Ухвала суду № 40788828, 06.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/6224/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

06 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лаверна» до державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лаверна» звернулося з позовом до державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.05.2014 №64926552208 та №65026552208.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що Посадовими особами ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС, яку реорганізовано у ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області, проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Лаверна» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування з податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_2 за липень та серпень 2012 року.

За наслідками перевірки складено Акт від 20.05.2013 №686/220/19407661, згідно висновків якого господарські операції позивача із вказаним контрагентом визнано нікчемними та встановлено порушення підприємством пп. 138.2, ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 01.06.2013 №0000892202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 15 608,00 грн., з яких 10 405,00 грн. - за основним платежем, та 5 203,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, та № 0000882202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у сумі 14 688,50 грн., з яких 9 909,00 грн. - за основним платежем, та 4 779,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України)

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано ст. 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином оформленими податковими накладними та складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Лаверна» мало фінансово-господарські взаємовідносини з ФОП ОСОБА_2, які виникли на підставі договору про надання послуг з перевезення вантажів від 06.08.2012 №09/08 та договору купівлі-продажу від 10.07.2012 №10-07-12.

Як встановлено судом, за вказаними договорами ФОП ОСОБА_2 було надано ТОВ «Лаверна» послуги з перевезення вантажів та реалізовано позивачу продукцію, а саме: палички для морозива.

За наслідками виконання умов договору сторонами оформлено наступні документи: податкові накладні від 09.08.2012 №316 та від 10.07.2012 №2; рахунок фактуру від 09.08.2012 №316; акт здачі-прийняття робіт від 09.08.2012 №316; ТТН від 07.08.2012 №УС-0000501 та від 10.07.2012 №3; платіжне доручення від 21.08.2012 № 1905; видаткову накладну від 10.07.2012 №2; рахунок на оплату від 10.07.2012 №3.

Надані позивачем первинні документи, відповідають вимогам передбачених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Рух активів у процесі здійснення господарської операції підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Водночас, посилання відповідача в акті перевірки, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на акт Рокитнянської МДПІ від 11.02.2013 №08/1701/2850209292 про результати проведення документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_2 за період з 01.07.2012 по 30.11.2012. і зазначені в ньому обставини не спростовують наданих позивачем доказів та не беруться до уваги, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податків, згідно якого право на формування валових витрат та на податковий кредит платника податків не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.05.2014 №64926552208 та №65026552208.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.