Ухвала суду № 40787991, 18.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2014 року м. Київ К/800/21132/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Цвіркуна Ю.І., Юрченко В.П.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року

у справі № 825/228/14

за позовом Комунального підприємства «Чернігівводоканал»

Чернігівської міської ради

до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління

Міндоходів у Чернігівській області

про визнання протиправними та скасування податкових

повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В

Комунальне підприємство «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради (далі - позивач, КП «Чернігівводоканал») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 листопада 2013 року №0005512200 та №0005502200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 18 листопада 2013 року №0005512200 та №0005502200.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишено без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року - без змін.

Відповідач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою прийняття податкових повідомлень-рішень від 18 листопада 2013 року №0005512200 (зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 520 427,00 грн.) та №0005502200 (збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності за основним платежем 10 294,00 грн.), з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 4 листопада 2013 року № 648/22/03358222, про порушення позивачем вимог підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України; тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на прибуток у 2011 році на суму 10 294,00 грн., в тому числі по періодах: ІІ-ІІІ квартали 2011 року на суму 5 408,00 грн., ІІ-ІV квартали 2011 року на суму 10 294,00 грн.; пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, в результаті чого завищено від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 520 427,00 грн., у тому числі: за липень 2011 року в сумі 321 506,00 грн., грудень 2011 року 19 рядок декларації на суму 198 921,00 грн., 24 рядок на суму 321 506,00 грн.

Вказані висновки відповідача ґрунтуються на тому, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість та зменшено суму оподатковуваного доходу для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств на суму витрат, що виникли за результатами відображення в податковому обліку господарських операцій з ПП «Промкомплект» та ПП «Рабмер», оскільки взаємовідносини позивача із зазначеними контрагентами не були спрямовані на реальне настання правових наслідків та мали безтоварний характер.

Згідно положень підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: - витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; - інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; - крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не відносяться до складу витрат, виходячи з положень підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з підпунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму валових є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

При дослідженні факту здійснення господарської операції повинні досліджуватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, за результатами міжнародних конкурентних торгів, між позивачем та ПП «Рабмер» укладено Контракт від 14 червня 2010 року № ChWWP-ISB-03W на заміну і реабілітацію аварійних ділянок водопровідних та каналізаційних мереж (частина 1). Даний контракт укладений в рамках реалізації проекту «Розвиток міської інфраструктури» (Угода про позику (Проект розвитку міської інфраструктури) між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку 26 травня 2008, Угода Міжнародний банк реконструкції і розвитку).

В ході виконання робіт на об'єкті (вул. Котляревського у м. Чернігові) між сторонами підписано акт № 7 приймання виконаних робіт за червень-липень 2011 року. Загальна вартість робіт по акту 2 466 395,99 грн., у тому числі ПДВ - 411 066,00 грн. та отримана податкова накладна від 20.07.2011 №1.

Із загальної вартості робіт - 2 466 395,99 грн., вартість без ПДВ 2 055 329,99 грн. позивачем включена до складу балансової вартості основних фондів згідно наказу від 31 жовтня 2012 року № 271 та суму ПДВ 411 066,00 грн. підприємством включено до складу податкового кредиту у липні 2011 року.

За результатами виконання робіт на об'єктах у м. Чернігові між сторонами підписано акт № 14-19 приймання виконаних робіт за жовтень-листопад 2011 року. Загальна вартість робіт по акту 2 708 716,43 грн., у тому числі ПДВ - 451 452,74 грн. та отримана податкова накладна від 2 грудня 2011 року №3.

Із загальної вартості робіт - 2 708 716,43 грн., вартість без ПДВ 2 257 263,69 грн. позивачем включена до складу балансової вартості основних фондів згідно наказу від 31 жовтня 2012 року № 271 та суму ПДВ 451 452,74 грн. підприємством включено до складу податкового кредиту у грудні 2011 року.

Наказом позивача від 25 грудня 2012 року №305 внесено зміни до наказу від 31 жовтня 2012 року № 271, а саме пункт 1 - збільшити балансову вартість основних фондів каналізаційних мереж на 2 233 245,99 грн., у тому числі: витрати на будівельно-монтажні роботи 2 216 815,61 грн., інші витрати 16 430,38 грн. та водопровідних мереж на 12 866 015,96 грн. - у тому числі: витрати на будівельно-монтажні роботи 12 551 308,90 грн., інші витрати 314 707,06 грн.

Оплата здійснювалась на підставі угоди субкредитування від 10 грудня 2007 року № 28000-04/205 між Міністерством фінансів України, Міністерством з питань житлово-комунального господарства України та позивачем про використання сум позики, що надається Україні Міжнародним банком реконструкції та розвитку (Угода про позику (Проект розвитку міської інфраструктури). На підставі вищезазначеної угоди в платіжних дорученнях від 5 липня 2011 року №СТРS079772 та від 13 грудня 2011 року №СТРS082069 платником вказано Міжнародний банк реконструкції та розвитку, США.

Також, на підтвердження факту проведення операцій з ПП «Рабмер» позивачем надано ряд документів, що супроводжують проведення будівельних робіт відповідно до будівельних норм та правил України, а саме: - журнали авторського нагляду за будівництвом (в яких зазначено: найменування об'єкта будівництва, його адреса, перелік підрядних організацій, реєстрація відвідувань об'єкта спеціалістами та інше); - загальні журнали робіт по будівництву об'єктів (в яких зазначено: загальні дані, вказівки щодо ведення загального журналу робіт, список інженерно-технічного персоналу, зайнятого на будівництві об'єкта, перелік актів допоміжного прийняття відповідальних конструкцій і обстеження прихованих робіт, відомості про виконання робіт); - декларації про початок виконання будівельних робіт; - декларації про готовність об'єкта до експлуатації; - акти проведення дезінфекції та промивки трубопроводів господарсько-питного забезпечення; - протоколи дослідження питної води; - акти огляду прихованих робіт (підготовка дна котловану (земляні роботи), телевізійна діагностика стану й ушкодження труб до промивки та очистки та після промивки та очистки, замір товщини стінки відновленого полімеризованого рукава з текстильного матеріалу з поліетиленовим покриттям, улаштування сталевих патрубків, телевізійна діагностика стану й ушкодження труб після санації, монтаж комплекту кілець з нержавіючої сталі з ущільнюючими гумовими манжетами, монтаж з'єднання відновлених сталевих трубопроводів за допомогою сталевих вставок, улаштування сталевих патрубків, нанесення дуже посиленої гідроізоляції сталевих трубопроводів, підготовка дна котловану в місцях введення композитного рукава з текстильного матеріалу, відновлення трубопроводів за допомогою композитного рукава з текстильного матеріалу з поліетиленовим покриттям); - акт здачі-приймання будівельного майданчика; - схема організації дорожнього руху на час виконання робіт.

Також, позивачем (Замовник) 9 квітня 2008 укладено договір поставки №23/08 з ПП «Промкомплект» (Постачальник). Відповідно до вказаного договору Постачальник зобов'язується передати у власність Замовнику товар (водопровідна арматура та пристрої), а Замовник зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату Так, на протязі липня, грудня 2011 року ПП «Промкомплект» надано позивачу товар на суму: липень 2011 року - 28 216,68 грн., в тому числі ПДВ 4 702,78 грн., грудень 2011 року - 25 488,00 грн., в тому числі ПДВ 4 248,00 грн., а останнім перераховано на розрахунковий рахунок ПП «Промкомплект» суму коштів за придбаний товар. Розрахунки між Замовником та Постачальником здійснювались в безготівковій формі, що не заперечується сторонами. Суми ПДВ позивачем включені до складу податкового кредиту у липні, грудня 2011 року.

Реальність виконання вказаної господарської операції підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами, а саме: накладними, видатковими накладними, вимогами, податковими накладними та платіжними дорученнями.

Крім того, необхідно зазначити, що придбаний у ПП «Промкомплект» товар, отриманий уповноваженим працівником позивача - ОСОБА_4, яка ставила свої підписи на первинних документах відповідно до договору № 1, укладеного 28 лютого 2005 року між позивачем та його працівником ОСОБА_4 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.. Також, ОСОБА_4, надано підписку про ознайомлення з правилами роботи і зобов'язання у повному обсязі виконувати всі встановлені правила щодо прийому, збереження та видачі товарно-матеріальних цінностей та грошових засобів, а також дотримуватись порядку та термінів подання звітності.

Також, на підтвердження фактичного виконання умов договору між ПП «Промкомплект» та позивачем, останнім надано відомості аналітичного обліку розрахунків з партнерами та акти звірки операцій з партнером підприємства.

На підставі наведених вище доказів, які містяться в матеріалах справи, що були досліджені судами попередніх інстанцій та оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди зробили правильний висновок про документальне підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського Суду з прав людини, яку він висловив у пункту 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вищий адміністративний суд України акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області відхилити, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: Ю. І. Цвіркун

В.П. Юрченко