Ухвала суду № 40794005, 01.10.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження 22ц/790/5980/14 Головуючий 1 інст. - Березовська І.В.

Справа 635/2380/14-ц Доповідач - Пилипчук Н.П.

Категорія - сімейні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Пилипчук Н.П.

суддів: Крилової Т.Г., Кірсанової Л.І.

при секретарі - Асєєвій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу

за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на рішення Харківського районного суду Харківської області від 14 липня 2014 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ВДВС Харківського РУЮ Харківської області, про зміну розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості за аліментами, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за аліментами та неустойки за прострочення сплати аліментів, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 14 липня 2014 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості за аліментами вирішено задовольнити частково, зменшити розмір аліментів, утриманих з ОСОБА_1 за рішенням Харківського районного суду Харківської області від 21 вересня 2001 року; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, аліменти на утримання сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/6 частки від його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, від дня набрання чинності рішенням суду про зміну розміру аліментів і до досягнення дитиною повноліття; звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості по сплаті аліментів з 01 лютого 2012 року по 01 квітня 2014 року; зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за аліментами та неустойки за прострочення сплати аліментів вирішено задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку за прострочення сплати аліментів в розмірі 10 000 грн. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо стягнення заборгованості за аліментами - відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а саме зменшити розмір аліментів, сплачуваних ОСОБА_1 на підставі виконавчого листа № 2-1873 виданого Харківським районним судом міста Харкова 21.09.2001 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 1998 року народження з 1/4 частини від доходу до 1/7 частини від усіх видів доходу ОСОБА_1 щомісячно, проте не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ОСОБА_3 повноліття; повністю звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами, що утворилася за період з 22.10.2004 р. до моменту набрання законної сили рішення по цій справі; відкликати виконавчий лист № 2-1873 виданий Харківським районним судом міста Харкова 21.09.2001 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 1998 року народження у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів у місяць. Крім того ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Посилається на ті самі обставини, якими обґрунтовував заявлені ним вимоги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Харківського районного суду Харківської області від 14 липня 2014 року змінити, позов ОСОБА_1 задовольнити частково, зменшити розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_1 за рішенням Харківського районного суду Харківської області від 21 вересня 2001 року до 1/6 частини від його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, від дня набрання чинності рішенням суду про зміну розміру аліментів і до досягнення дитиною повноліття; звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості по сплаті аліментів з 01 лютого 2012 року по 31 березня 2012 року; у задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити. Власні позовні вимоги ОСОБА_2 просить задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на її користь пеню у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення в повному розмірі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, що з'явились, обговоривши доводи апеляційних скарг, судова колегія вважає за необхідне в їх задоволенні відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що сторони мають спільну дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Матеріалами справи підтверджено, що 22 жовтня 2004 року державним виконавцем ВДВС Харківського РУЮ Харківської області Радіоновим О.С. було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2-1837 від 21 вересня 2001 року, виданого Харківським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 рішення суду про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини виконував частково.

Згідно розрахунку заборгованості, виконаного державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області Нагарною К.В., заборгованість за аліментами ОСОБА_1 за період з 21 жовтня 2004 року по 01 квітня 2014 року, з урахуванням її часткової сплати, складає 30 243 грн. 17 коп. (а.с. 122-124)

Зазначений розрахунок сторони та їх представники в суді першої інстанції визнали.

24 лютого 2004 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_7, від шлюбу з якою має двох малолітніх дітей: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 1 1,12,13)

ОСОБА_1 має постійне місце роботи в ТОВ «Промелектро» та розмір його заробітної плати за період з липня 2013 року по лютий 2014 року складає 2920 грн. на місяць.(а.с. 15, 16)

З матеріалів справи також вбачається, що 01 лютого 2012 року ОСОБА_1 звернувся до ЛОР-онколога ДУ «Інститут медичної радіології АМНУ», після чого був госпіталізований до відділення променевої терапії вказаного закладу. З 22 лютого 2012 року по 12 березня 2012 року знаходився на лікуванні у відділенні онкохірургії. 23 лютого 2012 року ОСОБА_1 переніс операцію - фасциально-футлярне видалення пухлини на шиї з частковою резекцією тіла під'язикової кістки.

Починаючи з 14 березня 2012 року ОСОБА_1 встановлено діагноз папілярна карцинома щитовидної залози. (а.с. 39,41, 42)

Згідно ст.180 Сімейного Кодексу України батьки забов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

На час вирішення справи в суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 заперечує факт стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, вказує на те, що в архіві Харківського районного суду Харківської області відсутня справа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3, а також в матеріалах виконавчого провадження відсутній відповідний виконавчий лист.

За інформацією Харківського районного суду Харківської області справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини знаходилась в провадженні суду, однак на цей час в архіві суду відсутня, ведеться її розшук.

Питання про відновленням цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини сторони не порушували.

Згідно матеріалів справи виконавчий лист за яким було відкрито виконавче провадження був направлений за місцем роботи ОСОБА_1 для утримання аліментів із заробітної плати і до виконавчої служби не повертався.

Дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та виконавчі дії в межах цього виконавчого провадження незаконними не визнані, таке питання на час ухвалення оскаржуємого рішення судом першої інстанції сторонами не порушувалось.

ОСОБА_1 від позову про зменшення розміру аліментів не відмовився, в судових дебатах в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 просив його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

За таких обставин, розглядаючи справу в межах вимог заявлених в суді першої інстанції, аналізуючи матеріали справи, матеріали виконавчого провадження та обставини справи, судова колегія вважає, що ОСОБА_1 не спростував обставини встановлені судом, а саме той факт, що на підставі виконавчого листа № 2-1837 від 21 вересня 2001 року, виданого Харківським районним судом Харківської області на підставі відповідного рішення суду з 22 жовтня 2004 року проводилось примусове стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно.

Суд першої інстанції, перевіривши правильність розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за аліментами, обґрунтовано встановив загальний її розмір за період з 21 жовтня 2004 року по 01 квітня 2014 року, з урахуванням її часткової сплати - 26631 грн. 65 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Відповідно до вимог ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 цього Кодексу.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру аліментів з 1/4 частки до 1/6 частки усіх видів заробітку, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, правильно врахував стан здоров'я та матеріальне становище ОСОБА_1, наявність у нього на утриманні ще двох малолітніх дітей.

Обґрунтованим є також і висновок суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами з 01 лютого 2012 року, тобто з дати виявлення вказаної хвороби, по 01 квітня 2014 року, оскільки надані суду довідки та виписки з історії хвороби відповідних лікувальних закладів свідчать про наявність у позивача тяжкої хвороби, яка потребувала відповідного тривалого лікування та значних пов*язаних з цим витрат.

Вирішуючи спір в частині вимог ОСОБА_2 про стягнення неустойки, суд першої інстанції правильно застосував положення ч. 1 ст. 196 СК України, згідно якої, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Згідно роз*ясень Пленуму Верховного Суду України наданих у п. 22 постанови № 3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року, передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, зокрема у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

З копії виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-1873 від 21 вересня 2001 року, вбачається, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 21 жовтня 2004 року була надіслана на адресу ОСОБА_1 28 жовтня 2004 року. Починаючи з грудня 2004 року, тобто після направлення йому копії вказаної постанови, позивач почав сплачувати на користь ОСОБА_2 шляхом грошових переказів аліменти на утримання сина, як він сам зазначив в розмірі 1/4 частки від своїх доходів.

Таким чином, відповідач був обізнаний як про свій обов'язок сплачувати аліменти, так і про початок виконання обов'язку по сплаті аліментів, однак не вжив усіх заходів для погашення заборгованості, при цьому не довів, що заборгованість утворилась з незалежних від нього причин.

За таких обставин правильним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для нарахування неустойки.

Доводи представника позивача щодо його необізнаності про відкриття виконавчого провадження через неотримання постанови про відкриття виконавчого провадження спростовуються як матеріалами справи, так і поясненнями самого ОСОБА_1 в суді першої інстанції.

З урахуванням того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, то за змістом ст.196 СК України пеня нараховується не на всю заборгованість, а на суму несплачених аліментів за той місяць, у якому не проводилось стягнення (виплата) аліментів і її нарахування розпочинається з наступного місяця за місяцем, у якому виникла заборгованість.

Суд першої інстанції правильно визначив розмір неустойки 231004 грн.42 коп., в судовому рішенні навів обґрунтований її розрахунок з яким судова колегія погоджується у повному обсязі.

За ч. 2 ст. 196 СК України, розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Згідно ч. 9 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Стан здоров'я ОСОБА_1 та його майновий стан були правильно враховані судом при вирішенні питання щодо зменшення розміру неустойки до 10 000 грн.

Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, надані сторонами докази, доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 14 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді -