Рішення № 40788433, 29.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17817/14 29.09.14

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та захист»До Третя особа,Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 Провиплату страхового відшкодування у розмірі 5 036,95 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Колодежний С.В. - дов. № 8 від 02.01.2014 року;

від відповідача: не з'явився;

третя особа: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Добробут та захист» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про виплату страхового відшкодування у розмірі 5 036,95 грн.

Ухвалою суду від 26.08.2014 року було порушено провадження у справі, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та призначено розгляд справи № 910/17817/14 на 12.09.2014 року.

Представник позивача в судове засідання 12.09.2014 року не з'явився, проте через відділ діловодства 04.09.2014 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Представник відповідача в дане судове засідання не з'явився, проте 10.09.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 12.09.2014 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників позивача, відповідача та третьої особи розгляд справи відкладено на 29.09.2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні 29.09.2014 р. надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 29.09.2014 року не з'явився, проте через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав відзив на позов, в якому просив суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання 29.09.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 29.09.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.08.2013 року по вул. Привокзальній в м. Херсоні за участю автомобіля «Шевролет Авео», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1, та за участю транспортного засобу «ПМЗ Т-2-9», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1, що належить Херсонелектротранс сталася дорожньо-транспортна пригода.

Згідно постанови Дніпровського районного суду міста Херсона від 16.09.2013 року дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм тролейбусу «ПМЗ Т-2-9», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_1, вимог п.10.4, 17.5 Правил дорожнього руху України та ст. 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Постановою Дніпровського районного суду міста Херсона від 16.09.2013 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого п.10.4 Правил дорожнього руху України та ст. 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 22/17/1-004 від 17.12.2012 р. страховиком автомобіля «Шевролет Авео», реєстраційний номер НОМЕР_1, є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Добробут та захист».

Загальний розмір матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу «Шевролет Авео», реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до висновку № 311 від 20.09.2013 р., що складений Дочірнім підприємством «Експерт-Сервіс Авто» - експертом-автотоварознавцем ОСОБА_4, складає 4 572,04 грн.

За страховим випадком - ДТП що сталась 17.08.2013 р. за участю застрахованого автомобіля, згідно складеного страхового акту № 128/10/13 від 17.10.2013 р. визначено суму страхового відшкодування в розмірі 4 137,40 грн., виплата якого за договором страхування підтверджується платіжним дорученням № 2213 від 29.10.2013 р. на суму 4 137,40 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Зазначена правова норма також кореспондується зі статтею 993 Цивільного кодексу України.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 р. № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Як вбачається з матеріалів справи цивільно-правова відповідальність водія тролейбусу «ПМЗ Т-2-9», реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Країна» з франшизою 510,00 грн., згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/2301354.

У зв'язку з цим, позивач направив на адресу відповідача претензію № 455 від 04.11.2013 р. з вимогою виплатити страхове відшкодування в порядку регресу, до якої додав весь пакет необхідних документів.

08.11.2013 р. відповідач зазначену претензію отримав, однак кошти не сплатив.

Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За змістом ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини 9.1 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.

Згідно з частиною 9.2 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000,00 гривень на одного потерпілого.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Частиною 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Як вбачається, з пункту 2 полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ 2301354 ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000,00 гривень, а розмір франшизи складає 510,00 грн.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також з урахуванням ліміту відповідальності визначеного чинним законодавством, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу підлягають задоволенню частково в сумі 3 627,40 грн. (4 137,40 грн. - 510,00 грн.)

Твердження відповідача про відсутність у нього обов'язку з виплати страхового відшкодування, так як третьою особою були порушені умови підпункту 33.1.2 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, про настання дорожньо-транспортної пригоди є необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 33.1.2 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на момент настання ДТП), учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Разом з тим, умовами п. 33.1.2 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції на час настання ДТП, не вимагалось обов'язкового письмового повідомлення страхової компанії у встановлений строк про настання страхового випадку, а було визначено обов'язок здійснити таке повідомлення не пізніше трьох робочих днів.

У зв'язку з тим, що обов'язок по доведенню викладених у відзиві на позов доводів покладається на відповідача, який в свою чергу зазначеного не зробив, господарський суд приходить до висновку про недоведеність обставин зазначених у ньому.

Позивач керуючись пунктом 2 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 325,32 грн. за період прострочення з 07.01.2014 р. по 07.07.2014 р. на суму прострочення у розмірі 4 137,40 грн.

Відповідно до пункту 37.2 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням пунктів 1 та 2 статті 37 вищезазначеного Закону, дати вручення регресної вимоги - 08.11.2013 р. та прострочення сплати страхового відшкодування, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 249,05 грн. (судом здійснено розрахунок пені на суму 3 627,40 грн. за період прострочення з 04.02.2014 р. по 07.07.2014 р. )

Позивач за прострочення виконання грошового зобов'язання нарахував та просить стягнути з відповідача 497,04 грн. інфляційних нарахувань та 77,19 грн. три відсотки річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних, з урахуванням прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних підлягають задоволенню частково у розмірі 460,10 грн. та 59,33 грн. відповідно.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (місцезнаходження: 04176, м. Київ, вул. Електриків, 29 А, код ЄДРПОУ 20842474) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та захист» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 24/11-13В, код ЄДРПОУ 31571133) 3 627 (три тисячі шістсот двадцять сім) грн. 40 коп. основного боргу, 460 (чотириста шістдесят) грн. 10 коп. інфляційних нарахувань, 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 33 коп. три відсотки річних, 249 (двісті сорок дев'ять) грн. 05 коп. пені та 1 594 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 48 коп. судового збору.

3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

06.10.2014 року

Суддя О.М. Спичак