Рішення № 40788470, 07.10.2014, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2014 року Справа № 925/1670/14

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача - Кацюба А.М. - представник за довіреністю,

від відповідача - представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Йозера Україна",

м. Львів

до товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія", с. Бакаєве,

Чорнобаївського району, Черкаської області

про стягнення 35 534 грн. 94 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Йозера Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" про стягнення заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі - продажу від 06 серпня 2012 року за №120 в розмірі 35 534 грн. 94 коп., в тому числі: 23 000 грн. 00 коп. - основний борг, 881 грн. 26 коп. - 3% річних, 4 092 грн. 00 коп. інфляційні втрати, 4 761 грн. 68 коп. пеня та 2 800 грн. 00 коп. штраф.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 23 вересня 2014 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 07 жовтня 2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 23 вересня 2014 року було зобов'язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з посиланням на мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 07 жовтня 2014 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1670/14.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 06 серпня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Йозера Україна" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія" (покупець) було укладено договір купівлі - продажу за №120.

Відповідно до п. 1.1. вищевказаного договору продавець зобов'язався продавати покупцю премікси для свиней та ВРХ (вітамінно-мінеральні добавки, кормові добавки, замінник цільного молока та ін.), далі за текстом - товари, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити ці товари на умовах, визначених у цьому договорі.

Асортимент товарів визначається в прайс - листі, який наведений у додатку 1 до цього договору і є його невід'ємною частиною (п.1.2. договору).

Згідно п. 2.2. договору купівлі - продажу ціни на товар визначаються у прайс - листах, видаткових накладних, рахунках - фактурах.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту приймання товару покупцем у місці поставки та підписання накладної на партію отриманого товару (п. 4.1. договору).

Позивач свої зобов'язання за договором купівлі - продажу виконав та поставив відповідачу товар (йозіферм 150г) на загальну суму 28 000 грн. 00 коп., що підтверджується копією видаткової накладної №РН-001637 від 16 серпня 2013 року.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої довіреністю від 16 серпня 2013 року за №93/а особи у вищенаведеній видатковій накладній та відтиском печатки товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія".

Відповідач в свою чергу зобов'язання по оплаті поставленого товару виконав частково, сплативши 5 000 грн. 00 коп., що підтверджується копією платіжного доручення від 14 серпня 2014 року за №67 (а.с.27).

Таким чином позивач просив суд стягнути з відповідача 23 000 грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар згідно договору купівлі - продажу від 06 серпня 2012 року за №120.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 7.1. договору купівлі - продажу покупець здійснює оплату товару з відстрочкою платежу протягом 7 (семи) днів з дня поставки згідно виставленого рахунку - фактури.

16 серпня 2013 року позивачем було виставлено рахунок - фактуру №СФ-001664 про сплату 28 000 грн. 00 коп.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених умов договору відповідач повинен був сплатити вартість отриманого товару до 23 серпня 2013 року включно.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору купівлі - продажу, розрахунку з позивачем за поставлений товар в повному обсязі, а також не було спростовано доводи та обґрунтування позивача.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, сума боргу в розмірі 23 000 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Пунктом 10.2. договору купівлі - продажу передбачена відповідальність за порушення відповідачем строків оплати вартості одержаного товару, а саме: пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Позивачем на підставі п. 10.2. договору купівлі - продажу заявлено вимогу про стягнення з відповідача 4 761 грн. 68 коп. пені, в тому числі: 4 226 грн. 06 коп. пені нарахованої за період з 24 серпня 2013 року по 13 серпня 2014 року на суму боргу 28 000 грн. 00 коп. та 535 грн. 62 коп. пені нарахованої за період з 14 серпня 2014 року по 16 вересня 2014 року на суму боргу 23 000 грн. 00 коп.

Слід зазначити, що позивачем при нарахуванні пені порушено вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому судом враховано, що п. 10.2. договору не містив умови нарахування пені понад строки, що встановлені ч. 6 ст. 232 ГК України.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, розмір пені нарахований за період з 24 серпня 2013 року по 23 лютого 2014 року (дата визначена з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України та п. 10.2. договору) на суму боргу 28 000 грн. 00 коп. складає 1 834 грн. 96 коп.

В зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню 1 834 грн. 96 коп. пені, в решті стягнення пені в розмірі 2 926 грн. 72 коп. слід відмовити, у зв'язку з безпідставним нарахуванням.

Відповідно до п. 10.2. договору купівлі - продажу за прострочення платежів покупець несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 10% від вартості товару.

Оскільки відповідач свого обов'язку щодо оплати поставленого товару у визначений сторонами строк не виконав, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 10% від вартості неоплаченого товару в розмірі 28 000 грн. 60 коп., що складає 2 800 грн. 00 коп.

При розгляді позову в цій частині судом враховано наступне:

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штраф як і пеня є формами одного і того ж виду забезпечення виконання зобов'язання - неустойки.

Умови договору купівлі - продажу передбачають цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати пені та штрафу.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

При цьому судом враховано відповідні висновки, що викладені в постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2012 року N 06/5026/1052/2011.

З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 2 800 грн. 00 коп. штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 881 грн. 26 коп. 3 % річних та 4 092 грн. 00 коп. боргу, що виник внаслідок інфляції (розрахунок знаходиться в матеріалах справи).

Здійснивши перевірку правильності нарахування 3% річних та інфляційних втрат за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.2.1." судом встановлено, що розрахунок 3% річних здійснено позивачем вірно, нарахування інфляційних здійснено в меншому розмірі, однак позивач самостійно визначив суму інфляційних, а тому заявлена до стягнення сума річних та інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія", вул. Кірова, 5, с. Бакаєве, Чорнобаївського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 32402636 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Йозера Україна", вул. Шолом - Алейхема", 11, м. Львів, ідентифікаційний код 35621266, р/р 26002011055458 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023 - 23 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 881 грн. 26 коп. - 3% річних, 4 092 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 1 834 грн. 96 коп. пені, 2 800 грн. 00 коп. штрафу та 1 676 грн. 45 коп. витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

3. В решті вимог - в позові відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 08 жовтня 2014 року.

Суддя А.В.Васянович