Ухвала суду № 40790538, 02.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4758/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

02 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСТА ПАРКЕТ УКРАЇНА" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСТА ПАРКЕТ УКРАЇНА" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2014 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "ЕСТА ПАРКЕТ УКРАЇНА" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні рядка 24 декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року з урахуванням періодів виникнення залишків від'ємного значення.

За наслідками перевірки складено акт № 445/26-55-22-03/34937773 від 27 вересня 2013 року, в якому встановлено порушення позивачем п. 198. 3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до безпідставного формування податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість по податкових накладних на суму 889 864 грн. та залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду за травень 2013 року в розмірі 56 861 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягала сплаті до бюджету, в сумі 61 354 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 64226552203 від 08 жовтня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 76 723 грн., податкове повідомлення-рішення № 64326552203 від 08 жовтня 2013 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 828 510 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

22 січня 2010 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Євролайн-Трейд» (постачальник) укладено договір №1 поставки товару, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю товар, вказаний у видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та здійснити за нього оплату.

Найменування, одиниці виміру, загальна кількість, ціна та загальна вартість товару, його асортимент та номенклатура, визначаються у відповідності до рахунків - фактур, а також видаткових накладних, які оформлюються постачальником на кожну партію товару.

На підтвердження купівлі даного товару позивачем до матеріалів справи надано копії податкових та видаткових накладних. Жодних інших документів на підтвердження товарності даного договору до матеріалів справи не надано.

В якості доказу зберігання товару, позивачем надано до матеріалів справи договір оренди нежилих приміщень №220 від 28.04.2007 року (а.с.208), однак в матеріалах справи відсутні будь-які бухгалтерські документи щодо зберігання товару, придбаного у ТОВ «Євролайн-Трейд», на даному складі.

Суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги інформацію з копій сторінок журналу видачі довіреностей (а.с. 205 - 207), як доказ отримання уповноваженою особою позивача товару від ТОВ «Євролайн-Трейд», адже сам по собі факт видачі підприємством довіреності на особу не є безумовним доказом подальшого отримання такою особою товару в інтересах підприємства, а в матеріалах справи відсутні докази оприбуткування матеріальних цінностей на складі, їх подальшого руху, в тому числі реалізації на користь третіх осіб.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні належні докази купівлі даного товару саме у спірного контрагента ТОВ «Євролайн-Трейд».

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Враховуючи, що позивачем не надано документів на підтвердження використання в межах своєї господарської діяльності придбаного у контрагенту товару, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про недоведеність позивачем здійснення ним господарських операцій з вказаним контрагентом реального характеру та використання придбаного товару в межах своєї господарської діяльності чи придбання з такою метою.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем докази є неналежними, оскільки не дають підстав для формування валових витрат та для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСТА ПАРКЕТ УКРАЇНА" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено: 07.10.2014 року.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.