Постанова № 40788339, 01.10.2014, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року справа № 823/2594/14

м. Черкаси

13 год. 10 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Орленко В.І.,

при секретарі - Дудці Г.О.,

за участю позивача ОСОБА_1 - особисто,

представника відповідача Головного управління юстиції у Черкаській області Шаповал О.В. - за довіреністю від 30.01.2014 № 10-9/205,

прокурора Завгороднього О.О. - за посвідченням,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Черкаській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Центральний відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, за участю прокуратури м. Черкаси, про визнання незаконною бездіяльності, стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулась ОСОБА_1, в якому просить:

- визнати незаконною бездіяльність Головного управління юстиції у Черкаській області в частині невиконання ним своїх обов'язків з координації і організації виконання судових рішень, ухвалених на користь ОСОБА_1, оскільки в період, коли щодо кредитної спілки "Берегиня" було відкрито виконавчі провадження в Центральному та Придніпровському відділах державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, не було утворено виконавчу групу, що спричинило порушення права на справедливий суд, передбаченого частиною 1 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод;

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області відшкодування шкоди, завданої Головним управлінням юстиції у Черкаській області в розмірі 129045,23 грн.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, обґрунтовуючи їх тим, що у період з 18.04.2008 по 19.04.2013 на виконанні в Центральному відділі державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції перебувало зведене виконавче провадження №114 (об'єднане 18.04.2008) про стягнення заборгованості з кредитної спілки «Берегиня» на користь фізичних осіб, до складу якого входило 34 виконавчих проваджень на загальну суму 984635,50 грн., у тому числі про стягнення коштів на користь ОСОБА_1.

12.04.2010 державним виконавцем Центрального відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції надано розпорядження про списання коштів з розрахункового рахунку боржника платіжною вимогою. Платіжні вимоги повернулись до відділу без виконання у зв'язку з накладенням арешту за іншим виконавчим документом. На запити державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби від 03.12.2010, 13.01.2011 та від 25.02.2011, Черкаська філія ПАТ КБ «Промекономбанк» повідомила, що на рахунок боржника було накладено арешт ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси, постановою державного виконавця Придніпровського відділу ДВС та відповідною постановою державного виконавця Центрального відділу ДВС.

Позивач зазначає, що Головне управління юстиції у Черкаській області повинно було здійснити контроль щодо об'єднання у зведене виконавче провадження виконавчих проваджень про стягнення заборгованості з КС «Берегиня», відкритих у Центральному відділі державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції та Придніпровському відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції; та здійснити контроль щодо створення виконавчої групи керівником регіонального відділу державної виконавчої служби.

Через накладений державним виконавцем Придніпровського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції арешт на розрахунковий рахунок кредитної спілки «Берегиня», у період з 12.04.2010 по 04.05.2011 державним виконавцем Центрального відділу ДВС на користь позивача не відбулося стягнення коштів, які надходили завдяки стягненню коштів з дебіторів боржника.

Позивач зазначає, що внаслідок бездіяльності Головного управління юстиції у Черкаській області позивачу завдано шкоду в сумі грошових коштів, які не були стягнуті своєчасно за виконавчими листами, що перебувають на виконанні в Центральному відділі ДВС.

Представник відповідача Головного управління юстиції у Черкаській області проти заявленого адміністративного позову заперечує, мотивуючи це тим, що по-перше, Головне управління юстиції у Черкаській області забезпечує лише організацію роботи органів держаної виконавчої служби (кадрове, фінансове та матеріально-технічне забезпечення) Втручання в процес виконання рішень судів з боку Головного управління юстиції заборонено. При цьому, Головне управління юстиції у Черкаській області може розглядати звернення фізичних та юридичних осіб щодо виконання рішень суду.

По-друге, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або у разі виконання зведеного виконавчого провадження при органах державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи, до складу яких входять державні виконавці одного або кількох органів ДВС. Тобто, створення виконавчих груп є правом органів державної виконавчої служби, і, водночас, дискреційним повноваженням адміністративного органу, яке передбачає прийняття ним рішення з певною свободою розсуду.

По-третє, після виникнення обставин, які зумовили звернення позивача до суду пройшло близько 6-ти років; раніше позивачем, як стягувачем у зведеному виконавчому провадженні, не оскаржувалися рішення, дії чи бездіяльність державних виконавців.

По-четверте, позивачем не обґрунтовані підстави для відшкодування шкоди з Державного бюджету України, та її розмір.

Представник відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи в судове засідання не з'явився, до суду надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник третьої особи Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи в судове засідання не з'явився, до суду надіслав письмові заперечення та клопотання про розгляду справи без його участі. Відповідно до письмових заперечень третьої особи, під час виконання зведеного виконавчого провадження про стягнення заборгованості з кредитної спілки «Берегиня» державний виконавець діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, встановлений Законом України «Про виконавче провадження».

Прокурор заперечував проти задоволення позову та пояснив, що позивачем пропущений строк звернення до суду для оскарження бездіяльності Головного управління юстиції у Черкаській області. Крім того, позивачем не обґрунтовано наявність упущеної вигоди від бездіяльністю органів державної влади, яка підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України.

Заслухавши пояснення учасників адміністративного процесу, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у період з 18.04.2008 по 19.04.2013 на виконанні в Центральному відділі державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції перебувало зведене виконавче провадження №114 (об'єднане 18.04.2008), про стягнення заборгованості з кредитної спілки «Берегиня» на користь фізичних осіб, до складу якого входило 34 виконавчих проваджень на загальну суму 984635,50 грн., у тому числі:

- виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-6000, виданого 25.01.2010 Соснівським районним судом м. Черкаси, про стягнення з кредитної спілки «Берегиня» на користь ОСОБА_1 суми вкладу у розмірі 23000,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 30,00 грн., а всього 23030,00 грн.;

- виконавче провадження з виконання дубліката виконавчого листа №2-2251, виданого 11.02.2010 Соснівським районним судом м. Черкаси, про стягнення з кредитної спілки «Берегиня» на користь ОСОБА_1 суми вкладу у розмірі 50500,00 грн., відсотків у розмірі 7070,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 30,00 грн., а всього 57600,00 грн.;

- виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-4717, виданого 09.02.2012 Соснівським районним судом м. Черкаси, про стягнення з кредитної спілки «Берегиня» на користь ОСОБА_1 заборгованості по договору депозиту №Д 448 в сумі 16246,58 грн.;

- виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-4644, виданого 10.05.2012 Соснівським районним судом м. Черкаси, про стягнення з кредитної спілки «Берегиня» на користь ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором Д 579 в сумі 34367,12 грн.

У зв'язку з відсутністю у боржника майна та коштів, на які можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, 19.04.2013 зведене виконавче провадження було завершено відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

06.08.2013 вдруге на виконання до Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції від позивача надійшли виконавчі документи.

На виконанні у Центральному відділі державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції перебуває зведене виконавче провадження №38809409, об'єднане 02.09.2013, про стягнення заборгованості з кредитної спілки «Берегиня» на користь фізичних осіб, до складу якого входить 19 виконавчих проваджень на загальну суму 558286,00 грн.,у тому числі на користь ОСОБА_1:

- виконавче провадження №39232714 з виконання виконавчого листа №2-6000, виданого 25.01.2010 Соснівським районним судом м. Черкаси, про стягнення з кредитної спілки «Берегиня» на користь ОСОБА_1 суми вкладу у розмірі 23000,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 30,00 грн., а всього 23030,00 грн., відкрите 07.08.2013;

- виконавче провадження №39233015 з виконання дубліката виконавчого листа №2-2251, виданого 11.02.2010 Соснівським районним судом м. Черкаси, про стягнення з кредитної спілки «Берегиня» на користь ОСОБА_1 суми вкладу у розмірі 50500,00 грн., відсотків у розмірі 7070,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 30,00 грн., а всього 57600,00 грн., відкрите 07.08.2013;

- виконавче провадження №39232608 з виконання виконавчого листа №2-4717, виданого 09.02.2012 Соснівським районним судом м. Черкаси, про стягнення з кредитної спілки «Берегиня» на користь ОСОБА_1 заборгованості по договору депозиту №Д 448 в сумі 16246,58 грн., відкрите 07.08.2013;

- виконавче провадження №39233083 з виконання виконавчого листа №2-4644, виданого 10.05.2012 Соснівським районним судом м. Черкаси, про стягнення з кредитної спілки «Берегиня» на користь ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором Д 579 в сумі 34367,12 грн., відкрите 07.08.2013;

- виконавче провадження №39233138 з виконання виконавчого листа №2/712/1628/13, виданого 01.08.2013 Соснівським районним судом м. Черкаси, про стягнення з кредитної спілки «Берегиня» на користь ОСОБА_1 заборгованості в сумі 6093,50 грн., відкрите 07.08.2013;

- виконавче провадження №39232666 з виконання виконавчого листа №2-3370, виданого 01.08.2013 Соснівським районним судом м. Черкаси, про стягнення з кредитної спілки «Берегиня» на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 1591,00 грн., відкрите 07.08.2013.

З матеріалів справи вбачається, що з метою виявлення майна, належного боржнику на праві власності, та коштів на нових рахунках в установах банків, державним виконавцем направлено запити до реєструючих право власності установ та електронний запит до ДПС України; та вживалися інші заходи для виконання судових рішень про стягнення заборгованості в межах зведеного виконавчого провадження.

28.11.2013 державним виконавцем сформовано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно з яким керівником кредитної спілки «Берегиня» з 31.03.2012 є ОСОБА_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1.

За наслідками вжитих державним виконавцем заходів при примусовому виконанні вищезгаданих виконавчих документів на користь ОСОБА_1 стягнуто 10912,04 грн.

18.11.2013 позивачем було подано заяву на ім'я начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області, в якій вона просить надати інформацію про те, чи під час виконання рішень про стягнення коштів з КС «Берегиня» (з 18.04.2008 по 08.03.2011) начальником управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області застосовувались положення частини 2 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21.04.1999) та у період з 08.03.2011 по 24.05.2011 положення частини 2 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 04.11.2010).

Не отримавши відповіді на вказану заяву, 10.06.2014 позивач повторно направила заяву аналогічного змісту на ім'я начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Черкаській області.

Листом управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області від 08.07.2014 №Г-77/9-33/2 «Про надання інформації» позивача повідомлено про те, що положення частини 2 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21.04.1999) та положення частини 2 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 04.11.2010) не застосовувались.

Позивач вважає протиправною бездіяльність Головного управління юстиції у Черкаській області, що виявилась у невчиненні ним дій щодо організації і координації роботи органів державної виконавчої служби з примусового виконання судових рішень про стягнення заборгованості з КС «Берегиня» на користь ОСОБА_1 Зокрема, позивач зазначає, що ГУ юстиції повинно було здійснити контроль щодо об'єднання у зведене виконавче провадження виконавчих проваджень про стягнення заборгованості з КС «Берегиня», відкритих у Центральному відділі державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції та Придніпровському відділі державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції; та контроль щодо створення виконавчої групи керівником регіонального відділу державної виконавчої служби. Через накладений державним виконавцем Придніпровського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції арешт на розрахунковий рахунок кредитної спілки «Берегиня», у період з 12.04.2010 по 04.05.2011 державним виконавцем Центрального відділу ДВС на користь позивача не відбулося стягнення заборгованості, які надходили завдяки стягненню коштів дебіторів боржника.

Вирішуючи спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон №606) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 1 Закону №606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно статті 2 Закону №606 примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (далі - державні виконавці).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24.03.1998 № 202/98-ВР, органами державної виконавчої служби є:

- Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень;

- управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

- районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Згідно частини 2 ст. 5 Закону України «Про державну виконавчу службу», Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі організують виконання законів і здійснюють керівництво управліннями державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними відділами державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції, координують і контролюють їх діяльність; організують професійну підготовку та атестацію державних виконавців; розглядають скарги на дії державних виконавців; заохочують за успіхи в роботі і накладають стягнення за порушення трудової дисципліни; здійснюють матеріально-технічне забезпечення державної виконавчої служби; організують виконання рішень відповідно до закону, надають рекомендації щодо виконання державними виконавцями рішень у порядку, встановленому законом.

Підпункт 9 п. 4 Положення про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні управління юстиції, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.02.2007 № 47/5 (втратив чинність 08.07.2011), передбачав, що управління юстиції відповідно до покладених на нього завдань: спрямовує діяльність відділів державної виконавчої служби, координує і контролює їх діяльність.

Аналіз норм законодавства України свідчить про те, що Головне управління юстиції здійснює повноваження, передбачені статтею 5 Закону України «Про державну виконавчу службу», та не може втручатись безпосередньо у діяльність органів державної виконавчої служби.

Судом встановлено, що до 09.03.2011 контроль за законністю виконавчого провадження здійснювався в порядку, передбаченому статтею 8 Закону №606 (в редакції, що діяла до 09.03.2011).

Контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та керівник вищестоящого органу.

Керівник органу державної виконавчої служби при здійсненні контролю за діями державного виконавця під час виконання рішень, якщо вони суперечать вимогам Закону, вправі своєю постановою скасувати постанову, акт, інший процесуальний документ, винесений у виконавчому провадженні державним виконавцем, який йому підпорядкований, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, передбаченому цим Законом. Постанова керівника органу державної виконавчої служби може бути оскаржена сторонами виконавчого провадження до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду в 10-денний строк з моменту її винесення.

Контроль за законністю виконавчого провадження здійснюють Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби та Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції через відповідні відділи державної виконавчої служби.

Забороняється втручання інших державних або недержавних органів та їх посадових осіб у виконавче провадження, крім випадків, передбачених цим Законом. Виїмка чи вилучення документа виконавчого провадження здійснюється лише за рішенням суду.

Починаючи з 09.03.2011, контроль за законністю виконавчого провадження здійснюється відповідно до статті 83 Закону №606 (а редакції від 04.11.2010), норми якої відтворюють вищевикладені положення статті 8 Закону.

Під час судового розгляду справи встановлено, що в порядку статті 83 Закону України «Про виконавче провадження» начальником Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, на виконання доручення Ко-10/01-41/09 від 16.03.2011 заступника начальника відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області здійснено перевірку матеріалів зведеного виконавчого провадження №114/2 від 18.04.2008 відносно боржника - кредитної спілки «Берегиня», за наслідками якої винесена відповідна постанова (а.с. 222). За результатами перевірки зведеного виконавчого провадження, визнано дії старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції Соломахи А.О. такими, що в цілому відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та відповідним пунктам Інструкції про проведення виконавчих дій. У вказаній постанові описані всі виконавчі дії, що вчинялися у період з 17.11.2009 по 21.03.2011.

Вказана постанова начальника Центрального відділу ДВС позивачем не оскаржувалась. Позивачем не подавалися скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби у зведеному виконавчому провадженні №114/2 від 18.04.2008 на ім'я начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Щодо тверджень позивача про невиконання Центральним відділом ДВС Черкаського міського управління юстиції положень ст. 49 Закону №606 (в редакції від 21.04.1999) в частині об'єднання у зведене виконавче провадження виконавчих проваджень про стягнення з КС «Берегиня» заборгованості, відкритих в Придніпровському та Центральному відділі ДВС Черкаського міського управління юстиції, суд встановив.

Відповідно до статті 49 Закону №606 (в редакції від 21.04.1999, що діяла до 09.03.2011), у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження.

Якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті у кількох органах державної виконавчої служби, виконання вимог цієї статті забезпечується в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Суд звернув увагу, що підставою для об'єднання виконавчих проваджень у зведене є наявність кількох виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, саме боржника.

Відповідно до листа Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції від 29.09.2014 №41435/08-03-04, наданому на лист Головного управління юстиції у Черкаській області, з 22.04.2008 на виконанні у даному відділі перебувало виконавче провадження №7272764 з виконання виконавчого листа №2-1353 від 25.03.2008 Придніпровського районного суду м. Черкаси про стягнення з КС «Берегиня» на користь ОСОБА_6 коштів в сумі 31230,00 грн.

26.06.2009 виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-1353 Придніпровського районного суду м. Черкаси завершено на підставі п. 10 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Виконавчий документ з постановою державного виконавця направлено для подальшого виконання за належністю до Центрального відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції.

У своєму листі від 29.09.2014 Придніпровський відділ ДВС також повідомляє, що надати більш детальну інформацію про хід виконання виконавчого провадження не виявляється можливим у зв'язку з його знищенням. Відповідно до Акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 08.01.2013, складеного уповноваженою комісією, проведено зниження виконавчих проваджень, завершених у 2009 році, через закінчення строків їх зберігання. Як вбачається із здавального опису щодо знищення виконавчих проваджень 2009 рік, затвердженого в.о. начальника Придніпровського ВДВС Черкаського міського управління юстиції, до нього за обліковим номером 1143/8 включено виконавче провадження №7272764 (а.с. 190).

Вищевикладені обставини свідчать про те, що матеріали виконавчих проваджень Придніпровського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції, в тому числі щодо стягнення коштів з КС «Берегиня», у зв'язку із створенням Центрального відділу ДВС Черкаського міського управляння юстиції та закріпленням меж територій за відділом, було передано з Придніпровського відділу ДВС до Центрального відділу ДВС; через закінчення строків зберігання, завершені виконавчі провадження були знищені у 2013 році.

Щодо створення виконавчої групи суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 ст. 2 Закону №606 (в редакції від 21.04.1999, що діяла до 09.03.2011), за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або у разі виконання зведеного виконавчого провадження при органах державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи в порядку, встановленому Міністерством юстиції України, до складу яких включаються державні виконавці одного або кількох органів державної виконавчої служби. За наказом Міністерства юстиції України або Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції на керівника групи можуть покладатися права та повноваження, встановлені цим Законом, у виконавчому провадженні для начальників районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Відповідно до п.п. 4.19.2. п. 4.19 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5, при виконанні зведеного виконавчого провадження, у тому числі, якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника відкрито в кількох органах державної виконавчої служби, зокрема якщо боржник та його майно перебувають на території різних адміністративно-територіальних одиниць тощо, можуть утворюватись виконавчі групи. Такі виконавчі групи створюються відповідно до Порядку утворення та функціонування виконавчих груп при органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17.05.2004 N 37/5, зареєстрованого в Мін'юсті України 17.05.2004 за N 624/9223.

Згідно п. 1.4 Порядку утворення та функціонування виконавчих груп при органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17.05.2004 № 37/5, що діяв до 17.04.2012, виконавчі групи можуть утворюватися у разі:

наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення суду або іншого органу (посадової особи), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, зокрема якщо за різними виконавчими провадженнями, відкритими в одному або кількох органах ДВС, боржник одночасно є стягувачем, якщо створення виконавчої групи сприятиме забезпеченню своєчасного і повного виконання рішення тощо;

виконання зведеного виконавчого провадження, у тому числі, якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника відкрито в кількох органах ДВС, зокрема якщо боржник та його майно перебувають на території різних адміністративно-територіальних одиниць тощо.

Пункт 2.1 вказаного Порядку визначає, що утворення виконавчої групи може провадиться за рішенням:

директора Департаменту ДВС - на виконання доручення керівництва Міністерства юстиції України, з власної ініціативи, за поданням заступників директора Департаменту ДВС, керівника відділу примусового виконання рішень або керівника регіонального органу ДВС;

керівника відділу примусового виконання рішень - на виконання доручення керівника вищого рівня, з власної ініціативи, за поданням заступника начальника або державних виконавців цього відділу;

керівника регіонального органу ДВС - на виконання доручення керівника вищого рівня, з власної ініціативи, за поданням заступника керівника регіонального органу ДВС, керівника підрозділу примусового виконання рішень або керівника територіального органу ДВС;

керівника підрозділу примусового виконання рішень - на виконання доручення керівника вищого рівня, з власної ініціативи, за поданням заступника начальника або державних виконавців підрозділу примусового виконання рішень;

керівника територіального органу ДВС - на виконання доручення керівника вищого рівня, з власної ініціативи, за поданням заступника начальника або підпорядкованих державних виконавців.

Суд звернув увагу, що відповідні положення знайшли своє відображення в Розділі V «Виконавчі групи» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція), де зазначається, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або у разі виконання зведеного виконавчого провадження при органах ДВС за відповідною постановою можуть утворюватися виконавчі групи, до складу яких входять державні виконавці одного або кількох органів ДВС.

Аналіз норм законодавства України свідчить про те, що створення виконавчих груп при органах ДВС у разі виконання зведеного виконавчого провадження, у тому числі, якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника відкрито в кількох органах ДВС, є правом керівників органів державної виконавчої служби чи їх структурних підрозділів, визначених в п. 2.1 Порядку утворення та функціонування виконавчих груп при органах державної виконавчої служби.

Разом з тим, згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.09.1980 року на 316-й нараді - під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до частини першої статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Судом встановлено, що починаючи з 2010 року ні в порядку адміністративного оскарження, ні в судовому порядку позивачем не оскаржувалися рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби у зведеному виконавчому провадженні №114 від 18.04.2008.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що про хід виконання рішень суду зі стягнення коштів з КС «Берегиня», в тому числі про порушення своїх прав в частині неможливості стягнення коштів з розрахункових рахунків КС «Берегіня» у період з 12.04.2010 по 04.05.2011, позивачу було відомо ще у 2010 році, про що свідчить лист Головного управління юстиції у Черкаській області від 21.12.2010 №Ко-37-09 «Про результати розгляду звернення ОСОБА_1 та ін.» (а.с. 21). Також, листом Центрального відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції від 30.01.2012 №2605 (а.с. 25) позивачу надавалась інформація з приводу виконання рішення суду про стягнення коштів з КС «Берегиня».

Вказані листи містять відомості про вчинені виконавчі дії в процесі примусового виконання зведеного виконавчого провадження про стягнення коштів з кредитної спілки «Берегиня», починаючи з 2009 року.

На думку суду, вказані обставини свідчать про те, що про порушення своїх прав позивачу стало відомо ще в 2010 році.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду розпочинається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для правильного вирішення питання про застосування строку звернення до суду потрібно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень були порушені права особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Виходячи із змісту адміністративного позову, позовні вимоги зводяться до визнання незаконною бездіяльності Головного управління юстиції у Черкаській області в частині невиконання своїх обов'язків щодо координації та організації виконання судових рішень органами державної виконавчої служби - Центральним відділом ДВС та Придніпровським відділом ДВС - в частині об'єднання виконавчих проваджень про стягнення заборгованості з КС «Берегиня», та створення виконавчої групи.

З огляду на те, що про порушення своїх прав, свобод та інтересів позивачу стало відомо ще з 2010 року, враховуючи те, що до адміністративного суду остання звернулась 29.08.2014, суд вважає, що позовні вимоги заявлені поза межами строку позовної давності.

В свою чергу, позивачем не надано до суду жодного належного та допустимого доказу в підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом.

При цьому, суд скептично оцінює посилання позивача на те, що лише після отримання листа управління державної виконавчої служби ГУ юстиції у Черкаській області від 08.07.2014 №Г-77/9-33/2 їй стало відомо про те, що виконавча група не створювалась, а виконавчі провадження Придніпровського відділу ДВС та Центрального відділу ДВС не об'єднувались у зведене виконавче провадження.

Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області відшкодування шкоди, завданої Головним управлінням юстиції у Черкаській області в розмірі 129045,23 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди» умовою для притягнення до відповідальності за завдану шкоду є наявність протиправних дій або бездіяльності, наявність шкоди та безпосередній причинний зв'язок між дією або бездіяльністю і шкодою.

Під час судового розгляду справи позивачем не доведена, судом не встановлена бездіяльність Головного управління юстиції у Черкаській області чи органів державної виконавчої служби, яка спричинила завдання шкоди позивачу. Крім того, суд звернув увагу на абстрактний (не реальний) характер шкоди, яку просить відшкодувати позивач.

Суд вважає за потрібне зазначити, що відповідно до статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Частина 2 статті 87 Закону №606 визначає, що збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

При розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», частини другої статті 87 Закону України «Про виконавче провадження», а також з положень статей 1173, 1174 ЦК України і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах».

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кодексом адміністративного судочинства України (частина третя статті 2) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.І. Орленко

Повний текст постанови виготовлений 06.10.2014.