконав, вказана заборгованість відповідно до розрахунку підлягає стягненню з даного відповідача на користь позивача.

Враховуючи той факт, що суд припиняє договір поруки від 10.07.2007 р., укладений між АКІБ "УкрСиббанк" з поручителем ОСОБА_2, за таких обставин не підлягають задоволенню вимоги позивача до відповідача ОСОБА_2 щодо солідарного стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором та відшкодування понесених судових витрат.

Згідно вимог ст.88 ЦПК України, підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір у розмірі 3.441 грн. 00 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 27, 31, 59, 60, 61, 74, 88, 169, 212, 213 - 215 ЦПК України, ст.509, 524, 525, 526, 530, 549, 551, 559, 1049, 1054 ЦК України, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин",

ВИ Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" заборгованість за кредитом у загальному розмірі 757.930,99 грн., судовий збір у розмірі 3.441 грн., а всього стягнути 761.371,99 грн..

В задоволенні інших вимог позову Публічному акціонерному товариству „Дельта Банк" - відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" про визнання договору поруки недійсним та припинення поруки - задовольнити частково.

Припинити договір поруки укладений між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним інноваційним банком „УкрСиббанк" №126270 від 10.07.2007 року.

В задоволенні інших вимог позову ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Деснянський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя Деснянського

районного суду м. Києва Т.А.Зотько