Ухвала суду № 40792792, 06.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2014 р. Справа № 149213/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2011 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про скасування акту опису й арешту майна від 26 серпня 2011 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

12.09.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування акту опису й арешту майна від 26 серпня 2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуваний акт опису й арешту майна був складений всупереч вимогам встановлених Законом

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2011 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі покликається на те, що відповідач в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», ст.19 Конституції України, провів повторний опис й арешт майна про що свідчить, акт опису й арешту майна від 26.08.2011 року.

В разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI).

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

За правилами ч. 4 ст. 257 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст..24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаним з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що на виконанні в Другому відділі державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції знаходиться наказ №12/61- 1915 Господарського суду Тернопільської області про стягнення з позивача на користь АТ «Індустріально-експортний банк», вул.Пушкінська, 42/4, м. Київ, в особі Центрального відділення філії «Вінницька дирекція» АТ «ІНДЕКС - БАНК» у місті Тернополі, адреса: майдан Перемоги, 4А, м. Тернопіль, код 26176127, заборгованість по кредитному договору №47/08-КЛ від 28 серпня 2008 року в сумі 65681 (шістдесят п'ять тисяч шістсот вісімдесят один доларів США 33 центи США (еквівалентно 525877 (п'ятсот двадцять п'ять тисяч вісімсот сімдесят сім гривень 57 коп.) та 197233 (сто дев'яносто сім тисяч двісті тридцять три гривень 15 коп. шляхом звернення стягнення на заставне майно згідно договору застави № 47/08-КЛ/30 від 28.08.2008 року. Даний виконавчий лист поступив на виконання 06.05.2010 року.

У відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» відповідачем 07.05.2010 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу №12/61-1915 Господарського суду Тернопільської області про стягнення з фізичної особи - підприємця ;ОСОБА_1., АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь АТ «Індустріально-експортний банк», вул.Пушкінська, 42/4, м.Київ, в особі Центрального відділення філії «Вінницька дирекція» АТ «ІНДЕКС - БАНК» у м.Тернополі, майдан Перемоги, 4А, м.Тернопіль, код 26176127, заборгованість по кредитному договору №47/08-КЛ від 28 серпня 2008 року в сумі 65681 (шістдесят п'ять тисяч шістсот вісімдесят один дол. США 33 центи США (еквівалентно 525877 (п'ятсот двадцять п'ять тисяч вісімсот сімдесят сім грн. 57 коп.) та 197233 (сто дев'яносто сім тисяч двісті тридцять три) грн. 15 коп. шляхом звернення стягнення на заставне майно згідно договору застави № 47/08-КЛ/30 від 28.08.2008 року. та надано у встановленому порядку боржнику на добровільне виконання рішення в термін до 14.05.2010 року.

Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено порядок звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника.

Відповідно до ч.1,5 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення.

Згідно ст.55 даного Закону арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника.

Керуючись вищенаведеним 31.08.2010 року державним виконавцем складено акт опису та арешту належного боржнику майна серії АА № 004273, згідно яким проведено опис майна.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження»(в ред. від 09.03.2011 року) визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем.

Згіндо ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону, що діяла до 09.03.2011 року) майно, на яке накладено арешт передається на зберігання боржникові або іншим особам, призначеним державним виконавцем. Зберігачем майна є - ОСОБА_2., про що свідчить підпис в акті опису і арешту майна.

З метою виконання наказу №12/61-1915 Господарського суду Тернопільської області та з врахуванням змін до Закону України «Про виконавче провадження» (в ред. від 09.03.2011 року) 26.08.2011 року, відповідачем проведено опис та визначено вартість майна відповідно до ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» (в ред. від 09.03.2011 року), про що свідчить акт від 26.08.2011 року.

Згідно вищенаведеного колегія суддів вважає, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законам.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку, відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2011 року у справі №2а-1970/2594/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

І.І.Запотічний