Постанова № 40792607, 29.09.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2014 року № 813/4874/14

об 11 год. 12 хв. м. ЛьвівЛьвівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Саковець Б.П., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріот Медікал Центр», представник - Герасимова О.А.до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області, представник - Слуцький Т.О. про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0001442210 та № 0001432210 від 06.03.2014 року

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Маріот Медікал Центр» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0001442210 та № 0001432210 від 06.03.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Еккомтех», ТОВ «Плутон Трейд», ТОВ «Тікрам», ТОВ «Доміно-2010», ФО-П ОСОБА_4, про що складено акт від 29.01.2014 року № 50/22-01-09/31518588.

Відповідачем на підставі зазначеного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0001432210 від 06.03.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, в тому числі - основний платіж 71295,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 14439,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 000144210 від 06.03.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств: основний платіж 62352,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 5336,00 грн.

Позивач не погоджується з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями та вважає їх незаконними, такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки між ним та контрагентами укладено договори купівлі-продажу, підряду. На виконання вказаних договорів сторонами складено документи, зокрема, податкові, видаткові накладні, платіжних доручень, актів прийому - передачі матеріалів та виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти списання, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» що підтверджують здійснення господарської діяльності. Позивач стверджує, що надані до перевірки документи, в обґрунтування правомірності віднесення сум до податкового кредиту та валових витрат та собівартості придбаних (виготовлених), реалізованих товарів (робіт, послуг), не містять недоліків та порядок заповнення яких відповідає чинному законодавству та підтверджує факт здійснення позивачем розрахунку за товари та послуги, на момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані платниками ПДВ і жодних правових дефектів в їх організаційно-правовій формі не існувало, ТМЦ використані підприємством в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, підприємство правомірно сформувало податкові зобов'язання та податковий кредит.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала суду додаткові пояснення та письмові докази, просила суд позов задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву, у якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, що перевіркою позивача правомірно встановлено порушення податкового законодавства. В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товару від ТОВ «Еккомтех», ТОВ «Плутон Трейд», ТОВ «Тікрам», ТОВ «Доміно-2010», ФО-П ОСОБА_4 до позивача. Також відповідач стверджує, що позивачем до перевірки сертифікатів якості на придбаний товар, паспорти відповідності, документів, які підтверджували б факт транспортування товару, журналу реєстрації довіреностей. Позивачем під час проведення перевірки не було надано й доказів відрядження керівника до міст де відбулося підписання договорів.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечення підтримав, надав додаткові пояснення та докази, просив суд в задоволені позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

29.01.2014 року Дрогобицькою ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку діяльності позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства по операціях з придбання у ТОВ «Еккомтех» за серпень 2011 року, ТОВ «Плутон Трейд» за травень 2011 року, ТОВ «Тікрам» за лютий-квітень 2011 року, ТОВ «Доміно-2010» за липень 2011 року, ФО-П ОСОБА_4 за грудень 2010 року, березень 2011 року та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків. За результатами проведеної перевірки складено акт № 50/22-01-09/31518588.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем:

1) п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2. та п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 138.1.1., п. 138.1., п. 138.2., п. 138.8. ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 62352,00 грн., у тому числі за І квартал 2011 року у сумі 14198,00 грн., за ІІ квартал 2011 року у сумі 15522,00 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року у сумі 26620,00 грн., за ІІ-ІV квартали 2011 року у сумі 26814,00 грн., за І квартал 2012 року у сумі 9657,00 грн., півріччя 2012 року у сумі 9833,00 грн., за 3 квартали 2012 року - 21037,00 грн., за 2012 рік - 21340,00 грн.;

2) п.п. 7.4.1., п.п 7.4.4., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 200.1., п. 200.2. ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 71295,00 грн., у тому числі за листопад 2010 року - 8750,00 грн., за грудень 2010 року - 19048,00 грн., за березень 2011 року - 6114,00 грн., за травень 2011 року - 7431,00 грн., за липень 201 року - 10001,00 грн., за серпень 2011 року - 7481,00 грн., за лютий 2012 року - 1548,00 грн., за березень 2012 року - 3501,00 грн., за квітень 2012 року - 10421,00 грн.;

3) не підтверджено реальність здійснення операцій з контрагентами - ТОВ «Еккомтех», ТОВ «Плутон Трейд», ТОВ «Тікрам», ТОВ «Доміно-2010», ФО-П ОСОБА_4

В акті перевірки зазначено:

Господарські операції позивача з ТОВ «Еккомтех» за серпень 2011 року, ТОВ «Плутон Трейд» за травень 2011 року, ТОВ «Тікрам» за лютий, березень, квітень 2012 року, ТОВ «Доміно-2010» за липень 2011 року, ФО-П ОСОБА_4 за грудень 2010 року, березень 2011 року не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

ТОВ «Маріот Медікал Центр» не представлено до перевірки жодного сертифікату (паспорту) якості на товари, товарно-транспортні накладні, а відтак, не засвідчено факт існування такого товару (не відомо ким вироблено), терміну придатності/використання, транспортування (з м. Києва до м. Трускавець, з м. Запоріжжя до м. Трускавець, з м. Харкова до м. Трускавець, з м. Вишгород до м. Трускавець), де, коли, ким і в кого саме приймались, відповідно, неможливо підтвердити отримання товару саме від ТОВ «Еккомтех», ТОВ «Плутон Трейд», ТОВ «Тікрам», ТОВ «Доміно-2010».

До перевірки не представлено сертифікати якості, паспорти відповідності на товар, на який виписано видаткові накладні, не представлено документи на транспортування товару. ТОВ «Еккомтех», ТОВ «Плутон Трейд», ТОВ «Тікрам», ТОВ «Доміно-2010», ФО-П ОСОБА_4 фактично не змогли здійснювати господарські операції з продажу товарів (робіт, послуг) через відсутність у підприємствах майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення вказаного виду; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, механізмів, як наслідок відсутність постачання товарів (робіт, послуг) контрагентів.

Таким чином, операції ТОВ «Маріот Медікал Центр» з вказаними контрагентами не мали реального товарного характеру, а наявність у ТОВ «Маріот Медікал Центр» видаткових накладних, часткової сплати коштів не є безумовним підтвердження того, що поставка товару (робіт, послуг) мала місце.

06.03.2014 року Дрогобицькою ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001442210, яким згідно п.п. 53.3.2., п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123, розділу ІІ Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 50/22-01-09/31518588 від 29.01.2014 року, встановлено порушення п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2. та п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 138.1.1., п. 138.1., п. 138.2., п. 138.8. ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств, усього 67688,00 грн., в тому числі за основним платежем - 62352,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5336,00 грн.

06.03.2014 року Дрогобицькою ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001432210, яким згідно п.п. 53.3.2., п. 54.3. ст. 54, п. 123.1. ст. 123, розділу ІІ Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки № 50/22-01-09/31518588 від 29.01.2014 року, встановлено порушення п.п. 7.4.1., п.п 7.4.4., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 200.1., п. 200.2. ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість, усього 85734,00 грн., в тому числі за основним платежем - 71295,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14439,00 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року із змінами і доповненнями (в редакції на момент вчинення спірних правовідносин), Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами і доповненнями (в редакції на момент вчинення спірних правовідносин), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону, не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Згідно п.п. 138.1.1., п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2. ст. 138 цього ж Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.8. ст. 138 цього ж Кодексу, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пю 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Згідно п. 198.3. ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього ж Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст. 198 цього ж Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього ж Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ж Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно п. 200.1. ст. 200 цього ж Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.2. ст. 200 цього ж Кодексу,. при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Стаття 161 КАС України встановлює, що суд крім іншого повинен перевірити кожну обставину, що входить до підстав позову або підстав заперечення, і з'ясувати, якими саме доказами кожна з них підтверджується або спростовується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього ж Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

Позивачем на підтвердження обґрунтування позовних вимог надано суду копії наступних доказів:

- Свідоцтва про державну реєстрацію позивача як юридичної особи від 03.11.2001 року № 364636;

- договору № 144 від 21.03.2011 року, № 129 від 17.12.2010 року купівлі - продажу, укладеного між ФО-П ОСОБА_4 (як продавцем) та позивачем (як покупцем), згідно якого продавець продає, а покупець купує товари згідно специфікації з ПДВ; Специфікації № 1 від 21.03.2011 року до договору № 144 від 21.03.2011 року, Специфікації № від 17.12.2010 року до договору № 129 від 17.12.2010 року;

- податкових накладних № 75 від 21.03.2011 року, № 780 від 17.12.2010 року виданих позивачу його контрагентом - ФО-П ОСОБА_4; видаткових накладних № 00037 від 21.03.2011 року, № 201 від 17.12.2010 року;

- договору № 34 від 26.07.2011 року укладеного між ТОВ «Доміно-2010» (як продавцем), згідно якого продавець продає, а покупець купує товари згідно специфікації; Додаткового договору від 28.02.2014 року, Специфікації № 1 від 26.07.2011 року до договору № 34 від 26.07.2011 року;

- податкової накладної № 2602 від 26.07.2011 року, виданої позивачу його контрагентом - ТОВ «Доміно-2010»; накладної № 262 від 26.07.2011 року;

- договорів № 28 від 25.04.2012 року, № 27 від 29.03.2012 року, № 15 від07.02.2012 року укладених між ТОВ «ТІМРАМ» (як продавцем), згідно якого продавець продає, а покупець купує товари згідно специфікації; Специфікації № 1 від 25.04.2012 року до договору № 28 від 25.04.2012 року, Специфікації № 1 від 29.03.2012 року до договору № 27 від 29.03.2012 року;

- платіжних доручень № 1433 від 08.05.2012 року, № 1357 від 11.04.2012 року, № 1250 від 07.03.2012 року;

- податкових накладних 80 від 25.04.2012 року, № 107 від 30.03.2012 року, № 40 від 09.02.2012 року виданих позивачу його контрагентом - ТОВ «ТІМРАМ»; видаткових накладних № 80 від 25.04.2012 року, № 190508 від 19.05.2011 року, № 107 від 30.03.2012 року, № РН-0902-1 від 09.02.2012 року;

- договору № 24 від 19.05.2011 року укладеного між ТОВ «Виробничо - комерційна фірма «Плутон Трейд» (як продавцем) та позивачем (як покупцем), згідно якого продавець продає, а покупець купує товари згідно специфікації; додаткового договору від 28.02.2014 року, Специфікації № 1 від 19.05.2011 року до договору № 24 від 19.05.2011 року;

- податкової накладної № 190514 від 19.05.2011 року виданої позивачу його контрагентом - ТОВ «Виробничо - комерційна фірма «Плутон Трейд»; платіжного доручення № 394 від 31.05.2011 року;

- договору № 41 від 31.08.2011 року укладеного між ТОВ «ЕККОМТЄХ» (як продавцем) та позивачем (як покупцем), згідно якого продавець продає, а покупець купує товари згідно специфікації; додаткового договору від 28.02.2014 року;

- податкової накладної № 90 від 31.08.2011 року виданої позивачу його контрагентом - ТОВ «ЕККОМТЄХ»; видаткової накладної № 90 від 31.08.2011 року;

- Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.12.2005 року;

- договору підряду № 44 від 02.07.2012 року укладеного між ТОВ «СПЕЦПІДРЯД СЕРВІС» (як продавцем) та позивачем (як покупцем); специфікацій до цього договору; Акту № 1 від 05.07.2012 року на прийом - передачу матеріалів до договору № 44 від 02.07.2012 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт/затрат/ за липень 2012 року форми № КБ-3; Акту № 1 прийому виконаних будівельних робіт за липень 2012 року форми № КБ-2в;

- договору підряду № 30/1 від 30.01.2012 року, № 201/10 від 20.10.2011 року укладених між ТОВ «Будівельна сервісна компанія «Україна»» (як підрядником) та позивачем (як замовником); специфікацій до цього договору; актів № 1 та № 2 від 13.02.2012 року до договору підряду № 30/1 від 30.01.2012 року; довідки про вартість виконаних будівельних робіт/затрат/ за березень 2012 року форми № КБ-3; Акту № 1 прийому виконаних будівельних робіт за березень 2012 року форми № КБ-2в; актів списання за червень, липень, серпень, вересень 2011 року, червень 2013 року; накладних на внутрішнє переміщення №№ № 0000143, ПМ-0000144 від 19.05.2011 року, Карток обліку малоцінних та швидкозношуваних матеріалів; наказів № ОЗНА-2012-1 від 01.06.2012 року, № ОЗНА-2012-2 від 03.09.2012 року про введення в експлуатацію основних засобів, малоцінних необоротних матеріальних та нематеріальних активів та визначення строків експлуатації; Протоколу узгодження ціни виконання робіт до договору № 20/10 від 20.10.2011 року; договірної ціни; Довідки про вартість виконаних будівельних робіт/і витратах/ за грудень 2011 року форми № КБ-3; акту № 1 від 01.12.2011 року на прийом - передачу матеріалів до договору № 20/10 від 20.10.2011 року; акту № 1-8 від 12.12.2011 року до договору № 20/10 від 20.10.2011 року; актів списання за липень - листопад 2011 року; наказу № ОЗНА-2011-4 про введення в експлуатацію основних засобів, малоцінних необоротних матеріальних та нематеріальних активів та визначення строків експлуатації; актів списання за січень-квітень, травень-вересень 2011 року;

- Виписки з ЄДР з офіційного веб-сайту Державної реєстраційної по контрагентах позивача;

- Скріншотів екранів з офіційного веб-сайту Державної фіскальної служби України на підтвердження стану контрагентів позивача як платників ПДВ.

Судом не враховуються обґрунтування позовних вимог позивача, оскільки:

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2 наданих представником позивача договорів купівлі - продажу, право власності на товар виникає у покупця з моменту отримання цього товару покупцем та підписання відповідних документів приймання - передачі (накладна або акт).

Представник позивача, на запитання суду, в судовому засіданні зазначила, що укладання всіх договорів купівлі - продажу із контрагентами відбувалося в телефонному режимі, а підписання таких договорів здійснювалося після отримання товарів з відповідними накладними. Жодних документів на відрядження між сторонами договорів не оформлялося.

Згідно п. 3 договорів купівлі - продажу, продавець передає товар протягом 3 днів з моменту підписання даного договору.

На запитання суду представник позивача вказала, що поставка товарів здійснювалася самими контрагентами. Однак, позивачем на підтвердження факту здійснення транспортування товарів згідно укладених договорів, зокрема, товарно - транспортних накладних, суду не надано.

Згідно п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Позивачем не надано суду журналу реєстрації довіреностей на підтвердження факту одержання товарів згідно укладених договорів купівлі - продажу. Представник позивача з приводу вказаного суду пояснень не надала.

Крім цього, наявними у справі документами підтверджується, що позивачем придбано товари різного походження, зокрема, побутова техніка, косметологічна продукція тощо, однак позивачем не надано суду жодного сертифікату (паспорту) якості на вказані товари, технологічних характеристик вказаних товарів тощо, які б підтверджували факт існування товарів, де і коли такі приймались, їх походження та отримання саме від вищевказаних контрагентів, а саме: ТОВ «Еккомтех», ТОВ «Плутон Трейд», ТОВ «Тікрам», ТОВ «Доміно-2010», ФО-П ОСОБА_4

На думку суду, будь-який договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Досягнення згоди з істотних умов договору жодним чином не обмежує волі сторін в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Безпредметні, на думку суду, договори з недолугими зобов'язаннями сторін, які мають удавані наслідки лише для самих сторін таких договорів, жодним чином не підтверджують реальність здійснення господарських операцій, оскільки такі підписуються сторонами з метою одержання податкової вигоди та не мають правових наслідків для платника податків, і за своєю суттю не узгоджуються із конституційним принципом, відповідно до якого кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Факт декларування позивачем вказаних правовідносин сторонами по справі не заперечується, однак саме лише декларування без здійснення господарських операцій не може бути підставою для зменшення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту.

Судом не враховуються вищевказані докази надані позивачем в обґрунтування позовних вимог, оскільки такі не містять всіх обов'язкових реквізитів, містять відмінні відомості щодо одних і тих же господарських операцій (на думку суду не можливим є із врахуванням часу та відстані в один день позивачу скласти замовлення в м. Києві, укласти угоду в м. Києві, контрагенту скласти податкову накладну в цей же день в м. Запоріжжя та відправити товар позивачу, який ним цього ж дня отриманий у м. Львові, також можливим є із врахуванням часу та відстані в один день позивачу скласти замовлення в м. Харків, укласти угоду в м. Харків, контрагенту скласти податкову накладну в цей же день в м. Харків та відправити товар позивачу, який ним цього ж дня отриманий у м. Львові, тощо), відтак в сукупності не підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій. Епізодичні первині документи, як підтвердження здійснення позивачем господарських операцій судом також не враховуються, так як реальність господарської операції має бути підтверджена певними доказами (документами) послідовність та порядок складання яких визначено законодавством. Лише за наявності всіх необхідних для певної господарської операції документів, алгоритм яких визначений законом та погоджений сторонами, судом може бути надана оцінка їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу зокрема, а також достатність і взаємний зв'язок їх у сукупності щодо реальності господарської операції.

Крім цього, податковим органом в акті перевірки зазначено про зустрічні перевірки контрагентів позивача, в ході яких встановлено відсутність у останніх технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

З врахуванням вищевказаного, судом враховуються заперечення відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства зазначеного у висновках акту перевірки позивача за № 50/22-01-09/31518588 від 29.01.2014 року та спірних податкових повідомленнях-рішеннях про заниження податку на прибуток всього в сумі 62352,00 грн., у тому числі за І квартал 2011 року у сумі 14198,00 грн., за ІІ квартал 2011 року у сумі 15522,00 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року у сумі 26620,00 грн., за ІІ-ІV квартали 2011 року у сумі 26814,00 грн., за І квартал 2012 року у сумі 9657,00 грн., півріччя 2012 року у сумі 9833,00 грн., за 3 квартали 2012 року - 21037,00 грн., за 2012 рік - 21340,00 грн., а також заниження податку на додану вартість всього у сумі 71295,00 грн., у тому числі за листопад 2010 року - 8750,00 грн., за грудень 2010 року - 19048,00 грн., за березень 2011 року - 6114,00 грн., за травень 2011 року - 7431,00 грн., за липень 201 року - 10001,00 грн., за серпень 2011 року - 7481,00 грн., за лютий 2012 року - 1548,00 грн., за березень 2012 року - 3501,00 грн., за квітень 2012 року - 10421,00 грн.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріот Медікал Центр» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0001442210 та №0001432210 від 06.03.2014 року, задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України, судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу покладаються на позивача.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або у відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріот Медікал Центр» (ЄДРПОУ 31518588, вул. Роксолани, 6, м. Трускавець, Львівська область) на користь Державного бюджету України 2761,60 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 06.10.2014 року.

Суддя Гавдик З.В.