Ухвала суду № 40788180, 06.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/22282/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м.Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.01.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011

у справі №2а-24277/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехмаш»

до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м.Донецька

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.01.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011, позов задоволено частково. Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення №0000492302/12989/10 від 24.09.2010 винесене ДПІ у Будьонівському районі м.Донецька.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Маргеотех» за період з 01.01.2010 по 31.03.2010, за результатом якої складено акт № 2869/23-211/32716454 від 14.09.2010.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.п.1, 2 ст.215, п.п.1, 5 ст.203, ст.228 Цивільного кодексу України, ст.207 Господарського кодексу України, що призвело до визнання нікчемною угоди, що була укладена в усній формі між ТОВ «Маргеотех» та ТОВ «Будтехмаш», п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 20658 грн.; пп.7.3.1 п.7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення від?ємного значення яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 16526 грн. у березні 2010 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято оспорювань податкове повідомлення-рішення від 24.09.2010 №0000492302/0/12989/10, яким визначено податкові зобов?язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 30987 грн., у т.ч. 20658 грн. основного платежу та 10329 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлено обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В свою чергу, підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, первинними документами є письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином підставою для формування валових витрат є реальність господарських операцій; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було укладено усну угоду з ТОВ «Маргеотех» щодо поставки останнім металопрокату (лист 16 мм) в кількості 16,665 т.

Укладені господарські зобов?язання за формою та змістом відповідають вимогам законодавства, їх виконання підтверджується первинною документацією в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, фактичне виконання усної угоди підтверджується наявними в матеріалах справи податковими та видатковими накладними; подорожніми листами та товарно-транспортними накладними згідно яких ПП ОСОБА_2 було здійснено доставку листа 16 мм вагою 16,665 т. ТОВ «Будтехмонтаж», вантажовідправник ТОВ «Маргеотех»; актом здачі-приймання виконаних робіт з транспортування вантажу; оплата позивачем проведена в повному обсязі, шляхом безготівкових розрахунків, відповідно до наданих платіжних доручень; згідно картки складського обліку матеріалів, отриманий від ТОВ «Маргеотех» товар - лист 16 мм взято на облік на підставі прибуткового ордеру, а також накладними - вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів.

Вартість придбаного у ТОВ «Маргеотех» товару позивачем віднесено до складу скоригованих валових витрат декларації з податку на прибуток підприємства, у т.ч. за 1 квартал 2010 року, в сумі 82630,62 грн.

Відповідачем підтверджено, що позивач є кінцевим споживачем, мав необхідні дозволи, ресурси для фактичного використання у господарській діяльності придбаного у ТОВ «Маргеотех» металопрокату, мав необхідні первинні документи для відображення цієї операції у бухгалтерському та податковому обліку.

На час укладення та виконання договорів контрагент позивача ТОВ «Маргеотех» було зареєстроване в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, тобто було юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, що відповідачем не заперечується.

За таких обставин, суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, що податковим органом не було доведено правомірності збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток, оскільки витрати позивача підтверджені належними бухгалтерськими та податковими документами, у зв'язку з чим позивач правомірно включив до валових витрат вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей.

Відповідач, заперечуючи право позивача на формування податкового кредиту за операціями з вищезазначеним контрагентом, обґрунтовував свої доводи нікчемністю укладеного позивачем з зазначеним контрагентом договору.

Однак, висновки щодо завідомої суперечності правочину інтересам держави та суспільства контролюючі органи можуть робити виключно в аспекті того, чи суперечить відповідний правочин фіскальним інтересам держави, забезпечення яких покладається на контролюючі органи. Наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваної угоди відповідачем не надано.

Натомість наявність у позивача належно оформлених первинних документів на підтвердження понесених витрат та податкового кредиту, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірні договори та/або їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.

Крім того, позивач не може нести відповідальність як за несплату податків його контрагентом, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо такої.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Заперечення відповідача, які ґрунтуються виключно на відсутності у ТОВ «Маргеотех» первинних документів на підтвердження вищезазначеної господарської операції, не можуть бути підставою для інших висновків, оскільки згідно акту ДПІ у Іллічівському районі м.Маріуполя первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, необхідні для проведення перевірки, вилучені у ТОВ «Маргеотех» протоколом ГВПМ ДПІ у Іллічівському районі м.Маріуполя від 02.12.2009.

Таким чином, реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Маргеотех» знайшла своє підтвердження та відповідачем не спростована.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанцій не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для його скасування, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м.Донецька відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.01.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун