Рішення № 40787670, 01.10.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження №22ц/790/ 4793 /14 Головуючий 1 інстанції -Сиротников Р.С.

Справа № 643/2855/14 -ц Доповідач - Кружиліна О.А.

Категорія: відшкодування шкоди

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Кружиліної О.А.,

суддів колегії - Кіпенка С.І.,Макарова Г.О.,

при секретарі - Прийміч А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Московського районного суду м. Харкова від 02 червня 2014 року

у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

25 лютого 2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з зазначеним позовом.

Позовні вимоги обґрунтували тим,що 04 вересня 2013 року внаслідок порушення відповідачем Правил дорожнього руху України по вул. Героїв Праці, № 92-В в м. Харкові відбулось зіткнення автомобіля марки «Skoda Octavia A5» державний номерний знак НОМЕР_3, який належить відповідачу ОСОБА_7 та автомобіля марки «Mitsubishi Outlander» державний номерний знак НОМЕР_4 , власник якого є ОСОБА_4, під керуванням ОСОБА_5 Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди автомобілю, який належить позивачу ОСОБА_4 заподіяні пошкодження. Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 9935 від 07 лютого 2014 року вертівсь відновлюваного ремонту вказаного автомобіля складає 20 302 гривень 66 копійок, яку позивач ОСОБА_4 просив стягнути з відповідача. Крім того, позивач ОСОБА_5 у позові зазначила, що внаслідок неправомірних дій відповідача їй було заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 25 000 грн., враховуючи значну глибину і тривалість своїх моральних страждань та переживань дітей, оскільки під час ДТП вона керувала автомобілем, в якому також знаходились її малолітні діти, що стало причиною її душевних страждань.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 02 червня 2014 року, позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму у рахунок відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 20 302, 66 грн..

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 2 000 грн..

Суд вирішив питання щодо розподілу судових витрат, які складаються з судового збору у розмірі 493,60 грн. та витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження у розмірі 705, 60 грн..

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права. Просить рішення Московського районного суду м. Харкова від 02 червня 2014 року - скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на ті обставини, що його цивільно-правова відповідальність, як власника наземного транспортного засобу на момент скоєння ДТП була застрахована в ПАТ «Страхова компанія «ЛАФОРТ», що підтверджується відповідним страховим полісом № АЕ/0661050 із строком дії з 09.01.2013 року до 08.01.2014 року, тобто, як зазначає апелянт, не він, а саме страхова компанія повинна здійснювати виплату страхового відшкодування, а у випадку її ліквідації чи визнання банкрутом - МТСБУ. Щодо частково задоволених судом позовних вимог ОСОБА_5 у рахунок відшкодування моральної шкоди, апелянт вважає, що судом не обґрунтовано стягнуто моральну шкоду, оскільки позивачем вона не доведена.

Судова колегія , заслухавши суддю-доповідача , пояснення особи, що з'явилася у судове засідання, відповідно до статті 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги , вважає що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно до пунктів 2, 3, 4 частини 1 статті 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до статті 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судовим розглядом встановлені наступні обставини.

04 вересня 2014 року відбулася дорожньо-транспортна пригода по вул. Героїв Праці , № 92-В в м. Харкові за участю транспортних засобів: автомобіля марки «Skoda Octavia A5» державний номерний знак НОМЕР_3, який належить відповідачу ОСОБА_7 та автомобіля марки «Mitsubishi Outlander» державний номерний знак НОМЕР_4 , власник якого є ОСОБА_4, під керуванням ОСОБА_5.

Внаслідок даної ДТП вказані транспортні засоби зазнали пошкоджень.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечувалось сторонами,що у вищевказаній дорожньо-транспортній пригоді, відповідно до постанови Київського районного суду м. Харкова, було визнано винним у скоєні ДТП ОСОБА_3 та притягнуто да адміністративної відповідальності за статті 124 КУпАП.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 9935 від 07.02.2014 року, вертівсь матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля марки «Mitsubishi Outlander» державний номерний знак НОМЕР_4 складає 20 302 гривень 66 копійок ( а.с. 8-16).

Відповідно до Полісу № АЕ/0661050, із строком дії з 09.01.2013 року до 08.01.2014 року, між ОСОБА_3 та ПАТ «Страхова компанія «ЛАФОРТ», укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ( а.с. 43).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що саме з ОСОБА_3 , як власника джерела підвищеної небезпеки підлягає стягненню матеріальна шкода, завдана дорожньо- транспортною пригодою, оскільки судом встановлено, що позивачам спричинено матеріальну та моральну шкоду з вини відповідача, а заперечення останнього про те, що завдану позивачу ОСОБА_4 шкоду повинна відшкодувати страхова компанія, не заслуговують на увагу, оскільки сторони не заявляли клопотань про залучення у якості третьої особи страхової компанії та відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвалою господарського суду м. Києва від 18 листопада 2013 року порушено провадження про банкрутство , встановлено строк для виявлення кредиторів боржника та складення реєстру вимог кредиторів до 17 січня 2014 року.

Проте з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів з врахуванням наступного.

Відповідно до статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати/страхового відшкодування/для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою/страховим відшкодуванням.

У відповідності до вимог статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статті 1194 ЦК України при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1. статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів.

У зв'язку з цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно у порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України, залучити до участі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу або Моторне (транспортне) страхове бюро України. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до заподіювача шкоди у відповідному розмірі.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення ст. 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди само собою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статею 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 цього Закону обов'язку застосовується судом першої інстанції, у зв'язку із чим до участі у справі може бути залучений страховик.

Таким чином, враховуючи вимоги частини 4 статті 10 ЦПК України та статей 13, 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковому з'ясуванню підлягав факт наявності чи відсутності полісу у власника транспортного засобу марки «Skoda Octavia A5» державний номерний знак НОМЕР_3, на момент настання дорожньо-транспортної пригоди та можливості притягнення до участі у справі у якості співвідповідача страховика.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що завдана позивачу шкода підлягає відшкодуванню страховою компанією, з якою ним було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме ПАТ «Страхова компанія «ЛАФОРТ», а у випадку її ліквідації чи визнання банкрутом - МТСБУ.

Проте, вирішуючи спір, суд першої інстанції в порушення вимог статей 212-215 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув, заперечень відповідача належним чином не перевірив, не дослідив умови договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного ОСОБА_3 з ПАТ «Страхова компанія «ЛАФОРТ», що підтверджується Полісом № АЕ/0661050, із строком дії з 09.01.2013 року до 08.01.2014 року, й відповідно не з'ясував чи мав можливість ОСОБА_3 реалізувати своє право на відшкодування завданої шкоди за рахунок страхової компанії відповідно до умов такого договору.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 , відповідно до статей 29, 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», звернувся з повідомленням про дорожньо-трансопртну пригоду до страхової компанії.

При цьому колегія суддів враховує, що договір страхування цивільно-правової відповідальності, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ «Страхова компанія «ЛАФОРТ», на який посилався ОСОБА_3 в своїх запереченнях та у апеляційній скарзі у встановленому законом порядку не оскаржений та не визнаний недійсним. Також матеріали справи не містять інформації щодо ліквідації чи визнання даної страхової компанії банкрутом, тобто висновки суду не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно пункту 9.1. статті 9 вищевказаного Закону, обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.

Відповідно до пункту 12.1. статті 12 вищевказаного Закон,у розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно пункту 36.6. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», особою, відповідальною за завданні збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Полісом № АЕ/0661050 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, передбачена франшиза у розмірі 500 грн.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що рішення Московського районного суду м. Харкова від 02.06.2014 року підлягає зміні в частини зменшення розміру стягнутої суми з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди з 20 302,66 гривень до 500 гривень та суму стягнутих судових витрат на користь ОСОБА_5 в частині розміру судового збору з 493 ,60 гривень до 243,60 гривень.

Що стосується висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_3 на її користь 2000 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди, судова колегія погоджується з таким висновком, вважає його правильним, обґрунтованим,та таким , що відповідає вимогам статей 23, 1167 ЦПК України та тим обставинам, що неправомірними діями відповідача була заподіяна моральна шкода позивачці.

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог ст.атті 23 ЦК України.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зазначається, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в частині часткового задоволення судом позовуних вимог ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції в цій частині норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, ч. 1 п.4 ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, ст. 10, 11, 60 ЦПК України, 23, 1167, 1188, 1194 ЦК України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», судова колегія судової палати, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково .

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 02 червня 2014 року - змінити.

Зменшити розмір стягнутої суми з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди з 20 302 (двадцять тисяч триста дві) гривень 66 копійок до 500 (п'ятсот) гривень та суму стягнутих судових витрат на користь ОСОБА_5 в частині розміру судового збору з 493 (чотириста дев'яносто три) гривень 60 копійок до 243 (двісті сорок три) гривень 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму у рахунок відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 500 (п'ятсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) гривень 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) гривень 60 копійок.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга на рішення апеляційного суду може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий-суддя -

Судді колегії -