Вирок № 40792446, 08.10.2014, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/868/14-к

Провадження № 1-кп/378/69/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2014 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Гуртовенко Р. В.,

за участю секретаря: Шевченко Т. А.,

прокурора: Турчина С.О.,

потерпілого: ОСОБА_1,

представника потерпілих: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань смт. Ставище Київської області кримінальне провадження №12014110280000120 про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 українця, громадянина України, не одруженого, працюючого водієм в ПСП «Гейсиське», освіта повна загальна середня, не військовозобов'язаного, раніше не судимого, в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 03 травня 2014 року, близько 01 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, всупереч п. 2.9 ПДР України, керував мотоциклом марки «Днепр-11» реєстраційний номер НОМЕР_1, який, згідно висновку експерта №314 від 26.08.2014 року, знаходився у технічно справному працездатному стані (окрім системи робочого гальма переднього колеса мотоцикла) та з увімкненим світлом фар рухався по вул. Радянській в с. Гейсиха Ставищенського району в напрямку смт. Ставище Київської області. Проїжджаючи повз домогосподарство №12 по вул. Радянській в с. Гейсиха Ставищенського району, ОСОБА_3, всупереч п. 2.3. «б» ПДР України, проявив неуважність та маючи об'єктивну можливість виявити небезпеку для руху, а саме пішоходів ОСОБА_1 та ОСОБА_4, які рухалися в попутному напрямку по краю проїзної частини дороги, всупереч п. 12.3 ПДР України не прийняв міри до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу чи безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди та здійснив наїзд на останніх, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому обох кісток лівої гомілки на кордоні середньої і нижньої третини, які, згідно висновку судово-медичного експерта №74 Д від 17.07.2014 року, відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які спричинили розлад здоров'я більше 21 дня, а ОСОБА_4 внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди отримала, згідно висновку судово-медичного експерта №73 Д від 17.07.2014 року, тілесні ушкодження у вигляді: саден по задній поверхні обох гомілок, тулубу, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень; відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток склепіння і основи черепа; крововиливу понад твердою мозковою оболонкою, забою головного мозку, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Згідно висновку експерта № 334 від 26.08.2014 року встановлено що:

- обрана водієм мотоцикла «Днепр-11», р.н.з НОМЕР_1, швидкість руху відповідала видимості елементів дороги в напрямку руху;

- за даних дорожніх обставин, з технічної точки зору, водій мотоцикла «Днепр-11», р.н.з НОМЕР_1, повинен був діяти згідно вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху;

- водій мотоцикла «Днепр-11», р.н.з НОМЕР_1, мав технічну можливість попередити наїзд на пішоходів шляхом застосування термінового гальмування, в заданий момент виникнення небезпеки для руху, тобто шляхом виконання вимог п.12.3 Правил дорожнього руху.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок грубого порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України, а саме:

- п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

- п. 2.9.(а). Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

- п.12.1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

- п.12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

Вказані порушення Правил дорожнього руху України перебувають в прямому причинному зв'язку із вчиненням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками які настали, а саме: спричиненням середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1 та заподіянням тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_4.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винність у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України визнав повністю, суду показав, що 02 травня 2014 року близько 20 год. 30 хв. він із своїми знайомими в с. Гейсиха Ставищенського району в приміщенні магазину вживали алкогольні напої. Особисто він випив 300 г горілки. Одному із своїх знайомих перед цим він дав свого мотоцикла «Днепр-11», р.н.з НОМЕР_1, якого після вживання горілки вирішив забрати та їхати на ньому додому. Даний мотоцикл стояв за приміщенням сільського будинку культури с. Гейсиха. Близько 24 год. - на початку 1-ї год. ночі він завів даний мотоцикл, вмикнув на ньому світло фар і поїхав по вул. Радянській в напрямку смт. Ставище Київської області додому. Їхав із швидкістю близько 50-55 км/год. Поблизу домогосподарства ОСОБА_5 він каляскою мотоцикла здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_1 та ОСОБА_4, які рухалися в попутному напрямку по краю проїзної частини дороги, заподіявши їм тілесні ушкодження. Самого моменту удару він не пам'ятає. Зупинивши мотоцикл, він побачив, що потерпіла ОСОБА_4 лежала на дорозі без свідомості, а потерпілий ОСОБА_1 сидів біля неї. Він побіг до будинку ОСОБА_5 взяв відро з водою та нашатирний спирт, при допомозі яких вдалося привести до тями ОСОБА_4. Остання самотужки піднялась та самостійно пішла до будинку ОСОБА_5. Чоловік останньої ОСОБА_6 на власному автомобілі відвіз потерпілих до Ставищенської райлікарні в смт. Ставище Київської області та викликав працівників міліції. Працівники міліції приїхали близько через годину - півтори, як сталася дана аварія, забрали його на освідування до Ставищенської райлікарні. Коли його забирали до лікарні, було близько 2 - 3 година ночі 03.05.2014 року. На третій день після ДТП, він зустрівся із потерпілим ОСОБА_1 та вручив йому 20000 грн. на лікування. Потім, згодом він вручив останньому ще 50000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, про що у нього є відповідна письмова розписка. Його мотоцикл в момент аварії був технічно справний.

У вчиненому обвинувачений щиро кається.

Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, які ним та іншими учасниками судового розгляду не оспорюються, тому суд вважає викладені фактичні обставини кримінального провадження достовірними і такими, що не потребують дослідження в судовому засіданні відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Таким чином, оцінюючи в сукупності всі фактичні обставини кримінального провадження, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину доведена повністю і його дії кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження.

Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченого, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, дані, які характеризують особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.

Судом враховується те, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин, вину в його скоєнні визнає повністю.

Аналіз даних про особу обвинуваченого вказує на те, що він в даний час працює водієм в ПСП «Гейсиське», по місцю проживання характеризується позитивно, раніше не судимий.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд визнає щире каяття та сприяння розкриттю злочину, а також надання допомоги потерпілим безпосередньо після вчинення злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння.

Із урахуванням обставин вчинення злочину, його тяжкості, даних про особу обвинуваченого, наявності обставин, що пом'якшують його покарання та наявності обставини, що обтяжує його покарання, суд приходить до висновку, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства і міру покарання обвинуваченому слід обрати в межах санкції частини статті, за якою його визнано винним, - у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, із застосуванням умов ст. 75 КК України із звільненням від відбування основного покарання з випробуванням і призначенням іспитового строку із зобов'язанням відповідно до п. 2, 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи та періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції, бо саме така міра покарання є необхідною й достатньою для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.

Суд обговорив можливість застосування до обвинуваченого вимог ст. 69 КК України, проте, підстав для її застосування не знаходить.

По кримінальному провадженню заявлено цивільні позови:

- потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_3 майнової та моральної шкоди (а. с. 110-158). Зокрема, потерпілий ОСОБА_1 просить стягнути з обвинуваченого в рахунок відшкодування майнової шкоди 16411, 09 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 40000 грн. (140-158). Потерпіла ОСОБА_4 просить стягнути з обвинуваченого в рахунок відшкодування майнової шкоди 47207, 80 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 60000 грн. (а. с. 110-139). Потерпілі являються подружжям (а. с. 23). Обвинувачений зазначені позовні вимоги визнав повністю.

У відповідності із ч. 1, 2 ст. 127 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, внаслідок кримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно до ч. 1, 2 п. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому, зокрема витрати на лікування, придбання ліків, тощо.

Встановлено, що обвинувачений на третій день після ДТП зустрівся з потерпілим ОСОБА_1 та сплатив йому 20000 грн. на лікування, що підтвердив останній в судовому засіданні, а згодом сплатив потерпілому ще 50000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди ( а. с. 162). В судовому засіданні, зокрема під час судових дебатів потерпілий ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 зазначили, що моральна шкода потерпілому відшкодована повністю і стягувати її з обвинуваченого не потрібно. Тобто, 50000 грн. - 40000 грн. = 10000 грн. (залишок від розрахунку щодо відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_1.). Обвинувачений, як зазначено було вище, сплатив потерпілому ще 20000 грн. на лікування. Тобто, 20000 грн. + 10000 грн. = 30000 грн.. Потерпілий ОСОБА_1 просить стягнути з обвинуваченого в рахунок відшкодування майнової шкоди 16411, 09 грн.. Тобто, 30000 грн. - 16411,09 грн. = 13588,91 грн. Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 фактично повністю відшкодував потерпілому ОСОБА_1 майнову та моральну шкоду, навіть переплативши останньому 13588,91 грн..

За таких обставин суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід повністю відмовити.

Як було вказано вище, потерпіла ОСОБА_4 просить стягнути з ОСОБА_3 в рахунок відшкодування майнової шкоди 47207, 80 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 60000 грн..

Встановлено, що майнова шкода на суму 47207, 80 грн. в судовому засіданні підтверджена документально (а. с. 114-139). Проте, в матеріалах кримінального провадження міститься квитанція до прибуткового касового ордера №3210 від 06 травня 2014 року (а. с. 120), відповідно до якої потерпіла ОСОБА_4 сплатила як добровільний благодійний внесок 330 грн.. Суд вважає, що дана сума стягненню з ОСОБА_3 на користь потерпілої в рахунок відшкодування майнової шкоди не підлягає, так як вона сплачена до лікарні як добровільний благодійний внесок. Тобто, 47207, 80 грн. - 330 грн. = 46877,80 грн..

Суд бере до уваги, що в результаті розрахунку ОСОБА_3 із потерпілим ОСОБА_1 залишилась переплачена останньому сума залишку 13588,91 грн.. Тобто, 46877,80 грн. - 13588, 91 грн. = 33288, 89 грн..

Таким чином, із ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_4 в рахунок відшкодування майнової шкоди слід стягнути - 33288, 89 грн..

У відповідності до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Потерпіла ОСОБА_4 просить стягнути з ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 60000 грн. так як в результаті протиправних дій ОСОБА_3 їй завдано моральної шкоди, що полягає в постійних головних болях, триває період відновлення її здоров'я, вона не може самостійно рухатись, її малолітня дитина перебуває під наглядом діда та баби, так як вона сама не може у зв'язку з хворобою приділити їй час. Це завдає її біль та душевні страждання. Вона переживає, чи зможе повністю відновити своє здоров'я. В результаті цього у неї відбулись вимушені зміни у життєвих стосунках.

Суд вважає, що позовні вимоги потерпілої ОСОБА_4 в частині відшкодування моральної шкоди з урахуванням характеру та обсягу її страждань, які вона зазнала, підлягають частковому задоволенню. Потерпілій повинна бути відшкодована ОСОБА_3 моральна шкода в сумі 15000 грн..

Відповідно до ст. 124 КПК України із ОСОБА_3 на користь держави слід стягнути судові витрати за проведення інженерно-технічних експертиз: висновок №314 від 26 серпня 2014 року вартістю 737, 88 грн.; висновок №334 від 26 серпня 2014 року вартістю 786, 24 грн..

Згідно ст. ст. 100 ч. 9, 174 КПК України слід скасувати арешт мотоцикла марки «Днепр-11», державний номерний знак НОМЕР_1, який згідно технічного паспорта (а. с. 66) належить ОСОБА_7, а перебуває у фактичному володінні та користуванні ОСОБА_3, повернувши даний мотоцикл останньому.

Керуючись ст. ст. 368 - 370, 374, 376 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України і призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Застосувати до ОСОБА_3 умови ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання з випробуванням, призначивши йому іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

Відповідно до п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи та періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний НОМЕР_2, жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючої в АДРЕСА_2 в рахунок відшкодування майнової шкоди 33288 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят вісім) гривень 89 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень.

В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави судові витрати за проведення інженерно-технічних експертиз: висновок №314 від 26 серпня 2014 року вартістю 737 (сімсот тридцять сім) гривень 88 копійок; висновок №334 від 26 серпня 2014 року вартістю 786 (сімсот вісімдесят шість) гривень 24 копійки. Вказані кошти направляти: розрахунковий рахунок НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області №31111115700008, МФО 820019 УДКСУ у Подільському районі міста Києва, код 37975298.

Скасувати арешт мотоцикла марки «Днепр-11», державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_7, а перебуває у фактичному володінні та користуванні ОСОБА_3, та повернути даний мотоцикл останньому.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Р. В. Гуртовенко