Рішення № 40789270, 29.09.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2014 р. Справа № 914/2510/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м.Львів

до відповідача Львівського комунального підприємства "Вулецьке", м.Львів

за участю у справі третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівської міської ради, м.Львів

за участю у справі третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради,м. Львів

за участю у справі третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Франківської районної адміністрації Львівської міської ради , м. Львів

про стягнення 14 383,30 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Коцелко Ю.В. - представник (довіреність б/н від 16.09.2013р.)

від відповідача не з'явився

від третьої особи-1 не з'явився

від третьої особи-2 Временова М.О. - представник (довіреність №2302-вих-2146 від 17.07.2014р.)

від третьої особи-3 не з'явився

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Львівським міським комунальним підприємством "Львівтеплоенерго" до Львівського комунального підприємства "Вулецьке" про стягнення 14 383,30 грн.

Ухвалою суду від 16.07.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 06.08.2014р. Ухвалою суду від 06.08.2014р. залучено до справи Львівську міську раду, Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та Франківську районну адміністрацію Львівської міської ради в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача, продовжено строк розгляду справи та розгляд спору відкладено до 20.08.2014р. В судовому засіданні 20.08.2014р. оголошено перерву до 29.09.2014р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити повністю з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча про час, дату та місце судового засідання був належним чином повідомлений.

Третя особа-1 та третя особа-3 явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, хоча про час, дату та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Представник третьої особи-2 в судове засідання з'явився.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи-2, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд -,

встановив:

28.05.2012р. між Львівським міським комунальним підприємством "Львівтеплоенерго" (теплопостачальна організація) та Львівським комунальним підприємством «Вулецьке» (споживач) укладено договір №1392/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі по тексту - договір), відповідно до умов якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені цим договором.

Згідно з п.3.2.2 договору споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені даним договором.

Відповідно до п.6.1. договору розрахунки за гаряче водопостачання та теплову енергію для опалення, що споживається проводяться у грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими чинним законодавством формами.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Споживач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження (п.6.3. договору).

Згідно із п.10.1. договору, він набирає чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2013р.

Відповідно до п.10.4. договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо не менше як шістдесят календарних днів до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Як зазначає позивач, відповідач всупереч умовам вказаного договору не здійснив в повному обсязі оплату за фактично спожиту теплову енергію та за приєднане теплове навантаження, у зв'язку з чим за період з 01.07.2013р. по 31.05.2014р. у нього виникла заборгованість у сумі 12624,91 грн. Відтак, основний борг, який позивач просить стягнути на його користь з відповідача за спожиту теплову енергію становить 12 624,91 грн.

Відповідно до п.7.2.3 договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України. В силу цього положення позивач за неналежне виконання взятих на себе договірних зобов'язань здійснив нарахування пені відповідачу в сумі 496,43 грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 123,28 грн. та 1 138,68 грн. інфляційних втрат.

Таким чином, загальна сума заборгованості, становить 14 383,30 грн., з яких 12 624,91 грн. - основний борг, 496,43 грн. - пеня, 1138,68 грн. - інфляційні втрати та 123,28 грн. - 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи-2, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За умовами ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено договір №1392/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді від 28.05.2012р., відповідно до умов якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені цим договором.

Відповідно до ст.24 Закону України "Про теплопостачання" основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані: забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів; здійснювати перерахунок за спожиту теплову енергію із споживачами з урахуванням авансового платежу та показань приладів комерційного обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду.

На виконання умов вказаного договору позивач здійснив поставку відповідачу теплової енергії для опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифами і терміни передбачені договором.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п.6.3 договору споживач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

В порушення вищенаведених положень договору та закону, відповідач не здійснив оплати за спожиту теплову енергію, таким чином, у сукупності заборгованість відповідача станом на день розгляду справи судом становить 12 624,91 грн. за період з 01.07.2013р. по 31.05.2014р.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України закріплено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження погашення ним основного боргу в сумі 12 624,91 грн. за договором №1392/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді від 28.05.2012р.

В запереченні до позовної заяви відповідач зазначає, що додатком № 1 до договору встановлено, що постачання теплової енергії проводилося в службове приміщення ЛКП «Вулецьке» в буд. № 5 по вул. Лазаренка у м.Львові. Однак, як зазначає відповідач, дане нежитлове приміщення було передано згідно акту приймання-передачі від 01.08.2013р. Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради.

В матеріалах справи міститься акт приймання-передачі від 01.08.2013р., доданий відповідачем до заперечення, в якому зазначено, що нежитлове приміщення за адресою м.Львів, вул. Академіка Є. Лазаренка, 5, загальною площею 58,00 кв.м. здав ЛКП «Вулецьке» прийняв ЛКП «Вулецьке».

Суд звертає увагу відповідача, що даний акт не є належним доказом на підтвердження тієї обставини, що вищезазначене службове приміщення ЛКП «Вулецьке» було передано Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, а лише підтверджує, що дане приміщення належить відповідачу. Інших належних та допустимих доказів у підтвердження вищенаведених обставин відповідачем надано не було.

Разом з тим, у запереченні на позов відповідач фактично підтвердив наявність основної заборгованості перед позивачем у розмірі 12 624,91 грн.

З огляду на вищенаведене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу за спожиту теплову енергію у виді гарячої води в сумі 12 624,91 грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, здійснивши перерахунок суми інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1 138,68 грн. інфляційних втрат та 123,28 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.7.2.3 договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

В силу вищенаведених положень, нарахована позивачем пеня у сумі 496,43 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов обгрунтованим, який слід задоволити повністю.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №6710 від 26.06.2014р. - 1 827,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.43, 33, 34, 35, 43, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Львівського комунального підприємства «Вулецьке» (79012, м.Львів, вул.Братів Тимошенків, 2а, код ЄДРПОУ 20813567) на користь Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго" (79040, м.Львів, вул. Д.Апостола, буд.1; код ЄДРПОУ 05506460) 12 624,91 грн. основного боргу, 496,43 грн. пені, 1 138,68 грн. інфляційних втрат, 123,28 грн. трьох відсотків річних та 1 827,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 06.10.2014р.

Суддя Петрашко М.М.