Рішення № 40792672, 29.09.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2014 р. Справа № 911/3199/14

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Жилі Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 911/3199/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД АГРО ЯГОТИН", ідентифікаційний код: 37135678, місцезнаходження: 07700, Київська обл., Яготинський район, м. Яготин, вул. Грушевського, буд. 78; адреса для листування: 01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 16, оф. 1

до товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКОМПЛЕКС", ідентифікаційний код: 30353172, юридичне місцезнаходження: 09170, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Шкарівка, вул. Миру, 4, фактичне місцезнаходження: 09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Київське шосе, буд. 6,

про стягнення,

за участю представників сторін:

від позивача: Кохановський Д.О., який діє на підставі довіреності від 28.07.2014 року за № 43;

від відповідача: Кардаш М.О., який діє на підставі довіреності від 08.08.2014 року б/н, -

Обставини справи:

товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД АГРО ЯГОТИН" (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКОМПЛЕКС" (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу від 12.04.2011 року за № 10 у вигляді основного боргу в сумі 302606,78 грн. (триста дві тисячі шістсот шість гривень 78 коп.), пені в сумі 23101,75 грн. (двадцять три тисячі сто одна гривня 75 коп. ), інфляційних нарахувань в сумі 21334,71 грн. (двадцять одна тисяча триста тридцять чотири гривні 71 коп.), 3-х процентів річних в сумі 24871,60 грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот сімдесят одна гривня 60 коп.).

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу від 12.04.2011 року за № 10 (далі за текстом: Договір) належним чином не виконував, оплату за поставлений Позивачем Відповідачу товар здійснював не в повному обсязі, у зв'язку з чим за Відповідачем утворилась заборгованість у вигляді основного боргу в сумі 302606,78 грн. (триста дві тисячі шістсот шість гривень 78 коп.), пені в сумі 23101,75 грн. (двадцять три тисячі сто одна гривня 75 коп. ), інфляційних нарахувань в сумі 21334,71 грн. (двадцять одна тисяча триста тридцять чотири гривні 71 коп.), 3-х процентів річних в сумі 24871,60 грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот сімдесят одна гривня 60 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.07.2014 року порушено провадження у справі № 911/3199/14, розгляд якої призначено на 08.09. 2014 року.

01.09.2014 року до суду через відділ діловодства за вхідним номером 17837/14 надійшов відзив Відповідача на позов, в якому Відповідач просить застосувати строки позовної давності до вимог Позивача.

08.09.2014 року в судове засідання з'явився Позивач, який вимоги ухвали суду від 31.07.2014 року виконав частково, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання з'явився Відповідач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 31.07.2014 року, дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі. В судовому засіданні представникам сторін відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України повідомлено про оголошення перерви до 29.09.2014 року.

29.09.2014 року в судове засідання з'явився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання з'явився Відповідач, який дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі.

У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача та Відповідача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 29.09.2014 року.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки Відповідач доказів, на які він би посилався, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача та Відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

Встановив:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

12.04.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНД АГРО ЯГОТИН" (Продавець або Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОКОМПЛЕКС" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу від 12.04.2011 року за № 10 (далі за текстом: Договір), згідно п. 1.1. якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість ЗЗР та насіння, іменованих у подальшому товар, відповідно до умов даного Договору (додатків та специфікацій до нього).

Договір у п. 3.1. передбачає, що конкретний асортимент, кількість та ціна товару на кожну окрему партію зазначаються у додатках та/або накладних на передачу товару (видаткових), що є невід'ємною частиною цього Договору.

За умовами п. 3.2. Договору, загальна сума Договору складається із суми вартості товару згідно всіх накладних на передачу товару (видаткових), підписаних в рамках цього Договору, що є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 4.1. Договору, товар за даним Договором поставляється на умовах товарного кредиту, що вказаний у додатку (ах) до Договору, який повинен бути погашений Покупцем до 01 листопада 2011 року.

Згідно із п. 4.3. Договору, товар вважається оплаченим Покупцем у момент надходження грошей на розрахунковий рахунок Продавця.

Договір у п. 5.1. передбачає, що право власності на товар переходить до Покупця в момент одержання ним Товару, про що свідчить факт підписання накладної на передачу товару (видаткової).

Судом досліджено зміст п.п. 3.1., 4.5. Договору, за наслідками чого встановлено, що сторони Договору при укладенні останнього досягли згоди з приводу того, що вартість товару у гривнях прив'язується до курсу іноземної валюти у вигляді Доларів США та у випадку несвоєчасної сплати вартості товару за Договором Продавець має право вимагати у Покупця сплати заборгованості по вартості такого товару у гривнях з врахуванням зміни курсу вказаної іноземної валюти.

Одночасно суд приходить до висновку, що прив'язка Сторонами Договору вартості товару у гривнях до курсу іноземної валюти не виключає можливості нарахування інфляційних втрат при наявності заборгованості по сплаті вартості товару в гривнях, в зв'язку з тим, що інфляційні нарахування та прив'язка вартості товару в гривнях до курсу іноземної валюти за своєю правовою природою не пов'язані між собою та покликані компенсувати два різних наслідки невиконання Покупцем своїх зобов'язань за Договором.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що Позивач на виконання вимог п.п. 1.1., 3.1., 4.4., 4.8. Договору, з дотриманням вимог ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, в період з квітня 2011 року по травень 2011 року передав, а Відповідач прийняв товар, що підтверджено видатковими накладними від 12.04.2011 року за № 3, від 19.04.2011 року за № 4, від 17.05.2011 року за № 4, довіреностями Відповідача від 12.04.2011 року за № 68, від 19.04.2011 року за № 77, від 17.05.2011 року за № 106 на отримання представниками Відповідача у Позивача товару за Договором, які підписані Відповідачем на виконання вимог п.п. 1.1., 3.1, 5.1., 5.4. Договору і ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень з приводу зазначених у вказаних видаткових накладних вартості, строків, обсягу, кількості та якості поставленого Позивачем товару з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем товару в обсязі, кількості, якості та вартості, визначених у видаткових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи і достовірність яких Відповідач не заперечує. Тобто, підписані Відповідачем видаткові накладні без будь-якого зазначення Відповідачем про незгоду із зазначеною у вказаних накладних вартістю, строками, обсягом, кількістю та якістю поставленого Позивачем товару свідчать про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором.

Як вказує Позивач, Відповідач належним чином не виконав зобов'язань за п.п. 1.1., 4.1., 4.3. Договору, з повної оплати отриманого ним товару згідно видаткових накладних від 12.04.2011 року за № 3, від 19.04.2011 року за № 4, від 17.05.2011 року за № 4, у зв'язку з чим, за Відповідачем наявна заборгованість в сумі 302606,78 грн. (триста дві тисячі шістсот шість гривень 78 коп.).

Поряд з цим, на підтвердження позовних вимог Позивачем надано суду засвідчену копію актів звіряння взаємних розрахунків, підписаних Позивачем та Відповідачем, що свідчить про узгодження суми заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договором та достовірність яких Відповідач не заперечує.

В ході розгляду справи, судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми основного боргу Відповідача перед Позивачем у розмірі 302606,78 грн. (триста дві тисячі шістсот шість гривень 78 коп.), за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача. Доказів повної чи часткової оплати вказаної суми заборгованості Відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача суми основного боргу за Договором у сумі 302606,78 грн. (триста дві тисячі шістсот шість гривень 78 коп.), в зв'язку з чим дана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Поряд з цим, Позивач просить суд стягнути з Відповідача, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару, пеню, передбачену п. 7.4. Договору, у сумі 23101,75 грн. (двадцять три тисячі сто одна гривня 75 коп.).

Договір у п. 7.4. передбачає, що у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов цього Договору Покупець зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 10% від суми неоплаченого товару та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом та Договором відповідальності.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.ст. 1, 3 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та п. 7.4. Договору, Позивачем Відповідачу нараховано пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення виконання грошових зобов'язань на загальну суму 23101,75 грн. (двадцять три тисячі сто одна гривня 75 коп.).

З метою дослідження правильності визначення Позивачем суми пені, судом здійснено розрахунок пені за заявлені Позивачем періоди, за результатами якого суд погоджується з сумою, розміром та періодом нарахування Позивачем Відповідачу пені за Договором в сумі 23101,75 грн. (двадцять три тисячі сто одна гривня 75 коп.).

Доказів сплати в добровільному порядку пені за Договором Відповідач суду не надав та наявність заборгованості зі сплати пені Позивачу не заперечував.

Поряд з цим, Відповідач у відзиві на позовну заяву, який зареєстрований відділом діловодства 01.09.2014 року за вхідним номером 17837/14, просить суд відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог Позивача в зв'язку з пропущенням строків позовної давності для звернення до суду.

Відповідно до вимог ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Цивільний кодекс України в п.п. 1, 2 ст. 258 передбачає, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); 2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості.

Відповідно до вимог ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Цивільний кодекс України у ст.267 передбачає, що особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Судом встановлено, що на час звернення Позивача до суду з позовом на захист свого права строк позовної давності за основним зобов'язанням, інфляційними нарахуваннями та 3-ма процентами річних не сплив, внаслідок чого суд визнає права Позивача такими, які підлягають захисту в зв'язку з тим, що Позивач за вказаними категоріями грошових зобов'язань Відповідача звернувся до суду в межах встановленого законом строку позовної давності.

Одночасно встановлено, що на час звернення Позивача до суду з цим же позовом на захист свого права строк позовної давності за сумами пені сплив, проте сплив вказаного строку за проміжком часу є незначним та враховуючи, що цей незначний проміжок часу пропущення позовної давності стався з поважних причин внаслідок вжиттям Позивачем заходів по захисту своїх прав в досудовому порядку, то суд визнає права Позивача на стягнення пені за Договором такими, які підлягають захисту.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару за Договором у сумі 23101,75 грн. (двадцять три тисячі сто одна гривня 75 коп.) підлягають задоволенню в повному обсязі.

Поряд з цим, Позивач, за прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання за Договором, просить суд стягнути з Відповідача три проценти річних у сумі 24871,60 грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот сімдесят одна гривня 60 коп.) та інфляційні втрати в сумі 21334,71 грн. (двадцять одна тисяча триста тридцять чотири гривні 71 коп.). Розрахунок суми трьох процентів річних та інфляційних втрат знаходиться в матеріалах справи.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При дослідженні розрахунків 3-х процентів річних та інфляційних втрат, здійснених Позивачем, судом встановлено, що Позивачем здійснено розрахунок 3-х процентів річнихта інфляційних втрат об'єктивно та вірно.

Станом на момент розгляду справи, Відповідачем не надано суду доказів сплати Позивачу заборгованості у вигляді трьох процентів річних у сумі 24871,60 грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот сімдесят одна гривня 60 коп.) та інфляційних втрат в сумі 21334,71 грн. (двадцять одна тисяча триста тридцять чотири гривні 71 коп.), внаслідок чого вимоги Позивача про стягнення 3-х процентів річних та інфляційних втрат підлягаю задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду Позивачем та Відповідачем в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Поряд з цим, Позивач просить суд покласти на Відповідача судовий збір за подання позову в сумі 7438,31 грн. (сім тисяч чотириста тридцять вісім гривень 31 коп.).

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги, що даний спір виник виключно внаслідок неправильних дій Відповідача через невиконання останнім Договору при наявності права і можливості виконувати Договір своєчасно та належним чином, то суд, на підставі ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на Відповідача господарські витрати у вигляді судового збору в сумі 7438,31 грн. (сім тисяч чотириста тридцять вісім гривень 31 коп.).

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД АГРО ЯГОТИН" до товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКОМПЛЕКС" про стягнення, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКОМПЛЕКС", ідентифікаційний код: 30353172, юридичне місцезнаходження: 09170, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Шкарівка, вул. Миру, 4, фактичне місцезнаходження: 09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Київське шосе, буд. 6, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД АГРО ЯГОТИН", ідентифікаційний код: 37135678, місцезнаходження: 07700, Київська обл., Яготинський район, м. Яготин, вул. Грушевського, буд. 78; адреса для листування: 01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 16, оф. 1, заборгованість за договором купівлі-продажу від 12.04.2011 року за № 10 у вигляді основного боргу в сумі 302606,78 грн. (триста дві тисячі шістсот шість гривень 78 коп.), пені в сумі 23101,75 грн. (двадцять три тисячі сто одна гривня 75 коп.), інфляційних нарахувань в сумі 21334,71 грн. (двадцять одна тисяча триста тридцять чотири гривні 71 коп.), 3-х процентів річних в сумі 24871,60 грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот сімдесят одна гривня 60 коп.) та судовий збір у сумі 7438,31 грн. (сім тисяч чотириста тридцять вісім гривень 31 коп.).

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Повний текст рішення складено та підписано 06 жовтня 2014 року