Постанова № 40792539, 29.09.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2014 р. Справа № 804/13916/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

при секретарі судового засідання Василенко К.Е.

за участю:

представника позивача Самойленка В.І.

представника відповідача Курпай Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові Енергетичні Системи" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001421501 від 14.01.2014 року,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові Енергетичні Системи» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0001421501 від 14.01.2014 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 899125 грн. 60 коп. (599417 грн. 07 коп. - основний платіж, 299708 грн. 54 коп. - штрафна санкція).

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові Енергетичні Системи» з питання здійснення операцій з придбання та продажу експортної продукції за період червень-липень 2013 року, правильність та правомірність їхнього відображення у податковому обліку, за результатами якої, складено акт від 11.12.2013 року №2521/22-01/33185376. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0001421501 від 14.01.2014 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 899125,60 грн. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому, винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові Енергетичні Системи» з питання здійснення операцій з придбання та продажу експортної продукції за період червень-липень 2013 року, правильність та правомірність їхнього відображення у податковому обліку.

Перевіркою встановлені порушення:

- п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями, внесеними Законами України), в результаті чого, занижено податок па додану вартість на загальну суму 599 417,07 грн., у тому числі за червень 2013 року в сумі 436685,04 грн. та за липень 2013 року в сумі 162732,03 грн.

За результатами перевірки складено Акт від 11.12.2013 року № 2521/22-01/33185376 на підставі якого, винесено податкове повідомлення-рішення № 0001421501 від 14.01.2014 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 899125,60 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що постачання товарів - це будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також, постачання товарів за рішенням суду.

У відповідності до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платника податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також, з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 вказаного вище Кодексу, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Так, із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що у перевіряємому періоді (червень-липень 2013 року) позивачем було здійснено експорт акумуляторних батарей до ООО «Торговый дом «Источник тока Курский» - г. Курск, Россия на загальну суму 3 286 721,94 грн., відповідно до контракту від 25.07.2011 року №25ПЭС-11/АКБ, поставка здійснюється залізничним транспортом на умовах СРТ - м. Курськ, згідно Інкотермс 2010, де вантажовідправник - ПАТ «Веста - Дніпро» (код 31950849, м. Дніпропетровськ), а вантажовотримувач - ООО «ТД-Веста» (код 305025, м. Курськ, вул. 1-ша Будівельна, 8-В) та ООО «Инкомстрой» (142450, Московська обл., Ногінський р-н, м. Стара Купавна, вул. Дорожна, буд. 13А).

Зазначений товар було придбано у Українсько-Угорського ЗАТ з II «Веста-Дніпро» (код ЄДРПОУ 31950849, м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, 34) згідно договору купівлі-продажу від 01.07.2005 року №110 ВД-05, транспортування товару здійснювалося залізничним транспортом згідно договору від 15.04.2011 №ПР/ДН- 11260/НЮп про організацію перевезень вантажів проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Крім того, позивачем було укладено договір від 01.06.2011 №Пр/ДН-1-11/НЮ про експлуатацію залізничної під'їзної колії ТОВ «Промислові Енергетичні Системи» на залізничну під'їзну колію, при станції Обвідна, Придніпровської залізниці.

Отже, експортований товар було придбано позивачем у Українсько-Угорського ЗАТ з II «Веста-Дніпро» за ціною 3 496 530,00 грн., у тому числі ПДВ - 599 417,07 грн., а реалізовано на експорт Обществу с ограниченной ответственностью «Торговый дом «Источник тока Курский» (Россия, г. Курск) за ціною 3 286 721,94 грн. Різниця склала 209 808,06 грн.

У зв'язку з вищевикладеним, податковим інспектором зроблено висновок про те, що визначення бази оподаткування операцій без врахування витрат на сплату ПДВ призвело до помилкового висновку платника податку про отримання доходу від зазначених операцій, а тому, дохідність є умовною. Тобто, операції з продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання, за рахунок чого вбачається навмисне збільшення податкового кредиту, і як слідство, заниження сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Також, відповідач посилається і на те, що згідно п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України, операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, а тому, на думку податкового органу, операції з реалізації позивачем попередньо отриманого товару не має за своєю сутністю економічної доцільності, так як фактичні витрати на придбання товару та подальша реалізація цього товару перевищують дохід від його реалізації на експорт, а фактично джерелом вигідності цієї операції для позивача є лише податкова вигода у вигляді податкового кредиту, яка полягає у неможливості несплати на цю суму до Державного бюджету України податку на додану вартість.

Однак, така позиція органу контролюючого органу не узгоджується з нормами Податкового кодексу України, виходячи з наступного.

Згідно п.п.14.1.36, 14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

У відповідності до вимог п.п.135.4.1 п.135.4 ст.135 Податкового кодексу України, дохід від операційної діяльності визначається у розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана у будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконання робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).

Пунктом 188.1 ст.188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією товарів/послуг.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Податкового кодексу України без врахування ПДВ.

Отже, з наведеного можна дійти висновку, що доводи податкового органу щодо обов'язкового врахування суми ПДВ у складі вартості товару для визначення бази оподаткування та порівняння ціни придбаного товару з ПДВ та ціни товару проданого в подальшому на експорт є помилковими та такими, що суперечать нормам п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України.

Також, за приписами п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України встановлено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції, зокрема, з експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також, включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені: а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України; б) комісійні та брокерські винагороди; в) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.

Митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору, відмінного від договорів купівлі-продажу чи міни, визначається на основі ціни, підтвердженої комерційними, транспортними, банківськими, бухгалтерськими та іншими документами, що містять відомості про вартість товарів, які оцінюються, з урахуванням витрат на транспортування та страхування товарів до пункту перетинання митного кордону України.

Отже, при визначенні бази оподаткування ПДВ придбаних товарів, звичайна ціна та митна вартість, що є умовною розрахунковою величиною, яка розраховується відповідно до Митного кодексу України і застосовується при переміщенні через митний кордон не є тотожними і не можуть бути порівнюваними.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 29.10.2010р. та 12.03.2012р. № 21-9а10, № 21-380а11, від 28.05.2013р. № 21-152а13.

Згідно ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

В той же час, судом встановлено також, що суми податку на додану вартість, сплачених позивачем у складі придбаного товару Українсько-Угорського ЗАТ з II «Веста-Дніпро» були відображені позивачем у складі податкового кредиту з урахуванням наявності належно оформлених податкових накладних у відповідності до вимог п.198.6 ст.198 ПК України.

З огляду на викладене та враховуючи, що позивачем при придбанні товару у Українсько-Угорського ЗАТ з II «Веста-Дніпро» було сплачено у складі вартості товару і ПДВ, будь-яких доказів щодо розбіжностей у формуванні як позивачем, так і вказаних продавців товару не виявлено податковою перевіркою, а тому, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено суми ПДВ до податкового кредиту по операціях з купівлі-продажу товару у Українсько-Угорського ЗАТ з II «Веста-Дніпро» з дотриманням вимог ст. 198 ПК України.

Також, твердження відповідача про те, що отримання доходу від конкретно взятої господарської операції є умовною, не узгоджується з нормами ПК України, норми якого, не передбачають обов'язковість отримання доходу підприємством від окремо взятої господарської операції.

Суд, також, критично оцінює доводи податкового органу про умовну дохідність вказаних господарських операцій, яка досягнута лише за рахунок несплати до Держаного бюджету сум податку на додану вартість з огляду на те, що сплата ПДВ позивачем у складі вартості товару відбулася при придбанні вказаного товару у вищенаведених контрагентів на території України та фактично із наданих документів видно, що позивач придбав товар у червні-липні 2013р. на загальну суму 2913775,00 грн. (без урахування сум ПДВ) та реалізував на експорт вказаний товар на загальну суму 3286721,94 грн. у результаті чого, фактично отримав дохід у сумі 372946,94 грн., що не спростовано представником відповідача будь-якими належними та допустимими доказами.

Окрім того, слід зазначити, що приписи ПК України не ставлять в залежність право платника податків на формування витрат та податкового кредиту підприємства від наявності чи відсутності доходу по окремих господарських операціях, оскільки, вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності.

Податковий кодекс України, також, не пов'язує право на формування витрат та податкового кредиту платником податків із фінансовим результатом звітного періоду підприємства.

За викладеного, суд приходить до висновку, що збитковість за окремо взятою господарською операцією не доведена відповідачем належними та допустимими доказами та не може бути підставою для позбавлення позивача права на формування витрат та податкового кредиту у відповідності до вищенаведених норм чинного податкового законодавства.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представником відповідача не надано суду жодних доказів та не наведено жодних підстав, які б свідчили про правомірність та обґрунтованість прийнятого податковим органом оспорюваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення від 14.012014 року не у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому, зазначене вище податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У зв'язку з чим, присудити з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові Енергетичні Системи" судовий збір в сумі 487, 20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові Енергетичні Системи" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001421501 від 14.01.2014 року - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001421501 від 14.01.2014 року Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 899 125 грн. 60 коп. (599 417 грн. 07 коп. - основний платіж, 299 708 грн. 54 коп. - штрафна санкція).

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові Енергетичні Системи" судовий збір в сумі 487, 20 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Постанова не набрала законної сили 29.09.14 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді І.О. Лозицька І.О. Лозицька Ф.В.Рагімов