Рішення № 40786391, 29.09.2014, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/1859/2014 Справа № 641/3365/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2014 року м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Онупко М.Ю.,

за участю секретаря - Вовк К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 в якому просив стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором. Під час судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № ML-704/051/2008 від 08.04.2008 року в розмірі 4 071 051,51 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначив, що 08.04.2008 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк") та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № ML-704/051/2008DD08.04 від 08.04.2008 року, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 98 000 доларів США зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених у кредитному договорі.

Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 29.06.2010 року ПАТ "ОТП Банк" відступив, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" прийняло на себе зобов'язання за кредитним договором № ML-704/051/2008DD08.04 від 08.04.2008 року. Таким чином, до ТОВ "ОТП Факторинг Україна" перейшли всі права ПАТ "ОТП Банк" щодо права вимоги до відповідача за кредитним договором № ML-704/051/2008DD08.04 від 08.04.2008 року.

08.04.2008 року в забезпечення виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором № ML-704/051/2008DD08.04 від 08.04.2008 року було укладено договір поруки № SR704/051/2008 між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_3

Відповідно до договору поруки відповідач ОСОБА_3 прийняв на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання відповідачем ОСОБА_2 його зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов'язань, та передбачено, що поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники.

Відповідно до умов кредитного договору позивачем відповідачу були надані грошові кошти, а відповідач взяті на себе договірні зобов'язання перед позивачем належним чином не виконує. У зв'язку з чим позивач змушений звернутися до суду з цим позовом.

Представник позивача Кудряшова І.А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Також зазначила, що у разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобов'язання за договором поруки, передбаченого ст. 559 ЦК, таке право підлягає судовому захисту за позовом поручителя шляхом визнання поруки припиненою на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту, але ОСОБА_3 не звертався з позовом до суду про припинення поруки. Та пояснила, що 25.02.2011 року ОСОБА_5 було направлено досудову вимогу №3855 про усунення порушення, тим самим було визнано дострокове повернення всієї суми кредитних коштів. 19.06.2011р року у відповідності до ч.4 ст. 559 ЦК України ОСОБА_3 було направлено досудову вимогу №8666 про усунення порушення. Таким чином, саме з 26.03.2011 року у кредитора виникло право звернутися з позовом до боржника та поручителя до суду згідно положень ст.ст. 256,257 ЦК України.

25.02.2014 року представником кредитора був поданий позов до Жовтневого районного суду м. Харкова, але ухвалою суду від 11.03.2014 року Жовтневим районним судом м. Харкова позовну заяву ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором було повернуто, тому відповідно до ч.2 ст. 264 ЦК України, позовна давність переривалась. У зв'язку з чим просила задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про день, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причину своєї не явки суду не повідомив.

В наданих до суду запереченнях проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем у позовній заяві зазначено про те, що у першого відповідача наявна заборгованість за кредитним договором, але позивач не надав жодних доказів існування заборгованості саме в тій сумі, яка зазначена в його розрахунках. Також зазначив, що позивач не надав до суду бухгалтерських документів щодо видачі кредиту і здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, тощо), тому, немає підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків та пені, зазначених у розрахунках, є беззаперечними. Крім того, в матеріалах справи відсутній документ, що підтверджує факт отримання ним готівкових коштів в сумі, що вказана у кредитному договорі. Та зазначив, що розмір пені нарахованої позивачем за кредитним договором значно перевищує розмір основної заборгованості, у зв'язку з чим він підлягає зменшенню.

Також зазначив, що 25.02.2011 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" на адресу відповідача ОСОБА_2 направив досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором від 08.04.2008 року № ML-704/051/2008, яку він отримав 28.02.2011 року, якою було змінено строк дії кредитного договору та встановлено остаточну дату повного розрахунку за кредитним договором. При цьому виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги. Тобто, банк реалізував своє право на дострокове повернення заборгованості, передбачене п.п. 1.9.1 п. 1.9 кредитного договору, а тому строком виконання основного зобов'язання необхідно вважати 31 березня 2011 року, у зв'язку з чим позивач втратив право звернення до суду з позовом у зв'язку з перебігом позовної давності.

Окрім того, відповідач ОСОБА_2 зазначив про те, що оскільки з матеріалів справи вбачається, що відсутні належні і допустимі докази направлення йому та ОСОБА_3 доказів, що підтверджують про перехід до нового кредитора прав у зобов'язанні, якими є договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідні додатки до нього, то він і поручитель правомірно застосували гарантоване їм право згідно до ч. 2 ст. 517 ЦК України. Просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечував. Пояснив, що з договору поруки вбачається, що він набирає чинності з дня його підписання і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором. Умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251 та ч. 4 ст. 559 ЦК України, а тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

26.02.2010 року АТ "ОТП Банк" направив досудову вимогу за №22-2/348631 та №22-2/348632 до ОСОБА_3 про погашення заборгованості за кредитним договором. Оскільки у зазначеній досудовій вимозі кредитором, на підставі пунктів 1.9 кредитного договору, був встановлений новий строк виконання основного зобов'язання поручителем, то відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України вимоги до поручителя у суді могли бути заявлені у межах шести місяців від дня настання цього строку. Поручитель вказану вимогу отримав 05.03.2010 року, але в установлений строк заборгованість ОСОБА_2 по спірному кредитному договору не погасив. Тому позивач мав право протягом шести місяців починаючи з 05.04.2010 року звернутись до суду з вимогою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по вказаному кредитному договору. Однак такий позов був поданий до суду лише 07.04.2014 року, тобто після того як зобов'язання за вказаним договором поруки припинились на підставі ч. 4 ст.559 ЦК України. У зв'язку з чим просив відмовити позивач у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 08.04.2008 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № ML-704/051/2008 від 08.04.2008 року, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 98 000 доларів США зі сплатою процентів у порядку та розмірах, встановлених у кредитному договорі (а.с.5-9).

Відповідно до п.п. 1.4.1-1.4.1.1.2 ч.2 кредитного договору проценти за користування кредитом розраховуються банком наступним чином: у разі використання фіксованої процентної ставки, проценти за користування кредитом розраховуються на основі фіксованої процентної ставки, з розрахунку річної бази нарахування процентів. У разі використання плаваючої процентної ставки, проценти за користування кредитом розраховується як FIDR+фіксований відсоток з розрахунку річної бази нарахування процентів.

Відповідно до п. 4.1.1 кредитного договору відповідач ОСОБА_2 за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум.

Також, п.п. 4.1.2, 4.1.3 кредитного договору встановлено, що за прострочення виконання боргових зобов'язань понад 15 календарних днів позичальник крім пені, передбаченої п. 4.1.1 кредитного договору, додатково сплачує на користь банку штраф у розмірі 0,01% від суми прострочених боргових зобов'язань, але не менше 25 грн. За прострочення виконання боргових зобов'язань понад 30 календарних днів позичальник, крім пені та штрафу, передбачених п.п. 4.1.1 та 4.1.2 кредитного договору, додатково сплачує на користь банку штраф у розмірі 0,02 % від суми прострочених боргових зобов'язань, але не менше 50 грн.

Відповідно до п.1.9.1 кредитного договору Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем своїх боргових зобов'язань за цим договором. При цьому зобов'язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання вимоги

08.04.2009 року до вищезазначеного кредитного договору було укладено додатковий кредитний договір №1, згідно до якого були внесені зміни та доповнення до п.3 частини №1 кредитного договору та викладено графік платежів у новій редакції(а.с. 125-130).

08.04.2008 року на забезпечення виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором № ML-704/051/2008 від 08.04.2008 року було укладено договір поруки № SR704/051/2008 між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_3 (а.с.14).

Відповідно до п. 1.1 договору поруки відповідач ОСОБА_3 прийняв на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання відповідачем ОСОБА_2 його зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов'язань. Також, п. 1.2 договору поруки передбачено, що поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника та і до поручителя чи до обох одночасно.

Згідно з п. 3.1 та 3.2 договору поруки у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором кредитор має право звернутись до поручителя з вимогою про виконання боргових зобов'язань в повному обсязі чи в частині. Поручитель приймає на себе зобов'язання, у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором.

В результаті неналежного виконання ОСОБА_2 умов кредитного договору та станом на 13.01.2014 року за ним утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 4 071 051,51 грн., яка складається з тіла кредиту в розмірі 101 855,65 доларів США, що за офіційним курсом НБУ (1 долар США = 7,993 грн.), складає 814 132,21 грн., відсотків в розмірі 7677,06 доларів США, що за офіційним курсом НБУ (1 долар США=7,993 грн.), складає 61 362,74 грн.; пені в розмірі 3 195 556,56 грн. (а.с.50).

З матеріалів справи вбачається, що 08.02.2011 року позивачем на адресу відповідача ОСОБА_2 було направлено досудову вимогу № 3855 від 08.02.2011 року зі змісту якої вбачається, що позивач, посилаючись на п. 1.9 кредитного договору вимагає від відповідача дострокового виконання боргових зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі, протягом 30 календарних днів з дати отримання цієї вимоги(а.с.60).

Також 02.06.2011 року на адресу відповідача ОСОБА_3 була направлена досудова вимога із вимогою достроково виконати боргові зобов'язання позичальника за кредитним договором, в повному обсязі, протягом 30 календарних днів з дати отримання вимоги. Окрім того позивачем 25.07.2013 року на адресу відповідача направлялась досудова вимога в якій позивач посилаючись на п. 1.9 кредитного договору пропонував достроково виконати боргові зобов'язання позичальника за кредитним договором в повному обсязі (а.с.64,120).

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), згідно з ст. 514 вказаного кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу них прав.

Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 29.06.2010 року, керуючись ст.ст. 512, 514, 1077 - 1079, 1082, 1084 ЦК України, ПАТ "ОТП Банк" відступив, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" прийняло на себе зобов'язання за кредитним договором № ML-704/051/2008DD08.04 від 08.04.2008 року. Таким чином, до ТОВ "ОТП Факторинг Україна" перейшли всі права ПАТ "ОТП Банк" щодо права вимоги до відповідача за кредитним договором № ML-704/051/2008DD08.04 від 08.04.2008 року.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлений термін у відповідності із умовами договору.

Відповідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання є неприпустимо.

Згідно ст. ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлено термін його виконання, то вона підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплати неустойки.

Відповідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності на неможливість виконання ним грошового зобов'язання, на підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі.

Під час розгляду справи відповідачем ОСОБА_2 у запереченнях на позовну заяву було заявлено клопотання про застосування до позовних вимог строку позовної давності.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно з загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За приписами ст. 631 ЦК України строком договору саме є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

За таких обставин право вимоги у Банку відносно виконання зобов'язань боржником виникло з моменту настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором, коли позивач дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права на повернення кредитних коштів.

08.02.2011 року позивачем на адресу відповідача ОСОБА_2 направлено досудову вимогу № 3855 від 08.02.2011 року в якої посилаючись на п. 1.9 кредитного договору вимагає дострокового виконання боргових зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі, протягом 30 календарних днів з дати отримання цієї вимоги. З огляду на викладене позивачем у зазначеній досудовій вимозі був встановлений новий строк виконання основного зобов'язання.

Згідно з ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до висновків, які містяться в постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року та є обов'язковими для застосування судом відповідно до ст. 360-7 ЦПК України перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

Позивачем при зверненні до суду було надано копію ухвали Жовтневого районного суду м.Харкова від 11.03.2014 року про повернення позовної заяви ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

До матеріалів справи представником позивача було надано копію позовної заяви до Жовтневого районного суду м. Харкова ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яку, згідно до відмітки суду, було отримано Жовтневим районним судом м.Харкова 25.02.2014 року, що свідчить переривання строку позовної давності (а.с. 121-124).

Таким чином, при зверненні позивача до Комінтернівського районного суду з позовом до відповідачів, суд розглядає заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором в межах строку позовної давності, яка має розраховуватися з моменту звернення позивача з позовом до Жовтневого районного суду м.Харкова 25.02.2014 року.

Враховуючи наведене заборгованість відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором № ML-704/051/2008 від 08.04.2008 року, в межах строку позовної давності за період з 25.02.2011 року за тілом кредиту складає 99 582, 51 доларів США, що за офіційним курсом НБУ (1 долар США=7,993 грн.), складає 795 963 грн. Нараховані відсотки за період з 09.12.2008 року по 29.06.2010 року в розмірі 7677,06 доларів США знаходяться поза межами строку позовної давності та стягненню не підлягають.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У наданих до суду запереченнях відповідач ОСОБА_2 просив суд про застосування до позовних вимог положень ст.551 ЦК України.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи сума основного боргу за кредитним договором № ML-704/051/2008 від 08.04.2008 року складає 795 963 грн., а сума нарахованої пені в межах строку позовної давності з 25.02.2013 року по 13.01.2014 року значно перевищує розмір збитків.

З урахуванням вищевказаного, суд приходить до висновку, що розмір неустойки підлягає зменшенню в порядку ч. 3 ст. 551 ЦК України до розміру основного боргу за кредитним договором №ML-704/051/2008 від 08.04.2008 року у розмірі 795 963 грн.

З приводу заявлених позивачем позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.1.9.1 кредитного договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем своїх боргових зобов'язань.

В п. 4.1 договору поруки встановлено, що договір діє до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором.

За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" суд має враховувати, що згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором встановлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.06.2011 року позивачем направлялася досудова вимога на адресу відповідача ОСОБА_3, із вимогою дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором, яка була отримана відповідачем 25.06.2011 року, однак із позовом до суду позивач звернувся лише 11.03.2014 року, тобто з пропуском строку, визначеного ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Враховуючи вищенаведене та зважаючи на те, що договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки пунктом 4.1 договору поруки встановлено, що він діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором, та те що кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, який був змінений ним відповідно до п. 1.9.1 кредитного договору, не пред'явив вимоги до поручителя, суд погоджується з доводами відповідача ОСОБА_3 та приходить до висновку, що договір поруки є припиненим на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах № 6-33цс12 від 23 травня 2012 року та № 6-155цс13 від 29 січня 2014 року, які є обов'язковими для всіх судів України.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як по зверненню фізичної чи юридичної особи, в межах заявлених ними вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у розгляді справи.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна особа зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 взятих на себе кредитних зобов'язань в строки передбачені кредитним договором належним чином не виконав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № ML-704/051/2008DD08.04 від 08.04.2008 року обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню в розмірі 1 591 926 грн.

Питання про стягнення судових витрат, суд вирішує відповідно до ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 79, 209, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України , суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", (р\р 26507002333333 в АТ "ОТП Банк", МФО 300528) заборгованість за кредитним договором № МL-704/051/2008 від 08 квітня 2008 року у розмірі 1 591 926 (один мільйон п'ятсот дев'яносто одна тисяча дев'ятсот двадцять шість) грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", (р\р 26507002333333 в АТ "ОТП Банк", МФО 300528) судовий збір у розмірі 1425 (одна тисяча чотириста двадцять п'ять) грн. 06 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: М. Ю. Онупко