Ухвала суду № 40792856, 06.10.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Токарева М.С.

Суддя-доповідач:Франовська К.С.

УХВАЛА

іменем України

"06" жовтня 2014 р. Справа № 806/1967/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Бондарчука І.Ф.

Хаюка С.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "15" липня 2014 р. у справі за позовом Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області до Богунського відділу Державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати неправомірними дії Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 05 березня 2014 року по ВП № 42348478, а також зобов'язати відповідача прийняти до примусового виконання виконавчий лист №11/2722, виданий Господарським судом Житомирської області 21 вересня 2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у державного виконавця при винесені постанови були відсутні правові підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження передбачені п.4 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №1484/12/13-13 від 24.10.2013 року. Даний лист носить лише інформаційний характер, а тому вказана постанова є протиправною, а виконавчий лист 1638/13 підлягає виконанню відповідачем.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року у задоволенні позову Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області відмовлено.

Не погодившись із винесеною судом постановою, її оскаржила Житомирська ОДПІ , яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить винесену постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Враховуючи те, що цю справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, а усі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд проведено у порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених статтею 195 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних міркувань:

Як встановлено судом, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року у справі №806/1967/14 за позовом Державної податкової інспекції у м. Житомирі до Приватного виробничо - комерційного підприємства "Будресурси" постановлено рішення про стягнення з ПВКП "Будресурси" в дохід держави 58074,59 грн. податкового боргу.

Рішення набрало законної сили 28 лютого 2012 року.

На підставі вказаного рішення позивачу 21 вересня 2012 року видано виконавчий лист № 11/2722 (а.с.35), який пред'явлено стягувачем до Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції для примусового виконання.

05 березня 2014 державним виконавцем Богунського ВДВС винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі п.4 ч.1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" з тих підстав, що з набранням чинності Податковим кодексом України з 01 січня 2011 року не підлягають виконанню органами державної виконавчої служби виконавчі листи про стягнення податкового боргу з юридичних осіб.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21.04.1999р. №606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон №606).

Відповідно до статті 1 Закону №606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Проте частиною 1 ст.3 Закону № 606 встановлено, що у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

До набрання чинності Податковим кодексом України, примусове виконання рішень по стягненню податкового боргу покладалось на державну виконавчу службу, а з 01.01.2011р. порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.

Так, абзацом 1 п.95.3 статті 95 Податкового кодексу України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з п.95.4 ст. 95 ПК України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 95.5 ст. 95 ПК України вилучені відповідно до цієї статті готівкові кошти вносяться посадовою особою органу державної податкової служби до банку в день їх стягнення для перерахування до відповідного бюджету чи державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника.

Порядком стягнення готівки які належить платникові податку, у рахунок погашення його податкового богу, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 29.10.2010р. №1244 «Про деякі питання реалізації статті 95 Податкового кодексу України» визначено механізм стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу.

Згідно з п. 2 Порядку, вилучення готівки у платника податків у рахунок погашення його податкового боргу здійснюється працівниками органу державної податкової служби з урахуванням вимог пунктів 95.2-95.4 ст. 95 ПК України.

Крім цього, механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22.

Відповідно до пункту 12.4 Інструкції, стягувач для стягнення коштів оформляє не менше ніж у трьох примірниках інкасове доручення (розпорядження) за формою, наведеною в додатку 24 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції. У реквізиті «Призначення платежу» інкасового доручення (розпорядження) стягувач зазначає назву, дату видачі та номер (якщо він присвоєний) судового рішення. Судове рішення, на підставі якого оформлено інкасове доручення (розпорядження), банку не подається. Банк, що обслуговує стягувача , приймає інкасові доручення (розпорядження) протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк платника - протягом 30 календарних днів з дати їх складання. Стягувач доставляє інкасове доручення (розпорядження) в банк платника самостійно (через працівника стягувача, рекомендованим або цінним листом тощо).

Якщо ж достатні для погашення податкового боргу кошти відсутні, контролюючий орган відповідно до абзацу другого пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Таке погашення здійснюється на підставі зазначеного рішення суду та прийнятого на його підставі рішення органу доходів і зборів шляхом продажу майна платника податків на публічних торгах та/або торгівельними організаціями в порядку, визначеному пунктами 95.7 - 95.21 статті 95 Податкового кодексу України.

Отже, в розумінні Податкового кодексу України органами стягнення за судовими рішеннями про стягнення з юридичних осіб податкового боргу, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи, визначені цим Кодексом. Процедура погашення податкового боргу є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами, а саме Податковим кодексом України, а не законодавством про виконавче провадження, відтак органи державної виконавчої служби до неї не залучаються.

Оскільки в адміністративних судів відсутні підстави для видачі виконавчих листів про погашення податкового боргу в порядку ст.257 та ст.258 КАС України, а тому колегія суддів вважає, що одержання виконавчого листа виданого судом першої інстанції в даній категорії справи не є безспірною підставою звернення його до примусового виконання, за наявності законодавчо визначеної самостійної процедури виконання ДПІ рішень про погашення податкового боргу.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.8 ч.1 ст.26 Закону №606, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

З огляду на викладене, колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції, що при прийнятті оскаржуваної постанови посадова особа ВДВС дотримуючись вимог Закону України «Про виконавче провадження» та ПК України дійшла правомірного висновку про відмову у відкритті виконавчого провадження щодо стягнення коштів в сумі 1 318 395,07 грн.

Звернення ж виданого судом першої інстанції виконавчого листа до примусового виконання в даній категорії справ розцінюється колегією суддів не інакше як ухилення від виконання завдань покладених законодавцем на податкові органи.

Щодо покликання в апеляційній скарзі на ту обставину, що в рішенні суду вказано про стягнення боргу та не вказано спосіб виконання (за рахунок яких коштів), що на думку апелянта є стягненням податкового боргу як за рахунок коштів так і за рахунок майна є безпідставним та спростовується вимогами закону та матеріалами справи.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог. Доводи ж апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "15" липня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: І.Ф.Бондарчук

С.М.Хаюк

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014

3- відповідачу: Богунський відділ Державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції вул.Перемоги, 55,м.Житомир,10003

- ,