Постанова № 40789408, 02.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4794/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І. М.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Губської О. А., Грибан І. О.

за участю секретаря: Тур В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, товариства з обмеженою відповідальністю "Бісабі" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бісабі" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 грудня 2013 року № 0002142203, № 0002152203, № 0002162203, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Бісабі» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 грудня 2013 року № 0002142203, № 0002152203, № 0002162203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2014 р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 03 грудня 2013 року № 0002152203, № 0002142203.

В задоволенні решти позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Бісабі» відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги, в яких просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та в частині відмови у задоволенні позовних вимог та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення/задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу позивача необхідно задишити без задоволення, апеляційну скаргу відповідача необхідно задовольнити частково, а оскаржувану постанову суду - частково скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт № 282/26-57-22-03-07/32530386 від 15.11.2013 р.

В ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення наступних вимог:

- пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.11 ст. 138, пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в загальній сумі 44 750,00 грн., в тому числі по періодам: за 2-3 квартали 2011 року в сумі 11 564,00 грн.; за 2-4 квартали 2011 року в сумі 11 564,00 грн.; за І квартал 2012 року в сумі 17 741,00 грн.; за 1 півріччя 2012 року в сумі 17 741,00 грн.; за 3 квартали 2012 року в сумі 33 186,00 грн.; за 2012 рік в сумі 33 186,00 грн.;

- п. 198.6, п. 198.2 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 1 505 104,00 грн., в тому числі по періодам: за листопад 2010 року на суму 2 289,00 грн., за грудень 2010 року на суму 356,00 грн., за січень 2011 року на суму 510,00 грн., за квітень 2011 року на суму 5 518,00 грн., за травень 2011 року на суму 5 823,00 грн., за липень 2011 року на суму 1 772,00 грн., за серпень 2011 року на суму 5 504,00 грн., за вересень 2011 року на суму 10 265,00 грн., за жовтень 2011 року на суму 25 554,00 грн., за листопад 2011 року на суму 220,00 грн., за грудень 2011 року на суму 25 999,00 грн., за січень 2012 року на суму 26 506,00 грн., за лютий 2012 року на суму 36 268,00 грн., за березень 2012 року на суму 35 216,00 грн., за квітень 2012 року на суму 110 053,00 грн., за травень 2012 року на суму 145 967,00 грн., за червень 2012 року на суму 267 195,00 грн., за липень 2012 року на суму 241 291,00 грн., за серпень 2012 року на суму 204 181,00 грн., за вересень 2012 року на суму 159 721,00 грн., за жовтень 2012 року на суму 139 559,00 грн., за листопад 2012 року на суму 41 904,00 грн., за грудень 2012 року на суму 13 432,00 грн.;

- п. 2.8, п. 2.10 р. 2, п. 3.5 р. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (із змінами та доповненнями).

03 грудня 2013 року відповідачем на підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002142203, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п. 6 підрозділу 10 розділу XX, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення вимог пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.11 ст. 138, пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств у розмірі 61 343,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 44 750,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 16 593,00 грн.

03 грудня 2013 року ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі акта перевірки № 282/26-57-22-03-07/32530386 прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002152203, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п. 7 підрозділу 10 розділу XX, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення вимог п. 198.6, п. 198.2 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 2 251 070,25 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 1 505 104,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 745 966,25 грн.

03 грудня 2013 року ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі акта перевірки № 282/26-57-22-03-07/32530386 прийняла податкове повідомлення-рішення форми «С» № 0002162203, яким згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно з ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. № 436/95 за порушення вимог п. 2.8, п. 2.10 р. 2, п. 3.5 р. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (із змінами та доповненнями) застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 380 135,88 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, який зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Так колегією суддів встановлено, що на користь позивача товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаж-Систем-Груп», як свідчать податкові накладні від 25.07.2012 р. № 252 (а. с. 18 Т. 2), від 23.07.2012 р. № 55 (а. с. 21 Т. 2) та від 05.07.2012 р. № 14 (а. с. 22 Т. 2), поставлено, ймовірно, установки ЩИТ-1Н, та ЩИТ-2Н на загальну суму 72592, 30 грн. (в тому числі ПДВ - 12098, 72 грн.).

В матеріалах справи наявні рахунок - фактура від 14.06.2012 р. № 285 в трьох екземплярах (а. с. 19, 26, 30 Т. 2) на суму 35882, 00 грн. (в тому числі ПДВ: 5980, 33 грн.).

Рахунки - фактури на решту суми операції в матеріалах справи відсутні.

Також в матеріалах справи містяться прибуткова накладна на суму 35882, 00 грн. (в тому числі ПДВ: 5980, 33 грн.) та видаткові накладні № 43 від 25.07.2012 р. (а. с. 16, 20 Т. 2) на суму 35882, 00 грн. (в тому числі ПДВ: 5980, 33 грн.) та № РН-0001649 від 25.07.2012 р. на суму 36710, 30 грн. (в тому числі ПДВ: 6118, 38 грн.).

У зазначених видаткових накладних містяться посилання на отримання представником позивача ТМЦ за довіреностями №1262 від 23.07.2012 р. та № 205 від 02.07.2012 р.

Журнал реєстрації цих довіреностей позивач до суду першої інстанції не надано.

Також в матеріалах справи наявні незавірені банківські виписки та платіжні доручення по взаємовідносинам з ТОВ «Монтаж-Систем-Груп».

Доказів транспортування товару, внутрішнього переміщення товарів та іншого документального підтвердження на реальність здійснення операції позивачем до судів першої та апеляційної інстанції не надано.

З огляду на відсутність вищенаведених документів та неповноту тих, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів вбачає відсутність реального характеру здійснення операцій між позивачем та ТОВ «Монтаж-Систем-Груп».

В акті перевірки № 536/22.6/37508706 зазначено, що звіркою встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів, робіт (послуг) підприємству ТОВ «Бісабі» від ТОВ «Монтаж-Систем-Груп» (контрагента-постачальника), а саме: відсутність майна, трудових ресурсів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій в зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Обґрунтуванням позовних вимог позивач протилежного не довів.

Також між позивачем та ТОВ «ТБК Славутич» укладено договір № 57 від 01.11.2011 р. (а. с. 31-33 Т. 2), відповідно до умов якого ТОВ «ТБК Славутич» повинен поставити позивачу змішувачі.

Відповідно до умов договору якість товару повинна відповідати вимогам сертифікату відповідності і нормативно-технічній документації постачальника.

Умови поставки - DDU- Київ, вул. Резервна, 8а.

Даний термін означає, що продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до місця призначення.

Строк поставки 5 календарних днів з дня отримання замовлення.

Поставка кожної партії супроводжується товарно-транспортними накладними. Дата поставки - дата відмітки на відповідній накладній про отримання товару.

Оплата товару здійснюється наступним чином: 50 % - передоплата, а 50 % на протязі 15 банківських днів з моменту отримання товару.

На виконання даного договору в матеріалах справи наявні податкові накладні, видаткові накладні, незавірені банківські виписки, рахунки-фактури.

Передбачені умовами договору замовлення, товарно-транспортні документи, сертифікати відповідності в матеріалах справи відсутні.

Незавірені банківські виписки не доводять факт оплати товару.

Податкові накладні та договір не містять відомостей про включення до ціни витрат на транспортування товару, які за правилами Інкотермс - 2000 покладаються на продавця.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування податкових повідомлень - рішень в цій частині.

Аналогічно відносинам позивача з ТОВ «Монтаж-Систем-Груп» в матеріалах справи містяться відомості про поставку на користь позивача товариством з обмеженою відповідальністю «Лібеті Стайл» установок ЩИТ-1Н, ЩИТ-2Н та ЩИТ-4Н.

На підтвердження реальності поставок вказаного товару в матеріалах справи наявні: прибуткові накладні від 29.08.2011 р. № ПН-0001610, від 11.08.2011 р. № ПН-0001428, від 11.08.2011 р. № ПН-0001427 на загальну суму 39535, 00 грн. (в тому числі ПДВ - 6589,16 грн.), накладні від 29.08.2011 р. № 77, від 11.08.2011 р. № 32, від 11.08.2011 р. № 33 на загальну суму 39535, 00 грн., що містять посилання на доручення № 1173 від 23.08.2011 р., № 1074 від 11.08.2011 р., які в матеріалах справи відсутні.

Також в матеріалах справи наявні незавірені банківські виписки та платіжні доручення та рахунки - фактури від 25.07.2011 р. № 393, від 12.07.2011 р. № 360.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що наявні в матеріалах справи податкові накладні виписані на суму 41835, 00 грн., в той час як первинні документи, надані позивачем в якості доказів, відображають операції на суму 39535,00 грн.

Крім встановлених колегією суддів розбіжностей в первинних документах, докази транспортування товару, внутрішнього переміщення товарів та іншого документального підтвердження на реальність здійснення операції позивачем до судів першої та апеляційної інстанції не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Також по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Адонія» в матеріалах справи наявні податкові накладні (а. с. 245, 246 Т. 1) на загальну суму 20800, 00 грн. (в тому числі ПДВ - 3466, 67 грн.) на поставку позивачу 160 тонн ґрунту рослинного.

По взаємовідносинам з цим контрагентом в матеріалах справи наявні також: прибуткові накладні від 29.09.2011 р. № ПН-0001998, від 29.09.2011 р. № ПН-0001999, видаткові накладні від 29.09.2011 р. № 86, від 29.09.2011 р. № 87, незавірені платіжні доручення № 1788 від 21.09.2011 р., № 1863 від 27.09.2011 р., № 1893 від 29.09.2011 р. та рахунки - фактури № СФ-00062 від 21.09.2011 р., № СФ-00063 від 21.09.2011 р.

Докази транспортування вказаного товару, копія журналу реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ в матеріалах справи відсутні.

Крім того, колегія суддів зауважує, що у відповідності до наявних в матеріалах справи видаткових накладних від 29.09.2011 р. № РН-0001932, № РН-0001933 позивачем реалізовано рослинний ґрунт товариству з обмеженою відповідальності «Зовнішні мережі - Київспецбуд» на суму 20800, 00 грн., що свідчить про відсутність при здійсненні господарської операції її економічної мети.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Також, як вбачається з акту перевірки, із каси підприємства позивача було видано готівкові кошти у розмірі 48 399,00 грн. згідно видаткового касового ордеру № 159. У видатковому касовому ордері від 07.12.2010 р. № 159 на загальну суму 48 399,00 грн. був відсутній підпис одержувача готівкових коштів.

Вищевказані готівкові кошти відповідно до видаткового касового ордеру № 159 від 07.12.2010 р. не підтверджені підписом одержувача та не були депоновані.

Крім того, 26.06.2012 р. із каси підприємства позивача було видано готівкові кошти у розмірі 853,54 грн. згідно видаткового касового ордеру № 8. У видатковому касовому ордері № 8 від 26.06.2012 р. на загальну суму 853,54 грн. був відсутній підпис одержувача готівкових коштів.

Вищевказані готівкові кошти відповідно до видаткового касового ордеру № 8 від 26.06.2012 р. не підтверджені підписом одержувача та не були депоновані.

Приписами п. 2.8, п. 2.10 р. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, визначено, що підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Для проведення цих виплат працівникам віддалених відокремлених підрозділів підприємств залізничного транспорту та морських портів готівка може зберігатися в їх касах понад установлений ліміт каси протягом п'яти робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Готівка, що одержана в банку на інші виплати, має видаватися підприємством своїм працівникам у той самий день. Суми готівки, що одержані в банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту).

Підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, які належать до фонду оплати праці та здійснюються за рахунок виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси відомостях на виплату грошей (далі - видаткова відомість).

У відповідності до п. 3.5 р. 3 Положення № 637 у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу, або за окремою видатковою відомістю.

Якщо підприємство (підприємець) надає держателям електронних платіжних засобів послуги з видачі готівки за допомогою платіжного термінала (імпринтера), то на підставі квитанцій платіжного термінала (сліпів) таким підприємством складається видатковий касовий ордер на загальну суму проведених операцій за день та здійснюється відповідний запис у касовій книзі.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. № 436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день; за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми; за витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень (крім коштів, отриманих із кас установ банків) на виплати, що пов'язані з оплатою праці (за винятком екстрених (невідкладних) обставин - соціальних виплат громадянам на поховання, допомоги при народженні дитини, одиноким та багатодітним матерям, на лікування в разі хвороби, компенсацій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), за наявності податкової заборгованості - в розмірі здійснених виплат; за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум; за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів; за використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням - у розмірі витраченої готівки.

Установлено, що за невстановлення установами банків лімітів залишку готівки в касах з них стягується штраф у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний випадок такого невстановлення.

Зазначені податковим органом обставини свідчать про порушення позивачем п. 3.5 р. 3 Положення № 637.

Також, відповідно до банківської виписки та аркушу касової книги підприємства позивача за 24.02.2012 р. (сторінка 2) з банківської установи було отримано готівкові кошти в розмірі 140 815,40 грн. для виплати заробітної плати працівникам суб'єкту господарювання. Виплати готівкових коштів 24.02.2012 р. не здійснювались, про що свідчить залишок на кінець дня 24.02.2012 р., який дорівнює сумі отриманих готівкових коштів.

Відповідно до аркушу касової книги позивача за 29.02.2012 р. (сторінка 3) виплати заробітної плати згідно відомостей № ВЗП-000006, ВЗП-000007, ВЗП-000008, ВЗП-000009, ВЗП-000010, ВЗП-000011 були здійснені 29.02.2012 р.

Таким чином, позивач тримав в касі підприємства готівкові кошти в сумі 140 815 грн. 40 коп. понад ліміт залишку готівкових коштів більш ніж три дні, а саме 24.02.2012 р., 27.02.2012 р., 28.02.2012 р., 29.02.2012 р. (25.02.2012 р., 26.02.2012 р. - вихідні дні).

Зазначене вище свідчить про порушення позивачем п. 2.10 р. 2 Положення № 637 в частині перевищення ліміту готівки в касі.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що під час перевірки здійснення суб'єктом підприємницької діяльності розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу були встановлені порушення, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, на підставі чого контролюючим органом правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 грудня 2013 року № 0002162203, а тому, підстав для визнання його протиправним та скасування у суду не має.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача частково спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом приймаються в якості належних, в той же час, доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження обставинами справи і апеляційним судом відхиляються.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його часткового скасування.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Бісабі" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бісабі" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 грудня 2013 року № 0002142203, № 0002152203, № 0002162203 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бісабі" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 грудня 2013 року № 0002142203, № 0002152203, № 0002162203 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2014 р. в частині задоволення позовних вимог скасувати.

В цій частині прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Бісабі" залишити без задоволення.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2014 р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська (Повний текст постанови виготовлено 07.10.2014 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.