Рішення № 4079304, 18.05.2009, Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 2-1223/2009 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2009 р. Куп”янський міськрайонний суд Харківської області

У складі: головуючого - судді Коваленко О. А.

при секретарі Орєховій Л. Л.

З участю: прокурора Якимчука О. О.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Куп”янську цивільну справу за позовом Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Харківській області та ОСОБА_1 Куп”янського району Харківської області до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної водним живим ресурсам, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2009 р. Харківський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Харківській області та ОСОБА_1 Куп”янського району звернувся до суду до відповідача ОСОБА_2. з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної водним живим ресурсам, вказавши наступне.

5 грудня 2008 р. відповідач ОСОБА_2 на Червонооскільському водосховищі на території ОСОБА_1 Куп”янського району грубо порушив правила рибальства, що виразилося у незаконному вилові забороненими знаряддями лову (екранами) з перевищенням добової норми вилову риби, а саме: плітки - 56 екз., плоскирки - 150 екз., лящів - 2 екз., карася - 1 екз., загальною вагою 6 кг, чим самим заподіяв державі шкоду у розмірі 1392-30 грн.

За вказане порушення державним інспектором рибоохорони відносно відповідача був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 85 КУпАП, а постановою судді Куп”янського міськрайонного суду він був притягнутий до адміністративної відповідальності.

Оскільки до теперішнього часу шкода, заподіяна водним живим ресурсам, державі не відшкодована, прокурор звернувся з зазначеним позовом до суду.

У судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги.

Представник головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Харківській області позов підтримав у повному обсязі.

Представник ОСОБА_1 Куп”янського району у судове засідання не з»явився, надавши заяву про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримують повністю.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнав повністю, заперечень та доповнень не має.

Суд, заслухавши прокурора, сторони, дослідивши надані докази і матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Так, судом установлено, що відповідно до постанови судді Куп”янського міськрайонного суду Харківської області від 28 січня 2009 р. відповідача ОСОБА_2. притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 85 КУпАП за те, що він 5 грудня 2008 р. на Червонооскільському водосховищі на території ОСОБА_1 Куп”янського району, незаконно, забороненими знаряддями лову - екранами, виловив рибу загальною вагою 6 кг, що перевищило добову норму вилову, та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Постанова суду набрала законної сили 9 лютого 2009 р. (а. с. 13).

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов”язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Статтею 38 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” визначено, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Відповідно до ст. 27 Закону України “Про тваринний світ” у порядку загального використання об”єктів тваринного світу громадянам, у випадках, передбачених законодавством, дозволяється безоплатне любительське і спортивне рибальство для особистого споживання (без права реалізації) у визначених відповідно до законодавства водних об”єктах загального користування у межах встановлених законодавством обсягів безоплатного вилову і за умови додержання встановлених правил рибальства і водокористування. В інших випадках любительське і спортивне рибальство здійснюються на праві спеціального використання об”єктів тваринного світу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України відповідно до цього та інших законів.

Згідно із п. 4 Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 р. № 1192, ведення рибного господарства та рибальство повинні здійснюватися з додержанням вимог щодо виконання встановлених норм, лімітів (квот), термінів і правил використання водних живих ресурсів.

Відповідно до п. 9 Порядку здійснення любительського і спортивного рибальства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 1998 р. № 1126, вимоги щодо здійснення любительського і спортивного рибальства та застосування знарядь і способів лову (добування), норми, заборонені місця і його терміни, встановлюються правилами любительського і спортивного рибальства за басейно-територіальним принципом (далі - правила рибальства), які затверджуються Держкомрибгоспом за погодженням з Мінекобезпеки.

В п. 3.15 Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України 15 лютого 1999 р. № 19 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 квітня 1999 р. за № 269/3562), зазначено, що забороняється лов водних живих ресурсів: із застосуванням вибухових і отруйних речовин, електроструму, колючих знарядь лову, вогнепальної та пневматичної зброї (за винятком гарпунних рушниць для підводного полювання), промислових та інших знарядь лову, виготовлених із сіткоснастевих чи інших матеріалів усіх видів і найменувань.

Згідно з п. 2 Правил промислового рибальства в рибогосподарських водних об”єктах України, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України 18 березня 1999 р. № 33, екрани відносяться до промислових знарядь лову.

Крім цього, п. 4.6 Правил любительського і спортивного рибальства визначає, що одній особі дозволяється вилов риби за одну добу перебування на водоймі у таких кількостях: на водоймах загального користування - 3 кг, на водоймах, закріплених за громадськими об»єднаннями, а також тих, де впроваджене платне рибальство - 5 кг. Вивезення з водойму риби та безхребетних - як у свіжому, так і в обробленому вигляді, незалежно від терміну перебування на водоймі, дозволяється в розмірі не більше за добову норму, за винятком випадків, коли вага однієї рибини перевищує встановлену норму вилову.

Статтею 13 Конституції України, ст. 5 Закону України “Про тваринний світ” передбачено, що об”єкти тваринного світу, які перебувають у стані природної волі і знаходяться в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, є об”єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника об”єктів тваринного світу, які є природним ресурсом загальнодержавного значення, здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст. 63 Закону України “Про тваринний світ” підприємства, установи, організації та громадяни зобов”язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, в порядку та розмірах, встановлених законодавством.

У п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 17 від 10 грудня 2004 р. “Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля” роз”яснюється, що в разі, якщо незаконно добута продукція не була вилучена, а використана чи реалізована самим правопорушником або стала непридатною, суд вирішує питання про стягнення її вартості.

Як свідчить розписка від 5 грудня 2008 р., риба у відповідача не вилучалася (а. с. 11), у зв”язку з чим повинна бути стягнута її вартість.

В п. 20 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що при визначенні розміру шкоди, заподіяної водним живим ресурсам, залежно від конкретних обставин справи застосовуються такси, затверджені постановами Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 р. № 32 “Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів риб та інших об”єктів водного промислу”.

Згідно із додатком № 1 до вказаної постанови “Такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення громадянами та особами без громадянства цінних видів риб, водних безхребетних і водних рослин у рибогосподарських водних об”єктах України” розраховано розмір заподіяної шкоди, який становить 1392-30 грн. (а. с. 7-8).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно з ст. ст. 47, 68, 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” заподіяна державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства шкода підлягає відшкодуванню у повному обсязі і стягується до місцевого бюджету.

Частиною 1 ст. 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення.

Таким чином, з урахуванням наведених доказів, суд вважає, що позов є обгрунтованим і таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім цього, у відповідності зі ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави і судові витрати: судовий збір у розмірі 51 грн. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 1166 ЦК України, ст. ст. 5, 27, 59, 63 Закону України “Про тваринний світ”, ст. ст. 47, 68, 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Харківській області шкоду, заподіяну водним живим ресурсам, у розмірі 1392-30 грн. на розрахунковий рахунок місцевого бюджету ОСОБА_1 Куп”янського району Харківської області № 33116331700337, банк ГУДКУ у Харківській області, ВДК у Куп”янському районі, МФО 851011, код 24134515, для зарахування по коду бюджетної класифікації 24062100 “Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності”.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Куп”янський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

ГОЛОВУЮЧИЙ КОВАЛЕНКО О. А.